Провідні ідеології освіти в сучасному світі

ІДЕОЛОГІЯ КУЛЬТУРНОГО КОНСЕРВАТИЗМУ

Освіта трактується як передача культурних досягнень людства, як інститут збереження стабільності суспільства. Мета освіти – пристосування до стандартів та вічних істин. Повага до дисципліни як до впорядкованого мислення, пошуку цілей і стабільності в житті. Загальна освіта є традиційною і має на меті збереження цивілізації. Вона виконує святу місію збереження зв’язку і сутності людського життя, людської культури.

 

 

Представники: Гаррі Брауді, Джон Уайлд Найважливіше значення для пізнання речей має пізнання їх форми, оскільки вона існує реально, а не є продуктом уяви, людської культури. В організації освіти необхідно виходити з питання: які здібності є спільними для всього людства. Ними є здібності до набуття знань, їх використання та отримання насолоди від них – вони складають невід’ємну частину людської природи. Тому загальна освіта й повинна бути спрямована на формування навичок здобуття знань, їх використання та насолоди ними. При всьому різноманітті інтересів та дарувань учнів об’єднуючим началом шкільного життя повинно бути саме це. “Освіта – це мистецтво передачі істини; її мета не є досягнутою, поки істина не оволоділа розумом і серцем учня. Дитина, безумовно, повинна бути зацікавлена в тому, що вона вивчає, але це зовсім не означає, що все, чим вона цікавиться, являє собою цінність. Це є абсурдом. Уміння вчителя полягає в тому, щоб спрямувати інтереси дитини на достойні об’єкти, в особливості на пізнання істини як такої” (Дж. Уайлд)

КУЛЬТУРНИЙ РЕАЛІЗМ

 

Представники:: Ричард Пітерс, Вільям Беглі, Майкл Поляні Ессенціалізм (Е - м) (від лат. essentia – сутність) – течія, що відстоює необхідність збереження і передачі ідей, уявлень, видів практики, що характеризують культуру минулих часів як істинну. Освіта ні в якому разі не є перетворенням культури, а відновлення її і передача новим поколінням. Е-м виступає проти навчання шляхом спроб і помилок, активної самодіяльності дитини як основи навчального процесу. Більш необхідними є впорядкованість, систематичність, послідовність і дисципліна. Ес-м веде свою генеалогію від Платона і Аристотеля, від провідних мислителів епохи Відродження та Нового часу. Їх концепція світу являє собою ідею нерушимого порядку, що володарює над світом і над людиною і через людину. Мета навчання за Е-мом – сприймати знання про універсум в тій мірі, в якій людина здатна його відобразити.. Навчання є успішним, якщо учень здатен зв’язно описати світ, який він пізнає; перевірка знань полягає у визначенні повноти і точності узгодженості розуму з реальністю.

ЕССЕНЦІАЛІЗМ

 

 

Представники: Герман Хорн, Роберт Хаттчинз, Мортимор Адлер Перенніалізм (П-м) (від лат. perennia - вічність) –близька до ессенціалізму течія, представники якої закликають до пізнання вічних цінностей, сформульованих ще в античні часи. Головними авторитетами для П-му є Платон, Аристотель, Фома Аквінський, оскількитільки за допомогою їх ідей можна подолати хаос сучасності. Висловлюється прагнення підтримки самореалізації і самовдосконалення учня як духовної істоти. Підкреслюється безумовна влада і авторитет учителя, вітається авторитарність у школі і суспільстві в цілому. Ієрархія цілей освіти (за Г.Хорном): привести людей у свідомі відношення з нескінченним духом універсуму (тобто, навчити їх служити Богу);сформувати характер і почуття справедливості, спрямувати волю людини на вічні істини; дати знання; навчити створювати красу і насолоджуватися нею; спрямовувати людину на безкінечне удосконалення; спрямовувати людину на роздуми про ідеї, що втілені в структурі універсуму; дати навички для економічної незалежності; розвинути здоров’я як основу всього іншого. Школи необхідні для відкриття реальності та “культурного народження” учня, для виховання майбутніх активних членів суспільства.

ПЕРЕННІАЛІЗМ

 

18.6. (2) ПРОВІДНІ ІДЕОЛОГІЇ ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

ІДЕОЛОГІЯ АНТРОПОЦЕНТРИЗМУ

	Представники цього ідеологічного напряму не заперечують завдань збереження культурних досягнень: важливість реалізації цього завдання не підлягає сумніву, але на перший план висувається завдання розвитку особистості.

 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛІЗМ (ПРОГМАТИЗМ)

Засновник: Джон Дьюї “Найбільш сильний удар по традиційному поділу на практичну діяльність і теоретичне знання і по “традиційному престижу чисто інтелектуальних занять” був нанесений прогресом експериментальної науки. Він показав, що істинне знання та плідне усвідомлення є результатом виключно власної діяльності. Люди повинні щось робити з предметами, якщо вони хочуть щось дізнатися про них; вони повинні варіювати умови. У цьому полягає досвід лабораторного методу, який повинна запозичити система освіти” (Джон Дьюї). Учитель несе відповідальність за створення умов, за яких участь учня у діяльності приведе його до максимального розуміння і знання. І, безумовно, він повинен збудити у учня пізнавальний інтерес, що є за даною концепцією вирішальним фактором у навчанні. Засвоєння культурного досвіду, цінностей людства є важливим завданням. Але єдиним способом плідно взаємодіяти з ними є залучення їх до розв’язання власних проблем, використання їх для задоволення власних інтересів.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛІЗМ (ПРАГМАТИЗМ)

 

Представники: Жак Маритен, Жан Поль Сартр Свобода і відповідальність є головними цінностями екзистенціалізму (Е-му). Людина завжди знаходиться у стадії розвитку і становлення, завжди відповідає за свій вибір, за те, що вона зробила з собою. Людина – не об’єкт керівництва, а свідомий суб’єкт, що обирає своє ставлення до себе і до оточуючого світу. Вибір є головним аспектом у житті екзистенціаліста. Оскільки результатом освіти є самостійна людська особистість, Е-ти мало зацікавлені у простій передачі учням якихось відомостей, нехай навіть вони будуть про істину і добро. Більш важливим є те, яку роль відіграють ці знання в конкретному індивідуальному існуванні. Знання у найбільш повному розумінні цього слова існує для них як дещо, що виникає з людських переживань. Освіта є процесом розвитку вільних, здатних і спрямованих до самоактуалізації особистостей. Тому організація освітнього процесу не потребує ні примусу, ні наказів, учні самі обирають і створюють свою природу. Істинна освіта повинна пробуджувати в дитині усвідомлення себе повноцінним суб’єктом і стимулювати процес індивідуального вибору. Саме на це спрямовані зусилля педагогів цієї орієнтації. Тому їх інтерес зосереджується навколо гуманітарних дисциплін та мистецтв, оскільки заняття такими предметами краще сприяють емоційному та моральному розвитку особистості. Освіта повинна починатися з пізнання людської сутності, а не з пізнання природи, не з засвоєння відчуженого знання, але з відкриття власного “Я”. Для такої освіти дуже важливим є власний досвід учня у музиці, драмі, живопису, пластичних мистецтвах, літературі. Однак і у цих галузях досвід повинен відповідати баченню учня, а не майстра. Учитель-екзистенціаліст будує навчальний процес таким чином, щоб учні могли засвоїти три основні цінності життя: Я - істота, що вибирає, і мені не оминути вибору власного шляху в житті і по життю; Я – людина вільна, абсолютно вільна у визначенні цілей свого власного життя; Я – людина, що несе особисту відповідальність за кожен крок свого вибору. Усвідомлення цих цінностей може відбутися лише в атмосфері свободи, отже у навчальних закладах має бути відсутньою ієрархія влади, домінування педагогів над учнями, зовнішніх стандартів успіху, а, отже і тестів і оцінок. У центрі навчального процесу – самовизначення учня. Вчитель щоразу буквальним чином вчиться разом зі своїми учнями, розв’язуючи проблему сприяння розвитку унікальності особистості кожного учня. “Головною цінністю освіти є можливість завоювання внутрішньої духовної свободи окремою людиною” (Жак Маритен)

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ