Загальні відомості про регіон східної і центральної європи

 

Загальні відомості. До складу Центральної і Східної Європи входять 19 країн. До регіону належать: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Албанія, Болгарія, країни, що утворилися в результаті розпаду Югославії, — Словенія, Хорватія, Сербія і Чорногорія, Македонія, Боснія і Герцеговина(всі вони географічно розташовані в Центральній і Південно-Східній Європі), країни, що утворилися в результаті розпаду СРСР: країни Балтії (Латвія, Литва, Естонія), Україна,Росія (європейська частина), Молдова, Білорусь(географічно розташовані в Східній Європі). Це постсоціалістичні країни, за рівнем економічного рoзвитку — середньорозвинуті. Рівень їх соціального та економічного розвитку нижчий, ніж країн Західної Європи. Країни регіону — Україна, Росія, Білорусь— нині входять до складу Співдружності Незалежних Держав (СНД). Ця організація має на меті збереження економічного простору відносно ринків збуту продукції та сировини, координацію дій у валютно-фінансовій і зовнішньоекономічній сфері та розв'язуванні національних проблем. Для країн СНД характерний перехідний тип економіки, тобто ринкові відносини перебувають у стадії становлення. Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Чехія, країни Балтії також будують ринкові відносини, поступово інтегруючись в економіку країн Західної Європи.

Географічне положення. На півночі регіон омивають води Балтійського моря. На півдні деякі країни також мають морські кордони, які проходять Чорним, Азовським і Адріатичним морями. На заході країни Центральної! Східної Європи межують з високо розвинутими країнами, а на сході — з країнами Азії. Країни регіону мають вигідне економіко-географічне положення, оскільки через їхні території проходять шляхи від Західної Європи до Азії.

Форми правління і державний устрій. Політична карта Центральної і Східної Європи формувалася протягом тривалого періоду. У XX ст. внаслідок розпаду соціалістичної системи вона істотно змінилася. Усі країни регіону за формою правління — республіки, де главою держави є президент, а законодавчим органом — парламент. У цих країнах змінилося політичне і державне керівництво, сталися корінні політичні, економічні та соціальні зміни. Створюючи нову модель економічних відносин з урахуванням національних особливостей, більшість країн Східної Європи зіткнулися з інфляцією, безробіттям, зменшенням обсягу ВНП. Перебудова економіки цих країн потребує значних матеріальних витрат на переобладнання заводів і фабрик, впровадження нових досягнень НТП.

Природні умови та ресурси. Країни Центральної та Східної Європи істотно різняться між собою природними умовами та ресурсами. У більшості з них переважають рівнинні форми рельєфу — низовини та височини. Гірський рельєф переважає в Румунії і Словаччині. Клімат — помірно континентальний, з добре вираженими порами року та достатньою для вирощування сільськогосподарських культур кількістю тепла й вологи. Родючі ґрунти, як правило, лежать у долинах річок та низовинах. Ліси поширені у гірській місцевості Румунії, України, Польщі, Словаччини. Країни мають значні гідроресурси. Через територію п'яти з них протікає найбільша річка Європи — Дунай. Мінеральні ресурси в регіоні розміщені досить нерівномірно. Так, кам'яне вугілля є в надрах Польщі, Чехії, України, буре вугілля — в Угорщині, Україні, Польщі, нафта і газ — в Росії, торф — у Білорусі. Значні поклади залізних руд залягають у Росії, Україні, Словаччині, марганцевих — в Україні, алюмінієвих — в Угорщині, мідних — у Польщі, Росії, поліметалічних — у Польщі. Кам'яну і калійну солі добувають у Білорусі, Польщі, Росії, Україні,сірку — в Польщ іта Україні, фосфорити — у Росії.

Населення. Більшість населення країн Центральної і Східної Європи належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Характерним є пеpеважання слов'янських народів, які представлено трьома підгрупами: західні слов'яни (поляки, словаки, чехи), південні (болгари, серби, хорвати, словенці, македонці), східні слов'яни (українці, росіяни, білоруси). Польщу, Угорщину, Румунію, Албанію, Литвувідносять до однонаціональних країн. Варто зазначити, що майже в кожній сусідній з Україною країні проживають по кілька десятків тисяч українців. Природний приріст населення в державах є незначним, причому найнижчий — в Україні(— 0,4 %). Більшість населення проживає в містах, але рівень урбанізації нижчий, ніж у країнах Західної Європи: він становить близько 60 %. Найменші його показники - в Молдові (45 %), найбільші-у Чехії. Для країн регіону характерні невеликі за площею та кількістю населення міста і села. Країни регіону мають значну густоту населення (у середньої 100 - 110 осіб на 1 км2), що пояснюється невеликою площею більшості держав. Населення сповідує християнство, переважно православ'я та католицизм, албанці - мусульманство.

Господарство. З переорієнтацією на західні ринки змінився характер участі країн регіону в міжнародному поділі праці. Країни СНД зеншили виробництво і експорт продукції важкої промисловості, залишаючись значними експортерами мінеральних ресурсів та продукції цієї галузі. За загальним рівнем економічного розвитку, крім Росії, виділяються Чехія Польща, Угорщина, Словенія та Україна.

Паливно-енергетичний комплекс базується переважно на видобутку кам'яного та бурого вугілля, нафти і газу. Основним виробником електроенергії є ТЕС. Значне місце в енергопостачанні посідають ГЕС у Румунії та Росії, АЕС - в Україні та Угорщині. Металургія розвивається на місцевих ресурсах. Основна частина виплавки чорних металів припадає на Росію та Україну, менша - на Словаччину та Румунію. Кольорова металургія розвинута в Росії, Україні, Угорщині, Румунії.

Галузі машинобудування широко представлено в усіх країнах регіону. Продукція важкого машинобудування відіграє важливу роль в економіці Росії, України, Чехії, Білорусі, Румунії. Виробництво автомобілів налагоджено в Росії («Москвич», «ВАЗ»), автобусів — в Україні («ЛАЗ»), Словаччині («Шкода»), Угорщині («Ікарус»), Польщі (польський «Фіат»), тракторів та комбайнів - у Білорусі («МТЗ»). Електротехнічне, електронне, точне машинобудування та приладобудування певною мірою розвинуто в кожній країні.

З галузей хімічної промисловості найбільш розвинуто виробництво мінеральних добрив, кислот, соди (Білорусь, Росія, Україна, Польща), хімічних волокон (Росія, Україна, Білорусь), хіміко-фармацевтичної продукції (Угорщина).

Легка промисловість в регіоні представлена усіма галузями. Найбільшого рівня розвитку вона досягла в Росії, Польщі, Білорусі, Чехії, Угорщині.

Харчова промисловість має свої особливості розвитку в таких країнах, як: Угорщина, де діє відомий на весь світ завод «Глобус» з виробництва плодоовочеконсервної продукції; Україна, що славиться відомими торговельними марками «Чумак», «Верес», «Торчин продукт»; Болгарія і Молдова, котрі постачають на світовий ринок вина та фрукти. У цих країнах добре розвинутий АПК.

Сільське господарство має багатогалузеву структуру, цьому сприяють природні умови регіону. Недарма провідною галуззю є землеробство. Серед зернових культур переважають пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза, серед технічних — соняшник і цукровий буряк. У Молдові, Україні, Румунії, Болгарії, Угорщині вирощують овочі та фрукти. Частка АПК у Молдові становить 50% ВНП, що є найвищим показником не тільки цього регіону, а й усієї Європи. У більшості країн Центральної і Східної Європи тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз і відіграє другорядну роль. У країнах, що мають вихід до моря, розвинуто рибальство (Росія, Польща, Україна, Румунія, країни Балтії); це забезпечує потреби на внутрішньому ринку.

Розвинуті різні види транспорту. У регіоні існує густа мережа залізничних колій, автомагістралей, трубопроводів, авіаліній. У більшості країн діє система морських і річкових водних шляхів. За кількістю перевезень пасажирів і вантажів найбільшими є морські порти Ґданськ, Ґдиня (Польща), Констанца (Румунія), Одеса, Керч, Севастополь (Україна), Санкт-Петербург, Новоросійськ (Росія), Варна (Болгарія), Лієпая (Латвія).

Зовнішньоекономічні зв'язки. Головними партнерами країн Центральної і Східної Європи є країни Західної Європи. Кожна з країн регіону намагається збільшити відсоток готової продукції у товарообороті і зменшити частку сировини. Багато країн Центральної і Східної Європи сподіваються увійти до ЄС.

Рекреація та туризм. Східна Європа багата на ресурси для розвитку рекреаційної галузі й туризму. Найважливішими передумовами цього є гірські курорти Карпат, Криму, Судет, Татр, чудові узбережжя Чорного, Азовського, Балтійського морів, унікальні ланшафти Білорусі та Польщі, курорти з цілющими водами у Чехії, Угорщині, Литві, Україні, багаті на історичні та культурні пам’ятки міста.

У Познані (Польща), Сорочинцях (Україна), Нижньому Новгороді (Росія) організують традиційні торгові ярмарки, які є своєрідними етнографічними святами.

Найважливіші центри туризму:

· у Росії - Москва, Санкт-Петербург, міста "Золотого кільця" і міста на Волзі, об"єкти історії та культури: музеї Ермітаж, Третьяковська галерея, Великий театр, Московський Кремль, Петродворець, Пушкін, Павловськ, монастирі Сергієва Посаду;

· в Україні - культурна спадщина Києва, Льтвова, Одеси, Канева (могила Т.Г. Шевченка) тощо;

· у Чехії – Прага (Старе місто 13 ст., Карлов міст із фігурами святих, Градчанський замок, собор св. Вітта тощо), Брно, Пльзень (готична церква св. Варфоломея 13 ст., ратуша 16 ст.);

· у Словаччині – Братислава (готичний собор 11 ст., руїни палацу угорських монархів);

· в Угорщині – Будапешт (будинок парламенту, палацьовий комплекс із храмом у готичному стилі в Буді);

· у Польщі – Варшава (Старе місто в стилі ренесанс і бароко, давні палаци), Гданськ, Краків (Вавельській замок 13 ст., собор св. Станіслава (1359), у якому знаходяться гробниці польських королів, Тадеуша Костюшко, Адама Міцкевича, Юзефа Пілсудського).

До списку ЮНЕСКО занесено 58 об’єктів:

· у Білорусі (2) – Біловезька Пуща, комплек палацу "Мір";

· в Латвії (1) - історичний центр Риги;

· у Литві (2) - історичний центр Вільнюса;

· у Польщі (10) - історичний центр Кракова, соляна шахта у Величці, концентраційний табір в Освецімі, історичний центр варшави та ін.;

· у Росії (17) – історичний центр Санкт-Петербурга, Кіжи-погост, Кремль і Красна площа в Москві, історичні монументи Новгорода, Соловецькі острови, монументи Ворлодимира і Суздаля, ансамбль Троїце-Сергієвої лаври та ін.;

· у Словаччині (5) – Вальколінек, Банська-Штьявніца, Спішське Град та ін.;

· в Угорщині (7) – набережна Дунаю та Будайська фортеця в Будапешті, національний парк Хортобаджі та ін.;

· в Україні (3) – Софіївський собор і комплекс Києво-Печерської лаври, центр Львова;

· у Чехії (11) – історичні центри Праги, Крумлова, Чеського, Тельча, Ледніце, Кутна Гора і прочанська церква Зеленої Гури та ін.

Східноєвропейські країни мають давню історію, пам’ятки якої є подекуди унікальними туристичними об’єктами. Проте туризм у них (крім Чехії та Словаччини) не отримав значного розвитку. Це зумовлено як напруженим політичним становищем у деяких районах (південь Росії, Білорусь), так і економічною відсталістю більшості з них.

ТРИЗМ У ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Східна Європа багата на ресурси для розвитку рекреаційної галузі й туризму. Найважливішими передумовами цього є гірські курорти Карпат, Криму, Судет, Татр, чудові узбережжя Чорного, Азовського і Балтійського морів, унікальні ландшафти Карелії, Уралу, озера Балатон, озерні ландшафти Білорусі та Польщі, курорти з цілющими водами у Чехії, Угорщині, Литві, Росії, Україні, багаті на історичні та культурні пам’ятки міста.

У Познані (Польща), Сорочинцах (Україна), Нижньому Новгороді (Росія) організують традиційні торгові ярмарки, які є своєрідними етнографічними святами.

Найважливіші центри туризму:

- у Росії (19,8 млн. туристів) – Москва, Санкт-Петербург, міста „Золотого кільця” і міста на Волзі, об’єкти історії та культури: музеї Ермітаж, Третьяковська галерея, Великий театр, Московський Кремль, Петродворець, Пушкін, Павловські, монастирі Сергієва Посаду та інші;

- в Україні (15,6 млн. туристів) – культурна спадщина Києва, Львова, Одеси, Канева (могила Т.Г.Шевченка) тощо;

- у Польщі (14,3 млн. туристів) – Варшава (Старе місто в стилі ренесанс і бароко, давні палаци), Гданськ, Краків (Вавельський замок ХІІІ ст., собор Св. Станіслава (1359), у якому знаходяться гробниці польських королів Тадеуша Костюшко, Адама Міцкевича, Юзефа Пілсудського) та інші;

- в Угорщині – (12,2 млн. туристів) – Будапешт (будинок парламенту, палацовий комплекс із храмом у готичному стилі в Буді) та ін.;

- у Чехії (6 млн. туристів) – Прага (Старе місто ХІІІ ст., Карлів міст з фігурами святих; Градчанський замок, собор Св. Вітта тощо), Брно, Пльзень (готична церква Св. Варфоломія ХІІІ ст., ратуша ХVI ст.) тощо;

- у Словаччині (1,4 млн. туристів) – Братислава (готичний собор ХІ ст., руїни палацу угорських монархів) тощо.

До списку ЮНЕСКО занесено 69 об’єктів:

- у Білорусі (4) – Біловезька Пуща, Мирський замок, Геодезична дуга Струве (6 пунктів), Несвіжський замок;

- в Естонії (2) – історичний центр Таллінна, Геодезична дуга Струве (3 пункти);

- у Латвії (2) – історичний центр Риги, Геодезична дуга Струве (2 пункти);

- у Литві (4) – історичний центр Вільнюса, Куршська коса, археологічний заповідник Кернаве, Геодезична дуга Струве (3 пункти);

- у Польщі (13) – історичний центр Кракова, соляні шахти в місті Величка, концентраційний табір в Освенцимі, Біловезький національний парк, історичний центр Варшави, стара частина міста Замосць, замок Тевтонського ордену в місті Мальборк, Середньовічне місто Торунь, місто Кальваря-Зебжидовська, церкви в містах Явір й Свидниця, дерев’яні церкви в Південній Малій Польщі, парк Мужаковський в місті Ленкниця, Зал Століття в місті Вроцлав;

- у Європейській частині Росії (14) – історичний центр Санкт-Петербурга, Московський Кремль й Червона площа, історичні пам’ятки Новгорода, историчний ансамбль „Соловецькі озера”, білокамінні пам’ятники Володимира й Суздалі, церква Вознесіння в Коломенському, архітектурний ансамбль Троїте-Сергіївської лаври, Західний Кавказ, історично-архітектурний комплекс „Казанський Кремль”, Ферапонтів монастир, Куршська коса, Новодівичій монастир, історичний центр Ярославля, Геодезична дуга Струве (2 пункти);

- у Словаччині (7) – історичний центр міста Банська Штьявніца, Спишський Град й місто Левоча, село Влколинець, історичний центр міста Бардейов, гірський масив Словацький Карст, букові ліси Карпат, дерев’яні церкви словацьких Карпат;

- в Угорщині (8) – місто Будапешт, село Холлоке, національний парк Аггтелек, бенедиктинський монастир Паннонхалма, національний парк Хортобадь, ранньохристиянський некрополь міста Печ, Озеро Фертьо (Нойзідлерзеє) і його околиці, виноробний регіон Токай;

- в Україні (3) – Софійський собор в Києві, Києво-Печерська лавра, історичний центр Львова, Геодезична дуга Струве (4 пункти), букові ліси Карпат;

- у Чехії (12) – історичні центри міста Ческі Крумлов, Праги, міста Телч, церква Св. Яна Непомуцкого на Зеленій Горі, історичний центр міста Кутна Гора й кафедральний собор Богоматері в Седлеці, парковий комплекс Ледніце-Валтіце в околицях Бржецлава, сади й замок в місті Кромержиж, село Голєшовіце, замок в Літомишлі, колона Пресвятої Тройці в місті Оломоуц, вілла Тугендгат в місті Брно, єврейський квартал й базиліка Св. Прокопа в місті Тршебіч.

Східноєвропейські країни мають давню історію, пам’ятки якої є подекуди унікальними туристичними об’єктами. Проте туризм у них (крім Чехії та Словаччини) не отримав значного міжнародного розвитку. Це зумовлено як напруженим політичним становищем у деяких районах (південь Росії, Білорусь), так і недостатнім економічним розвитком.