Опишіть процедуру розслідування нещасних випадків на виробництві.

Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив що сталися в процесі виконання трудових обов’язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є: - з’ясування умов, обставин та причин, які призвели до виник­нення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві; - розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов’язані: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профі­лактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події. Роботодавець: - повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування; - організує його розслідування й утворює комісію з розслідування.

До складу комісії з розслідування: керівник (спеціаліст) служби охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової організації або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку; - розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; - скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого. Затверджені акти протягом трьох діб над­силаються: - потерпілому або його довіреній особі;

- керівникові цеху; - відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду; - відповідному територіальному органу Держнаглядохорон­праці; - профспілковій організації, членом якої є потерпілий; - керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підпр. Спеціальному розслідуванню підлягають: - нещасні випадки зі смертельним наслідком;

- групові нещасні випадки (2 і >)незалежно від тяжкості;

- випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

 

Назвіть методи дослідження травматизму та їх особливості.

Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.

Методи: Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників:

Коефіцієнт частоти травматизму Кчт=(N*1000)/Ч, де N-кількість нещасних випадків; Ч-середньоблік чисельність працівників. Коефіцієнт тяжкості травматизму:Ктт=Д/N, де

Д – сума днів непрацездатності; N-кількість нещасних випад.

Коефіцієнт виробничих витрат: Квв=Кч.т.*Кт.т

Різновидом статистичного методу є груповий (нещасні випадки групуються: за професією та видами робіт потерпілих; за характером і локалізацією пошкоджень; за днями, тижнями, змінами, віком) і топографічний методи (всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на плані розміщення устаткування в цеху).

При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо).

Економічний метод Матеріальні витрати визначаються за формулою: М=П(витрати виробн.від нещасн випад)+Екон в+Соц в.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина - машина - виробниче середовище». Кожному виду трудової діяльності повинні відповідати певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. При дослідженні травматизму може застосовуватися і метод анкетування (письмове опитування працівників). Він установлює переважно причини психофізіологічного характеру.

 

Які соціально-економічні наслідки травматизму.

Соціальні наслідки полягають у загибелі працівників і травматизмі різного ступеня важкості. Вони можуть бути як локальними (тобто компенсуватися тільки відповідними витратами на підприємстві), так і загальнодержавними. Економічні наслідки — припинення випуску продукції на визначений час, зруйнування устаткування, споруджень, гірничих виробок, втрата частини виробленої продукції, — також можуть мати локальний, регіональний або галузевий характер.Усі ек наслідки поділ на групи: загальнодерж витрати і збори; втрати і збитки виробничих підприємств

Втрати, які несе суспільство, включають: 1. втрати профспілкових організацій на надання допомоги оплату путівок у розмірі затрат по соц. страхуванню; 2. суму виплат держ страхового товариства особам порядку індивідуального страхування; 3. суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжит заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків; 4. суму збитків сусп.-ва у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами 5. суму потенційних збитків, заподіяниз сусп.-ву у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

 

Ким і за рахунок яких коштів здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві?

Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Працедавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим і членам їх сімей додаткові виплати, відповідно до колективного або трудового договору. За працівниками, що втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна платня на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим колишньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

 

Назвіть основні заходи щодо запобігання травматизму на виробництві.

До технічних заходів належать:

- модернізація технолог, підйомно-транспортн обладнання;

- перепланування розміщення обладнання;

- впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи включають:

- придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

- влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

- реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

- придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;

- організація профілактичних медичних оглядів;

- організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

- проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки;

- робота з професійного відбору;

- здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.