Вимоги до особистісних і проф. Якостей учителя Сковороди

Сковорода одним з перших в українській педагогічній думці звернувся до особистості вчителя. Найголовнішим обов'язком педагога він вважав виявлення й розвиток природних задатків своїх учнів, розкриття й розуміння внутрішнього світу кожної дитини та спрямування її діяльності в природовідповідному руслі.Проте для успішного виконання свого обов'язку мислитель вважав, що учитель повинен відповідати таким вимогам:бути людиною з народу;мати відповідність нахилів, «сродность душі», педагогічній праці;бути високоморальною людиною, прикладом для інших в усьому, постійно наглядати за душою;бути інтелектуалом, добре знати не лише свій предмет та способи його найкращого викладання, але й саму людину, її сутність і природу як окремого й неповторного індивіда;вміти володіти голосом та керувати емоціями, відчувати любов до своїх вихованців і повагу до їх особистості;в учительській діяльності керуватися почуттям відповідальності перед Богом, перед собою та перед суспільством;мати здатність переконливо володіти словом, яке має велику виховну силу.

Заснування Харк імператорського унів.

Наказом від 26 січня 1803 р.у Харкові були засновані перші вищі навчальні заклади: Імператорський університет. У їх відкритті важливу роль відіграли громадські діячі-харків'яни В.Н. Каразін і Г.Ф. Квітка-Основ'яненко.За статусом 1804р.головним завданням університету й інституту були навчальна та наукрва робота, керівництво навчальними закладами, складання для них документації. У першому параграфі зазначалось, що університет зобов'язаний готувати «юнаків до вступу в різні звання державної служби», зокрема «готувати вихованців до учительської діяльності».Першим ректором Харківського університету був Іван Степанович Рижський, доктор філософії. У 1805 році університет мав 4 факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, медицинський і юридичний. Прогресивною особливістю цього університету була відсутність богословського факультету. Головним питанням у розвитку вищої освіти була проблема спеціальної підготовки студентів, яка залежала від змісту освіти, правильної організації навчального процесу. Основними формами навчального процесу були лекції. З 1812р. були введені спецкурси (серед яких і педагогічного напрямку) бесіди, репетиції, співбесіди, семінари.Як свідчать документи про діяльність університету, він підготував славну плеяду вчених, письменників, педагогів та лікарів. Вихованцями були: математик М. Остроградський, М. Костомаров, І. Мечников, Р. Потебня, Гулак-Артемовський, М. Лисенко.

Відкриття пед. Інституту. Історія розвитку

26 січня 1803р. були засновані Харківський університет, а при ньому педагогічний інститут. Педінститут згідно з главою 12 статуту «Про педагогічний інститут» повинен був готувати учителів для середніх шкіл округу і поряд з цим давати спеціальну педагогічну підготовку кандидатам на різні викладацькі посади у вищих навчальних закладах.Харківський інститут підлягав головному педінституту в Санкт-Петербурзі, харківському університету і одночасно Міністерству освіти. Першим директором обраним на демократичних засадах, був професор університету Христофор Пилипович Роммель. Термін навчання в інституті був трирічним. Щорічно випускалося 10-15 учителів. Усі питання обговорювалися й вирішувались конференцією або загальними зборами.Взагалі в педінститут приймали студентів 2 та 3 курсів університету, а також осіб, які закінчували університет.

Ідея народності Ушинського. Стаття «Про народність» у громадському вих..

В основі педагогічної системи Ушинського лежить ідея народності. Під народністю Ушинський розумів своєрідність кожного народу, зумовлену його історичними та географічними умовами. Характерною рисою для народності в розумінні Ушинського — є громадськість....». Керуючись ідеєю народності, Ушинський прийшов до виснов­ку, що народна освіта повинна знаходитися в руках народу, а навчання дітей здійснюватися рідною мовою, яка є найяскравішим виявом народності. Однією з найважливіших соціальних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Термін «народність» він розумів, як історію того чи іншого народу, його історичний розвиток, географічні й природні умови, в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та інші особливості народів. Спільною особливістю всіх народів Ушинський вважав виховання людей. У статті «Про народність у громадському вихованні» він дав високу оцінку всім народам Росії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу. Але треба, зазначити, що він вважав, щоб ці традиції послідовно використовувалися в процесі виховання і повсякденному житті, а не тоді тільки, коли батьківщині загрожує небезпека.

Антропологічне розуміння Ушинським праці.

В своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування вдома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння долати труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці. Праця людини, писав Ушинський, також необхідна для її душевного здоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я. Ушинський надавав великого значення фізичній праці, вважаючи дуже корисним, щоб людина у своїй діяльності поєднувала фізичну і розумову працю, підкреслюючи її велике виховне значення сільськогосподарської праці. Ушинський називає такі вимоги до дитячої праці: посильність як фізичної, так і розумової праці, відповідність вікові дітей: са­мостійний характер праці (все, що дитина може робити сама, по­винна робити сама), чергування видів праці: праця фізична не тільки приємний, а й корисний відпочинок після розумової. Отже, під гармонійно розвинутою особистістю Ушинський розумів людину, в якій поєднані розумова зрілість, моральна досконалість і фізична розвиненість.

23. Педагогічні погляди освітян (Алчевська)

Христина Данилівна відкриває першу жіночу недільну школу для дорослих, яку невдовзі закрили. З 1862 р. по 1870 р. школа існувала нелегально, заняття відбувалися на квартирі в Алчевської. У школі використовувалися такі методи навчання, як пояснювальне читання, різноманітні бесіди, зокрема з історії культури, географії, з гігієни, анатомії та фізіології людини, з питань надання першої допомоги в разі нещасних випадків, з профілактики холери тощо. Особливого значення надавали літературним бесідам. З багатьох предметів були розроблені програми бесід і методичні вказівки щодо їх проведення. В 70-80-ті роки X. Д. Алчевська неабияку увагу приділяла позакласній роботі, насамперед позакласному читанню, розробила метод вивчення читацьких інтересів. Незважаючи на заборону вивчати українську мову, впродовж 50 років у її школі звучала українська пісня. X. Д. Алчевська відстоювала українську мову, пропагувала творчість Т. Г. Шевченка. «Кобзар» Пропаганді й популяризації ідеї недільних шкіл слугували виставки. Вони виконували функції об'єднувального центру «недільників». У книжці «Передуманное и пережитое» авторка писала про свою любов до України, українського народу, розповідала, як виховувала такі почуття не лише в учениць, а й у своїх власних дітей. Мабуть, тому родина Алчевських залишила помітний слід в історії вітчизняної культури.

Пед погляди Пирогова

Думки Миколи Пирогова були прогресивними для свого часу. Він вважав, що дітей треба виховувати з колиски, аби домогтися докорінної зміни моральності, прагнень, потреб, переконань суспільства. Початкове сімейне виховання дітей дошкільного віку Микола Пирогов вважав тим ступенем, з якого починає формуватися моральна людина, тією основою, на якій будується подальша шкільна освіта. Велику увагу Микола Пирогов приділяв змісту навчання, його формам і методам. Він був прихильником розвивального навчання. Наголошував на нерозривності навчання і виховання. Школа, вважав він, зобов'язана готувати «істинну людину», з широкими науковими знаннями, високими моральними переконаннями, твердою волею, здатністю встояти проти «зваб сучасного суспільства», кар'єризму, особистої вигоди. Микола Пирогов виступав за поширення освіти серед жінок та виховання їх як майбутніх матерів. У ставленні до дітей М. Пирогов вимагав гуманності та сердечності. Прагнучи поєднати два основні напрямки загальної освіти – класичний і реальний, говорив про необхідність запровадження нової шкільної системи і структури загальноосвітньої школи. Він рекомендував таку систему шкіл освіти: - елементарна(початкова) школа (2річне навчання); - класична і реальна прогімназії (4річне навч); - класична і реальна гімназія (5річне і 3 річне навч); - універ та інші навч заклади.