Склад білків плазми крові людини в нормі

Таблиця 3.

Білок	Склад, у відсотках
Альбумін	50,0
-1-глобулін	4,0
α-2-глобулін	12,0
β-глобулін	13,0
γ-глобулін	13,0
Фібриноген	8,0

В результаті електрофорезу одержують електрофореграми, вигляд яких у нормі і за конкретної патології суттєво відрізняється (мал. 8).

 

 

 

альбумін

а б в

Мал. 8. Електрофореграми: а - сироватки крові в нормі; б - при інфекційному гепатиті; в - при ліпідному нефрозі

Таким чином, електрофореграми можуть використовуватись як з діагностичною метою, так і для контролю за нормалізацією складу крові у процесі лікування.

Електрофоретичні методи належать до кращих сучасних способів розділення нуклеїнових кислот, амінокислот, антибіотиків, ферментів, стеринів та методів контролю чистоти лікарських речовин. Електрофо­рез широко застосовують у техніці для нанесення декоративних антико­розійних або електроізоляційних плівок на поверхню металу, при одер­жанні напівпровідникових плівок. Цей метод лежить в основі роботи елек­трофільтрів для уловлювання цінних відходів виробництва та очищення виробничих газів.

Електрофорез - один із фізіотерапевтичних методів лікування, що ґрунтується на безпосередньому введенні лікарських препаратів в ура­жену ділянку організму крізь шкіру або слизові оболонки. З цією метою прокладку активного електрода змочують розчином необхідного лікарсь­кого засобу. Речовину вводять з того електрода, заряд якого вона має: аніони вводять з катода, а катіони - з анода.

Серед сучасних видів електрофорезу слід виділити гель-електрофорез, імуноелектрофорез, диск-електрофорез, ізотахофорез тощо. На рис. 30 зображені електрофореграми, одержані методом гель-електрофорезу.

Методичні рекомендації

1. При вивченні першого питання записати визначення всіх термінів.

2. Розглядаючи друге питання, звернути увагу на схему приладу і методику проведення електрофорезу.

3. При вивченні третього питання звернути увагу на застосування електрофорезу і біології та медицині.

Завдання для самоконтролю:

1.Що таке електрокінетичні явища та як вони класифікуються?

2. Як обчислюють швидкість руху частинок дисперсної фази під час електрофорезу?

3. За якою методикою проводять електрофорез?

4. З якою метою використовується електрофорез у біології та медицині?

 

Тести для самоконтролю:

Рівень І

1. Вказати електрокінетичне явище першого роду:

а) електроосмос; б) седиментація; в) коагуляція; г) електродіаліз.

2. Перенесення частинок дисперсної фази відносно нерухомого дисперсійного середовища під впливом зовнішнього постійного електричного поля має назву:

а) діаліз; б) електродіаліз; в) електроосмос; г) електрофорез.

3. Вказати значення заряду, який мають всі біологічні поверхні:

а) позитивний; б) негативний; в) нейтральний; г) змінний.

 

Рівень ІІ

4. Який з йонів при електрофорезі потрібно вводити з аноду:

а) Са²⁺; б) СІ^-; в) К⁺; г) SO₄^2-.

5. Вказати форменні елементи крові, які мають найвищу електрофоретичну рухливість:

а) лейкоцити; б) еритроцити; в) лімфоцити; г) гранулоцити.

Рівень ІІІ

6. Вказати вірне твердження щодо швидкості руху частино дисперсної фази під час електрофорезу:

а) швидкість пропорційна величині їх заряду;

б) швидкість пропорційна величині їх електрокінетичного потенціалу;

в) швидкість пропорційна величині заряду їх гранули;;

г) швидкість пропорційна величині заряду їх ядра

7. Визначити величину дзета – потенціалу (мВ) золю коларголу, якщо під час електрофорезу впродовж 4 хв при градієнті потенціалу Е/l = 15 В/м межа золю перемістилась на 1,2 см. Діелектрична проникність середовища – 81, діелектрична проникність вакууму – 8,85 ∙10^-12Ф/м, в’язкість середовища – 1,1∙10^-3Па∙с

 

Позааудиторна самостійна робота № 15

Тема: Аерозолі: методи одержання, властивості, руйнування.Застосування аерозолів у клінічній практиці. Токсична дія деяких аерозолів.

План

1. Поняття про аерозолі, їх класифікація. Способи одержання аерозолів.

2. Оптичні, молекулярно – кінетичні та електричні властивості аерозолів.

3. Коагуляція аерозолів та методи їх руйнування.

4. Значення аерозолів.

Час виконання: 2 години

Мета роботи: ознайомитися із методами одержання аерозолів, їх оптичними, молекулярно – кінетичними та електричними властивостями, корисною та шкідливою дією.

Аерозолями називають дисперсні системи, які складаються з газоподібного дисперсійного середовища і твердої або рідкої дисперсної фази, інакше кажучи, це суспензія твердих або рідких час­тинок у газі.

Аерозолі класифікують за агрегатним станом дисперсної фази. Якщо це рідина, то їх називають "туманами", якщо тверді частинки, то залежно від ступеня дисперсності - "димами" або "пилом".

Дисперсність аерозолів значно нижча за ліозолі і знаходиться у межах 10⁷ - 10⁴ м-¹, а форма частинок залежить від агрегатного стану речовини дисперсної фази. У туману краплинки рідини кулясті, у диму форма частинок може бути найрізноманітнішою: голчастою, пластин­частою, зіркоподібною тощо.

За дисперсністю аерозолі з твердою дисперсною фазою поділя­ють на дими з частинками розміром 10^-9-10^{-5 м і на пили, розмір час­тинок яких більший за 10-5}м. Тумани, як правило, мають досить великі краплини розміром до 10 ^-5м.