Предмет курсу «Правове регулювання тур. діяльності»

Предмет курсу «Правове регулювання тур. діяльності»

Предмет курсу – коло сильних відносин, які врегульовані нормами права в певній сфері тур. діяльності (та суспільної).

Тур. діяльність – це діяльн. з надання різноман. тур. послг відпов. до вимог з-нодавства Укр..

Тур. послуга – це послуги суб’єктів тур. діяльн. щодо розміщення, харчув, транспортного, інформац.-рекламного обслуговув., а також послуги закладів к-ри, спорту, побуту, розваг тощо, спрямив. На задовол. потреб туриста.

Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця прожив. в оздор., пізнавальних, професійно-ділових чи ін.. цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;

Відпов. до ст.. 4 ЗУ «Про Туризм» туризм поділ. На міжнар. і внутр..

До міжнар. туризму належ.: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її терит., та виїзний туризм - подорожі громадян Укр. та осіб, які постійно прожив. на терит. України, до ін.. країни.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

1) Залежно від категорій осіб які здійснюють тур. подорожі (поїздки, відвідування), існують такі види туризму:

*Дитячий; *Молодіжний; *Для осіб середньго віку; *Для осіб похилого віку; *Сімейний; *Для інвалідів;

2) Залежно від цілі подорожі:

*Культ.-пізнав.; *Лікув.-оздор.; *Спортивний, *релігійний; *екологічний (зелений); *сільський; *підводний; *гірський; *пригодницький; *мисливський;

3) Залежно від об’єктів, що використав, чи відвідують:

*Автомобільний; *Морський; * Самодіяльний тощо..

Тур. діяльн. – це діяльн. з надання послуг щодо розміщ., харчув., трансп., інформ.- рекл. забезп., а також різн. закладів, які спрямов. на задовол. потреб осіб(тур.), які тимчас. виїхали з місця прожив. у різних цілях без здійсн. оплачув. діяльн. у місці, куди вони виїхали.

Мета, завдання та с-ма курсу «Правове регулювання тур. діяльності».

Мета курсу ПРТД – сформувати у майбутнього фахівця у сф. туризму глибокі знання про організаційно-правове забезпечення тур. діяльності в Україні.

Завдання курсу:

1) ознайом. Майбутн. фахівця з нормат.-правов. актами, що регламент. надання тур. послуг;

2) ознайомити студентівз держ. стандартами в галузі туризму;

3) навчити студентів обирати ефективну правову форму функціонування тур. п-мства з урахув. можливостей та умов ліцензування тур. діяльності;

4) сформувати у студентів уміння аналізувати вплив законодавчого забезпечення на ефективність тур. діяльності;

5) навчити студентів складати необх. докум. для здійсн. п-мницької діяльн. в галузі туризму.

Система курсу ПРТД:

І) Загальні теми:

1. Загальна х-ка курсу;

2. Субєкти тур. діяльн. (види, порядок створ., держ. реєстр., припин., суб. тур. діяльн.);

3. Державне регулюв. тур. діяльності (механізми державного регулювання);

4. Тема відповідальність (юрид., цив.-правова, майнова, адміністративна, страхування).

ІІ) Спеціальні теми:

1. Особливості правового регулювання певних тур. закладів;

2. Особливості правового регулювання на певних територіях;

3. Особливості правового регулювання міжнар. туризму.

Джерела курсу «Правове регулювання тур. діяльності»

1) А.І. Кубах, Т.А. Коляда, О.В. Харитонов. «Правове регулювання туристської діяльності»: Навчальний посібник. - Харків: ХНАМГ, 2010.-282с. 2) Козловський Є.В. «Правове регулювання туристської діяльності» 3) «Розвиток тур. бізнесу регіону ». Навч. посібник. Школи І.М. 4) Законодавчі акти: ЗРУ, розділ Законодавство;

5) Нормат.- правові акти; 6) Закон України «Про туризм».

Міжнародно-правові акти у сфері тур. діяльності

Постійне розшир. міжнар. тур. обміну зумовило необхідність його міжнар.-правової регламентації: виробл. різних правових інститутів і створ. спеціалізов. міжнар. тур. організацій. Тур. обміни пов'язані з перетином держ. кордонів, перебуванням туристів на терит. іноз. держави і переміщенням по ній, що є метою єдиного підходу повинні регулюватися між нар. правом.

Міжнародні акти, що регулюють туристичну діяльність

Серед великого кола міжнар. нормативно-правових актів, найбільш вагомими є:

- 1954 р. в Нью-Йорку відбулася конференція ООН, на якій було прийнято конвенцію про митні пільги для туристів;

- 1963 р. в Римі конвенцією ООН було прийнято «Загальну резолюцію з розвитку туризму». Ця резолюція сприяла спрощенню установлених формальностей щодо міжнар. туризму;

- 1967 р. в Брюселі прийнято Конвенцію про уніфікацію деяких правил щодо перевезення морем пасажирів і вантажу;

- 1969 р. в Софії відбулася міжнародна конференція ООН, на якій було прийнято резолюцію про виникнення Всесв. туристської організації (ВТО);

- 1980 р. на Філіппінах відбулася Всесвітня конференція з туризму. Результатом роботи стала «Манільська декларація з всесвітнього туризму;

- 1982 р. в Мексиці відбулася Всесвітня нарада з туризму при ВТО, на якій було затверджено «Документ Акапулько»;

- 1985 р. на УІ сесії Генеральної Ассамблеї ВТО в Софії була схвал. «Хартія туризму», частину якої склав «Кодекс туриста». У цьому докум. закріплено осн. завд. держав у сф. туризму, а також осн. права й обов’язки туристів;

- 1989 р. на Міжнар. конфер. з туризму, яка провод. ВТО і Міжпарламентською спілкою в Гаагзі було прийнято «Гаагзку деклар. з тур.», в якій було заявлено місце тур. в соц..-економ. житті усіх стран та народів;

- 1995 р. в Швеції пройшла Перша Міжнар. конференція з безпеки туризму та зменшенню ризиків при здійсненні подорожей;

- 1995 р. в Іспанії відбувся міжнародний форум з метою привернути увагу парламентів і місцевих органів влади до основних проблем туризму;

- 2000 року в Мадриді в рамках міжнар. туристської виставки ВТО пройшов міжнар. семінар з проблем підготовки кадрів в галузі туризму. Було прийнято декілька рекомендацій щодо розвитку кадрових ресурсів.

Загальні нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері тур. діяльності

1. Конституція України. 2. Цивільний кодекс України.

3. Господарський кодекс України. 4. ЗУ «Про захист прав споживачів».

5. ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

6. ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

7. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Спеціальні нормат.-правові акти, що регул. відносини у сф. тур. діяльн..

1. Закон України «Про туризм». 2. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 рр..

3. Положення про Міністерство культури і туризму України.

4. Положення про Державну службу туризму і курортів.

5. Порядок організації виїзду дітей за кордон на відпочинок та оздоровлення.

6. Ліцензійні умови здійснення туроператорської та турагентської діяльності.

Особливе місце в правовому забезпеч. туризму займають підзаконні нормат.-правові акти. Це насамперед Укази Презид. України, Постанови Верх. Ради Укр., Постанови Кабінету Міністрів Укр., накази міністерств та відомств. Вел. к-кість нормат.-правових актів з питань туризму становл. міжнар. правові акти (МПА), а саме: Міжнар. договори, Міжнар. конвенції, Рекомендац. акти Всесв. тур. організ. (ВТО), Рішення (декларації) міжнар. конфер. з туризму, Рекомендації міжнар. організацій та ін. Якщо міжнар. договором Укр., згода на обов'язковість якого надана Верх. Радою Укр., передбачені ін.. правила, ніж ті, що встановлені законодавством Укр., застосов. правила між нар. договору.

Форми та види туризму.

Для територ. організації та планув. туристського господарства важл. знач. має класифік. туризму, зміст якої полягає у виокремл. його класів, форм і видів за найрізноман. напрямами.

Поки що не існує чіткої загальноприйнятої класифікації. Це поясн. насамперед тим, що практично неможливо виділ. чисті форми і види сучасн.. туризму. Класиф. його за видами і формами дає можлив. розв'язати низку проблем щодо розв. і територ. організ. туристського господ., визнач. попит на окремі види тур. послуг і на цій підставі розробл. плани розв. матер.-технічної бази туризму. Туризм можна класифікувати за найрізноман. показниками: за метою, засобами пересув., характером, термінами і тривал. подорожі, засобами розміщ. тощо. У класифікації тур. подорожей і поділі їх на види виріш. значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не 1 мету. Втім, залежно від індивід. потреб, одна з них переважає. Форми і види туризму залежать від низки чинників:

o наявності й тривалості вільного часу; o віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;

o розмаїтості прир. умов і сезонності; o наявності певних зас. пересування.

З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.

Залежно від виду туризм поділяють на:

o внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;

o іноземний або міжнар. - подорожі поза межами країни.

Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів із-за кордону. Для кожної країни здійснення тур. подорожей її громадян за кордон є пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним. Плануючи розвиток туристського господарства, зокрема, його матер.-технічної бази, не можна враховувати потреби тільки якогось одного виду туризму – іноз. або внутр.., попиту тільки іноз. туристів чи громадян своєї країни. Іноз. туризм перебуває під впливом політ. обставин. Напр., загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання тур. зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноз. туризму, внутр.. туризм є "амортизатором" для туристського господарства загалом. Розвитку внутр.. туризму не всі країни приділяють достатню увагу, проте його економ. знач. зростає. Хоча внутр.. туризм і не забезп. притоку іноз. валюти, але він пожвавлює економ. кон'юнктуру, сприяючи розв. тур. господарства.

У ЗУ "Про туризм" подається ін.. поділ. Зокрема, там зазначено, що туризм поділ. на іноземний, внутр.. та зарубіжний. До 1 належ. іноземці, котрі подорожують територією Укр., до 2 - особи, які подорож. в межах своєї країни, і до 3 групи належ. громадяни Укр., які подорож. за кордоном. Вважаємо цю класиф. (за напрямом здійснення тур. подорожі) недостатньою для законод. бази, хоча цілком виправданою з держ. точки зору, адже пріоритетним для Укр. залиш. іноз. (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходж. держ. бюджету та створ. додатк. робоч. місць.

За характером організації туризм поділяють на:

o плановий (організований); o самодіяльний (неорганізований).

Плановий туризм - це внутр.. туризм за маршрутами, розробленими і організов. відповідними тур. організаціями, з наданням певного к-ксу послуг (екскурс. обслуг., трансп. перевез., забезпеч. місцем прожив., харчув. тощо). В Укр. плановий туризм набув пошир. в 60-х роках XX ст. Через її терит. проходить майже 500 планованих тур. маршрутів.

Подорожі груп або окремих туристів, що здійсн. не за планом, передбаченим тур. організаціями і п-мствами, є самодіяльн. (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробл. маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішох., лещетарських, вело сип., автомоб., гірських та ін.. походів різної кваліфікації. Відпоч. під час самодіяльних походів не обмеж. оздор. і відновл. сил, а спрямив. також на активне пізнання довкілля, охорону прир. середовища, вивч. пам'яток історії та к-ри, ознайомл. з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує ф-ми краєзн. та екскурс. діяльн., сусп.. корисну працю за дорученням наук.-дослідних, природоохор. та ін.. організ., а також організ. і провед. тур. зборів і змагань, самодіяльну і техн. творчість, навчання тур. кадрів. Усі самодіяльні походи відбув. згідно з правилами провед. тур. спорт. походів.

За кількістю учасників виокремлюють:

o індивідуальний туризм; o груповий туризм.

Подорож окрем. сім'ї або 1 люд. за власн. планом - це індивід. туризм, подор. гр.. люд. - груповий. Деякі теоретики виділ. подор. окрем. сім'ї як сімейн. тур..

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

o короткочасний (туризм "вихідного дня"); o тривалий.

Короткочасний туризм передбач. перебув. людей у тур.й подорожі не більше 3 діб. Він є масовою ф-мою, тому що в нього втягнуто широкі прошарки насел.. Зростає знач. короткочасного туризму, особливо серед молоді. Короткочасний, але багатораз. відпоч. наприкінці тижня конкуруватиме з тривалим однораз.. При 5-денному робоч. тижні із заг. річного бюджету часу на відпоч. майже половина припад. на вихідні дні і тільки 15-20% - на відпустки або канікули. Решта вільного часу відводиться на щоденний відпоч. після робоч. дня. Потрібно також враховувати постійний чинник – трансп. доступність, виражену в часі.

Міське насел. все більше прагне до відпоч. на лоні природи. З огляду на важл. знач. організ. короткочасного відпоч., а також тенденцію до подальш. збільш. вільного часу у насел., особливу увагу слід звернути на створення зон позаміського короткочасного відпочинку.

За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:

o місцевий; o дальній.

Місцевий туризм передбачає організацію тур. подорожей у межах рідного краю, а дальній - поза його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:

o постійний; o сезонний:

- односезонний; - двосезонний.

Під постійним туризмом розум. рівномірне відвідув. туристських р-нів і насел. пунктів упродовж року, а під сезонним - у певний час року. Сезонний туризм поділяють на 1-сезонний і 2-сезонний. 1-сезонний пошир. у районах, які відвід. у певний час року, переважно влітку або взимку, а 2-сезонний х-ться тур. потоками і влітку, і взимку.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

o пізнавальний (екскурсійний) - відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;

o оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздоровлення і пізнання;

o курортно-лікув.- пересування людей, зумовл. потребою поліпш. стан здоров'я;

o спортивний - участь у спортивних заходах; o вихідного дня - перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку; o діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом; o релігійний; o зелений;

o аматорський - мисливство, рибальство тощо.

Курортно-лікув. туризм вваж. 1 із найстаріш. видів туризму, пошир. у кр. з вигідним географ. розташ. та сприяти. клімат. умовами, які мають бальнеолог. та клімат. літні й зимові курорти (в Укр., Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії). Для організ. курортно-лікув. туризму важл. є цілющий клімат, лікув. джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розв. курортно-лікув. туризму зумовлює появу великих і малих тур. центрів і навіть цілих к-ксів.

Відомими міжнар. курортами і місцями масов. відпоч. є Ялта (Укр.), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), "Золоті піски" (Болгарія), район оз. Балатон (Угорщ.) та ін.

Перебування на курортах, окрім оздор., передбачає ознайомлення з визначн. пам'ятками історії й арх-ри цього району націон. традиціями місцевого населення тощо. Тому таких курортників слушно вважати туристами.

Спортивний туризм - це пересув. людей у вільний час, щоб займатися спортом.

Він має такі різновиди:

o пішохідний; o гірський; o водний (на плотах, байдарках);

o лещетарський; o гірськолижний; o велосипедний;

o автомобільний та ін.

В Укр. цей вид туризму є досить поширеним. Спортсмени-туристи для підвищ. своєї спорт. кваліфікації виконують встановлені нормативи. Тур. походи мають різні категорії складності, визнач. х-ром і к-стю прир. перепон, які має перебороти спортсмен-турист під час проходження маршруту, розробленого і затвердженого маршрутно-кваліфікаційними комісіями (МКК). Крім того, категорія складності визнач. тривалістю подорожі, протяжністю і складністю маршруту, а також ін.. специфічними чинниками.

Проходження тур. маршрутів від простих до найскладн. і накопичення досвіду організ. та провед. тур. подорожей передбач. виконання певних спорт. нормативів, що дають право одержати розряди і звання.

Активно розвив. цільові тур. поїздки на фестивалі м-цтв, виставки, свята, спорт. змагання, а також спільна робота та відпоч. молоді різних кр. у спорт. та оздор. таборах тощо. Такі заходи також сприяють розв. туризму. Для залуч. іноз. туристів у багатьох кр. приділ. увагу організ. різноман. видовищних заходів.

Діловий туризм виник порівняно недавно. Першими організов. тур. подорож. пізнав.-ділового х-ру були поїздки на міжнар. ярмарки і виставки. К-сть поїздок ділових людей збільш. з розшир. комерційних ринків і поступовим ослабленням митних обмежень, а також завдяки збільш. швидкості руху трансп. та зниженню трансп. витрат. Міжнар. виставки, ярмарки, аукціони, які відвідують мільйони туристів, - досить прогресивна форма спілкув..

Діловий туризм охоплює гр. людей, об'єднаних єдиною метою або фаховими інтересами. Це можуть бути бізнесмени, інженери, лікарі, педагоги, спеціалісти сільськ. господ., які здійсн. тур. подорожі за спец. програмами і маршрутами. Поняття "діловий туризм", за сформованою у міжнар. туризмі практикою, охоплює широке коло поїздок:

o ділові поїздки співробітників п-мств для переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутова діяльн. тощо; o поїздки на конгреси, конференції, виставки, ярмарки, біржі; o поїздки на спорт. змагання команд, гастролі; o поїздки офіц.. делегацій.

Діловий туризм відіграє значну роль у міжнар., внутрішньому й іноземному туризмі України, перспективи його розвитку - найсприятливіші. Частка ділового туризму в світі, за оцінками експертів ВТО, становить майже 20 %.

Це 1 із економічно найефективн. видів туризму в світі. Майже 50 % доходів авіакомпаній, 60 % доходів готелів складає обслуг. саме цієї катег. туристів.

Релігійний туризм - це подорожі, які мають на меті будь-які релігійні процедури, місії. Він є найстаріш. видом туризму. Сьогодні особливо помітне прагнення туризму і релігії до тісного співробітництва. У туризмі з реліг. метою можна виокремити такі види поїздок:

o паломництво, тобто відвідання святих місць, щоб вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;

o пізнавальні поїздки, мета яких ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою; o наукові поїздки - поїздки науковців, які вивчають різні релігії. Основними центрами реліг. туризму є Ватикан, Єрусалим та Мекка.

Останніми роками в Укр. активно розвив. сільський зелений туризм. Цей вид туризму, сприяючи розв. малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можлив. міським мешканцям цікаво та змістовно відпоч. у сільських місцев., де вони знайомляться з нар. к-рою - піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами. Характерно, що серед охочих відпоч. у селі є не тільки городяни з невеликими статками, а й заможні люди. Це поясн. не лише тим, що такий відпоч. дешевший, а й бажанням побути подалі від міського гамору, позбутися стресів, спричинених бурхлив. урбанізацією. Завдяки зелен. туризмові у мешканці міст мають здоровий відпоч. за доступн. цінами, селяни можлив. вигідно реалізувати безпосередньо на місці ч-ну виробл. продукції та розвивати власний бізнес.

Крім того, з урахув. реалій сучасн.. складної економ. ситуації в Укр., розв. сільськ. тур. не потреб. значн. капіталовкладень, оскільки передбач. використ. наявної ін.-ктури сільськ. насел. пунктів, помешкань сільськ. господарів.

Відпочинок у селі цікавий, якщо до нього долучаються екскурсійні маршрути, які розкривають джерела народної к-ри та м-цтва, літератури, укр. духовності. Це ознайомл. з численними центрами нар. художніх промислів, ткацтва, вишивки, гончарства, малярства, різьблення по дереву, лозоплетіння. Це і відвідання місць, пов'язаних з життям та творчістю видатних людей: Т. Шевченка - на Черкащині, М. Гоголя - на Полтавщині, Л. Українки - на Житомирщині та Волині, І. Франка - на Івано-Франківщині та Львівщині.

А перебув. у сім'ях сільських трударів дає можливість долуч. до нар. свят, ознайом. з етнограф. особливостями окремих регіонів. Спільно з господинею можна спробув. подоїти корову, під керівництвом господаря - підкувати коня, збирання врожаю і т. д..

Досвід розвин. країн, де зелений туризм успішно функціонує вже десятки років, свідчить про те, що для його розв. потрібно створити належну нормат.-правову базу, яка б сприяла залученню до цього процесу підприємливих людей. Такий підхід дасть можлив. виявити нар. умільців, спонукатиме їх до гараздовитого господарюв. на своїх садибах, створ. затишку та належн. рівня послуг. Враховуючи іноз. досвід розв. сільського зеленого туризму, в Укр. необхідно глибоко вивчати перспективи розвитку цієї молодої гілки туризму, виявляти території для її розвитку, розробляти відповідні рекомендації як для органів місцевого самоврядування, так і для громадян, які зацікавлені у цій діяльності.

Туризм також поділ. на активний і пасивний. Суть такого поділу - визначення видів пересув. та інтенсивності діяльн. людини під час подорожування.

Активні види тур. передбач. види відпоч. і подор., розваг, спорту (скелелаз., спорт. ігри, плавання на плотах по бурхливих річках, підводний туризм тощо), які потреб. значного фіз.. навантаж. і доступні не всім категоріям туристів.

Пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену щодо фіз.. навантаж. програму туру або туристської подорожі. Вони розрах. на людей, схильних до розміреного відпоч., пізнав. турів, що потребують менш напруженого циклу переміщень і фіз. навантажень. Це відпоч. на морських, гірських, водолікувальних курортах, оздоровлюв. тури.

Отже, класифікаційні с-ми туризму досить чіткі, стрункі й ґрунтовні. Втім, при порівнянні укр.. та закордонних класифікаційних систем виник. певні труднощі. Здебільшого це зумовлено диференціацією рекреац. ресурсів та різним соц..-економічним становищем країн. Тому до уваги брали специфіку виокремлення видів туризму стосовно Укр.. Окрім того, більшість укр..класифікацій застарілі й потребують суттєвого оновлення.

Тур. продукт склад. з багатьох компонентів, які можуть бути як відчутними, так і невловимими. До відчутних належ., зокрема, продукти харчув., одяг, різне тур. спорядж.. До невловимих віднос. послуги, напр.., розміщ. в готелі, бронюв. квитків, розваж. туристів. Безліч продуктів, які потрібні туристу для задовол. своїх потреб і бажань, створені самою прир., тобто прир. шляхом, напр.., сонячне світло, повітря і вода. Ці продукти звичайно характериз. як вільні рес. і не є предметом спец. вивчення й аналізу в економіці туризму, оскільки вони, як правило, спожив. безкоштовно. Саме тому їх іноді назив. вільними, чи безкошт., хоча, насправді, вони не зовсім безкоштовні. Усі ін.. ресурси, які надаються за плату, назив. економічними.

Для вивчення й аналізу економіки туризму чималий інтерес становл. нематер. тур. продукти, які також використав. для задовол. тур. потреб і бажань, тобто їх можна х-ризувати як економ. товари. На відміну від відчутних турпродуктів, невловимі кількісно не обмеж., їх не можна складати чи накопичувати. їхнє в-цтво і спожив. відбуваються одночасно і виключно в тих місцях, де вони вироблені; їх використав. тільки ті туристи, яким вони необхідні. Такими турпродуктами є, напр.., послуги гостинності, що включ. розміщ. у визнач. місці признач., послуги харчув., пропонов. ресторанами, розваги, які пропон. оперні, драматичні театри та ін.. організації у цих же місцях призначення.

Види турпродукту

На практиці продукцію туризму, яку пропон. на ринку, поділ. на 3 осн. види:

1) к-ксні тур. послуги, які включ. розміщ., харчув., трансп., побутові, екскурс., спорт. й оздор. послуги, об'єднані спільн. метою і програмою перебув.;

2) окремі тур. послуги, такі, як розміщення, харчування, а також транспортні, екскурсійні, спортивні, оздоровчі та побутові послуги;

Економ. значущість туризму, його фінансові результати впливають на місцеві бюджети і бюджет кр. (регіону). Причому туризм може сприяти як припливу додатк. засобів, так і їх відпливу з бюджету країни. За цією ознакою виокремл. 2 види туризму: активний і пасивний. Приїзд іноз. громадян у країну є активним туризмом, що викликає приплив (ввезення) коштів у цю кр. (регіон). Подорож громадян 1 кр. (регіону) в ін.. держави (регіони) і відповідно відплив (вивезення) коштів з країни — ознаки пасивного туризму.

Трансп. обслуг. (перевез.) від початк. точки маршруту, якою може бути, напр.., аеропорт чи морський порт, автобусний термінал чи вокзал, до місця признач. (до 1 місця признач., якщо на маршруті передбач. відвідув. декількох місць), а потім поверн. до початк. точки маршруту чи в ін.. визначене місце. Перевез. може здійснюв. повітрям, морем, автодорогами та внутр. водн. шляхам чи залізницею. В окрем. випадках комбінують 2 і більше видів трансп..

Готельне обслуг. (розміщ. в готелі). Залежно від х-ру туру і його вартості пропонують безліч рівнів і класів готельного обслуг.. Клієнтам надається широкий вибір турів, які найбільше відповідають їхнім потребам і можливостям. Представництва турфірм повинні працювати на всіх етапах реалізації "пакетних" турів, щоб мандрівники мали можливість одержати необхідну інформ. і допомогу в початковій точці, у проміжних пунктах маршруту й у кінцевому його пункті. Крім того, представники турфірм зобов'язані регулярно відвідувати готелі, в яких зупиняються туристи, а туристи повинні мати можливість у разі потреби в будь-який момент зв'язатися з представниками турфірми по телефону. За бажанням туристів можуть бути також організовані додаткові екскурсії чи інші заходи.

До ін.. послуг, які можуть бути включені в "пакетні" тури, належ., зокрема, пересадки (трансфери). Це стос. всіх пересадок з 1 виду транспорту на ін.. від початкової точки шляху — аеропорту, морського порту чи поромної переправи — до обраного готелю, а потім від цього готелю до наступного місця відправл.. Умовами деяких "пакетних" турів передбач. доправляння людей похилого віку й інвалідів від місця прожив. до початкової точки маршруту і до їхнього будинку на зворотному шляху.

Крім того, у вартість "пакетного" туру, за баж. туриста, включають ін.. послуги.

Харчування — можуть бути передбач. тільки сніданок, континентальний чи повний (ВВ — bed & breakfast), половинне харчув. (НВ — half board) сніданок і вечеря, а також повне (3-разове) харчув. (FB — full board). Однак не всі "пакетні" тури включ. харчув.; можливий варіант "самообслуговув.", який є кращим для батьків із дітьми і людей, які не бажають бути обмежені визначеним часом надання харчування.

Екскурсії й ознайомлення з визначними пам'ятками. Такі поїздки переважно включ. у вартість "пакетного" туру. Якщо ж вони не входять у вартість, то турист сам вирішує, в яких екскурсіях йому брати участь, але при цьому з нього стягується додаткова плата.

Можливим є відвідув. музеїв, картинних галерей, тематичних парків, істор. місць, а також концертів і спорт. заходів, які можуть входити у вартість "пакетного" туру чи організовуватися за окрему плату, як і у випадку з додатковою екскурсією.

Послуги гідів, перекладачів і екскурсоводів звичайно включаються у вартість "пакетного" туру, а також у вартість організованих (запланованих) екскурсій і поїздок визначними місцями, але можуть й оплачуватися окремо.

Транспорт. У деяких "пакетних" турах передбачена оренда автомашин чи катерів (і навіть тварин, напр.., коней). Таку послугу надають туристам за їхнім бажанням і за додатк. плату.

Додаткові послуги. Якщо потрібно, туроператори і турагенти можуть надати допомогу та рекомендації у таких випадках:

— при одержанні в'їзних тур. віз, необхідних для відвідув. країни (країн);

— у разі необхідн. вакцинації і щеплень чи запобіжних заходів для уникнення захворюв. малярією чи ін.. тропічними хворобами при відвідув. деяких країн;

— при обміні валюти та використанні чеків;

— при страхуванні подорожей з метою забезпеч. компенсації при скасуванні туру, затримці на шляху, псуванні (втраті) багажу, у нещасний випадках та ін. Може бути передбач. спец. страхування використованого транспорту.

Відзначимо, що всі види податків (державні податки на прожив. в готелі, на всі види обслуг.) здебільшого враховані у вартості "пакетного" туру.

Тур. експорт мінус тур. імпорт. У цій катег. сума витрат на експорт туризму з країни повинна бути додана до обсягу валового тур. продукту, і навпаки, заг. обсяг імпорту турпродукту має відніматися від обсягу валов. тур. продукту.

Розглянемо валовий турпродукт як дохід. У цьому разі валовий турпродукт склад. з різних доходів, одержуваних у період в-цтва тур. товарів і послуг з:

— доходів від продажу тур. товарів і послуг;

— доходів, одержуваних від здавання в оренду кімнат, апартаментів тощо;

— відсотків, які одержує турбізнес за те, що надає засоби (кошти) у формі кредитів і позик.

Прибуток розраховується як різниця між виторгом від реалізації тур. товарів та послуг і витратами на їх в-цтво й реалізацію. Результат може виявитися негативним, оскільки таке в-цтво може бути збитковим.

Міжнародний туризм - тимчасове відвідування іноземцями території ін.. держави з метою отримання тур. послуг і тур. продукту (в'їзний туризм) та виїзд громадян із тур. метою за межі кр. постійного прожив. (виїзний туризм).

Міжнар. туризм визнач. як важл. напрямок міжнар. співробітн. в конкретній діяльн. на основі поваги націон. к-ри та історії кожного народу та осн. інтересів кожної кр.. Крім того, міжнар. туризмом назив. сф. розв. взаєморозум. між народами та ознайомл. з досягненнями ін.. країн в різних сферах.

У туризмі, зокрема між нар., є 2 суб’єктні сторони — ті, хто надає тур. послуги, й ті, хто цими посл. користується. Відпов. до цього має бути подвійний погляд на між нар. туризм.
По-перше, з точки зору cуб’єкта надання послуг, міжнар. туризм є видом комерційної, міжнар. економ. діяльності, змістом якого є надання тур. послуг (рекреаційного, історико-пізнавального, естетико-видовищного х-ру), а також реалізація товарів тур. попиту з метою задоволення різноманітних духовно-культурних та фізіологічних потреб іноземного туриста.
Осн. напрямами господ. діяльності тур. агенцій та пов’язаних із туризмом фірм, які є суб’єктами тур. діяльності, інакше кажучи — видами послуг, є такі:
• доставка туристів до країни, місця призначення, а також перевезення по країні візиту протягом періоду перебування різними видами транспорту;
• розміщення (поселення) туристів у готелях, кемпінгах тощо; • забезпечення харчуванням;
• задоволення потреб в оздоровленні та відпочинку;
• задовол. потреб у культ. та видовищній програмі, організація екскурс. діяльн.;
• організація умов для реалізації ділових інтересів (зустрічей, участі в ярмарках та виставках, наукових конференціях, симпозіумах, конгресах);
• організ. продажу сувенірної продукції, карт, довідково-рекламних матеріалів;
• забезпечення належного зв’язку, поштового сервісу; • медичне обслуг.;
• страхув. різних видів; • забезпеч. індивід. вимог та ексклюзивних пакетів послуг;
• організ.-адміністративна підтримка (оформл. документів, віз, інформування, проведення консультування).
По-друге, з точки зору споживачів тур. послуг — туристів — міжнар. туризм є засобом задовол. таких індивід. потреб, які пов’язані з прагненням залучитися до духовно-істор. спадщини, культ. життя певної країни, ознайомитися з її природними краєвидами, ландшафтами, здійснити відпочинок та оздоровл. за умов відповідної грошової компенсації.
Конкретніше, цілями іноземних туристів у країні тимчасового перебування (націленого на отримання тур. послуг, а не на завдання тимчасово-іміграційного характеру) можуть бути:
• культурна програма або неорганізоване тимчас. прожив. в певній країні з метою ознайомл. з істор. спадщиною, духовним, повсякденним життям людей;
• активний відпочинок та розваги; • оздоровлення та отримання к-ксу медичних послуг;
• відпоч., який засновується на прир. особлив. місцевості, зокрема курортний відпочинок;
• етнічний туризм, залуч. до націон. умов життя народу або етнічної групи країни перебув. та налагодж. контактів між спорідненими спільнотами людей;
• проведення ділових зустрічей та налагодження бізнесових контактів;
• участь у наукових заходах, налагодження контактів з метою обміну інформацією та провед. спільних дослідж., а також спілкування відповідно до широкого спектру завдань і проблем.

Внутрішній туризм охоплює подорожі у межах кордонів країни або територію будь-якого внутрішнього регіону (Карпатський регіон, Придніпров'я, АР Крим). Він популярний серед населення країн світу, адже не вимагає оформлення документів на переїзд чи права на перетин внутрішніх адміністративних кордонів тощо.

Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують тур. діяльність (далі – суб. тур. діяльн.), є: тур. оператори (далі - туроператори) – юрид. особи, створені згідно із законодавством Укр., для яких виключною діяльн. є організація та забезпеч. створ. тур. продукту, реаліз. та надання тур. послуг, а також посередн. Діяльн. із надання х-рних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; тур. агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередн. діяльність з реалізації тур. продукту туроператорів та тур. послуг ін.. суб'єктів тур. діяльності, а також посередн. діяльність щодо реалізації х-рних та супутніх послуг; інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших тур. послуг; гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці тур. супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з тур. супроводом, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування; фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо. Перелік посад фахівців тур. супроводу та кваліфікаційні вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, за погодженням із центральним органом викон. влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Класифікація туризму.