Способи прив’язки пакета прикладних програм

 

Прив’язка ППП – це його підготовка до роботи в умовах конкретного застосування, яка може здійснюватися за двома принципами: інтерпретації та генерації.

Принцип інтерпретації полягає в зміні параметричного потоку при тому, що програми і документація не міняються.

 

 

Використовуючи принцип генерації, створюють новий програмний продукт, який відповідає вимогам конкретного об’єкта управління. Інформаційний потік сприймається новим згенерованим пакетом.

 

Залежно від складності ППП і можливостей користувача прив’язку можно здійснити таким чином:

1) залученням до цієї роботи розробників ППП чи спеціалістів із супроводження;

2) навчанням своїх спеціалістів із супроводження в організації розробника ППП;

3) прив’язуванням ППП своїми силами на основі наявної документації.

Кваліфікація програмістів, які впроваджують і супроводять ППП, має бути набагато вищою, ніж при його експлуатації.

У ході прив’язки ППП потрібно навчити обслуговуючий персонал і користувачів та підготувати керівний склад.

У процесі прив’язки ППП потрібно ув’язати його з уже функціонуючим програмним забезпеченням. З цієї точки зору можуть бути різні групи програм:

1) які використовують загальні дані;

2) які використовують результати роботи ППП;

3) результати роботи яких використовуються ППП;

4) які не пов’язані з ППП.

Під час експлуатації ППП потрібно розв’язати дві задачі:

аналіз ППП у процесі експлуатації;

супроводження ППП.

При розв’язуванні першої задачі потрібно:

проводити аналіз з метою визначення продуктивності та оцінки відповідності цілям і вимогам користувача, які змінюються;

аналізувати гнучкість ППП при об’єднанні з іншими ППП і при поліпшеннях і модифікаціях у технічних засобах і загальному програмному забезпеченні;

усі дані з аналізу мають відмічатися і передаватися спеціалістам із супроводженням чи розробнику.

Потрібно створити спеціальну службу по супроводженню ППП.

 

Особливості методу об’єктного проектування

 

При об’єктному проектуванні всі об’єкти розбиваються на класи залежно від їх особливостей: відношення до матеріального виробництва, структури управління, типу й характеру виробництва тощо.

Потім для кожного класу створюється типова ІС, яка без значних змін впроваджується на всіх об’єктах відповідного класу.

Однак кожний об’єкт має свої специфічні особливості, зумовлені рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів, які неможливо врахувати при первинній класифікації об’єкта.

Тому найчастіше створюється проект ІС для базового еталонного об’єкта, де здійснюються заходи з поліпшення документообігу, організаційної та функціональної структури, системи класифікації й кодування інформації, методик розрахунку економічних показників тощо. Економічні інформаційні системи інших об’єктів приводяться у відповідність до систем еталонного об’єкта. Для еталонного об’єкта, а потім для інших об’єктів розробляється і впроваджується проект ІС.

Основною сферою застосування цього методу стали непромислові об’єкти: банки, склади, торгівля, медицина і т. ін., тобто ті об’єкти, де організація інформаційного середовища типова і постійна.

 

Характеристика АСУ «Сігма»

 

Як приклад наведемо адаптивну АСУ «Сігма», розроблену в кінці 70-х років. Вона орієнтована на промислові підприємства з дискретним характером виробництва. До її складу входять такі компоненти (рис. 12.1).

 

 

Рис. 12.1. Схема інформаційної взаємодії компонента АСУ «Сігма»

 

Компонент «Виробництво» головний і впроваджується першим. Інші впроваджуються в міру потреби. Кожний компонент містить спеціальні засоби, які дають змогу використовувати його автономно, коли «компонент – постачальник» інформації ще не впроваджено.

Нормативно-довідкова база створюється на основі конструкторсько-технологічної докуметації, починаючи з виробничих дільниць.

У базі даних є три головних масиви:

1) основного виробництва – містить необхідні нормативні, облікові та планові дані про кожний предмет виробництва;

2) матеріальних ресурсів;

3) трудових ресурсів.

У складі типового проекту є спеціальний апарат параметричного налагодження і засоби перегенерації програмного забезпечення системи. Адаптивність передбачає можливості модифікації вхідних і вихідних повідомлень, структур масивів, а також розширення бази даних. Налагодження виконується згідно з параметричним описом об’єкта управління – картою підприємства, яка містить три документи:

параметри підприємства;

параметри конфігурації ЕОМ;

параметри цехів.

Контрольні запитання

1. Дати характеристику елементного підходу до створення інфор­маційної системи.

2. Дати характеристику компонентної технології створення інфор­маційної системи.

3. Дати характеристику методу об’єктного проектування інфор­маційної системи.

4. Які ви знаєте принципи прив’язки ППП?

5. Які ви знаєте шляхи прив’язки ППП?

6. Які особливості структури АСУ «Сігма»?

 

 

Розділ 13. Автоматизація проектування
інформаційних систем

13.1. Задачі й принципи автоматизації проектування
інформаційних систем

 

Неавтоматизоване проектування ІС породжує ряд проблем, пов'язаних як з якістю власне розробки, так і з якістю проектної до-кументації на систему. ІС як об'єкт проектування є складною сис-темою з усім спектром притаманних складним системам властивостей. З одного боку, ІС має велику кількість різних елементів, які в свою чергу об'єднуються множиною неоднорідних структуроподібних зв'яз-ків. З іншого боку, до розробки ІС залучається велика кількість різних спеціалістів як від організації розробника, так і від підприємст-ва (організації), для якого створюється ІС. Це призводить до появи двох глобальних проблем проектування:

- відсутність цілісного уявлення про майбутню систему на пер­ших етапах проектування, що спричинює потенціальну необхід­ність процедур перепроектування на стадіях впровадження та експлу­атації ІС;

- необхідність узгодження проектних рішень, що виконуються різними спеціалістами і навіть організаціями.

Аналіз досвіду проектування реальних систем, а також ме-ханізмів реалізації технології неавтоматизованого проектування ІС дозволяє деталізувати появи зазначених вище глобальних проблем. До числа негативних властивостей і характеристик ІС, що проек-тується, можна віднести такі:

- неадекватність структурних ІС тим задачам і цілям, що перед нею поставлені;

- неузгодженість структурних частин системи (підсистем, задач, файлів, баз даних);

- відсутність узгодженості у проектованій документації;

- неоднозначність трактування оформлених проектних рішень фа­хівцями різних профілів;

- надмірність проектної документації, яка полягає в дублюванні інформаційних одиниць проектних рішень у різних проектних доку­ментах;

- неповнота проектної документації, пов'язана з тим, що у системі можуть залишитися неописаними окремі елементи, можуть бути відсутні специфікації деяких даних;

- неможливість ефективно прослідкувати за документацією цілісну реакцію системи на зміну окремого чинника. Якщо, наприклад, не­обхідно з'ясувати як ІС та окремі її задачі прореагують на додаток (вилучення) якогось елемента, то для цього, як правило, необхідно прочитати всю документацію на систему.

Створення і використання систем автоматизованого проектування (САПР ІС) – новий напрямок у практиці створення ІС.

САПР ІС – організаційно-технічна система, яка складається з комплексу засобів автоматизації проектування, взаємопов’язаного з підроз­ділами проектної організації, і виконує автоматизоване проектування.

Комплекс засобів автоматизації проектування складається із сукупності засобів методичного, програмного, технічного, інформаційного та організаційного забезпечення.

У САПР ІС процес розробки розглядається з системної точки зору, а застосування ЕОМ передбачається на всіх етапах проектування. Стержневою вимогою до САПР ІС є можливість побудови і підтримки в системі проектування деякої глобальної інформаційної моделі об’єкта управління. Друга назва методу – модельне проектування.

Модель містить у формалізованому вигляді опис сукупності інформаційних компонентів і відношень між ними, включаючи їх зв’язки і алгоритмічні взаємодії. Інформаційна насиченість моделі має бути такою, щоб забезпечувалась можливість автоматизованого переходу до системи машинних алгоритмів, які складають сутність відповідної ІС.

Особливості САПР ІС

1. Наявність моделі управління. Вона є основою для створення ІС і підтримки її в реальному стані в процесі функціонування.

2. Комплексне охоплення проектування засобами, які включені до САПР ІС, на всіх етапах створення ІС.

3. Можливість інтерактивної взаємодії з ЕОМ як у процесі проектування ІС, так і під час функціонування створеної ІС.

4. Машинне документування проектних робіт.

5. Зниження трудомісткості проектування у 2 – 10 разів порівняно з пакетною технологією.

6. Досить високий рівень функціональної і адаптивної надійності.

Недоліки:

1. Невідпрацьованість загальної теорії створення САПР ІС.

2. Малий досвід практичного застосування.

3. Складність експлуатації САПР.

4. Висока вартість розробки САПР ІС.

САПР ІС дає змогу максимально врахувати інтереси замовника і реалізацію в ІС будь-якої ідеології та технології вироблення й прийняття управлінських рішень.

 

Характеристика САПР «МАРС»

 

САПР «МАРС» – машинна розробка систем – призначена для автоматизації створення ІС на підприємствах дискретного типу.

В основу розробки ІС покладено модель економічної інформаційної системи узагальненого (гіпотетичного) об’єкта управління. Використання цієї моделі забезпечує:

нагромадження, узагальнення і зберігання даних про ЕІС об’єкта;

системний аналіз даних про ЕІС об’єкта управління з точністю до атрибутів, показників і взаємодій між ними;

створення моделі ЕІС конкретного об’єкта, яка призначена для генерації ІС, включаючи побудову структури БД і програмних засобів її ведення.

Структурними елементами узагальненої моделі є: каталог атрибутів; каталог показників; матриця атрибутного складу показників; напрямлений граф, який визначає інформаційні та алгоритмічні зв’язки показників; формули розрахунку показників; матриця зв’язків показників з вихідними і вхідними повідомленнями; таблиця опису вхідних повідомлень; таблиця опису вихідних повідомлень.

Із узагальненої моделі на основі параметричного опису проблемної сфери формується модель ЕІС конкретного об’єкта управління. Потім модель використовується на наступних етапах проектування і при супроводженні створеної ІС.

САПР «МАРС» складається з таких комплексів.

1. МАРС-Буквар – комплекс, за допомогою якого розробник набуває навичок роботи із системою МАРС.

2. МАРС-Модель призначена для створення і підтримування в актуальному стані узагальненої моделі.

3. МАРС-Параметр призначений для автоматизованої побудови моделі конкретного об’єкта на базі узагальненої моделі.

4. МАРС-Техніка проектує технічне забезпечення ІС.

5. МАРС-Проба містить засоби, які забезпечують створення системи організації і ведення БД ІС.

6. МАРС-Генератор на основі отриманих моделі об’єкта, опису КТЗ, структури БД і програм її створення і ведення генерує програмне забезпечення задач ІС, програми управління обчислювальним процесом ІС, яка функціонує, програми, що забезпечують інтерфейс між обчислювальною машиною і користувачем.

7. МАРС-Налагодження призначений для перевірки програмних засобів, отриманих за допомогою системи МАРС, виявлення, діагностики, локалізації помилок і видачі даних розробнику для усунення їх.

8. МАРС-Тренд дозволяє модифікувати ІС, яка функціонує з метою забезпечення адекватності моделі об’єкта ЕІС об’єкту управління.

9. МАРС-Документ забезпечує формування проектних документів.

10. МАРС-Телеобробка призначений для реалізації інтерактивного режиму взаємодії користувачів САПР «МАРС» з ЕОМ.

 

Характеристика САПР «ПЛЮС»

 

САПР-«ПЛЮС» дозволяє використовувати ЕОМ на всіх стадіях проектування. На відміну від МАРС застосовує словник даних.

САПР-«ПЛЮС» складається із таких компонентів:

1) словника даних – загальної інформаційної бази системи, що містить інформацію про всі об’єкти, які беруть участь у проекті;

2) системи документування;

3) системи програмування;

4) системи налагодження;

5) сервісної системи;

6) системи управління проектом;

7) загального керування САПР-«ПЛЮС» (монітор).

Система розрахована на використання СУБД ОКА, АДАБАС.

 

Контрольні запитання

1. Дати визначення САПР.

2. Особливості моделі, покладеної в основу САПР.

3. Особливості САПР МАРС.

4. Особливості САПР «ПЛЮС».

 

Розділ 14. ОСОБЛИВОСТІ ІНШИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ