Протекціонізм як захист вітчизняного товаровиробника

Складні проблеми, які стоять перед економікою України — це дефіцит бюджету, заборгованість підприємств по платежах у бюджет, що є результатом незбалансованості податків, а також тіньової економіки. Необхідно здійснювати заходи щодо виведення України з глибокої кризи, серед яких важливе місце посідає всебічна підтримка вітчизняного товаровиробника й національного виробництва. З метою зменшення неконтрольованого експорту заборонено вивезення шкір великої рогатої худоби, прийнято пакет документів щодо захисту підприємств металургійної промисловості від вивезення за кордон брухту чорних металів, захисту вітчизняної вугільної промисловості ввізним податком від дешевшого імпортного вугілля, про податкові пільги вітчизняним товаровиробникам, державну підтримку експортерів (повернення ПДВ на експорт). За рахунок зняття подвійного оподаткування собівартість продукції в металургії, сільському господарстві, переробній промисловості, машинобудуванні, енергетиці зменшиться на одну третину.

Завдяки економічним реформам і реструктуризації промисловості створюються сприятливі умови для припливу іноземних інвестицій. До найбільш впливових інструментів зовнішньоекономічної діяльності належать державні митно-тарифні системи.

Мита поділяють на фіскальні та протекціоністські. Мета фіскальних мит — забезпечити надходження в бюджет, тому вони невисокі й охоплюють невелику групу товарів. Протекціоністські мита використовуються для захисту національного товаровиробника від іноземних конкурентів. Величина мита залежить від країни. Антидемпінгові мита використовують при оподаткуванні товарів, що продаються за цінами, нижчими від їхньої нормальної вартості. Каральні мита мають відверто дискримінаційний характер і ведуть до загострення відносин між країнами. Митний тариф — систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони оподатковуються.

Основними формами кількісних обмежень є квотування та ліцензування. Квотування — це дозвіл на ввезення іноземних товарів лише певної кількості й у певний період часу. Ліцензування означає, що імпортер або експортер має одержати від державного органу спеціальний дозвіл (ліцензію) на ввезення або вивезення товарів [1, 94].

Імпортні податки запроваджуються для підвищення ціни на товари. До імпортних податків, що широко застосовуються державою (крім мита), належать імпортні депозити, а також численні адміністративні, прикордонні та інші стягнення з імпорту.

Водночас держава проводить інтенсивні дії для підтримки експорту. До них належать пряме й непряме субсидування, надання державних експортних кредитів. У випадку зростання дефіциту торговельного балансу держава, стимулюючи експорт і обмежуючи імпорт, сприяє скороченню товарного дефіциту.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземних конкурентів шляхом використання спеціальних заходів щодо зниження конкурентоспроможності іноземних товарів. У цьому випадку реально національне виробництво, захищене від іноземної конкуренції, може опинитися під загрозою виникнення застійних явищ.

Існують такі протекціоністські заходи:

а) система протекціоністських мит, які призначені для захисту вітчизняних товаровиробників, а також забезпечення бюджету додатковими надходженнями від податків;

б) уведення квот на імпорт, які обмежують його понад визначену кількість;

в) нетарифні бар'єри, до яких належить система ліцензування (вимоги від імпортера отримання ліцензій), заборона імпорту певних товарів.

Чим зазвичай викликано обмеження імпорту, які аргументи висуваються на підтримку використання обмежень зовнішньої торгівлі? По-перше, це захист галузей, пов'язаних з національною обороною; по-друге, захист сільського господарства; по-третє — захист більш багатих країн від напливу дешевої робочої сили й вироблених нею товарів. У той же час застосування тарифів, квот та інших бар'єрів робить імпортні товари й послуги дорожчими, що відбивається на рівні життя населення. До важливих важелів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належить і регулювання міжнародної міграції робочої сили, тобто переміщення працездатного населення, зумовленого економічними причинами. Обсяг міграційних потоків регулюється з урахуванням професійного, вікового та соціального складу іноземної робочої сили. Міграційні потоки поділяються на малокваліфікованих та кваліфікованих спеціалістів. Статус іноземних працівників установлюється державою. Він, як правило, узгоджується з нормативними актами Міжнародної організації праці та закріплюється регіональними чи двосторонніми угодами. В умовах переходу економіки до ринкових відносин на зовнішньоекономічну діяльність покладаються особливі завдання. Для України першочерговим завданням у галузі зовнішньоекономічних зв'язків стає інтеграція у світову економіку [2,89].

Література

1. Розміщення продуктивних сил за редакцією Є.Качана - Київ: “Вища школа”, 1998.

2. Соціально-економічна географія України / за редакцією О.І.Шаблія - Львів: “Світ” 1994.

 

Євдокимова Марія

студентка ІІІ курсу факультету менеджменту НІ ЗНУ

 

РОЗПОДІЛ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПО ФІНАНСУВАННЮ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ОБ’ЄКТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ

ДО «ЄВРО – 2012»

Підготовка до проведення турніру з футболу є досить важливим питанням для України на сучасному етапі її розвитку. «Євро – 2012» є засобом для досягнення європейських стандартів життя. Показавши свою здатність організовувати та проводити на належному рівні такі масштабні проекти, ми привернемо увагу до себе світової спільноти. Це унікальний шанс навіть в умовах економічної кризи запустити низку інфраструктурних проектів, які допоможуть з цієї кризи вийти.

В нашому докладі ми розглянемо найбільш пріорітетні об’єкти туристичної інфраструктури, пов’язані з проведенням чемпіонату «Євро – 2012», а також дослідимо у якому співвідношенні розділена фінансова відповідальність за готовність об’єктів.

Виконавчий комітет УЄФА визначив міста, які прийматимуть «Євро – 2012»: Київ, Харків, Донецьк, Львів. Україна витратить близько 127 млрд. гривень на підготовку до Євро – 2012. Відповідно до нового плану, затвердженого Кабінетом міністрів України, із держбюджету буде виділено 33,4 млрд. грн.. Місцева влада повинна профінансувати підготовку до чемпіонату на 6,8 млрд. грн., а інша частина (87,2 млрд. грн.) лягає на плечі інвесторам. Найбільшої допомоги потребують будівництво та реконструкція аеропортів. На це витратять 11,3 млрд. грн., більше половини з яких буде виділено з державної казни [1].

На нашу думку найбільш пріорітетними об’єктами у підготовці до «Євро – 2012» є стадіони, аеропорти, готелі та автомобільні шляхи, адже дані елементи інфраструктури повинні служити провідним фактором поліпшення всього соціально – економічного життя країни, це має бути інфраструктура загального користування, що відповідає світовим стандартам і зорієнтована на всіх мешканців України та її гостей [5, c. 35-45].

При підготовці до «Євро» фінансування частково здійснюється за рахунок державних коштів, місцевих бюджетів міст, які прийматимуть «Євро», обласних бюджетів та за кошти приватних інвесторів. Фінансування будівництва та реконструкції доріг лягає на плечі місцевої влади. Держава профінансує будівництво доріг на 20%, а решта (80%) здійснюватиметься за рахунок місцевих бюджетів. Практично 90% всіх коштів на будівництво та реконструкцію готелей буде виділено інвесторами [1]. На реконструкцію Міжнародного аеропорту у Львові держава бере на себе 80% витрат. На будівництво аеропорту у Донецьку держава витратить 1,1млрд. грн., з бюджету Донецької області – 200 млн. грн., з бюджету міста – 60 млн. грн [2]. Будівництво аеропорту в Харкові здійснюється за рахунок держави (260 млн.грн.), та приватного інвестора (450 млн.грн.) [3].

Крім аеропортів, доріг та готельної інфраструктури, особлива увага надається стадіонам. Найдорожча зі спортивних арен – столичний НСК «Олімпійський». Більшу частину грошових коштів надає держава – 90%. Реконструкція харківського стадіону на 60% здійснювалась за рахунок держави, на 40% - за рахунок приватних інвесторів, а Донецький стадіон повністю за приватні кошти. Стадіон у Львові будуватимуть за рахунок держбюджету та за рахунок місцевого бюджету [4].

Таким чином, ми з’ясували найбільш пріорітетні об’єкти туристичної інфраструктури, що будуть задіяні при проведенні чемпіонату Европи з футболу і розглянули як розподілились обовязки щодо їх фінансування. Головне питання майбутнього тепер постає у пошуку шляхів ефективної реалізації даних проектів і контролю за цим.

Література

1. Подготовка к Евро – 2012 оценивается в 127 млрд. грн. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://glavnoe.ua/news/n28331

2. Презентация проекта реконструкции донецкого аэропорта // [Електронный ресурс]. Режимдоступу:

http://sovet.donbass.com/m1/ru/press_service/news/newsarchive/39150820

3. Гокова Е. Генплан подготовки Харькова к Евро – 2012 принят. Справится ли город в условиях прогнозируемого кризиса? – 2008. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.objectiv.tv/161008/19846.html

4. Співвласником стадіонів у Харкові і Львові стане держава // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://2012ua.net

5. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.

 

Ісаєва Аліна

студентка ІІІ курсу факультету менеджменту НІ ЗНУ

Наук. кер.: асистент Шупік Б.В.