Загальні поняття системи електронних платежів

Здійснення будь-якої угоди в бізнесі закінчується грошовими розрахунками по даній угоді.

Розрахунки – система організації і регулювання оплати по грошовим вимогам та зобов’язанням. Оплата може проводитися як готівкою, так і безготівковою формою.

В зв’язку зі скороченням трансакційних витрат стає актуальною оптимізація процедури розрахунків і платежів. Проведення електронних розрахунків в Інтернет та ефективна логістика дозволяють здійснювати повний цикл комерційних відносин в рамках електронної комерції.

Банківські операції по переказу грошових засобів для певної мети отримали назву трансакція (лат. transaction – угода). Трансакція – ініційована володарем банківської карти послідовність повідомлень, що створюються учасниками для обслуговування володаря карти. Вона має такі властивості:

- неподільність (виконуються всі упорядковані дії, що входять в трансакцію або не виконується жодна);

- ізольованість (незалежність однієї окремо взятої трансакції від інших);

- надійність (завершена трансакція може відновлюватися після себе, а незавершена трансакція може відмінятися);

- взаємодія між володарем карти і господарюючим суб’єктом, що приймає карти для обслуговування.

Трансакції можуть здійснюватися як в документальній формі (банківський переказ, інкасо, акредитив), так і в електронній формі.

Електронна платіжна система – сукупність нормативних актів, договірних документів, фінансових та інформаційно-технічних засобів, а також учасників (банків, процесингових центрів, підприємств сфери торгівлі і послуг, що здійснюють еквайеринг, страхових компаній), які дають можливість функціонування системи фінансових взаєморозрахунків в Інтернет.

Вимоги до платіжних систем

1. Конфіденційність (довіра, номер рахунку і номер банківської карти, що повідомляється продавцю, є секретним і повинен бути відомим тим, хто має на це законні права (банку емітенту банківської карти).

2. Цілісність інформації.

3. Аутентифікація (підтвердження того, що контрагенти є тими, за кого себе видають).

4. Авторизація (процес, в ході якого вимога на проведення трансакції схвалюється чи відхиляється платіжною системою. Також перевірка рахунку покупця).

5. Безпека (система повинна перешкоджати шахрайству і забезпечувати страхування платежів).

6. Підтримка широкого спектру платіжних інструментів.

7. Мінімізація собівартості трансакції (плата за обробку трансакції придбання товарів (послуг) входить в їх вартість, тому зниження ціни трансакції збільшує конкурентоспроможність продавця).

8. Можливість стороннього арбітражу і аудиту.

Банк-еквайер (банк продавця, розрахунковий банк) – банк, з яким пов’язаний електронний магазин, здійснює розрахунки з магазином по операціях, що проходять з участю кредитних карток. (В ньому може бути відкритий Merchant Account – рахунок продавця – підтвердження згоди банку брати платежі по пластиковим карткам від цього продавця). Зазвичай банк-еквайер працює з певним процесинговим центром.

Банк-емітент – випускає (емітує) картки, відриває клієнту рахунок, пов’язаний з карткою, проводить авторизацію платежів картками (підтверджує, що на рахунку є гроші) та здійснює переведення грошей з карткового рахунку клієнта на рахунок банка-еквайера.

 

 

Форми електронних платежів

1. Банківські картки (пластикові картки) – використовуються при великих і середніх платежах.

2. Електронні чеки.

3. Цифрові гроші.

 

3.3.1. Типи банківських карток:

Для фізичних осіб (резидентам і нерезидентам):

1. Розрахункова картка – банківська картка, що видана володарю коштів на банківському рахунку. Використання картки дозволяє утримувачу банківської картки згідно угоди між емітентом та клієнтом, розпоряджатися грошовими засобами в межах витратного ліміту, встановленого емітентом для оплати товарів і послуг чи отримання готівки.

2. Кредитна картка – банківська картка, використання якої дозволяє утримувачу банківської картки, згідно умов угоди з емітентом, здійснювати операції в розмірі наданої емітентом кредитної лінії і в межах витратного ліміту, встановленого емітентом для оплати товарів (послуг) і (чи) отримання готівки.

Для юридичних осіб:

1. Розрахункова корпоративна картка – банківська картка, використання якої дозволяє утримувачу, уповноваженого юридичною особою, розпоряджатися грошовими засобами, що є на рахунку юридичної особи, в межах витратного ліміту, який встановлений емітентом у відповідності з умовами договору з клієнтом.

2. Кредитна корпоративна картка – банківська картка, використання якої дозволяє утримувачу, що уповноважений юридичною особою, здійснювати операції в розмірі наданої емітентом кредитної лінії і в межах витратного ліміту, який встановлений емітентом у відповідності з умовами договору з клієнтом.

Банківські картки поділяються на типи:

1. З магнітною смугою.

2. З мікропроцесором.

3. Звичайні.

Картка з магнітною смугою являє собою дебетову картку.

Дебетова картка – картка має магнітну смугу, на якій закодована сума рахунку вкладника. Оплата по дебетовим карткам проводиться шляхом прямого списання грошей з рахунку платника (володаря картки) з суми грошей, що закодована на магнітній смузі. Тому дебетова картка не дозволяє утримувачу отримати товар при відсутності грошей на рахунку.

Дебетова картка видається вкладнику в банку лише при депонуванні його грошових засобів.

Картка з мікропроцесором називається смарт-карткою (англ.smart – розумний) або чіпова картка. Мікропроцесор може зберігати більше інформації про утримувача і його рахунок. Смарт-технологія передбачає наявність на карті внутрішніх криптографічних механізмів, які включають будь-які види махінацій з карткою. Смарт-картка має велику швидкість розрахунків (30 с), оскільки не потребує електронного зв’язку з банком-емітентом.

Смарт-картка – пластикова картка на якій замість магнітної смуги розміщена мікросхема. Може зберігати інформацію та виконувати операції з обробки інформації. Смарт-картка, призначена для електронних розрахунків, зберігає в пам’яті електронні гроші.

Звичайна банківська картка – картка з фіксованою купівельною здатністю, яка має на титульній стороні індекс (назву) виробника з його фірмовим знаком, ім’я утримувача і його ідентифікаційний номер, а на зворотній – підпис володаря картки.

Операції з використанням банківських карток передбачають наступних документів на паперовому носії (сліп, квитанція електронного терміналу) і (чи) в електронній формі (документ із електронного журналу терміналу чи банкомату), а також інших документів (квитанція банкомату і др.), що передбачені банківськими правилами чи договором.

Авторизація може бути голосова (дзвінок по телефону) чи проводитися з допомогою спеціального терміналу.

POS-термінал (POS – Point Of Sale) – торгівельні термінали – електронний пристрій, що призначений для обробки трансакцій при фінансових розрахунках з використанням пластикових карт з магнітною смугою і смарт-карток. На відміну від банку, що працює автономно, POS-термінал обслуговується касиром.

Термінал друкує 3 екземпляра чека (сліп): для клієнта, банку і торговельного підприємства.

Електронний журнал – сукупність документів в електронній формі, що складений з використанням банківських карт.

Процесинговий центр – створюється емітентами пластикових карток (банками) та їх об’єднаннями, дозволяє здійснювати авторизацію платежів по певних типах кредитних карток. Для того, щоб продавець зміг подати в процесинговий центр запит на авторизацію, він повинен укласти договір на обслуговування або з банком учасником платіжної системи або з самим процесинговим центром.

 

Рис. 3.1. Схема розрахунків за купівлю товару (послуги) з допомогою банківської карти в електронному режимі роботи

 

Умовні позначення до рис. 3.1:

1 - пересилка зашифрованого номеру карти з цифровим підписом;

2 – перевірка оригінальності карти і платоспроможності покупця;

3 – запит;

4 – авторизація;

5 - списання грошей з рахунку покупця;

6 - переказ грошей (платіж);

7 – зарахування грошей на рахунок продавця в банку;

8 – повідомлення продавця про перерахування грошей на його рахунок;

9 – помісячна виписка по рахунку покупця в банку.

Електронні чеки

В рамках технології управління рахунком альтернативою магнітним карткам слугують електронні чеки і системи «Клієнт-банк».

Електронний чек представляє собою документ (вид комерційного цінного паперу), в якому зазначається наказ платника своєму банку про перерахування грошей. Електронний розрахунковий чек має ті ж властивості, що і звичайний паперовий розрахунковий чек. Електронний чек подається покупцем через електронну пошту продавцю, що є утримувачем грошового платежу. Продавець надає чек в банк і отримує по ньому гроші. Після чого чек повертається покупцю (платнику) і є доказом факту платежу. Продавець поставляє товар додому.

Рис. 3.2. Схема розрахунків за купівлю товару(послуги) з допомогою електронного чеку

 

Умовні позначення до рис. 3.2:

1 - передача чеку продавцю за вибраний товар;

2 – перевірка чеку в банк для перевірки;

3 – аутентифікація;

4 – оплата;

5 – поставка товару додому покупцеві;

6 - повернення чеку банку покупця;

7 – списання грошей х рахунку покупця

8 – повернення чеку покупцеві.

 

Цифрові гроші

Цифрові гроші (digital cash) - синонімами є електронні гроші, цифрова готівка, електронна готівка – електронний аналог паперових готівкових грошей. Вони мають вигляд грошових знаків. Цифрові гроші являють собою ланцюг цифр, що визначає певну кількість грошей.

Цифрові гроші у формі завірених банком купонів являють собою ланцюг біт, що випускається і погашається банком.

Біт – одиниця кількості інформації в двійковій системі виміру (0,1).

Рис. 3.3. Схема платежу за покупку з допомогою цифрових грошей

Пояснення до рис. 3.3.

Покупець:

- вибирає будь-який товар (випадковий номер);

- присвоює йому вартість покупки (наприклад, 500 грн);

- шифрує номер;

- відсилає його в свій банк.

Банк покупця:

- отримавши номер, банк його розшифровує;

- проводить аутентифікацію;

- зменшує рахунок покупця на 500 грн;

- додає до номеру свій цифровий підпис;

- повертає номер покупцю.

Покупець:

- отримавши номер, покупець відсилає продавцю.

Продавець:

- отримавши номер від покупця, відсилає в свій банк.

Банк продавця:

- отримавши номер, банк перевіряє його;

- збільшує рахунок продавця на 500 грн.

З точки зору користувача (продавця чи покупця), система електронних грошей – мережа цифрових гаманців (електронних гаманців), кожен із яких представляє захищену клієнтську програму, що дозволяє переказувати або отримувати електронні гроші з інших гаманців, зберігати її у користувача або в Інтернет-банку, конвертувати, виводить із системи на традиційні банківські рахунки або в інші платіжні системи і т.д.

Для роботи з електронною готівкою користувач встановлює в себе програму – електронний гаманець, яка вміє виконувати наступні операції:

- отримувати електронні купюри від іншого електронного гаманця або банку-емітенту (для вводу в платіжну систему);

- зберігати електронні купюри;

- перевіряти їх оригінальність;

- передавати їх в інший електронний гаманець чи в банк-емітент (для погашення виводу із платіжної системи);

- вести журнал платежів (операцій);

- надавати інформацію про стан гаманця і т. д.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Що являє собою електронна платіжна система?

2. Які вимоги до платіжних систем?

3. Яка різниця між банком-еквайером та банком-емітентом?

4. Які типи банківських карток використовуються для фізичних осіб?

5. Які типи банківських карток використовуються для юридичних осіб?

6. Назвіть типи банківських карток. Яка між ними різниця?

7. Яка роль процесингового центру в системі електронних платежів?

 

Тести:

1. Підтвердження того, що контрагенти є тими, за кого себе видають:

а) авторизація;

б) аутентифікація;

в) безпека.

 

2. Організація, що забезпечує інформаційну та технологічну взаємодію між учасниками традиційної платіжної системи:

а) управлінський центр;

б) електронний гаманець;

в) процесинговий центр.

 

3. Банк, що випускає картки, відкриває клієнту рахунок, пов'язаний з карткою, проводить авторизацію платежів картками та здійснює переведення грошей з одного рахунку на інший:

а) банк-емітент;

б) банк-еквайер;

в) процесинговий центр.

 

4. Банківська картка, за допомогою якої можна списувати гроші з рахунку володаря картки з суми грошей, що закодована на магнітній смузі:

а) дебетова картка з магнітною смужкою;

б) смарт-картка;

в) звичайна банківська картка.

 

5. Електронний аналог паперових готівкових грошей, що мають вигляд грошових знаків:

а) електронні чеки;

б) цифрові гроші;

в) банківські картки.

 

6. Тип банківської картки, яка дає можливість здійснювати операції в розмірі наданої емітентом кредитної лінії і в межах витратного ліміту:

а) кредитна картка;

б) розрахункова картка;

в) кредитно-розрахункова картка.

 

7. Банківська операція по переказу грошових коштів з одного рахунку на інший:

а) авторизація;

б) трансакція;

в) аутентифікація.

 

8. Тип банківської картки, за допомогою якої утримувач розпоряджається грошовими засобами в межах витратного ліміту:

а) кредитна картка;

б) розрахункова картка;

в) кредитно-корпоративна картка.

 

9. Документ, в якому зазначається наказ платника своєму банку про перерахування грошей, який подається покупцем через електронну пошту:

а) заява;

б) смарт-картка;

в) електронний чек.