Загальні відомості про регіон південна європа

До Південної Європи належать 8 країн (Андора, Ватикан, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія, Сан-Марино) і 1 залежна територія – Гібралтар (володіння Великої Британії).Особливістю регіону є розташування тут найменшої за площею держави- міста Ватикан, територія якого становить 44 га, і найдавнішої республіки світу – Сан-Маріно. Майже 10% площі регіону припадає на острови у Середземному морі й Атлантиці: Сицилія, Сардинія, Крит, Балеарські острови, Мальта, Азорські, Мадейра, Канарські острови тощо.

Середземноморська природа, вплив моря зумовили наявність у господарстві регіону, традиціях і культурі народів багатьох спільних рис. Південна Європа є одним з регіонів формування людського суспільства, надбання її народів справили величезний вплив на розвиток світової культури. Цілком справедливо її називають "колискою європейської цивілізації". Стосується це Греції та Італії, де сформувалися античні високорозвинуті держави: Древня Греція (2 тис. до н.е.), Давній Рим (середина 8 тис. до н.е.)

Важливою особливістю економіко-географічного положення країн Південної Європи, які розташовані на півостровах і островах Середземного моря, є те, що всі вони знаходяться на головних морських шляхах із Європи до Азії, Африки, Австралії, а Іспанія і Португалія – також до Центральної та Південної Америки. Суттєвим є і те, що регіон знаходиться між Середньою Європою і арабськими країнами Північної Африки, які мають багатосторонні зв"язкі з Європою. Колишні метрополії Португалія, Італія, Іспанія дотепер зберігають вплив на деякі країни Африки.

Всі країни (крім Ватикану) входять до ООН, ОЕСР, а найбільші – члени НАТО та ЄС. Мальта – член співдружності націй, очолюваної Великою Британією.

Посушливість клімату найбільш виражена влітку — у внутрішніх субрегіонах, зокрема у Центральній і Східній Іспанії, навіть у помірному кліматичному поясі Середньо- і Нижньодунайської низовини, що на сході макрорегіону.

Узимку переважають морські повітряні маси помірних широт. Вони приносять з Атлантики теплі рясні дощі.

У цілому ж опадів небагато. Рівень зволоження поверхні макрорегіону має тенденцію до зменшення у східному і південному напрямах. Це підтверджує зростання континентальності клімату.

Природно-рекреаційні ресурси надзвичайно багаті. Це теплі моря, багатокілометрові піщані пляжі, пишна рослинність, мальовничі ландшафти, чисельні морські, гірські курорти, а також місцевості, сприятливі для альпінізму і гірськолижного спорту тощо. У регіоні розташовано 14 національних парків.

Унікальний природно-ресурсний потенціал регіону сприяв значному розвитку аграрного сектору та туристично-рекреаційної діяльності в його країнах.

Населення. Традиційно для Південної Європи характерна висока народжуваність, але природній приріст населення невиликий. Більшість населення належить до європеїдної раси. Склад населення в країнах регіону переважно однорідний. Високі показники мононаціональності характерні для Португалії (99,5% - португальці), Італії та Греції (по 98% італійців і гшреків відповідно), і лише в Іспанії значна питома вага (майже 30%) національних меншин.

У Південній Європі знаходиться духовний і адміністративний центр Римської католицької церкви – Ватикан, який існує з 4 ст. Більшість населення христиани. Христианство представлене двома гілками:

· католіцизмом (захід і центр регіону);

· православ’ям (схід регіону, Греція).

Населення роміщено нерівномірно. Найбільша густота – в родючих долинах і приморськихнизовинах, найменша – у горах (Альпи, Піренеї), становить на деяких територіях до 1 особи/км2.

Особливості господарського розвитку. Країни регіону дотепер відстають економічно від високорозвунутих держав Європи. Хоча Португалія, Іспанія, Греція та Італія входять до ЄС, але всі вони, крім Італії, за багатьма соціально-економічними показниками відстають від лідерів. Значною мірою це спричинено історичними особливостями їх розвитку. Перед усім тим, що впродовж 20ст. Тут існували військові режимита диктатури. Позначилася й певна економічна "закритість" країн від зовнішньоекономічного простору. Зумовлена вона була економічною політикою урядів, спрямованою на значну самоізоляцію, а також дією економічних санкцій міжнародного співтовариства, які значно обмежували міжнародну економічну діяльність.

Із середини 70-х – початку 80-х років 20 ст. країни Південної Європи, обравши шлях демократичного розвитку, почали здійснювати економічні реформи, спрямовані на розширення ринкових засад функціонування економіки. Прийняття Португалії, Іспанії, Греції до ЄС відкрило нові перспективи їх суспільно-економічного розвитку. В середині 80-х років ці країни мали найвищі в Європі темпи економічного зростання (на рівні 5%).

Транспорт

Здавна середземноморський регіон склавсяяк значний район судноплавства, чому сприяла велика кількість зручних бухт, мисів, островів. Проте значних портів світового масштабу мало, більшість із них — середні за вантажообігом: Генуя (понад 50 млн т), Аугуста (Сицилія), Таранто, Трієст, Пірей та ін. У регіоні є значна кількість поромних переправ (наприклад, ті, що з'єднують материкову Італію із Сицилією, Сардинією, Грецією, Мальтою тощо).

Тут розташовані дві держави з групи країн зі «зручним прапором» (які мають велику кількість приписаних до свого флоту іноземних суден через низькі транспортні податки, дешеву робочу силу, що обслуговує судна, і незначні вимоги до техніки безпеки та умов праці транспортного персоналу): Греція (3-тє місце у світі за тоннажем торгового флоту — 29 млн бр.-реєстр, т) і Мальта (13 млн бр.-реєстр, т.). Торговий флот Греції нараховує 3356 суден (9 % всього світового флоту), Італії — 1,5 тис. суден, Іспанії — 400 суден загальним тоннажем 3200 тис. бр. -реєстр, т.

У внутрірегіональних перевезеннях велике значення має автомобільний транспорт. Італія здавна славиться добротними дорогами, густо помережена вона й сучасними автострадами. Загальна довжина автомобільних шляхів — 1,18 млн км, серед яких із твердим покриттям — понад 1 млн км. Сучасний автопарк регіону складається з 49,1 млн легкових і 7,7 млн вантажних автомобілів.

Залізничний транспорт має менше значення. Загальна довжина залізниць у регіоні становить 38 596 км, з яких на Італію припадає 18,8 тис. км (49 %). Багато тут давніх і складних перевалів і тунелів (Альпи).

Авіаційний транспорт найбільшого розвитку набув в останні 10—20 років внаслідок активного поширення туризму і збільшення пасажиропотоку туристів. Найкрупніші авіакомпанії регіону: «Іберія» (Іспанія) та «Аль Італія» (Італія). Нараховується 107 аеропортів, з яких найбільші — в Афінах, Барселоні, Мадриді, Римі, Мілані, Валлетті та ін.

У 60-70-ті роки XX ст. у регіоні споруджено магістральні нафто- і газопроводи. Нафтопроводи простягаються через Італію, Грецію, Іспанію та Португалію, загальною довжиною майже 2016 км, газопроводи (крім Греції) — 21 766 км.

Розташування на півдні Європи, поблизу Північної Африки та Південно-Західної Азії зумовлює важливість транспортної системи регіону, яка є поєднуючою ланкою трансрегіонального значення — своєрідним «мостом» між континентами Європа — Африка та Європа — Азія.

 

Зовнішньоекономічні зв'язки

 

Країни регіону є важливими суб'єктами світової торгівлі. Їх головні торгові партнери — країни ЄС, США, багато країн, що розвиваються.

Експорт становить 405,6 млрд дол. Головні статті експорту:

— Андорра — сіль, кераміка, деревина, овчина;

— Греція — боксити, нікель, тютюнові вироби, виноград, оливки та оливкова олія, цитрусові, бавовна тощо;

— Іспанія — продукція машинобудування (автомобілі, судна), хімічні продукти, пластмаси, папір, картон, меблі, взуття, текстильні вироби, електроустаткування, залізна, мідна та уранова сировина, ртуть, вольфрам, цитрусові, рослинні консерви, вина, оливкова олія тощо;

— Італія — транспортні засоби, побутова техніка, сільськогосподарські та продовольчі товари, вина, продукція легкої промисловості, хімічні продукти, меблі тощо;

— Мальта — електронна продукція, швейні вироби, шкіряне взуття, вина, овочі, фрукти, квіти;

— Португалія — текстиль, швейні вироби, одяг, взуття, продукція деревообробної промисловості, пробка, рибні консерви, вина;

— Сан-Марино (переважно в Італію) — вина, вовняні вироби, шкіра, кераміка, будівельне каміння.

В імпорті (462,9 млрд дол.) переважають нафта й нафтопродукти, значними є ввезення машин та устаткування, хімічних добрив, споживчих товарів, продовольства, зброї.

Україна найбільше експортує своїх товарів у Італію, Грецію та Іспанію, найбільше імпортує — з Італії, Іспанії, Греції.

ТУРИЗМ В ПІВДЕННІЙ ЄВРОПІ

Країни Південної Європи – один із найбільших у світі районів туризму, який став важливою високоприбутковою галуззю господарства. Головними передумовами розвитку рекреаційної галузі є: рекреаційні можливості Альп, морських узбереж і островів; культурна спадщина, яка охоплює античну, візантійську, римську, мавританську епохи, середньовіччя і сучасність.

Тут розташовані відомі у всьому світі курорти Коста-Брава, Коста-Бланка, Коста-дель-Соль, Балеарські та Канарські острови (Іспанія), Лігурійська Рів’єра з центром у Сан-Ремо, узбережжя Адріатики (Італія), остови Егейського моря (Греція), Мальта – курортні зони світового значення.

Італійські Альпи – один з основних міжнародних районів зимових видів спорту. Всесвітньої слави набули архітектурні пам’ятки, скульптура і живопис, музичні твори, театр і кіномистецтво.

Найвідомішими культурними центрами є Рим, Мілан, Флоренція, Венеція, Неаполь, Генуя, Мадрид, Барселона, Толедо, Саламанка, Севілья, Гранада, Афіни, Дельфи, Олімпія, Коринф тощо.

Середземномор’я – головний район туристсько-рекреаційної діяльності не тільки в Європі, а й у всьому світі. Кількість іноземних туристів, які щороку прибувають сюди досягає 118 млн. осіб. За цим показником третє місце (дані станом на 2009 р.) у світі посідає Іспанія – 52,2 млн. осіб туристів щорічно, серед яких 95% - з країн ЄС (перше місце у Франції – 74,2 млн. осіб, друге – у США – 54,9 млн. осіб), а 5-те – Італія (43,2 млн. туристів). Дещо відстають від них Греція (13,2 млн.) і Мальта (1,1 млн.), а останнім часом активно включилась в туристичний бізнес Португалія (особливо південна провінція Алгарві) – 12 млн. туристів. За рахунок туризму живе й країна-карлик Андорра, яку щорічно відвідує 3 млн. туристів.

 

До списку ЮНЕСКО занесено 122 об’єкти:

- в Андоррі (1) – льодовикова долина Мадріу Перафіта-Кларор;

- у Ватикані (2) – історичний центр міста Рим (спільно з Італією), папське місто Ватикан;

- у Греції (17) – Церква Аполлона Епікурейського в Бассах, руїни міста Дельфи, Афінський Акрополь, духовний центр православ’я гора Афон, монастирі Метеори, ранні християнські й візантійські пам’ятники міста Салоники, Археологічні пам’ятники Епідавра, Середньовічне місто Родос, давнє місто Містра, археологічні пам’ятники Олімпії, острів Делос, візантійські монастирі Дафні, Осіос Лукас і Неа Моні; Піфагорея і храм Гери (Герайон) на острові Самос, археологічні пам’ятники Вергіни, Мікен і Тірінфа, історичний центр (хора) з монастирем Іоана Богослова і пещерою Апокаліпсиса на острові Патмос, старе місто Корфу;

- в Іспанії (41) – Альгамбра, Хенераліфе і Альбайсін в Гранаді, Бургоський собор, історичний центр міста Кордова, монастир в Ескоріалі, роботи Антоніо Гауді, наскельні малюнки в печері Альтаміра, пам’ятники міста Ов’єдо і королівства Астурія, старовинне міста Авіла, старовинне місто Сеговея з римським акведуком, стара частина міста Сантьяго-де-Компостела, національний парк Гарахонай на острові Ла-Гомера, історична частина міста Толедо, архітектура в стилі мудехар, стара частина міста Касерес, Севільський собор, Севільський Алькасар і Архів Індій, стара частина міста Саламанка, монастир Поблет, археологічний ансамбль міста Мерида, Шлях святого Якова або Шлях в Сантьяго-де-Компостела, королівський монастир Санта-Марія-де-Гуадалупе, національний парк Донья на, історичне місто Куенка, комплекс Лонха-де-ла-Седа у Валенсії, римські золоті копальні в Лас-Медулас, район гори Монте-Пердідо в Піренеях, Монастирі Юсо і Сузо в Сан-Мілан-де-ла-Когола, Палау-де-ла-Музіка-Каталана і госпіталь Сант-Пау в Барселоні, наскельні малюнки на Середземноморському узбережжі Іспанії, Алькала-де-Енарес, острів і місто Ібиця, місто Сан-Кристобаль-де-ла-Лагуна, археологічний комплекс Таррако в місті Таррагона, печери в горах атапуерка, романські церкви в Валь-де-Бой, пальмовий ліс в Ельчі, римські стіни міста Луго, королівський палац в Аранхуесі, пам’ятники ренесансу в містах Ябеда і Баеса, Біскайській міст, національний парк Те йде, маяк Вежа Геркулеса;

- в Італії (44) – нескельний живопис в долині Валькамоніка, церква Санта-Марія-делле-Граціе з фрескою Леонардо да Вінчі „Таємна вечеря”, історичний центр Риму (спільно з Ватиканом) включаючи церкву Сан-Паоло-фуорі-ле-Мура, історичний центр міста Флоренція, Пьяцца де Міраколі в Пізі, місто Венеція, історичний центр міста Сан-Джиміньяно, „І-Сассі-ді-Матера” – поселення у скалах поблизу міста Матера, місто Віченца і вілли Андре Палладіо у Венеції, фабричне поселення Крепі-д’Адда, ренесансне місто Феррара і дельта річки По, Історичний центр міста Неаполь, місто Сієна, замок Кастель-дель-Монте, ранні християнські пам’ятники в місті Равенна, історичний центр міста Пьєнца, „Труллі” – традиційні помешкання в місті Альберобелло, королівський палац в Казерті з парком, акведук Ванвітеллі й фабричне поселення Сан-Леучо, археологічні пам’ятники в місті Агридженто, археологічні зони – Помпеї, Геркуланум і Торре-Аннунціата, Ботанічний сад в місті Падуя, кафедральний собор, вежа Тор ре-Чівіка й площа Пьяцца-Гранде в місті Модена, узбережжя Костьєра-Амальфіана, місто Портовенере, культурний ландшафт Чінкве-Терре, острова Пальмарія, Тіно і Тінетто, палаци Савойського дому в Турині, доісторичні вежі Су-Нураксі-ді-Баруміні, вілла Дель-Казале, Патріарша базиліка й археологічний заповідник в Аквилії, культурний ландшафт району Чіленто, національний парк Валло-ді-Діано, археологічні пам’ятники Пестума і Елеї, монастир Чертога-ді-Падула, історичний центр міста Урбіно, вілла Адріана в Тиволі, базиліка Святого Франциска в Ассизі, місто Верона, Ліпарські острови, вілла д’Есте в Тиволі, міста пізнього бароко в долині Ното, Святі гори Ломбардії і Пьємонта, етруські некрополі в Черветери і Тарквінії, культурний ландшафт Валь д’Орча, Античні Сіракузи й некрополь Панталіка, вулиця Ле-Страде-Нуове й комплекс палаців Палацці-де-Ролии в Генуї, Ретійська залізна дорога, Мантуя і Саббьонета, Доломітові Альпи;

- у Мальті (4) – місто Валлетта, гіпогей (підземне святилище) Халь-Сафліні в місті Паола, мегалітичні храми Мальти, міські ворота Валлетти;

- у Португалії (13) – центр міста Ангра-ду-Ероїжму на острові Терсейра, монастир Христа в місті Томар, монастир Баталія, монастир Ієронімів і вежа Белем у Лісабоні, історичний центр міста Евора, монастир Алкобаса, місто Ситра, історичний центр міста Порту, доісторичний наскельний живопис в долині Коа, лаврові ліси острова Мадейра, виноробний регіон Алту-Дору, історичний центр міста Гімарайнш, ландшафт острова Піку.

 

Тепле море, середземноморський клімат, багата субтропічна рослинність, численні пам’ятки давньої культури та архітектури – головні чинники, завдяки яким Південна Європа є улюбленим місцем відпочинку й розваг багатьох рекреантів світу, одним з найкрупніших туристичних центрів світу.