Лр і лрс, що містять прості феноли і фенологлікозиди. Якісні реакції на арбутин. Шляхи використання сировини.

МУЧНИЦІ ЛИСТКИ, Відвар; сировина входить до складу фіточаю „Сечогінний”, сечогінних зборів Антисептичний, діуретичний, протизапальний засіб. флавоноїди

БРУСНИЦІ ЛИСТЯ Відвар, сировина входить до нефролітичний і діуретичного збору „Бруснивер”.Діуретичний і антисептичний засіб (замінник мучниці) флавоноїди

ФІАЛКА ПОЛЬОВА, Настій, до складу грудних і сечогінних зборів.Відхаркувальний, діуретичний, потогінний, протизапальний засіб

МАЛИНА ЗВИЧАЙНА. Настій, сік, сироп, плоди входять до складу потогінних зборів

Потогінний, жарознижуючий засібСвіжі плоди мають антисклеротичні властивост

Коригуючий засіб

ЕХІНАЦЕЇ КОРЕНІ

Якісні реакції. Якісні реакції на арбутин (з сульфатом закисного заліза або розчином натрію фосфорно-молібденовокислого в хлористоводородной кислоті), а також на дубильні речовини (з железоаммоніевие квасцами).

Реакції та арбутин. 0,5г подрібненої сировини помістити у колбу та прилити 10 мл води, кип’ятити 2-3хв, після охолодження профільтрувати. До 1 мл фільтрату додати кристалик заліза (ІІІ) сульфату. Рідина забарвлюється в бузковий колір, потім в темно-фіолетовий з утворенням темно-фіолетового осаду.

До 1 мл фільтрату долити 4 мл розчину аміаку та 1мл 10% розчину натрію фосфорно-молібденовогокислого у хлористоводневій кислоті. З’являється синє забарвлення.

21. Визначення поняття "лігнани". Класифікація ЛР і ЛРС, що містить лігнани.Застосування

Лігнани – фенольні сполуки, димери похідних фенілпропану (С6С3)2, з’єднаних між собою середніми вуглецями бічних ланцюгів (β- β’)

Класифікація. За розміщенням ароматичних ядер лігнани відносять до трьох основних підгруп:

власне лігнани, неолігнани, лігноїди.

Власне лігнани утворюють декілька типів

1. гідронафталіновий тип

2. діоксабіциклооктановий тип (сезаміновий)

3. діарілоктановий тип

4. тетрагідронафталіновий тип

5. діарілтетрагідрофурановий тип.

1. Діарілбутановий тип

2. Дигідронафталіновий тип

Неолігнани. Сполуки, в яких С6-С3 – фрагменти, з’єднані між собою за типом „ голова до хвоста”.

Особливістю для сполук цієї підгрупи є наявність в їх молекулах подвійного зв’язку між β- і γ- вуглецями

Лігноїди. Сполуки, в яких різні фенольні групи містять додатково фрагмент С6С3. До лігноїдів відносяться:

2. флаволігнани

3. ксантолігнани

4. кумаринолігнани

Міститься в

плоды лимонника - Плоды и семена используют для получения настойки, которая применяется в качестве тонизирующего и стимулирующего центральную нервную систему средства.

корневища и корни элеутерококка колючего Используется в БАДах к пище, влияющих на функции ЦНС

корневища с корнями заманихи з корневищ с корнями заманихи получают настойку, которую используют как стимулирующее средство

 

22. Визначення поняття "ксантони". Класифікація. ЛР і ЛРС, що містять ксантони.Застосування.

САНТОНИ — органічні сполуки рослинного походження, похідні дибензо-γ-пірону.

класифікують на 5 груп:

1) власне ксантони — це дибензо-γ-пірони, заміщені в положеннях 1–8 окси-, алкокси-, алкільними групами, С- і О-глікозильними залишками й атомами хлору:

 

 

 

 

2) пірано- і дигідропіраноксантони лінійні й ангулярні:

лінійний піраноксантон

ангулярний дигідропіраноксантон

3) дипіраноксантони:

4) ксантолігноїди:

5) фураноксантони:

За кількістю замісників власне ксантони поділяються на моно-, ди-, три-, тетра-, пента-, гекса-, гепта- і октазаміщені. Найчастіше зустрічаються три- та чотиризаміщені сполуки. Монозаміщені К. зустрічаються в родині звіробійних — це 2‑оксиксантон, його метиловий ефір і 4‑оксиксантон

Містяться в

звіробой плямистий Настій трави застосовують як бактерицидний та протистоцидний засіб.

золототисячник звичайний Настій застосовується як гіркота для збудження апетиту, покращення травлення їжі при зниженій секреції шлункового соку й посилення перистальтики кишок

солодушка альпійська На основі мангіферину одержують препарат алпізарин, який застосовують у вигляді таблеток і мазі для лікування герпесу та інших вірусних захворювань.

23. Антраценпохідні. Класифікація. Фізичні й хімічні властивості. Якісні реакції,хроматографічний аналіз, кількісне визначення антрахінонів. Зв'язок хімічної будови з біологічною дією.

АНТРАЦЕНПОХІДНI (грец. anthrax — вугілля) — група природних фенольних сполук (у більшості глікозидні форми), в основі яких лежить ядро антрацену різного ступеня окиснення та конденсації мономерних форм

Залежно від будови агліконів антртаценпохідні розподіляють на три основні підгрупи:

мономерні – антртаценпохідні з однією молекулою антрацену;

димерні – сполуки з двома молекулами антрацену;

конденсовані – антртаценпохідні, в яких два мономери зв’язані між собою двома одинарними і одним подвійним зв’язком.

4. Хроматографія в тонкому шарі сорбенту. 0,3 г подрібненої сировини внести в колбу зі зворотним холодильником і нагріти на водяній бані з 3 мл етанолу на протязі 5 хв. Після охолодження надосадову рідину нанести капіляром на лінію старту пластинки “Силуфол”. Паралельно на лінію старту нанести зразки антрахінонів (“свідків”), пластинку помістити в камеру з системою розчинів: етилацетат-метанол-вода (100:17:13). Після хроматографування пластинку висушити на повітрі під витяжною шафою. Хроматограму вивчити при денному та УФ-світлі до і після обробки 5% спиртовим розчином калію гідроксиду.

 

Кількісне визначення вмісту антраценпохідних

Аналітичну наважку сировини подрібнити до розміру часточок, що проходять крізь сито з отворами 1 мм. Приблизно 0,05 г (точна наважка) подрібненої сировини помістити в колбу із зворотнім холодильником об’ємом 100 мл і додати 7,5 мл льодяної оцтової кислоти. Суміш нагріти на киплячій водяній бані протягом 15 хвилин. Потім витяжку охолодити, профільтрувати через вату в ділильну лійку об’ємом 300 мл і вату промити 20 мл ефіру. Вату перенести знову в колбу, додати 30 мл ефіру і кип’ятити 10 хвилин. Охолоджену ефірну витяжку профільтрувати через вату в ту ж ділильну лійку. Колбу двічі ополоскати ефіром (по 10 мл і профільтрувати через ту ж вату.

До об’єднаних витяжок обережно по стінках додати 100 мл лужно-аміачного розчину і обережно збовтати 5-7 хвилин, охолоджуючи лійку під струменем води. Після повного розшарування прозорий червоний нижній шар, не фільтруючи, злити в мірну колбу об’ємом 250 мл, а ефірний шар обробити порціями по 20 мл лужно-аміачного розчину до припинення зафарбовування рідини. Злити зафарбовані розчини в ту ж мірну колбу і довести об’єм колби до мітки тим же лужно-аміачним розчином.

25 мл отриманого забарвленого розчину помістити в колбу на 100 мл і нагріти 15 хвилин на киплячій водяній бані зі зворотнім холодильником. Після охолодження виміряти оптичну густину розчину на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 540 нм в кюветі з товщиною шару 10 мм, використовуючи для порівняння лужно-аміачний розчин. Концентрацію похідних антрацену в розчині визначити за калібрувальним графіком.

Вміст похідних антрацену в перерахунку на істизин у відсотках до абсолютно сухої сировини обчислити за формулою:

Х = С×250×100×100,

m×(100-w)

де С – вміст похідних антрацену, обчислений за калібрувальним графіком;

m – маса сировини, г;

w – вологість сировини, %

Якісне виявлення антраценпохідних на поверхні кори крушини. Нанести краплину розчину лугу на поверхню кори крушини, відмітити темно-червоне забарвлення (антраценпохідні). Змочити внутрішню поверхню кори крушини краплями залізо-амонійних галунів, поступово з’являється бура пляма (відсутність дубильних речовин). Аналогічні реакції провести з можливими домішками.

Рослинна сировина, що містить антраценпохідні, застосовується як проносний засіб (листя касії, кора крушини, плоди жостеру, корінь ревеню), при захворюваннях нирок та печінки (кореневища та корені марени), а також при лишаях, бронхіальній астмі, як біогенний стимулятор.

Фізико-хімічні властивості

Антраценпохідні - це тверді, кристалічні речовини, жовтого, оранжевого або червоний-оранжевого кольору. Глікозиди легко розчиняються у воді, спиртах низької концентрації і погано або зовсім не розчиняються в органічних розчинниках.

Аглікони добре розчиняються в ефірі, хлороформі і інших органічних розчинниках. Надзвичайно легко вони розчиняються в лугах, крижаній оцтовій кислоті, як і глікозиди, але не розчиняються у воді.

Антраценпохідні при нагріванні до 210 єC перегоняються.

Характерною властивістю всіх антраценпохідних є стійкість їх ядер. У присутності лугів і концентрірованних кислот вони дають забарвлені розчини з іонами лужних металів (Al, Cr, Sn) - дуже стійкі солі або комплекси - лаки.

24. Поширення антраценпохідніх у природі. Біосинтез. ЛР і ЛРС, що містять похідні антрацену. Застосування.

Біосинтез

Антраценпохідні є однією з основних груп фенольних сполук з двома бензольними ядрами. Незважаючи на те, що природні фенольні сполуки об’єднують не менше ніж 10 різних груп, а кожна з них включає тисячі індивідуальних сполук, вони мають біогенетичну спорідненість. Зумовлено це тим, що основний структурний елемент ― бензольне ядро з фенольним гідроксилом ― у багатьох фенольних сполук утворюється шикіматним шляхом. Лише в невеликій кількості рослинних фенолів ароматичне ядро синтезується за полікетидним типом (антрацен похідні).

Поширення у рослинах

Антраценпохідні зустрічаються в представниках декількох родин вищих рослин: гречаних (ревінь тангутській, щавель кінський), крушинових (жостір ломкий, жостер), маренових (марена фарбувальна), бобах (касія), клюзієвих (включаючи звіробійні) і ін. Вони знайдені також в деяких лишайниках, грибах, а також у комах і морських тварин.

Крушина вільховидна Використовується як послаблюючий засіб

Касія гостролиста Застосовується як послаблюючий засіб, для регуляції функції кишечника, при геморої

Звіробой звичайний Призначають їх при хронічному гастриті, гострому і хронічному коліті, проносах неінфекційного характеру, жовчнокам'яній хворобі, хронічних запальних захворюваннях нирок

25. Визначення поняття "флавоноїди". Хімічна будова. Класифікація. Фізичн