Розрядка міжнародної напруженості. Глобальні та регіональні аспекти

 

з метою ослаблення або підриву територіальної цілісн< та політичної єдності держав-учасниць.

5. Мирне врегулювання суперечок. У відповідності з цим положенням держави—учасниці НБСЄ мають вирішувати взаємні суперечки виключно мирними засобами й таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, без-^ пеку та справедливість. У формулюванні даного при№я| ципу було спеціально підкреслено положення про добро­вільність вибору державами засобів та методів мирного владнащія спірних ситуацій.

6. Невтручання у внутрішні справи. Держави—учасниці НБСЄ зобов'язалися відмовитися від будь-якого втручан­ня, прямого чи непрямого, індивідуального чи ко-^ лективного, у внутрішні або зовнішні справи, що нале^ жать до внутрішньої компетенції кожної держави учасниці. Відповідно до цього принципу країни-учасниці НБСЄ мають утримуватись від надання прямої чи непрямої допомоги терористичній, підривній або іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повален­ня режиму іншої країни-учасниці.

7. Поважання прав людини та основних свобод, включа» ючи свободу совісті, релігії та переконань. У відповідності з проголошеним принципом держави-учасниці зобов'яза­лися визнавати загальне значення прав людини та основних свобод, поважання яких є істотним фактором миру, справедливості та благополуччя, необхідним для забезпечення розвитку дружніх відносин і співпраці між ними. В гуманітарній сфері держави-учасниці мають діяти відповідно до цілей та принципів Статуту 00Н та Загальної декларації прав людини, норм, закріплених між­народними документами в цій галузі, зокрема міжна­родними пактами про права людини.

8. Рівноправ'я та право народів розпоряджатися своєю долею. Виходячи з цього принципу всі народи світу мають невід'ємне право вільно визнавати, коли і як вони того забажають, свій внутрішній та зовнішній політичний ста­тус без втручання ззовні та здійснювати на власний роз­суд свій політичний, економічний, соціальний та куль­турний розвиток.

9. Співробітництво між державами. Цей принцип передбачав зобов'язання держав—учасниць НБСЄ спів' працювати в усіх сферах у відповідності з^ цілями Й

•і.

т е м а 3 Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки

 

принципами Статуту 00Н. Розвиваючи своє співробіт­ництво на засадах рівності, держави-учасниці мають сприяти взаєморозумінню та довірі, міжнародному миру, безпеці, справедливості, піднесенню добробуту народів, втіленню в життя їхніх сподівань, скороченню розриву в рівнях їхнього економічного розвитку.

10. Сумлінне виконання зобов'язань за міжнародним пра­вом. Останній з «гельсінських принципів» передбачав, що держави-учасниці мають сумлінно виконувати свої зо­бов'язання, які випливають як із загальновизнаних прин­ципів і норм міжнародного права, так і тих міжнародних договорів та інших угод, учасниками яких вони є. Це положення було спрямоване на неухильне дотримання принципів і норм сучасного міжнародного права, на зміцнення договірних відносин між державами-учасни­цями в інтересах миру та міжнародної безпеки.

Перелічені принципи мали важливе значення для стабілізації обстановки на європейському континенті. Вони, зокрема, підтверджували відповідні положення вже укладених між провідними країнами світу — СРСР, США, ФРН, Францією, Великобританією, Канадою, Іта­лією — договорів та угод.

У результаті узгодження позицій щодо першого пунк­ту порядку денного НБСЄ було вироблено «Документ про заходи зміцнення довіри та деякі аспекти безпеки й роз­зброєння». Досягнення домовленості відносно вказаних моментів стало новою на той час рисою міжнародних відносин у Європі, оскільки торкалося такої сфери, де Укладання якихось багатосторонніх угод між держа­вами—представницями протидіючих блоків було не­можливим за умов повномасштабної «холодної війни».

Досягнуті й закріплені у відповідних документах ре­зультати Наради створювали досить сприятливі переду-^ви для розширення й активізації міждержавного спів­робітництва в економічній, науково-технічній, природо-^оронній галузях. Про це, зокрема, йшлося в преамбулі ^юіючного Акта. В ній визначалися цілі співпраці в зга-Даних сферах, а саме — сприяти зміцненню миру, ^ономічному й соціальному прогресові, поліпшенню ^ітєвих умов, підкреслювалося, що їх реалізація має Збуватися у відповідності з тими засадами відносин між

РОЗДІЛ II РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

державами-учасницями, які були викладені в «Деклара - принципів». ^

Преамбула відзначала благотворний вплив на розі» ток торгівлі режиму найбільшого сприяння. Вперше т," тала оформлення і конкретизацію ідея широкомасцгй^ ного економічного співробітництва на довгостроковій (^ нові, зокрема в таких напрямах, як обмін електроенеп гією в Європі, співробітництво в галузі дослідження но вих джерел енергії, розвиток дорожніх мереж та створе^ ня єдиної судноплавної системи в Європі, співробг^ ницгво в галузі дослідження й удосконалення обладнання для транспортних перевезень та обробки контейнерів тощо

Чимале значення надавалося державами—учасниця^ НБСЄ такому розділові Заключного Акта, як «Співробіт-ництво в гуманітарних та інших сферах». Його остаточне редагування та прийняття стали результатом тривалих су. перечок між Радянським Союзом і країнами Заходу, які мали принциповий характер» Урешті-решт удалося пого­дити компромісний варіант тексту, в якому використову­валися загальні, розпливчасті формулювання, вихолощу­вався зміст деяких конкретних понять та положень. Зага­лом проголошувалося, що розвиток співробітництва в га­лузі культури, освіти, інформації, людських контактів має відбуватися з урахуванням законів і традицій кожної країни, в інтересах зміцнення миру та ^взаєморозуміння

між народами, ї

Проте в умовах жорсткого ідеологічного протистояння

між Сходом і Заходом, гостроти якого практично не зни­зила навіть «розрядка», годі було сподіватися на повно­цінну реалізацію викладених у «гуманітарному кошику» ідей, що й підтвердила, власне, подальша історична прак­тика.

Останній розділ Заключного Акта «Подальші кро^ після Наради» відображав намір учасників продовжував розпочатий процес багатосторонніх дискусій і ^Р^ ворів з актуальних проблем європейської безпеки, який згодом дістав назву «гельсінського». Було досягнуто Д. мовленості про організацію після завершення Наради зустрічей між представниками 35 країн, починаючи зустрічі на рівні повноважних представників міністр¹³ кордонних справ, яка мала пройм в Белграді в 1977р'

о Зміцнення європейської безпеки та співробітництва Тема ^ в70-тіроки

^^^^;^^ИЯ»»00»99М0900»»»Є»9&И8«8аС»»3«ОаО»»»9Є«000&^^

«Подальший розвиток гельсінського

Процесу.