Підзаконні акти: поняття і види

 

Підзаконні акти – це нормативно-правові акти, видані на основі, на виконання, з метою конкретизації та деталізації положень законів.

Підзаконні акти, подібно до законів, обов’язкові для виконання і мають необхідну юридичну чинність. Але їхня дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їхні норми носять вторинний у порівнянні із законом характер. Підзаконні акти не можуть змінювати або скасовувати норми законів.

Підзаконні акти є різноманітними за формою і джерелам походження. У нашій країні існують наступні види підзаконних актів:

1) нормативні укази Президента України. Окремі укази (наприклад, про введення військового, надзвичайного положення) підлягають затвердженню Верховною Радою України. Конституційність актів глави держави може бути перевірена Конституційним Судом України;

2) постанови Кабінету Міністрів України – акти виконавчого органу держави, наділеного широкою компетенцією по управлінню суспільними процесами. Постанови Кабінету Міністрів України підписуються Прем’єр–міністром і підлягають офіційній публікації не пізніше 15 днів з дня їх ухвалення;

3) інструкції та нормативні накази міністерств і відомств регулюють, як правило, суспільні відносини, що знаходяться в межах компетенції цих виконавчих структур. Проте є серед них і такі, які мають загальне значення, виходять за рамки конкретного міністерства і відомства, поширюються на зовнішній круг суб’єктів. Наприклад, такими є акти Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх справ, Національного банку, Державної податкової адміністрації, Митного комітету. Нормативні накази можуть видаватися декількома суб’єктами спільно. Наприклад, наказ «Про порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості населення про надання особам, звільненим від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» від 12 грудня 2003 р. був виданий спільно Департаментом з виконання покарань, Міністерством внутрішніх справ і Міністерством праці та соціальної політики;

4) нормативні акти місцевих державних адміністрацій. Наприклад, глави ряду обласних державних адміністрацій затвердили положення про заснування обласних премій в області літератури і мистецтва, стипендій спортсменам і тренерам тощо;

5) нормативні акти органів місцевого самоврядування. Наприклад, багато територіальних громад в Україні прийняли власні статути. Нормативними є рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків і зборів (податок на рекламу курортний збір тощо);

6) нормативні накази адміністрації підприємств, установ, організацій (наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку).

Особливе місце в системі нормативно-правових актів України займають акти, що видаються органами влади Автономної Республіки Крим. Верховна Рада АРК має право видавати нормативно-правові акти (постанови) з ряду питань, визначених Конституцією України, зокрема має право приймати і змінювати Конституцію Автономної Республіки Крим (але з подальшим затвердженням Верховною Радою України). Проте, слід мати на увазі, що ці акти не є законами: закони має право приймати тільки Верховна Рада України.

 

Дія нормативно-правових актів в часі, у просторі та за колом осіб

 

Нормативно–правові акти мають часові, просторові та суб’єктивні межі свого функціонування.

Дія нормативно-правового акту в часі обмежена періодом між набранням актом чинності та припиненням його дії. Нормативно-правовий акт починає діяти:

1) з моменту ухвалення або видання;

2) з моменту публікації;

3) з моменту, вказаного в тексті самого нормативно-правового акту;

4) за відсутності вказівок в нормативно-правовому акті про час набуття нормативно-правовим актом чинності діє загальне правило: він набуває чинності після спливу певного строку після публікації. Наприклад, для закону в Україні такий термін складає 10 днів.

Набрання чинності нормативно-правовим актом відбувається відповідно до наступних трьох правил:

1) негайна дія, коли акт поширюється тільки на юридичні факти, що виникли після набрання актом чинності. Це типовий, нормальний в умовах законності варіант часової дії закону. Інакше кажучи, нормативно-правовий акт зворотної сили не має;

2) зворотна дія (зворотна чинність), коли нормативно-правовий акт поширює свою дію на всі випадки «вперед» і «назад». Надання закону зворотної чинності є винятком і є можливим у двох випадках: якщо про це є вказівка в самому законі; якщо закон пом’якшує або зовсім усуває відповідальність;

3) переживання нормативно-правового акту, коли акт, що втратив юридичну чинність, за спеціальною вказівкою нового акту, продовжує діяти з окремих питань. Наприклад, відповідно до приписів Сімейного кодексу України майнові відносини подружжя, що одружилося до набрання чинності новим кодексом (до 1 січня 2004 р.), продовжують визначатися Кодексом про шлюб і сім’ю, що втратив чинність.

Нормативно-правові акти втрачають свою чинність (припиняють дію) з наступних підстав:

1) після закінчення терміну дії акту, на який він був прийнятий;

2) у зв’язку з виданням нового акту, що замінив раніше чинний акт (непряме, або фактичне скасування);

3) на підставі прямої вказівки конкретного органу про відміну даного акту (пряме скасування).

Дія нормативного акту в просторі визначається територією, на яку поширюються владні повноваження органу, що його видав. Під територією держави розуміється її сухопутний та водний простір усередині державних кордонів, повітряний простір над ними, надра. До неї відноситься також територія дипломатичних представництв за кордоном, військові та торгові судна у відкритому морі, повітряні кораблі, що знаходяться у польоті за межами держави, якщо вони несуть на борту державні символи, а також деякі інші об’єкти.

За дією в просторі розрізняють загальнодержавні (загальні) та локальні нормативно-правові акти. Перші поширюють свою дію на всю без винятків територію держави, а другі – тільки на строго певний регіон. Наприклад, закон про створення і функціонування вільної економічної зони носить локальний характер, а Кодекс про адміністративні правопорушення – загальний.

Дія акту за колом осіб підкоряється наступним правилам. Нормативно-правові акти загального характеру поширюють свою дію на все населення держави (громадяни, іноземці, апатриди). Спеціальні нормативно-правові акти розраховані на певне коло осіб (діти, пенсіонери, військовослужбовці). Виняткові закони роблять вилучення із загальних і спеціальних законів (наприклад, для дипломатичних представників).

Юридична техніка

 

Юридична техніка – це система науково обґрунтованих і практично підтверджених засобів, правил і прийомів підготовки і впорядкування правових актів, яка використовується з метою забезпечення їх досконалості і підвищення ефективності.

Основним об’єктом юридичної техніки є текст правових актів, інформаційне втілення юридичних приписів. При їх ухваленні важливо враховувати, щоб зміст таких приписів (дух) і форма (буква) відповідали один одному, щоб не було неясності, двозначності.

Юридична техніка визнана структурувати правовий матеріал, удосконалювати мову правових актів, робити її зрозумілішою, точнішою і грамотною. Багато в чому саме рівень юридичної техніки символізує певний рівень правової культури конкретного суспільства.

Засоби юридичної техніки:

1) юридичні терміни – словесний вираз понять, використовуваних при викладі змісту правового акту. Види юридичних термінів: загальновживані (будинок, стіл, машина); спеціальні неюридичні (епідемія, експертиза); спеціальні юридичні (прокурор, підозрюваний, позивач). У свою чергу юридичні терміни підрозділяються на загальноправові (наприклад, правопорушення), міжгалузеві (наприклад, адвокат) і галузеві (наприклад, грабіж, авторське право);

2) юридичні конструкції – типові моделі побудови нормативного матеріалу, що включають ряд однопорядкових правових понять. Наприклад, юридичною конструкцією є склад правопорушення (включає об’єкт, суб’єкт, об’єктивну сторону і суб’єктивну сторону правопорушення);

3) системна побудова – забезпечує вираз норми права у вигляді логічної норми, що включає три елементи (гипотеза–диспозиция–санкція).

Правила юридичної техніки:

1) ясність і чіткість, простота і доступність мови правових актів. В юридичних текстах слід уникати використання іноземних слів, якщо є їхні національні аналоги. Прекрасним прикладом слідування цим правилам є мова Цивільного кодексу Франції. Наполеон Бонапарт, який керував його створенням, поставив перед його розробниками завдання, щоб кодекс був зрозумілий «рядовому батькові сімейства», а суддям було заборонено відмовляти в розгляді справи під приводом неясності закону;

2) поєднання лаконічності з необхідною повнотою, поєднання конкретності та абстрактності виразу відповідних правових приписів. Юридичні приписи повинні охоплювати всі ознаки регульованої ситуації, при цьому не будучи громіздкими і складними для розуміння. У більшості правових систем прийнята абстрактна форма викладу приписів, але в деяких випадках вони повинні бути конкретизовані. Наприклад, ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України перераховує всі можливі склади вбивств з обтяжуючими обставинами;

3) директивність і офіційність. Правові приписи мають бути владними і недвозначними. Такий характер носять тексти більшості законів і підзаконних актів України. Ця вимога поширюється і на інші правові акти, прикладом чому є вирок суду у кримінальній справі, свідоцтво про реєстрацію громадської організації тощо;

4) стиль правового акту має бути діловим, тобто рівним, спокійним, стриманим, а не художнім. Якщо мова адвоката в суді може рясніти метафорами, алегоріями, порівняннями, оскільки вона покликана викликати правові емоції, то в законі, підзаконному акті, рішенні суду, адміністративного органу ці художні засоби недопустимі;

5) послідовність викладу, узгодженість і внутрішня єдність правового матеріалу. Наприклад, в Цивільному кодексі України спочатку розташовані правові норми, що встановлюють загальні положення договору, а потім – норми, що регулюють конкретні види договорів.

Прийоми юридичної техніки:

1) способи, що фіксують офіційні реквізити (найменування правового акту, назва органу-видавника, дата і місце його ухвалення/видання, підписи посадовців тощо);

2) структурна організація правового акту (преамбула, частини, книги, глави, розділи, статті, пункти, їх нумерація тощо). В українській правовій системі кодифіковані нормативно-правові акти включають загальну та особливу частину, тобто виклад матеріалу будується за принципом від загальних положень до конкретних. До структури деяких правових актів пред’являються особливо строгі вимоги. Наприклад, ст.332 Кримінально-процесуального кодексу України вимагає, щоб вирок у кримінальній справі складався із логічно пов’язаних між собою вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

 

Питання, завдання та тести для самоконтролю

 

1. Дайте визначення нормативно-правового акту.

2. Складіть схему видів нормативно-правових актів.

3. Дайте визначення закону та охарактеризуйте його ознаки.

4. Дайте визначення підзаконного акту та назвіть його види.

5. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб»

1. Негайна дія	А. Нормативно-правовий акт поширює свою дію на всі ситуації, що виникли як, так і після набрання чинності актом
2. Зворотна дія	Б. Нормативно-правовий акт поширюється на все населення країни
3. Переживаюча дія	В. Нормативно-правовий акт поширюється на окремі категорії населення
4. Загальнодержавна дія	Г. Скасований нормативно-правовий акт по спеціальній вказівці нового акту продовжує діяти з окремих питань
5. Локальна дія	Д. Нормативно-правовий акт поширюється тільки на юридичні факти, що виникли після набрання актом чинності
6. Загальна дія	Е. Нормативно-правовий акт поширюється на всію територію держави
7. Спеціальна дія	Є. Нормативно-правовий акт робить вилучення для окремих категорій осіб
8. Виняткова дія	Ж. Нормативно-правовий акт поширюється тільки на окремий регіон держави

 

6. Дайте визначення юридичної техніки.

7. Користуючись текстом Конституції України, складіть таблицю «Юридичні терміни», в якій наведіть приклади відповідних термінів

Загальновживані терміни	Спеціально-юридичні терміни
	Загально правові терміни	Галузеві терміни	Міжгалузеві терміни

 

8. Охарактеризуйте правила юридичної техніки.

Нормативні джерела

 

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст.44.

Додаткова література

Власенко Н.А. Язык права. - Иркутск: Восточно-Сибирское кн. изд-во, 1997. - 176 с.

Ерасов А.М. Обратная сила уголовного закона и принципы уголовного права //Правоведение. - 2005. - № 3. - С. 75-89.

Законодательная техника: Научно-практическое пособие /Под ред. Ю.А. Тихомирова. - М.: Городец, 2000.-

Каратеев П.Ю. Законодательная техника: некоторые теоретические вопросы //Правоведение. - 2004. - № 6. - С. 137-144.

Котелевская И.В. Закон и подзаконный акт // Журнал российского права. – 2000. - № 1. – С. 34.

Правовые акты. Учебно-практическое и справочное пособие / Под ред. Ю.А. Тихомирова, И.В. Котелевской. – М.: Изд-во М.Ю.Тихомирова, 1999. – 381с.

Працюк І.В. Види законів України // Проблеми законності. – Харків, 200. – Вип. 52. – С. 3- 9.

Ромашов Р.А., Сергевнин С.Л. Проблемы структурирования и функционирования системы современного российского законодательства в контексте федерализма / //Правоведение. -2005. - № 3. - С. 4-12.

Селиванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) // Право України. – 2005. - №5. – С.7-11.

Тихомиров Ю.А. Теория закона. - М.: Юрид.лит., 1982. - 256 с.