Тема 10. Хх-XXI ст. Культурологічний нарис

 

Трансформації культури та освіти. Стрімкий розвиток обчислювальної техніки та впровадження в різні сфери людської діяльності новітніх інформаційних технологій в останній третині ХХ ст. все більше називається сучасною інформаційно-комп’ютерною революцією, яка викликає глибокі та суперечливі зміни в системі культури.

На думку дослідників, наростання інформаційного потоку обумовлює конвергенцію національних культур, зближення, в певних межах інтернаціоналізацію культур. Інформаційну експансію Заходу інколи сьогодні сприймають як погрозу національним цінностям, культурній ідентичності, що веде до універсалізації і нівелювання культури, ерозії національних культур під впливом технізованої "кіберкультури".

З іншого боку, деякі дослідники припускають, що на зміну уніфікованій "масовій культурі", що відповідала стандартизованому масовому виробництву, прийде культура, в основу якої буде закладений принцип унікальності і поліцентричності. Бо для сучасної культури характерна відсутність єдиної культури, розмаїтість нових культур, що постійно змінюються. Виникає грандіозний процес індивідуалізації, у якому реалізується можливість вільного вибору інформації, вільного доступу до неї, вільного самоформування особистістю власного “я”.

Серед найбільш очевидних трансформацій культури: заміна ери Гутенберга – універсума, у якому друкарський верстат став фактором, формуючим культуру індустріального суспільства, на еру екранної культури. Тобто формується новий тип культури, основним матеріальним носієм текстів якої є не писемність, а "екранність". Нова культура ґрунтується не на лінійному, тобто витягнутому в рядок письмі, а на системі екранних зображень.

Телевізійна комунікація характеризується легкістю сприйняття. Саме це, на думку багатьох дослідників, зробило її епіцентром сучасної культури. Аудиторія має можливість отримувати все більш різноманітну інформацію, з якої кожна людина може створювати свій власний образ реальності. Культура інформаційної епохи потребує інших форм комунікації, іншої логіки обробки інформації, іншої логіки побудови текстового простору.

Сьогодні серед науковців виникає питання про місце комп’ютера в культурі інформаційної епохи. На думку деяких дослідників, комп’ютер – це не “машина”, не феномен інтелектуального рівня, а явище культури знакових систем – культури проміжної між “світом речей” і “світом людей”. Але у культуру знакових систем комп’ютер входить, вносячи в неї нові уявлення про посередницькі функції знака й архітектуру знакових систем, як принципово нового типу вербально-аудіовізуального тексту, що само трансформується завдяки закладеній в ньому програмі і діалогу з людиною. Тобто на основі комп’ютерної техніки формується нова електронна система, яка характеризується інтеграцією різних засобів комунікації та своїм інтегральним потенціалом (мультимедіа). Основою глобальної комунікації стає система Інтернет, яка поступово зв’язує між собою велику кількість мереж і людей. На основі мережі Інтернет формується глобальна по своїй природі культура.

Людина в “глобальних обіймах ”електронних медіа”, що наче продовжують її центральну нервову систему, починає поступово входити в постгуттенбергову еру. Деякі дослідники пророкують смерть друкованій продукції, інші вважають, що книга не вмре, тому що в ній присутня особлива магія: читання тексту з екрана монітора не доставляє того задоволення, яке ми одержуємо, перегортаючи книжкові сторінки. Інші стверджують, що це питання звички.

Глобальна мережа створює умови для формування віртуальних спільнот, генерує текстові формати нового типу, стирає межі між державами, знімає відстані, що роз’єднують людей. Тобто вибудовує специфічну форму культури, яку прийнято називати кіберкультурою.

Однією з основних ознак цієї культури, що відрізняє її від книжкової – це діалоговий характер взаємин екранного тексту, який щомиті змінюється, з партнером. Цей діалог в полі потенційного спілкування між усіма людьми і культурами (минулого, сьогодення, майбутнього) складає простір глобального полілогу, широкого обміну думками, смислами. Комп’ютер завдяки інформаційним мережам стає найважливішою складовою частиною глобального полілогу, який охопить в перспективі все людство. Тим самим розкривається глибинна культурологічна суть комп’ютера.

Одним з важливих елементів сучасної культури є віртуальні реальності комп’ютерних відеоігр. Широке розповсюдження відеоігр і їх вплив на свідомість та спосіб життя особистості в сучасній культурі спричинило жваві дискусії. З одного боку, комп’ютерні ігри розвивають логічне мислення, вчать швидко приймати рішення, створюють ефективні програми для навчання та тренування, задовольняють цікавість людини і дають доступ до різноманітної інформації. З другого – виявилося, що захоплення відеоіграми призводить до надмірного занурення в штучний “відеосвіт”, і в певних умовах деякі особистості, а саме і діти, і дорослі з неусталеною психікою, починають віддавати перевагу саме штучному, а не реальному світу. Життєві ситуації вони намагаються вирішувати не думаючи, з допомогою штампів, що засвоєні ними в грі.

Виховний аспект діяльності викладача-культуролога полягає в необхідності пояснювати та вчити розрізняти життєву реальність та віртуальну реальність. Це своєрідна корекція діяльності, а можливо й психіки. Вже сьогодні психотерапевти створюють проекти використання віртуальної реальності для оздоровчого впливу на свідомість. Основною сферою використання оздоровчих віртуальних реальностей стає мистецтво.

Для вільної орієнтації в інформаційних потоках людина повинна володіти певним рівнем інформаційної культури, тобто вмінням отримувати повноцінні знання через інфосферу, ефективно використовуючи інформаційно-комп’ютерні технології. І тут виникає ще одна проблема: комп’ютерна грамотність це ще не висока освіченість. Бо інформація – це лише факти, які не замінюють думку. Культура виживає завдяки гнучкості та силі своїх основних ідей – добра, справедливості, свободи, рівності, які є результатом не лише інтелектуальної діяльності людини, а й результатом духовної. Тому головним завданням системи освіти є формування вміння мислити, оперувати не лише символами, а й ідеями.

Діючи на ігровому чи декоративному рівні, комп’ютери можуть задовольняти повсякденні естетичні потреби населення. Сучасні дослідники стверджують, що з появою та розвитком глобальних комунікаційних мереж та екранної культури формується телекомунікаційна інтерактивна творчість і мистецтво. В мистецтві відбувається візуальний діалог, коли наприклад, художник відправляє електронне зображення іншим художникам, а ті в свою чергу трансформують власні ідеї. Або спільне складання літературного твору. Тоді з’являється книга тисячі й одного автора, або картина тисячі й одного автора, ніхто не претендує на авторські права. Внесок кожного учасника виявляється не твором, а елементом загального комунікаційного поля. Ні стан нового мистецтва, ні його статус у культурі не можуть бути точно зафіксовані чи визначені, оскільки воно являє собою в принципі нескінченний процес конструювання, трансформації смислів, як філософія деконструктивізму. Традиційні й нетрадиційні (віртуальні) елементи культури будуть існувати одночасно, що буде створювати хаос, а людство черговий раз буде шукати шляхи впорядкування хаосу.

З другого боку комп’ютерні технології дають можливість стати колекціонерами багатств світової культури. Вже сьогодні на комп’ютерних дисках збирають здобутки художньої культури. Озвучені текстом і музикою, такі домашні колекції світового мистецтва стануть доступною формою індивідуального спілкування з шедеврами світової культури. Тому саме культурологічна освіта є механізмом опанування цілісності світу й цілісністю людини в ньому.

Формування валеологічного (оздоровчого) мислення. Через негативні аспекти надмірного захоплення комп’ютеризованим життям значна частина сучасної молоді непомітно втрачає найголовнішу цінність людини – здоров’я. Дослідники стверджують, що негативними аспектами захоплення електронними засобами масової комунікації є:

- порушення пізнавальних функцій (непостійність уваги, обмеження або втрата здібності до логічного мислення, почуття розгубленості, нав’язливі думки, імпульсивна поведінка, порушення пам’яті, формування “синдрому відчуження”);

- втеча від реального світу (хибне відчуття сили, патологічного суперництва через рекорди в іграх та досягнень в мережі, захоплення знищенням віртуальних ворогів, що породжує переконання в тому, що агресія є нормою і в реальному світі);

- формування специфічної соціальної патології (доступ до патологічних груп, присутніх в Інтернеті з невизначеною метою, які діють поза законом, або культових чи сатанинських груп, які розповсюджують ідеологію зла, агресії та нігілізму);

- залежності (синдром ІАD – Internet Addiction Disorder, тобто залежність від Інтернету, під яку підпадають 18% користувачів, які проводять перед монітором понад 70 годин на тиждень, а також синдром техногіпнозу, входження в транс в процесі комп’ютерної гри);

- нейрологічні дисфункції (неврози, через багатогодинне сидіння перед монітором; вади фізичного розвитку, через недорозвиненість м’язо-скелетної системи; послаблення зору; зубожіння вмінь ясного та письмового висловлювання, брак терпіння і стриманості, “соціальна ізоляція” через послаблення особистого зв’язку із сім’єю, ровесниками, суспільна байдужість; моральна недорозвиненість, через тривале отримання інформації, що позбавлена етичного й морального контексту, доступ в Інтернеті до змісту невідповідного віку, брак мети й відповідальності, що породжує шизофренічний стан роздвоєння особистості).

ХХI ст. ставить питання про необхідність усвідомлення, що здоров’я залежить не тільки і не стільки від біологічних, генетичних та психофізичних задатків людини, а й від її культури, що включає різні способи реалізації соціальних та природних сил індивіда. Розуміння необхідностізбереження й відновлення здоров’я перебувають у прямій залежності від рівня культури особистості. Важливим стає необхідність сформувати валеологічне мислення, тобто філософію життя.

Особливості шлюбно-сімейних стосунків. На початку ХХ ст. радянська влада проголосила свободу та незалежність сексуальних стосунків, що призводило до руйнації традиційної сім’ї. Революція та громадянська війна, через загибель великої кількості чоловіків, призвели до позбавлення великої кількості жінок мати сім’ю. Це деформувало сексуальну мораль та стимулювало до корисливих статевих актів, зростанню проституції, яка проголошувалася прямою спадщиною буржуазно-капіталістичного способу життя. Почалися репресії до жінок, які вели такій спосіб життя, примусове трудове виховання в спеціальних колоніях та таборах. Проституція "пішла" в підпілля.

Революційне руйнування традиційних ідеалів, заперечення фундаментальних принципів та людських цінностей привели до вседозволеності, безкарності, безвідповідальності. Основним лозунгом часу була теза, що сім’я відмирає, вона не потрібна ні державі, ні людям, а на заміну їй виростає велика трудова сім’я. Велися дискусії на тему "вільного кохання", про заперечення сексуальних обмежень для революційного пролетаріату, про необхідність звільнення жінки від домашнього, сімейного рабства.

Особливістю України було те, що більшість населення проживало в селі, де старе, натуральне напівкріпосницьке господарство прийшло в занепад. Домінували великі "нерозділені" селянські сім’ї. Тому в перші роки радянської влади сильним ще був авторитарно-патріархальний стиль сімейних відносин, який поступово змінювався під впливом політики радянської влади: визнання дійсними зареєстрованих шлюбів, заборона церковного шлюбу. Функцію виховання дітей поступово перебирала на себе держава, через систему дошкільних закладів та однаково підходу освітньо-виховного процесу для виховання хлопчиків та дівчаток. Психологія та педагогіка стали сприйматися як безстатеві для теоретичного обґрунтування задекларованої рівності.

В 30-х роках ХХ ст. більшовицька партія побачила в некерованій сексуальності загрозу ідеології тотального контролю над особистістю. Тому командно-адміністративними методами була викорчувана сексуально-еротична культура поверненням консервативних тенденцій регулювання сексуальних та шлюбно-сімейних відносин. Найбільш популярним лозунгом стає теза, що сексу немає взагалі. Стиль поведінки молоді змінюється – ніякої вульгарщини, брутальщини, флірту. Пропагувалася лише масова любов до лідера, обожнювання особи Сталіна.

Ідеологічному знищенню підлягали науки про людину – соціологія, соціальна психологія. Сексуальну просвіту вилучили навіть з медицини. Моделі шлюбно-сімейних стосунків обмежувалися комунальними квартирами, бараками. Комунальне співтовариство стає моделлю розширеної сім’ї. Жінка ставала репродуктивною силою, що постачає державі громадян. В той же час шириться рух за опанування жінками чоловічих професій, а сама жінка все більше повинна була відповідати традиційному чоловічому стандарту. Неприйнятним було статеве виховання. В посібниках мова йшла не про хлопчиків та дівчаток, а про дітей взагалі: молодші, старші школярі.

Крах радянського режиму призвела до анархії сексуальної свободи. Конкуренція старого та нового ґендерних порядків створюють ситуацію невизначеності та багатоваріантності. Конституція України відобразила світові тенденції утвердження ґендерної рівноправності. Але, враховуючи низький рівень політичної та правової культури втілення відбувається дуже повільно.

Дослідники ґендерних стосунків зазначають, що сьогодні особливістю сучасних шлюбно-сімейних стосунків є:

- популярність "громадянського шлюбу";

- біархатні сім’ї, коли здійснюється рівність чоловіка та дружини у

правах та обов’язках;

- зміна стандартів поведінки та сімейні цінності, коли сім’я батьків не стає

взірцем для молодої сім’ї;

- малодітність;

- егоцентризм;

- перехід від великої сім’ї, яка була характерною для традиційної

української родини до сім’ї нуклеарної, яка складається тільки з батьків і

дітей;

- соціально-економічна незахищеність сім’ї, що породжує конфліктність;

- популярність вільного статевого кохання, яке є характерною

особливістю масової культури, і повертає особливості архаїчного

періоду існування людини;

- ускладнюються стосунки дітей та батьків;

- лібералізація громадської думки з питань статі, шлюбу, сім’ї, так званий

"сексуальний вибух";

- зростання позашлюбної народжуваності;

- поширення проституції;

- зростання кількості венеричних захворювань;

- низький рівень сексуальної культури, який призводить до брутальності,

вульгарності і грубості у стосунках;

- легалізація одностатевого кохання.

Таким чином руйнуються класичні традиції української родини.

Науковці стверджують, що сьогодні актуалізується нова тенденція після нуклеаризації – синглізація. Синглізація (поодинокий, окремий) продукує новий культурний тип людини: Людина – сингл (одинак). Життєве кредо одинаків в масовій культурі жінки, які свідомо відмовляються мати сім’ю, і є зразком наслідування та доказом кардинальних змін у сучасному світі. Маркером для постсучасного чоловіка стає метросексуал, який нівелює сексуальну орієнтацію та закоханий лише у себе. Маскультура тиражує образ самотньої людини, яка одноосібно приймає рішення, сама розпоряджається заробленими грішми, витрачає їх лише на себе (розваги, їжа, одяг, напої, предмети особистої гігієни), тому є найбільш привабливими споживачами для провідних кампаній.

В зв’язку з цим, дослідники вважають, що свідомо обрана самотність поступово буде долею більшості людей в розвинених країнах, в тому числі в Україні. Інноваційні технології сьогодні дають можливість вижити самотній людині, особливо в місті. Тому змінюється психологія людини. Якщо раніше самотня людина вважалася невдахою, то тепер це зразок виживання для наслідування. Дитина раніше сприймалася як помічник в господарстві для батьків, тепер сприймається як квартирант. Специфікою сучасності стає втрата потреби в дітях та родині, що може стати катастрофою для української нації та української культури, яка завжди традиційно спиралася на родинні (громадські) стосунки.

 

Контрольні питання та завдання

1. Які сучасні культурологічні трансформації Ви можете пояснити?

2. Спробуйте охарактеризувати інформаційну цивілізацію. Це благо чи небезпека?

3. Чому сьогодні важливо сформувати валеологічне (оздоровче) мислення?

4. Спробуйте поміркувати над синглізацією як ознакою постсучасності.