Особливості педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків

 

Проблема адиктивної поведінки (англ. Adict – «згубна звичка») – поведінка людини, яка відзначається залежністю від того, що їй шко- дить: алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, азартних ігор тощо.

Причиною виникнення адиктивної поведінки, окрім вживання зазначених речовин, бувають також порушення у психічному розви- тку дитини, зокрема, це: мінімальні мозкові дисфункції, психопатії, акцентуації характеру тощо.

У підлітків існує схильність до адиктивної поведінки. Така осо- бистісна схильність має певні компоненти, які проявляються посту- пово. До них належать:

- відсутність мотивації досягнення аж до відмови вважати себе суб'єктом діяльності;

- несформованість функції прогнозування поведінки;

- низький рівень самоусвідомлення, а також відсутність навичок рефлексії;

- низький рівень самоповаги аж до неприйняття образу власного «Я»;

- самозахист від діяльності при появі труднощів;

- суперечливість між самооцінкою та рівнем домагань;

- схильність до втечі від реальності в ситуації фрустрації.

Звичайно, своєчасна психолого-педагогічна корекція набуття і прояву адитивної поведінки дозволяє уникнути ускладнень у жит-

тєдіяльності особистості, якщо з нею своєчасно організувати про- філактичну роботу.

На основі термінології ВОЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об'єкту профілактичного впливу визначені види пе- дагогічної профілактики адиктивної поведінки.

Первинна педагогічна профілактика передбачає виховання ан- тинаркогенної спрямованості особистості, її морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропо- зиції віднови психотропних речовин. Завданнями первинної профі- лактики є:

- для молодшого шкільного віку:

1) формувати моральні поняття, пов’язані з почуттями бережливо- го ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;

2) виховувати вміння усвідомлювати себе частиною природи, осмислювати й оцінювати власні можливості;

3) формувати уявлення щодо позитивного та негативного досвіду людської поведінки у ставленні до самої себе та інших людей;

4) формувати необхідні початкові психологічні навички, що мають бути основою формування морально-психологічної стійкості людини;

5) попереджувати ранні прояви неправильних уявлень дитини про деякі шкідливі звички.

- для учнів підліткового віку:

1) формувати правильне розуміння особливостей психотропних речовин, їх впливу на центральну нервову систему людини, від- далених наслідків зловживань;

2) формувати поняття про морально-психологічну стійкість осо- бистості як основу здорового способу життя;

3) виховувати культуру потреб, інтересів, захоплень підлітків;

4) формувати поняття про норми моралі у вихованні власної стій- кості до деяких шкідливих звичок – тютюнопаління, вживання алкоголю, наркоманії, токсикоманії;

5) виховувати критичне ставлення до деяких атрибутів НМС;

6) виховувати свідоме бережливе ставлення до власного здоров’я, власного організму, формувати уміння раціонально використо- вувати власні психологічні можливості;

7) стимулювати саморегуляцію власних психо-фізичних можли- востей особистості шляхом її включення у позитивну альтер-

нативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу;

8) формувати науково обґрунтовані уявлення про анатомо- фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренін- гу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у по- ведінці;

9) формувати основи моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань нарко- генними речовинами.

- для старшокласників:

1) формувати досвід антинаркогенно-цілеспрямованої поведінки учнів, вироблення імунітету до негативного впливу наркогенної інформації та асоціально-спрямованих форм поведінки;

2) формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психо-фізіологічні можливості організму, на- слідки впливу наркогенних речовин;

3) створювати умови для самореалізації та самоствердження осо- бистості шляхом її залучення до позитивно спрямованої альтер- нативної діяльності;

4) формувати чіткі наукові поняття про природу психотропних ре- човин, біохімічні механізми їх вплив на організм; надавати нау- кову інформацію про стани наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо;

5) формувати психологічну готовність особистості до спілкування з близькими, фахівцями у ситуаціях можливої алкоголізації чи наркотизації;

6) виховувати правильні уявлення особистості про морально- психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов’язані зі зловживанням психотропних речовин.

Реалізація зазначених завдань здійснюється шляхом антинарко- генної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі внесення до змісту навчального предмету відповідної антинарко- генної інформації та у позакласній виховній роботі.

Вторинна профілактика передбачає, переважно, діагностування та виявлення залежності підлітків від наркотичних речовин.

Основними завданнями вторинної профілактики є:

1) визначення рівнів поінформованості підлітків про дію нарко- тичних речовин на людський організм та можливі наслідки їх вживання;

2) вивчення можливих умов та факторів, що сприяють розвитку схильності до адиктивної поведінки;

3) виявлення таких індивідуально-психологічних станів особис- тості, що передують проявам адиктивної поведінки;

4) вивчення зазначених умов і факторів прояву схильності особис- тості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують, і на цій основі виявляти осіб групи “ризику”;

5) здійснення діагностики мотивів адиктивної поведінки підліт- ків;

6) визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характе- ру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Визначені завдання обумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:

- вивчення особових справ учнів, у т. ч. довідки про стан здоров'я;

- знайомство з сім’єю, вивчення в ній соціально-психологічного клімату;

- бесіди з іншими вчителями, класним керівником;

- спостереження за поведінкою підлітка на уроках та у позана- вчальній діяльності за такими параметрами: успішність, став- лення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у громадському житті класу, школи, прояв нави- чок культури поведінки;

- організація безпосереднього спілкування фахівців з такими під- літками;

- спостереження за індивідом групи “ризику” у соціально- значущих ситуаціях тощо.

Третинна педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів є системою заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, на переорієнтацію та реабілітацію хворих алко- голізмом та наркоманією. Цей етап базується на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.

Завданнями третинної профілактики є:

- на основі встановлених груп “ризику” здійснювати індивідуаль- ний виховний профілактичний вплив на особистість учня шля- хом використання доцільного та професійно виваженого арсе- налу відповідних педагогічних засобів;

- створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивно психологічного самопочуття тощо.

Зокрема, у загальноосвітній школі педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів може здійснюватись успішно за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, а за необхідності і спеціалістами ме- дичних (лікар-нарколог) та правоохоронних (служба у справах не- повнолітніх, кримінальна міліція) служб.

При плануванні роботи з підлітками щодо профілактики вжи- вань наркогенних речовин необхідно враховувати:

1) в які загальновиховні заходи доцільно включити елементи діагностико-профілактичного характеру (у цьому випадку за- гальновиховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості);

2) яке місце відводиться спеціальним заходам (до спеціальних ми відносимо такі форми роботи, які передбачають вирішення за- вдань попередження адиктивної поведінки учнів);

3) як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми ро- боти.

Кількість останніх повинна поступово збільшуватись, орієнтов- но від 10–15 % для молодших школярів до 60-70 % для старшого підліткового та юнацького віку. Такий розподіл часу на загально- виховні та спеціальні форми не є абсолютним і може змінюватись відповідно до потреб профілактичної роботи з конкретною особою.

Реалізація завдань педагогічної профілактики вимагає створен- ня відповідної комплексної методичної системи щодо попереджен- ня адиктивної поведінки учнів. Ця система представлена у моделі нижче.

Якщо говорити про школу, то особливості діяльності педагога щодо попередження адиктивної поведінки учнів в умовах загально- освітньої школи на основі моделі конкретизують деякі організаційно- методичні положення комплексної системи педагогічної профілак- тики адиктивної поведінки учнів.

Стосовно організації заходів щодо попередження зловживань нарко- генними речовинами можна назвати такі соціально-виховні інститути: а) школу як головну організаційну ланку;

б) сім’ю (батьків), за умови їх міцної взаємодії зі школою;

в) спеціальні служби: медичну (лікар-нарколог, шкільний лікар), юридичну (служба у справах неповнолітніх, правоохоронні ор- гани) та психологічну (шкільний психолог), що відіграють роль як консультативних пунктів і посередніх учасників пропаган- ди спеціальних знань, організації відповідних спостережень за учнями, допомоги батькам, організації окремих виховних захо- дів антинаркогенного спрямування тощо;

г) громадські організації (шефські, за місцем проживання та ін.) як консультанти та безпосередні учасники виховного процесу. Методологічною основою діагностико-профілактичної діяль-

ності педагога є ідеї гуманістичної філософії про цінність людської особистості, про право людини на соціальний захист, про гуманіза- цію умов розвитку і виховання.

Комплексне планування роботи по запобіганню зловживань під- літками наркогенних речовин має здійснюватись на основі спільно- го плану роботи інформаційно-методичного центру, школи, класу та інших соціально-виховних інститутів. Координація загальношкіль- них та класних виховних форм роботи, спеціальних навчальних го- дин та окремих інституцій передбачає обсяг, зміст, форми роботи безпосередніх організаторів та виконавців; визначення обсяг, зміс- ту, форм роботи з батьками; організацію спеціальної підготовки пе- дагогів у формі постійно діючого теоретико-методичного семінару.

Важливою психолого-педагогічною умовою функціонування за- пропонованоїсистемипедагогічноїпрофілактикиадиктивноїповедінки підлітків є діагностико-корекційне забезпечення навчально-виховного процесу на основі спільної діяльності педагогічного колективу, психо- логічної та медичної служби, які забезпечують профілактичний моні- торинг (систематичний контроль і відстеження показників можливих умов та факторів наркогенного ризику; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки, а також тих, що мають досвід нарковживання, забезпечуючи при цьому гарантію психо-соціального розвитку осо- бистості, її душевного благополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамотності учасників навчально-виховного процесу, соціального і педагогічного середовища, інтелектуальне і духовне зрос- тання, саморозвиток і самореалізацію кожної особистості.

Комплексна система педагогічної профілактики адиктивної по- ведінки учнів