Тема 2. Професійно значущі цінності соціальної роботи,

Г. П. МЕДВЕДЄВА

ПРОФЕСІЙНО-ЕТИЧНІ ОСНОВИ

СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

КУРС ЛЕКЦІЙ

МОСКВА

ЗМІСТ

Стор.

ВВЕДЕННЯ...........................4

 

РОЗДІЛ 1. Професійно значущі цінності соціальної роботи

їх суть, типологія. Місце і роль цінностей в соціальній

роботі..............................8

Тема 1. Місце і роль цінностей в соціальній роботі......8

Лекція 1. Місце і роль цінностей в життєдіяльності людини і суспільства.8

Лекція 2. Аксиологические основи соціальної роботи.........26

Тема 2. Професійно значущі цінності соціальної роботи,

їх суть, типологія...................39

Лекція 1. Система і ієрархія цінностей професійної соціальної роботи.................................39

Лекція 2. Специфічні цінності і ідеал професійної соціальної роботи..................................56

РОЗДІЛ 2. Основні етапи становлення і розвитку ціннісних

підстав соціальної роботи в Росії і за кордоном........77

Тема 3. Основні етапи становлення і розвитку ціннісних

підстав соціальної роботи.................77

Лекція 1. Инстинктивно-практицистские і традиційно-прагматичні основи допомоги і взаємодопомоги........................77

Лекція 2. Соціально-ідеологічний і соціально-філософський підходи у визначенні цінності допомоги людині..................90

Тема 4. Суть і зміст сучасної професійно-етичної системи соціальної роботи................107

Лекція 1. Суть, функції і складові елементи професійно-етичної системи..................................107

Лекція 2. Основні детермінанти професійно-етичної системи соціальної роботи.................................119

 

РОЗДІЛ 3. Деонтологические питання соціальної роботи....137

Тема 5. Деонтологические питання соціальної роботи.....137

Лекція 1. Поняття і суть професійного обов'язку в соціальній роботі.137

Лекція 2. Місце і роль боргу в соціальній роботі..............150

Лекція 3. Деонтологические конфлікти в соціальній роботі.......162

РОЗДІЛ 4. Професійно-етичних вимог до профессиограмме

соціального працівника....................170

Тема 6. Професійно-етичних вимог до профессиограмме

соціального працівника....................170

Лекція 1. Особливості професійно-етичної свідомості соціального працівника...............................170

Лекція 2. Проблеми формування особи фахівця соціальної роботи..................................188

 

РОЗДІЛ 5. Этико-ценностное регулювання діяльності і стосунків

У системі соціальної роботи. Особливості етичного кодексу

соціальної роботи......................206

Тема 7. Особливості етичного кодексу соціальної роботи....206

Лекція 1. Этико-ценностное регулювання професійної діяльності і його кодифікування..............................206

Лекція 2. Особливості професійно-етичних кодексів в соціальній роботі.................................216

Тема 8. Професійно-етичне регулювання діяльності соціального працівника в умовах впливу професійно-етичних систем різних видів професійної діяльності......237

Лекція 1. Етичне регулювання професійної діяльності.....237

Лекція 2. Особливості діяльності соціального працівника в неспецифічних сферах: професійно-етичні аспекти.................247

 

УВ'ЯЗНЕННЯ..........................257

ЛІТЕРАТУРА.........................258

Список основної літератури................258

Список додаткової літератури.............259

ДОДАТКИ.......................261

Професійно-етичний кодекс Міжнародної федерації соціальних працівників....................

Професійно-етичний кодекс Асоціації працівників соціальних служб......................

 

 

ВСТУП

 

Курс лекцій "Професійно-етичні основи соціальної роботи" розкриває основний зміст учбового курсу "Професійно-етичні основи соціальної роботи", що є одним з базових в Державному стандарті підготовки фахівців, бакалаврів і магістрів по напряму "Соціальна робота". На відміну від курсу лекцій, що раніше читався, "Етика соціальної роботи", в цій учбовій дисципліні представлений принципово інший підхід до місця і ролі професійно-етичної компоненти соціальної роботи.

Соціальна робота розглядається в курсі лекцій як різновид соціальної діяльності суспільства, спрямованій на сприяння соціалізації особі і створення для цього сприятливих умов в суспільстві. Зміст курсу відбиває сучасні наукові уявлення про соціальну роботу як доцільну багатоаспектну діяльність суспільства по соціалізації особи, у тому числі що знаходиться у важкій життєвій ситуації, а також взаємозв'язок і взаємозалежність ефективності і якості соціальної роботи, її форм і змісту з умовами і рівнем розвитку суспільства і особи.

Визнання людини вищою цінністю сучасної цивілізації і особливості соціальної роботи як професійній діяльності визначають суть і специфіку ціннісно-етичного регулювання діяльності фахівців, обумовлюють вимоги до його особових якостей, і тим самим детермінують зміст цього курсу. В той же час, визнання людини вищою цінністю сучасної цивілізації робить необхідною соціальну роботу як в загальному сенсі, так і зокрема, з людьми, що знаходяться у важкій життєвій ситуації. З цієї точки зору цінність людини і суспільства і необхідність реалізації цих цінностей є смыслообразующей компонентою соціальної роботи.

Учбовий курс "Професійно-етичні основи соціальної роботи" включає основні компоненти професійних этико-аксиологических знань, необхідних соціальному працівникові в його практичній і науковій діяльності. Курс складений з урахуванням наявності у студентів системних знань, отриманих в процесі вивчення загальних гуманітарних і соціально-економічних дисциплін і враховує як загальні, так і особливі риси сучасної соціальної роботи.

Метою курсу є формування у студентів цілісного, системного уявлення про ціннісно-етичні підстави діяльності і професійної моралі в соціальній роботі, розкриття суті і обгрунтування необхідності этико-аксиологического підходу в осмисленні і організації професійної наукової і практичної діяльності, формування основ ціннісно-етичного мислення фахівця, бакалавра і магістра соціальної роботи.

Завданнями курсу є:

- - вивчення місця і ролі, суті і типології професійно-значущих цінностей в соціальній роботі;

- - аналіз основних етапів становлення і розвитку ціннісних підстав соціальної роботи в Росії і за кордоном;

- - вивчення особливостей этико-ценностного регулювання діяльності і стосунків в системі соціальної роботи, етичного кодексу соціальної роботи;

- - вивчення деонтологических питань соціальної роботи;

- - аналіз і обгрунтування професійно-етичних вимог до профессиограмме соціального працівника, сприяння формуванню професійно значущих рис його особи.

Професійна соціальна робота відноситься до видів діяльності, в яких професійно-етична компетентність фахівця є значущою компонентою професіоналізму і сприяє формуванню цілісного професійного мислення практичного і наукового працівника в області соціальної роботи. Професійно-етична система чинить гуманізуючий вплив на особу фахівця, його клієнта, їх соціальне оточення і таким чином - на суспільство в цілому. Внаслідок цього учбовий курс "Професійно-етичні основи соціальної роботи" є невід'ємною компонентою професійної підготовки майбутнього фахівця, бакалавра і магістра соціальної роботи, основою для його наступного особового і професійного розвитку і вдосконалення. Цим визначається місце і роль курсу в соціогуманітарній освіті. Учбовий курс целесобразно включити в план третього курсу, коли студентами вже в основному вивчені теоретичні основи соціальної роботи і сформовано уявлення про її сенс і суть. Зміст учбового курсу "Професійно-етичні основи соціальної роботи" може бути доповнено з урахуванням специфіки Внз і регіону.

У результаті вивчення курсу "Професійно-етичні основи соціальної роботи" знання і навички студента повинні відповідати вимогам мінімуму знань і умінь державного освітнього стандарту.

Студент повинен:

- - володіти знаннями в області этико-аксиологических підстав соціальної роботи, знати їх основні елементи і взаємозв'язки між ними;

- - уміти застосовувати системний этико-аксиологический підхід до аналізу суті і змісту, форм і методів соціальної роботи в цілому і окремих її видів, а також актуальної соціальної реальності;

- - знати основні етапи розвитку і становлення професійно-етичних підстав соціальної роботи, їх особливості, уміти виявляти, обгрунтовувати і аналізувати тенденції в розвитку ціннісно-етичних підстав соціальної роботи;

- - володіти навичками этико-аксиологического аналізу процесів, явищ, ситуацій, стосунків, вчинків, документів і тому подібне;

- - знати основні компоненти ієрархії професійних цінностей соціальної роботи, її детермінанти;

- - знати основні елементи професійної етичної системи, межі їх застосовності, уміти їх аналізувати і застосовувати в професійній практиці;

- - знати сенс і зміст професійного обов'язку соціального працівника, уміти виявляти деонтологическую компоненту в конкретній ситуації;

- - знати основні положення професійно-етичного кодексу, уміти інтерпретувати їх в конкретній ситуації;

- - уміти виявляти зони ціннісно-етичних протиріч і конфліктів в соціальній роботі, володіти навичками їх дозволу;

- - знати особливості і протиріччя формування в сучасній Росії ціннісних орієнтацій, ценностно-аксиологического свідомість особи взагалі і професійного соціального працівника зокрема;

- - володіти навичками ціннісно-етичної самооцінки і самоконтролю, самовиховання і самоудосконалення.

 

Література по темі 1

Основна

1. Гусейнов А.А. Соціальна природа моральності. - М.: Вид-во МГУ, 1974.

2. Гусейнов А.А., Апресян Р. Г. Етика. - М.: Гардарика, 1998.

3. Ильенков Э.В. Про ідоли і ідеали. - М.: Думка, 1973.

4. Медведєва Г. П. Проблеми формування ціннісної свідомості фахівця в області соціальної роботи. // Вчені записки МГСУ: науково-теоретична збірка. М.: вид-во МГСУ "Союз", №3, 2000.

5. Федоренко Е.Г. Професійна етика. - Київ: Вiща школа, 1983.

6. Шмелева Н.Б. Професійний розвиток особистості соціального працівника в системі підготовки і перепідготовки кадрів. - Ульяновск: 1994.

7. Юнгхолм С. - Э. Гуманістичні цінності соціальної роботи. - М.: Союз. 1996.

8. Ярская-Смирнова Е. Професійна етика соціальної роботи. - М.: КЛЮЧ-С, 1999.

9. Яценко А.И. Целеполагание і ідеали. - Київ: Наукова думання, 1977.

 

 

Додаткова

Гусейнов А.А. Золоте правило моральності. - М.: Молода гвардія, 1988.

Словник по етиці. Під ред. Кона И.С. - М.: Политиздат, 1981.

Тугаринов В. П. Про цінності життя і культури. - Л.: вид-во ЛДУ, 1960.

Філософія соціальної роботи. Отв. ред. Митрохин В. И. - М.: Союз, 1998.

Енциклопедія соціальної роботи. Пер. з англ. Т. 3. - М.: Центр загальнолюдських цінностей, 1994.

Медведєва Г. П. Етика соціальної роботи. - М.: ВЛАДОС, 1999.

Юнгхолм С. - Э. Гуманістичні цінності соціальної роботи. - М.: Союз. 1996.

Ярская В. Н. Філософія соціальної роботи. - Саратов, 1994.

 

Їх суть, типологія

Тема розкриває проблему вивчення і виявлення професійно значущих цінностей в соціальній роботі, їх особливостей. Система цінностей професійної соціальної роботи визначає її гуманістичний сенс, рівень і якість її впливу на ефективність діяльності, тому майбутньому фахівцеві необхідно володіти навичками аксиологического аналізу професійної діяльності в цілому і її окремих елементів.

 

Соціальний працівник відповідальний за людину, що довірилася його турботам. Він відповідальний і за долю і благополуччя суспільства, що доручило йому піклуватися про людей і надавати їм допомогу. Тому благо людину і суспільства, прямо пов'язані з сенсом діяльності, є специфічними цінностями професійної соціальної роботи, що займають високі ранги в ієрархії цінностей.

У конституції кожної сучасної держави людина наділена безліччю прав: правом на життя, на свободу, працю, освіту, житло, охорону здоров'я, забезпечення у разі непрацездатності і тому подібне. При цьому держава виступає гарантом реалізації прав людини, визнаючи їх цінністю. Проте можливості людини в реалізації прав від природи не рівні; нерівними іноді робить їх і суспільство. Обставини, в які може потрапити індивід, також утрудняють або роблять неможливою реалізацію ним своїх прав. У цих випадках, щоб не порушувалися принципи рівності і справедливості, державою мають бути передбачені додаткові заходи, що збільшують можливості реалізації прав людьми з пониженими можливостями. Однією з таких додаткових можливостей є соціальна робота, для якої права людини є специфічною професійною цінністю, оскільки без відновлення справедливості, рівність неможлива реалізація цінності людини.

Окрім наявності в конституції цих прав, завжди мається на увазі, що людина має право на щастя, розвиток, благополуччя і право бути самим собою. Це останнє право - право на вибір самого себе, на індивідуальність - набуло останнім часом особливого значення. Індивідуальність людини - це те, що дає можливість розвиватися і прогресувати усьому людству. Якби усі люди були однаковими, вони не змогли б вижити і еволюціонувати. Тому індивідуальність людини повинна охоронятися і розвиватися - в тому, звичайно, випадку, якщо вона спрямована не на шкоду самій людині і суспільству. Індивідуальність - це те, що відрізняє людину від інших, а значить, робить його унікальним, неповторним і невідтворним і через це цінним для суспільства. Унікальність людини є специфічною цінністю і для соціальної роботи. Для соціальної роботи важливо, що індивідуальність людини має місце і у тому випадку, якщо він знаходиться у важкій життєвій ситуації. В цьому випадку вирішення важкої життєвої ситуації або її стабілізація на прийнятному рівні може сприяти розвитку людської індивідуальності. Соціальна робота, таким чином, сприяє зовсім не "уніфікації" людей з тим, щоб кожен з них відповідав вимогам політичної, економічної або соціальної ситуації, а навпроти, забезпечує людині можливість зберегти свою індивідуальність (її позитивну компоненту) в будь-якій ситуації і сприяє реалізації цієї цінності.

Права людини, незалежно від властивостей і якостей цієї людини (окрім окремих випадків, особливо обумовлених в законодательствах), належать йому природно і невідчужувані.

Допомога людини людині є однією з найважливіших іманентних характеристик людського буття. Вона настільки вкорінена в суспільній і індивідуальній свідомості, що ця обставина може навіть служити певною мірою перешкодою для визнання суспільною і індивідуальною свідомістю соціальної роботи як насущного необхідного виду професійної діяльності. Насправді, якщо допомога людини людині така природна і обыденна, що є незмінною складовою людського буття, то чи варто конституювати цей вид діяльності як професійний? Тим більше що така допомога найчастіше вимагається в буденних обставинах (вікове зниження життєдіяльності і нездатність до самообслуговування літнього населення, втрата індивідом здоров'я і його інвалідизація, кризи в сімейних стосунках, сирітство і бездоглядність дітей і тому подібне). Такого роду важкі життєві ситуації, безумовно, не можна назвати нормою буття, проте вони, на жаль, носять досить буденний характер практично в будь-якому суспільстві. Вони, безумовно, не носять характеру екстремальної ситуації і частенько, на думку самих клієнтів, їх дозвіл не вимагає спеціальних знань.

Проте така точка зору не може бути визнана конструктивною. Безумовно, найбільш "прості" з вищезгаданих ситуацій можуть і не зажадати наявності у того, що допомагає специфічних професійних знань, що робить допомогу людині, що опинилася в скрутному положенні одним з найбільш демократичних видів діяльності, оскільки дозволяє включатися в неї практично будь-якому членові суспільства. Одночасно це накладає певні зобов'язання і на суспільство: якщо в життєдіяльності людини можуть виникати ситуації, дозвіл яких не вимагає залучення фахівця, члени суспільства зобов'язані сприяти один одному в їх дозволі. Інакше кажучи, институциализация соціальної роботи в суспільстві як формалізованої допомоги не звільняє членів суспільства від обов'язку надавати допомогу один одному.

Але далеко не усі важкі життєві ситуації можуть бути дозволені за участю індивідів, що не мають спеціальних знань і професіоналізму. Більше того, ні співчуття, ні милосердя, ні щире бажання надати допомогу не можуть іноді служити гарантією від знаменитої "ведмедячої послуги", тобто від нанесення людині непоправного збитку за наявності, здавалося б, самих благих намірів. Тому для того, щоб дійсно принести людині благо і захистити його від можливого збитку, необхідно надавати допомогу, керуючись не лише співчуттям, але і певними знаннями, досвідом з урахуванням можливостей, умов і тому подібне. Необхідність професіоналізму при наданні допомоги людині, що потрапила у важку життєву ситуацію обумовлюється наступними основними міркуваннями,:

* ускладнення людського буття вимагає від того, що робить допомогу не лише буденних, але і спеціальних професійних знань в області соціології, економіки, політики, права та ін. і навичок у використанні цих знань з тим, щоб в конкретній соціально-економічній ситуації, використовуючи її особливості, принести благо що потребує допомоги;

* ускладнення і розвиток людської особистості вимагає від допомагаючого обліку психічних ресурсів клієнта, наявності і якості його соціальних зв'язків, його сприйнятливості до різноманітних методів дії, а отже, необхідно мати знання і навички в області психології і педагогіки;

* надання допомоги може виявитися малоефективним у разі, якщо що робить її не має достовірної інформації (про дійсне положення того, що має потребу, його потреби і проблеми, особливості його особи, а також про реально існуючі можливості рішення його проблем) в необхідному і достатній кількості;

* сучасний громадський устрій і нормативно-правова база життєдіяльності суспільства вимагають, як правило, від особи, що представляє інтереси іншої особи, наявність певного статусу і пов'язаних з ним узаконених повноважень, а значить, і відповідальності за результати діяльності;

* надання допомоги частенько пов'язане з необхідністю здійснення керівництва особою, що опинилася у важкій життєвій ситуації, а значить, індивід, що надає допомогу, повинен мати певні якості і навички лідера, уміти викликати довіру до себе, вселити в людину упевненість в сприятливому результаті дій і тому подібне, тобто мати деякі харизматичні дані і певні моральні якості;

* ефективність допомоги людині виявляється, як правило, істотно вище у тому випадку, коли що робить її має авторитет у того, що потребує її і має цілком певну репутацію, оскільки це дозволяє йому організувати стосунки довіри і співпраці;

* нарешті, особа, що надає допомогу, повинна мати здатність до інтеграції наявних у неї спеціальних знань, досвіду, формуючи таким чином специфічний, раціональний для цього виду діяльності стиль мислення, найбільш прийнятний для цього конкретного виду діяльності і дозволяючий їй бачити одночасно загальне в цій діяльності, особливе і специфічне, ціле і його окремі деталі.

Ці і деякі інші властивості і якості і характеристики особи стають основою її професіоналізму, який можна представити як відповідність інтеграційних формальних і неформальних характеристик особі сенсу і змісту діяльності, включаючи здатність особи ефективно вирішувати завдання діяльності і досягати основних цілей в екстраординарних ситуаціях. Таким чином, професіоналізм в соціальній роботі може розглядатися як специфічна професійна цінність, оскільки він детермінує:

* безпека клієнта і суспільства;

* підвищення ефективності діяльності;

* відповідальність фахівця.

Найважливішою специфічною цінністю професійної соціальної роботи є її гуманістичний сенс. Соціальна робота, навіть якщо розглядати її виключно з точки зору найбільш очевидного змісту як допомога людині, що опинилася у важкій життєвій ситуації, яку він не в змозі здолати самостійно, з'являється як діяльність, наповнена гуманістичним сенсом. Проте очевидно, що допомога людини людині може мати і інші сенси. Наприклад, можна надавати допомогу, розраховуючи що-небудь отримати натомість; в цілях реклами; з розрахунку на позитивну громадську (чи групове) думку; з метою бути прийнятим в певну соціальну групу; бажаючи "замолити гріхи"; з метою відчути залежність від себе і своїх дій; задовольнити владні амбіції; реалізувати самого себе за допомогою надання допомоги іншому; забезпечити своє кар'єрне благополуччя і просування і так далі. Видно, що в цих перерахованих випадках допомога людині та і сама людина, що потребує допомоги, є лише засобом, за допомогою якого той, що допомагає домагається певної, важливої для нього мети і реалізації іншого сенсу, що лише випадково набуває форми турботи про людину. У результаті діяльності, що робиться з подібними цілями, одним з результатів буде людина, що отримала допомогу, але цей результат буде не головним, тоді як соціальна робота розглядає подолання людиною важкої життєвої ситуації, його повернення до нормального соціального функціонування як найважливішу мету діяльності. Таким чином, при зовнішній схожості сенс діяльності буде різним: в одному випадку - корисливим, в іншому - гуманістичним.

Звичайно, в соціальну роботу приходять різні люди і, на жаль, не завжди можливо здійснити якісний професійний відбір. Це спричиняє за собою небезпеку поступової втрати соціальною роботою її гуманістичного сенсу, якщо людина, що звернулася в соціальну роботу, розглядатиметься фахівцем тільки як засіб для досягнення власних цілей. Гуманістичний сенс соціальної роботи, що полягає у визнанні людини вищою цінністю, сприянні реалізації його цінності і безкорисливій допомозі йому, є тому специфічною цінністю соціальної роботи.

Соціальний статус особи, що складається з її економічного, професійного, половозрастного, сімейного і інших статусів, може бути одним з предметів діяльності фахівця, оскільки важка життєва ситуація частенько так чи інакше пов'язана зі зниженням одного або декількох статусів. Погіршуються можливості людини у використанні його прав, знижується доступність посад і положень. Відновлення або поліпшення положення людини за допомогою корекції його різноманітних соціальних і індивідуальних функцій, соціально-ролевого репертуару сприяє розкриттю творчого потенціалу людини, а значить, може позитивно позначитися на досягненні ним смысложизненых цілей і тим самим сприяти реалізації його цінності. Тому максимально можливий соціальний статус особи є специфічною цінністю професійної соціальної роботи.

Пів і вік особи є її природними характеристиками і практично не піддаються корекції. Проте цілком може бути скоректоване відношення як самої особи, так і суспільства в цілому до цих її характеристик, що іноді буває необхідно. Відомо, що в деякі періоди розвитку суспільства індивіди, що належать до певних половозрастным груп, розглядаються якщо не як неповноцінні істоти, то, в усякому разі, як люди "другого сорту. Наприклад, в періоди економічного неблагополуччя престарілі громадяни розглядаються як тягар, оскільки більшість з них потребує підвищеної турботи і забезпечення з боку близьких і суспільства в цілому. Значна частина історії людства супроводжувалася пригнобленням жінок, утиску їх в правах з боку представників протилежної статі. При цьому масова свідомість може таким чином впливати на свідомість індивіда, що сам він цілком може дотримуватися поширеної точки зору і вважати себе людиною "другого сорту, а значить, якщо і не схвалювати, то виправдовувати несправедливість відносно себе.

Соціальний працівник - це фахівець, обізнаний людину, його особливості як складної био-психо-социального істоти. З точки зору природи, та і об'єктивних інтересів людського суспільства немає підлоги "вищої" і "нижчої"; їх неможливо порівнювати і неможливо замінити один на іншій - гармонія світу буде порушена, людство загине або принаймні йому буде завданий непоправного збитку. Аналогічним чином немає "хороших" і "поганих" віків; кожному віку властиві достоїнства і недоліки, відсутні або слабо виражені в інших віках. Значить, об'єктивно пів і вік - завжди і поза сумнівом цінність, якими б вони не були. З іншого боку, власне порожнистому і віком гордитися не слід, оскільки вони від особи не залежать, але використовувати специфічні можливості, пов'язані із статтю і віком для свого і громадського блага людина повинна. Будучи визнаними соціальною роботою як специфічні професійні цінності, нерозривно пов'язані з цінністю людини, пів і вік можуть лягти в основу окремого напряму соціальної роботи - антидискримінаційного, полягаючого у відновленні справедливого відношення до представників різних половозрастных груп. Справедливість вимагає оцінки людини не на основі його половозрастной приналежності, а у зв'язку з його дійсними достоїнствами і заслугами з урахуванням специфіки його статі і віку, реалізацією можливостей, даних статтю і віком, на благо себе, своєї сім'ї і усього суспільства. Тому пів і вік людини є цінностями, реалізації яких повинен сприяти соціальний працівник.

Соціальна робота, реагуючи на зміну ціннісних орієнтирів суспільства і держави, спотворення сенсу гуманістичних цінностей, зберігає через відому автономність своє позитивне ціннісне ядро, що входить в этос, що дозволяє розглядати її як свого роду захисний механізм, сприяючий збереженню соціально значущих цінностей і ідеалів і на цій підставі, - що забезпечує традиційність і спадкоємність в прогресивному розвитку суспільства і кожної особи в нім. Можна зробити висновок, що пропаганда, твердження в суспільній і індивідуальній свідомості і головне - реалізація гуманістичних цінностей і ідеалів - глибинний сенс і основний зміст соціальної роботи, що реалізовуються в процесі діяльності. В той же час збереження і примноження соціальною роботою свого гуманістичного сенсу - важливий закон існування, функціонування і розвитку самого суспільства.

Гуманістичні цінності повною мірою представлені в системі професійно-етичних цінностей соціальної роботи, але мають при цьому певну специфіку, визначувану цілями і завданнями безпосередньої практичної діяльності. Реалізація професійно-етичних цінностей є в широкому сенсі предметом діяльності фахівця, оскільки, сприяючи на будь-якому рівні соціальної структури рішенню проблем конкретного клієнта, групи і суспільства в цілому, соціальний працівник сприяє досягненню ними блага, реалізації свободи і справедливості, інших вищих цінностей в суспільстві і затвердженню їх в суспільній, груповій і особовій свідомості. Реалізація цих цінностей може сприяти, з одного боку, реалізації цінності людини як клієнта соціальних служб, оскільки є проявом інтеграційної турботи держави і суспільства про особу, що має об'єктивно понижені можливості, а з іншої - сприяти реалізації цією особою своїх основних соціальних прав - на свободу, працю, справедливість, рівність, повноцінну колективну взаємодію з іншими членами суспільства, захищеність, розвиток і тому подібне, що є одночасно найважливішими соціально і індивідуально-значущими цінностями. Реалізація основних прав людини дозволяє клієнтові реалізувати і його основні обов'язки по відношенню до суспільства, своїм близьким і самому собі. Тим самим професійна соціальна робота сприяє реалізації цінності людини і основних гуманістичних цінностей в цілому.

Ідеал як зразок, норма, уявлення про вищу підсумкову досконалість, вища мета прагнень є однією з вищих цінностей професійної соціальної роботи. Відповідно до своєї подвійної природи, ідеал з одного боку, містить в собі сьогодення у вигляді протиріччя готівкового буття (клієнта, групи, суспільства), вимагаючого свого дозволу, з іншого боку, він утілює в собі бажане майбутнє. Він відбиває конкретно-історичний тип свідомості людини і в той же час сам є віддзеркаленням його ціннісних орієнтацій. Являючись відносно стійкою конструкцією, ідеал все ж не незмінний, оскільки міняються конкретні обставини: те, що сьогодні для людини і суспільства з'являється як ідеал, завтра може стати повсякденністю, причому не кращою. Тому ідеал вимагає постійної діяльності, спрямованої на вдосконалення умов, станів, якостей, властивостей і тому подібне

Идеалконструирующая діяльність є важливим аспектом соціальної роботи. Соціальна робота, як відомо, не може обмежуватися ситуативним втручанням за типом "швидкої допомоги" для вирішення екстремальної ситуації. Правильно організована соціальна робота обов'язково включає і планування, і проектування, і управління, і організацію, де без уявлень про майбутній стан системи працювати неможливо, чи йде мова про стан клієнта, суспільства, соціального працівника або соціальної роботи. Основні функції ідеалу соціальної роботи: оцінно-порівняльна, програмно-орієнтуюча, діяльно-практична - дозволяють планувати і організовувати діяльність, вона стає доцільною, причому мета - ідеал неодмінно має риси реальності, досяжності. Завдяки цим функціям ідеал реалізує свою суть, сприяючи вдосконаленню професії або її окремих компонентів, професійному і особовому зростанню фахівців, підвищенню ефективності діяльності, підвищенню якості кінцевого результату і зрештою - повнішому задоволенню потреб суспільства і людини.

Будучи орієнтиром діяльності, ідеал соціальної роботи відбиває як безпосередньо її професійні потреби і інтереси, так і опосередковано - потреби і інтереси клієнтів соціальних служб і усього суспільства. У зв'язку з цим визначення і формулювання ідеалу соціальної роботи може мати величезне мобілізуюче значення для фахівців, оскільки, відповідно до функцій цього ідеалу, припускає активну цілеспрямовану діяльність фахівців по його досягненню. У цьому сенсі ідеал може виступати в суспільній свідомості соціальних працівників як одна з етапних або кінцевих цілей професійної діяльності, виражаючи сутнісні інтереси розвитку як професії, так і суспільства в цілому, оскільки професія "соціальна робота" неотторжима від сучасного цивілізованого суспільства. У соціальній роботі доцільно розглядати наступні ідеальні конструкції:

ідеальний стан клієнта;

ідеальний стан соціального працівника;

ідеальний стан соціальної роботи;

ідеальний стан суспільства.

Ідеал виступає досконалим зразком, якому повинні відповідати стан як системи соціальної роботи, так і стан і взаємини соціального працівника і клієнта соціальних служб на цьому етапі розвитку суспільства і професії, незалежно від ситуативних обставин в цій сфері. Досконалість станів соціального працівника і його клієнта мається на увазі як статусне (економічний, соціальний, психологічний статус), так і духовне - досконала моральна особа. Досконалі стосунки соціального працівника і його клієнта повинні включати компоненти спільної творчості, взаємодопомоги, пошани гідності один одного.

Ідеал соціальної роботи може грати роль орієнтиру не лише для фахівців як представників професійної групи, але і для соціуму в цілому, оскільки відбиває один з найбільш пріоритетних напрямів розвитку суспільства - досягнення блага кожної людини і усього суспільства. І з іншого боку, сприйняття і орієнтація соціальної роботи на певний ідеал в частині можливості його досягнення залежить від соціальних чинників, що детермінують як темпи і спрямованість розвитку суспільства, так і розвиток соціальної роботи як соціально необхідній діяльності. У цьому сенсі ідеал, що хоча і утілює в собі вище благо, повинен представлятися реально досяжним, оскільки інакше він буде відторгнутий масовою свідомістю фахівців, сприйнятий як прояв ідеалізму.

Основне протиріччя, що вимагає свого дозволу засобами і методами соціальної роботи полягає в невідповідності можливостей клієнтів соціальних служб їх раціональним, сутнісним потребам, які в найбільш загальному вигляді можна сформулювати як прагнення до досягнення благополуччя, умов для нормальної життєдіяльності і розвитку. Проте аналогічне протиріччя містить в собі і сама соціальна робота: її можливостей украй недостатньо для дозволу проблем клієнтів, особливо тій їх частини, хто гостро потребує матеріальної допомоги. Недостатні можливості соціальної роботи в досягненні ідеального стану себе самій, оскільки нині, незважаючи на високу потребу, не створені ще умови для повної реалізації її потенціалу. Внаслідок цього в умовах сучасної Росії фахівцями в області соціальної роботи може бути ускладнене засвоєння і привласнення ідеалу як досконалого зразка станів, стосунків і діяльності в області практичної соціальної роботи.

У Росії основною проблемою, з якій гущавині усього доводиться стикатися практичним соціальним працівникам, являється проблема малозабезпеченості величезних мас населення, що виникла внаслідок ринкових перетворень економіки. Внаслідок цього ті цілі, які ставить перед собою держава, - забезпечення умов для повної самореалізації кожної особи - представляються цілями довгостроковими, в сучасних умовах що не реалізовуються повною мірою внаслідок слабкості економіки, недосконалості соціальної роботи, неготовності широких верств населення включитися в соціальну діяльність внаслідок все більшої їх індивідуалізації. У найближчій перспективі засобами і методами соціальної політики і соціальної роботи передбачається розв'язати проблему малозабезпеченості і потім у міру розвитку економіки - підвищення добробуту громадян.

У професійній соціальній роботі ідеал не просто констатує професійні цілі і переваги, але і вичленяє в діяльності найбільш суттєві моменти, надаючи їм соціально значущий статус. Внаслідок цього як ідеал соціальної роботи на цьому етапі розвитку російського суспільства виступають моральні вимоги і цінності, реалізація яких може забезпечити створення сприятливих умов для нормальної життєдіяльності клієнтів, максимальної в цих конкретно-історичних умовах їх самореалізації, завдяки чому можуть бути реалізовані права людини на свободу і справедливість, щастя і розвиток і тим самим буде досягнута головна мета соціальної роботи - соціально активна особа, благо клієнта і суспільства, гуманні громадські стосунки. Ідеал соціальної роботи включає як неодмінні умови досягнення бажаного результату вдосконалення соціальної роботи як професійній діяльності, підвищення її ефективності і якості, доступності і загальності. Це вимагає вдосконалення особово-морального вигляду фахівця, зростання його професійної майстерності. Досягнення ідеалу, що приймаються як умови, вдосконалення соціальної роботи і соціального працівника, а також часткове перетворення соціальної системи є найважливішими структурними компонентами самого ідеалу.