Тема 2. Державна казна в період становлення Київської

Заборонено

УДК 336.74

Булгакова С.О., Колодій О.Т.

Історія казначейської справи: Навч. посіб. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002.-137 с.

У посібнику розглянуті питання зародження та становлення державного казначейства на різних історичних етапах розвитку української держави.

Посібник складається з семи розділів і виконаний на основі опанування й аналізу широкого кола історичних та фінансових документів. Для кращого засвоєння навчального матеріалу після кожного розділу надано перелік питань для самоконтролю та завдання для самопідготовки.

Розраховано на викладачів, аспірантів, студентів вищих закладів освіти.

Рецензенти: Ю.А. Горбань, д-р істор. наук, проф. (Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка) В.М. Опарін, канд. екон. наук, проф. (Київ. нац. екон. ун-т)

Допущено Міністерством освіти і науки України як навчальний

посібник для вищих закладів освіти (Лист№ 14/18.2-1096 від 13.07.2001 р.)

966-629-032-4

) С.О. Булгакова, О.Г. Колодій,

2002.) Київський національний

торговельно-економічний

університет, 2002.

ЗМІСТ

Вступ..................................................................................

5 5 17

V Тема 1. Зародження скарбниці.....................................

1.1,............................................................................... Витоки зародження державних скарбниць

1.2................................................................................ Історія виникнення грошей

Тема 2. Державна казна в період становлення Київської

Русі...................................................................

45 45

2.1.Державна влада в Київській Русі.............................. 26

2.2.Державна казна великокнязівського двору............... 28

2.3.Гроші Київської Русі.............................................

Тема 3. Скарб та фінанси в Запорізькій Січі..............

3.1.Державне управління в Запорізькій Січі.............

3.2.Господарство Запорізької Січі.................................. 47

3.3.Військова скарбниця Запорізької Січі........................ 49

Тема 4. Державний скарб за часів Гетьманщини............. 57

4.1.Утворення Української Гетьманської держави................. 57

4.2.Економічне становище за часів Гетьманщини......... 58

4.3.Державна скарбниця в козацькій державі............... 60

Передумови виникнення перших держав

 

Одяг, прикраси

Охорона інтересів рабовласників

Інвентар

Знаряддя праці

Худоба

Політичні мотиви

Охорона інтересів власників майна

 

Човни

Захист від зовнішньої небезпеки

Інше рухоме майно

Для прадавньої людини найбільшим скарбом були речі, без яких вона не могла існувати. Проте з часом поняття "скарб" змінювало своє значення.

Ще в прадавні часи постійне отримання додаткового продукту привело до виникнення обміну. Спочатку об'єктами обміну було те, що давала природа: цінні породи дерева, камені, шкури, рідкісні черепашки. З розвитком скотарства, землеробства, різних ремесел поняття "скарб" приймає різні форми. Так, на рубежі III і II тис. до н.е. в північній половині Європи від Рейну до Дніпра символом багатства стає велика рогата худоба. Недаремно на старослов'янській

Удосконалення знарядь праці

Розширення виробництва знарядь праці з металу

Поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремісництво

Виробництво додаткового продукту

Для виконання своїх функцій держава повинна була мати у своєму розпорядженні певний обсяг матеріальних і фінансових ресурсів. Поступово формується чиновницький апарат. Відбувається становлення фінансової і податкової системи (табл. 1). З виникненням держави розробляються юридичні закони, що визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами - державою, громадянами, групами, класами.

Розглянемо витоки зародження скарбниці на прикладі перших держав. Одними з перших, що виникли на нашій планеті (IV тис. до н.е.), були давні держави Месопотамії. Приблизно до 2340 р. до н.е. в Месопотамії існувало дві великі держави: шумерів на півдні та семітів на півночі. Згодом ці держави внаслідок війни були об'єднані в єдине Шумеро-Аккадське царство, що мало позитивний вплив на розвиток економіки Месопотамії і дозволило ввести єдину систему мір і ваги, поліпшити торгівлю; регулювати всю річкову і зрошувальну системи, і таким чином збільшити транспортну й іригаційну мережу. Зростання темпів землеробства, ремісництва, торгівлі та на цій основі зміцнення фінансів дало змогу утримувати сильну постійно діючу армію чисельністю 5400 воїнів, і вести війни з метою захоплення нових земель. Проте постійні війни підірвали економіку держави, і вона була підкорена з часом аморитами, які створили в 1897 р. до н.е. Вавилонське царство. Найбільшого розвитку Вавилонське царство досягло за царя Хаммурапі (1792— 1750 рр. до н.е.), який прославився створенням зводу законів-кодексу Хаммурапі. Цей кодекс є важливим історичним джерелом для вивчення суспільного устрою і господарського життя давньої держави.

Головною галуззю в Месопотамії було землеробство, а місцеві жителі збирали високі врожаї. Для цього зводилися могутні протиповеневі греблі та інші іригаційні споруди. За часів Хаммурапі будувалися грандіозні канали, що вимагало великих людських і матеріальних ресурсів. Потреба у проведенні значних іригаційних робіт привела до посилення ролі держави в економіці країни. Перші царі захопили частику общинних земель для себе і жерців, утворивши царські та храмові господарства. Крім того, царськими ставали землі, захоплені під час війн. У подальшому вся земля в державі була оголошена царською. Цар роздавав її жерцям, чиновникам, військовим і придворним. Общини повинні були сплачувати царю за землю повинності та платити податки. Царські землі здавалися в оренду, що оформлялося договором. У договорі зазначався об'єкт

оренди, розмір орендної плати, термін оренди. Орендна плата вносилась натурою, частиною врожаю. Це були перші орендні відносини в історії людства.

Надлишкову сільськогосподарську та ремісничу продукцію, вироблену в натуральному господарстві, почали обмінювати між виробниками, потім у більш широких масштабах - всередині країни, а пізніше вивозити за межі держави. Про рівень торгівлі та наявність у країні вже у III тис. до н.е. широких торговельних зв'язків свідчать тексти торгових договорів на продаж не тільки сільськогосподарської і ремісничої продукції, але і нерухомості (земельних ділянок, будинків), що надійшли до наших часів. Поширювалась міжнародна торгівля. Так, до Вавилонського царства з Індії привозили бавовну, яшму, з Ірану — олово, лазурит, обсидіан, із Сирії— коралове дерево.

Для перших цивілізацій Месопотамії характерний швидкий розвиток приватної власності. Про це свідчить кодекс законів царя Хаммурапі. Основна тема цих законів - створення системи правових норм для регулювання економічного життя. Кодекс забороняв продаж і відчуження землі за борги, обмежував експлуатацію громадян лихварями, захищав безпосередніх виробників. Закони визнавали право приватної власності, а будь-які посягання на неї вважалися злочином.

Операції з нерухомістю (продаж, заклад землі, будинків), торгівля всередині країни, і особливо зовнішня торгівля, зумовлювали потребу в створенні банків, які з'явились у II тис. до н.е. Банки давали позики. Якщо матеріальне становище позичальника було стійким, він одержував позику під, 20-30% річних, якщо воно викликало сумнів, банк брав під свій контроль нерухомість позичальника. У Вавилоні в VI ст. до н.е. уже була відома банківська династія "Егібі і син", у Ніппурі - династія Мурашу. Вже тоді банки за багатством переважали не тільки храми, але й в деяких випадках державу, зосередивши в своєму володінні землі, будинки, худобу тощо.

Уся верховна влада перших держав Месопотамії належала царю. Переважна більшість землі теж. Але для забезпечення розвинених економічних відносин, утримання постійної армії, захисту інтересів держави та своїх інтересів царі створювали державний скарб. Головними джерелами цього скарбу були податкова система, доходи від війн, продажу рабів, торгівлі. Спочатку податки стягувались натурою (худобою, зерном), а потім металевими грошима у вигляді злитків срібла - шекелями, вага яких складала близько 8 грамів.

За рахунок державної казни утримувались постійна армія, здійснювалось будівництво протиповеневих гребель, іригаційних

споруд, каналів. Крім того, держава за свій кошт підтримувала у порядку іригаційну систему общини. Кошти державної казни йшли на будівництво храмів, палаців, ведення дворового і храмового господарства. За кошт державної казни створювалась бойова техніка та спорядження. Наприклад, у І тис. до н.е. були виготовлені облогові механізми - тарани, в III тис. до н.е. з'явилась захисна збруя із шкіри, а в 2500 р. до н.е. - металеві шоломи. Близько 1000 р. до н.е. з'явились перші панцири-кольчуги. Таким чином, вже у давні часи державний скарб використовувався на виробництво озброєння, спонукаючи державу шукати додаткові матеріальні та фінансові ресурси.

Напрями використання

Утримання армії

Будівництво протиповеневих гребель, іригаційних споруд, каналів

Будівництво храмів

Будівництво палаців

Державний скарб Месопотамії

 

 

 

 

 

 

	Джерела надходження
	Податкова система
	Доходи від війн
	Доходи від продажу рабів
	Доходи від торгівлі

Стародавній Китай. Перша китайська держава сформувалась у XIV ст. до н.е. У давньокитайській державі ван (цар) був не тільки верховним світським правителем, але і первосвящеником. Все, що було на землі, належало йому. Землі сільських общин також належали вану. Громадяни платили податки.

З розвитком давньокитайської держави формувався чиновницький апарат. Очолював цей апарат помічник вана. Йому підпорядковувались три чиновники, які керували трьома головними відомствами. Перше здійснювало нагляд за господарським життям країни, тобто за сільськогосподарськими роботами, торгівлею, цінами на ринках тощо. Друге керувало військом. Третє відомство розпоряджалось усім земельним фондом та іригаційною системою країни. Пізніше виникли інші відомства, які керували судами, царським палацом і маєтками, здійснювали організацію релігійного культу. Кожне з відомств мало штати своїх чиновників по всій країні. З розвитком державності та зростанням чиновницького апарату створюється державна скарбниця.

Джерела надходження коштів до державної скарбниці

Податки з населення

Податки з гір і озер

Збори за місце на ринку під час

укладання торгівельних
________ контрактів

Доходи від монопольної
торгівлі сіллю__

 

Ведення храмового і дворового господарства

Дох оди від виплавки металу

Збори за ринкову т оргівлю

 

Створення бойозої техніки та спорядження

Доходи від продажу чаю, ш овку, фарфору

 

Для утримання вана, його двору, війська і чиновників кошти збирались з населення у вигляді податків. Одним з найважливіших був податок на орні землі. Він збирався у вигляді десятини з урожаю. Податок з гір і озер стягувався у розмірі четвертої частини від одержаних тут прибутків. Торговці платили збори за місце на ринку під час укладання торговельних контрактів. Пізніше, в епоху Хань, для збільшення прибутків казни було введено податки на монополію на сіль і залізо. В І ст. до н.е. в Китаї почали вирощувати чай. Спочатку він вживався як ліки, а потім став найпопулярнішим напоєм на всіх континентах, приносячи китайській казні великі прибутки.

Зростання обсягів надлишкової продукції привело до появи мінної торгівлі, а потім і грошової. Розвиток внутрішньої торгівлі обумовлювався не тільки поділом сільськогосподарського і ремісничого виробництва, але і відокремленням тваринницьких і землеробних районів. Як гроші в епоху Шан спочатку використовувались привізні з південних країн раковини молюска каур, потім з'явились металеві гроші.

У Китаї вперше була зроблена спроба замінити металеві гроші на казначейські білети. В епоху династії Хань через постійні війни з гунами казна спорожніла й імператор У-Ди почав випускати зі шкури рідкісного білого оленя грошові знаки у вигляді квадратів із малюнками. Кожний квадрат відповідав 400 тис. мідних монет. Пізніше ця ідея була відроджена в Китаї приблизно в 800 р. н.е., коли стали друкувати грошові знаки з паперу. Для порівняння, в Європі перші паперові гроші з'явилися в 1601р. у Швеції.

У кожному місті існували ринки. Держава регламентувала торгівлю. Державними актами визначались якість і ціни товарів. Ринки були чітко поділені на квартали за видами товарів. За організацію роботи і контроль ринків відповідали особливі чиновники. Ринкова торгівля обкладалась державними зборами.

Найбільшим скарбом давнього Китаю був шовк, який дуже цінувався і в інших країнах. Часом торгівля йшла не на гроші, а на відрізи шовку. Китай торгував шовком з багатьма країнами світу. Дуже цінувався в Китаї і за його межами гарний і дорогий порцеляновий посуд. Його продавали на вагу золота, а технологію виробництва тримали у великому секреті. Торгівля шовком, чаєм, фарфором значно примножувала скарбницю давнього Китаю. 12

Стародавня Греція. Інтенсивний розвиток ремесел, особливо гончарного, сільського господарства привів до зародження міст (полісів). Греція не була єдиною державою, вона поділялась на кілька малих держав: Афіни, Спарту, Аттику. Усі основні державні функції покладались на народні збори. Реальне управління знаходилось в руках дворової адміністрації, яка займалась військовими справами, податковою системою, наглядом за роботою різних верств населення, що безпосередньо підпорядковувались двору. Територіальні общини також контролювалися посадовими особами. Майже всі групи населення сплачували податки на різні види продукції.

Спеціальні чиновники відповідали за підвезення зерна, закупівлю та розподіл хліба між громадянами. Подібне регулювання в ряді випадків стосувалось також будівельних матеріалів, дров, льону, олії. Для підтримання порядку на внутрішніх ринках у багатьох полісах призначались особові посади - агорономи (наглядачі ринку), які стягували мито, стежили за якістю продуктів, правильністю застосування мір і ваги.

Численні маленькі острови, розділені гірськими хребтами, прибережні площі родючих земель на материку, безліч заток і гаваней визначили відокремленість життя кожної родини, її економічну автономію. Через це антична громада виступала здебільшого як поліс. У VIII-VI ст. до н.е. прогрес у землеробстві призвів до відокремлення ремесла від сільського господарства та налагодження торгівлі між окремими районами Греції. Розвиток обміну зумовив появу грошей, торгового капіталу, купців.

Тетрадрахма з Афін УМУ ст. до н.е.

Піднесення товарного вироб­ництва зміцнило економіку Греції. Грошовим обміном займалися лихва­рі, які мали обмінні магазини -трапези. У Греції було стільки видів монет, скільки існувало міст-полісів. Це ускладнювало обмін і торгівлю. Тому трапезити застосовували бага-тоготівкові розрахунки. Поступово вони перетворювалися на банкірів, які приймали вклади і видавали на них товари, що купував вкладник. Подібні банківські операції здійснювали і храми, до яких багатства надходили у вигляді пожертвувань від віруючих.

Особливістю розвитку давньої Греції було те, що в більшості грецьких полісів (У-ІУ ст. до н.е.) не існувало організованого державного господарства, яке б приносило постійний і вагомий

 

Стародавній Рим. Римська держава вважалась юридичним власником землі. Роздавання її у приватну власність здійснювалося поступово. Володіння землею було почесним привілеєм сенаторів, які отримували прибутки переважно від використання землі. Боротьба за землю - важлива ознака економічного розвитку Риму. Фінансова система Риму була заснована на експлуатації колоній: римські громадяни користувалися податковим імунітетом. Податки (поземельний і подушний) у провінціях віддавались на відкуп публіканам, які збирали податки у 3-4 рази понад норми. Не завжди відкупники могли відразу внести в державну скарбницю відповідну суму грошей, тому вони об'єднувалися у своєрідні колонії, сплачуючи чисельні внески. Так формувалися багаті "акціонерні" спілки з чималим фінансовим апаратом, накопичуючи при цьому величезні капітали. Одиницею оподаткування було ярмо (упряж волів) з певною кількістю землі залежно від її якості та вирощуваних культур. Поборами обкладали ремісників і торговців. Одним із основних джерел прибутку Римської держави були податки з провінцій. Крім того, з провінціями велась нерівноправна торгівля: товари з них вивозились за заниженими цінами. 14

Греція, тетрадрахма, срібло близько IV ст. до н.е.

прибуток. Були відсутні прямі подат­ки з громадян. Державна казна не мала стабільного джерела поповнен­ня. Тому доходами казни були добро­вільні пожертви і літургії - податки з багатих громадян на потреби держа­ви. Під час війни зі всіх громадян стягувався надзвичайний військовий податок - ейсфера. Більшість полісів мали інші джерела наповнення казни. Так, в Афінах державні доходи поповнювались за рахунок Лавріон-ських срібних копалень. Наприклад, у період греко-перської війни в 482 р. до н.е. Фемістокл запропонував на прибутки з копалень побудувати бойові кораблі. У подальшому ці копальні здавались в оренду приват­ним особам - громадянам Афін, що теж було джерелом наповнення казни.

Імператорські прокуратори керували податковою політикою в кожній провінції, контролюючи намісників.

У IV—ЇІІ ст. до н.е. в Римі були створені державні корпорації примусового типу з метою забезпечення армії і регулярності надходження податків.

У пізньоантичну добу після загального перепису населення (289-290 р.до н.е.) імператором Діоклетіаном введено податкове стягнення з усіх жителів імперії (Італіотський півострів, Північна Африка, Пірейський півострів, все Східне Середземномор'я, Іспанія, Галлія, Британія, Сицилія), крім Риму. Було встановлено єдині розміри податку, який стягувався здебільшого натурою. Основою оподаткування стали кадастри — списки осіб для подушного оподаткування, що сприяло їх закріпленню до місця проживання. Єдиний нормативний податок, враховуючи земельне володіння і зайняту в ньому робочу силу, переважно стягувався натурою, причому на 15 років були встановлені тверді виплати, а щорічний виробіток вважався незмінним. Податками стали обкладатись звільнені раби, работоргівля, спадщина. Але основну частину доходів державної казни забезпечували провінції.

Першим засобом оплати в Римі, як і в інших народів, була худоба. Оскільки цей обмінний еквівалент був надто громіздкий, його замінили злитком міді у такому співвідношенні: один віл дорівнював 10 вівцям або 100 фунтам міді. Така грошова одиниця існувала в Римі до IV ст. до н.е. Згодом римляни почали відливати мідні монети відповідної маси. Подальшого розвитку набула банківська справа. Рим став світовим центром грошових операцій, торговельних угод, світовою біржею. Римські банкіри, виступаючи як торгівці-посередники, маклери, здійснювали всі грошові операції, використо­вуючи чеки, переказні векселі, безготівкові, поточні, активні, пасивні рахунки. Міняльні контори створювались державою і здавались в оренду. Розвивався лихварський капітал.

Торговельно-грошові відносини досягли найвищого рівня розвитку в І-ІІ ст. н.е. Вони стали невід'ємною частиною бюджету римського громадянства. Гроші були потрібні знаті, орендарям-управителям державних і приватних ділянок землі, власникам майстерень, вільновідпущеним. Грошові податки збирались з усіх верств населення. Головним джерелом багатства була експлуатація рабів та пограбування колоній у фіскальній, торговій, лихварській сферах.

ч

Стародавня Індія. У трактаті про мистецтво політики та управління державою "Арташастра" Каутільї (кінець IV ст. до н.е.) розкривається надзвичайна роль давньоіндійської держави в господарському житті. Підтверджується існування управлінського апарату, який контролював усі галузі господарства. Земля перебувала в індивідуальному володінні за умови сплати податків. Велику увагу автор приділив питанням фінансового стану країни. Дохід держави складається з податків та зборів і власного прибутку державних установ. Держава, на думку Каутільї, має фінансувати розвиток ремесел, торгівлі, зрошувальних систем, сільського господарства. Фінансове відомство повинно вести чіткий документальний облік доходів та видатків.

Вперше у цьому трактаті подано розуміння державної казни. Казна, за Каутільєю — це багатство держави, до якого належить, крім детально перерахованих доходів, золото, коштовне каміння і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У рукописі зазначалося, що армія і казна - найбільш важливі інструменти в руках монархії, тому вони мусять бути під безпосереднім контролем керівника держави. В "Арташастрі" вперше перераховані якості, які повинен мати головний скарбник для керівництва казною держави.

Таблиця 1

Фінансові системи стародавніх держав'

За часів нового царства (XV ст. до н.е.) широко застосовувалась грошово-вагова одиниця - дебен (91 г.), який поділявся на десять рівних частин (утен). Крупні торгівельні операції документально оформлялися в особливому присутньому місці, при свідках, прізвище яких записувалось у документах.

Спочатку податки сплачувались натурою - худобою, зерпом. IX ст. до н.е. - застосовуються вагові металеві гроші у вигляді злитків з срібла - шекелі, вага яких складала близько 8 г. У II тис. до н.е. з'явилися перші банки.

¹ Складена за матеріалами: Б.Д. Лановик, З.М. Матисякевич, Р.М. Матейко. Економічна історія України і світу. - К.: Вікар, 1999. История мировой економики / Под. ред. Г.Б. Поляка, А.ГІ. Макаровой. - М.: Юнити, 1999. 16

Закінчення табл. 1

Китай

Як гроші в епоху Шань спочатку використовувались раковини молюска каурі, а потім з'явились металеві гроші. Вперше зроблена спроба заміни металевих грошей на і казначейські білети. В епоху Хань грошові знаки виготовляли | зі шкури рідкісного білого оленя у вигляді квадратів з рисунком. Кожен квадрат складав 400 тис. мідних монет. У 800 н.е. почали друкувати грошові знаки з паперу. (В Європі вперше паперові гроші з'явилися в Швеції тільки в 1601 р.)

Греція

На рубежі II—І тис. до н.е. грошей не було, їх роль виконувала велика рогата худоба. В епоху Великої Колонізації як гроші використовувалися металеві злитки, бруски. Приблизно на рубежі VII ст. до н.е. починається карбування монет. До VI ст. н.е. існувало дві основні монетні системи - егинська і свбейська. Основою кожної системи був талант - вагова одиниця, яка на Евбії складала 26,2 кг, а на Егині - 37 кг. 3 одного таланта карбувалось 6 тис. драхм - срібних монет.

1.2. Історія виникнення грошей

суспільства, що є товарно-грошові

Неодмінним атрибутом будь-якого характеризує певну стадію його розвитку, відносини та їх складова - гроші.

На ранніх стадіях розвитку суспільства мінімальна структура 'потреб людини дозволяла тривалий час існувати за рахунок самозабезпечення. Однак поступово розвивається обмін продуктами праці, а фактично - першими товарами.

Торгівля зіграла велику роль в історії людства — породила гроші. Корені грошової системи ведуть у сиву давнину, коли примітивні цивілізації, в найвіддаленіших кутках Землі, створили свої види грошей. Роль грошей відігравали найрізноманітніші товари: сіль, бавовняні тканини, мідні браслети, коні, золотий пісок, шкури звірів, навіть сушена риба.

У Китаї і Бірмі до XX ст. як засоби обігу "ходили" сіль і плитковий чай, в давній Мексиці - мішечки з какао-бобами. Відомі факти використання для цієї мети тютюну, зерна рису, кукурудзи.

Досить ходовими товарами були шкури, худоба - кози, вівці, велика рогата худоба. Так, в "Одіссеї" та "Ілліаді" Гомера ціни на товари визначались коровами, биками.

У Давньому Римі слово "ресиніа" означало "худоба". Навіть пізніше ціна срібла, коли воно з'явилось в обігу, визначалась за кількістю худоби.

Слово "капітал" також походить від латинського "сариГ -голова, адже рахунок худоби вели по головах.

За численними свідченнями, худобу як гроші використовували і в Давній Русі. В "Руській Правді" - державному кодексі Ярослава Мудрого слово "худоба" багаторазово вживається в розумінні грошей. У слов'ян слово "худоба" виражало багатство, майно, товар. Пізніше виділилось два різних поняття: з одного боку - це домашня тварина, з другого - гроші. Попередницею однієї з основних грошових одиниць Давньої Русі - гривні - більшість дослідників вважають шийну прикрасу. Але відзначається також її зв'язок з рахунком худоби по головах або гривах.

Упродовж досить тривалого часу, а інколи і за складних обставин мірою цінності була сіль. Так, на ринках у 1918-1919 рр. у Росії міщани обмінювали мішечки з сіллю на продукти у селян.

І яких тільки не існувало "грошей" як одиниць обміну! У племен Азії, Африки і Океанії цю роль виконували черепашки каурі. У Грецьких колоніях Північного Причорномор'я, а також у Ольвії предметом торгівлі та вивозу була риба, пшениця й інші злаки. Тисячоліттями засобом обміну в Китаї слугували стандартні відрізи шовку. На Алясці, як і в Росії за часів Петра І, роль грошей відігравало цінне хутро.

Найбільшими і найоригінальнішими вважаються гроші з острова Яп архіпелагу Каролінських островів у західній частині Тихого океану. Вони й досі перебувають в обігу, хоч їх не можна ні носити, ні сховати в кишеню. Це диск з вапняку з отвором у середині, в який можна просунути палицю для перекочування. Великі монети мають діаметр 3,5 метра і важать 5 тонн. Цікаво, що на острові Яп немає каменоломень: вапнякові диски доставляли на плотах з островів Палау чи Гуам за 200-300 миль. Зазвичай великі монети лежали перед будинком власника. На такий диск діаметром 50 сантиметрів місцевий житель міг купити порося або 100 кокосових горіхів, а на монету діаметром у 1,2 метра — човен-каное або... дружину. На Соломонових островах (Тихий океан) за гроші правили собачі зуби. Місцеві жителі нанизували їх на разки, як намисто.

Найдавнішими є монети з електри - сплаву золота і срібла. Вперше вони з'явилися у Лідії в Малій Азії (852-685 р. до н.е.).

Найважчими грошима з металу (19 кілограмів 710 грамів) вважаються шведські мідні монети прямокутної форми, які випускались у XVIII ст. У кутках монети-плити були відбитки королівської печатки, в центрі - ще один відбиток і номінал монети.

Найлегшими металевими монетами є непальські срібні гроші, випущені в 1740 р. За розміром вони були 2x2 міліметра і важили 0,008-0,014 грама. Іноді монету навіть розпилювали на 2 або й на 4 частини для дрібних покупок.

Найбільшою за вартістю була індійська золота монета у 200 мохурів, викарбувана у 1654 р., вагою 2 кілограми 177 грамів і 136 міліметрів у діаметрі. Відбиток монети зберігається у Британському музеї в Лондоні. Єдиний відомий екземпляр цієї монети зник в індійському штаті Біхар у 1810 р.

На аукціонах старовинні монети коштують дуже дорого, наприклад, за срібну драхму давніх Афін було заплачено 314 тисяч доларів.

У деяких азіатських країнах (Японія, Малайя) відпивались "грошові дерева". Коли треба було щось купувати, власник "зривав" монету з "дерева".

Золоті монети ацтеків відливались у вигляді зображень людини, сокири. У Зімбабве монетами слугували бронзові дзвіночки, а в Китаї можна було зустріти гроші у вигляді ножів. Певний вид браслетів слугував як гроші у племен, що заселяли Берег Слонової Кості. Власники носили їх як прикраси - на шиї, руках і ногах, а при потребі - знімали і розраховувались.

У XVI ст. Венеціанська республіка карбувала дрібну мідну монету, яка називалась "газетта". Коли в 1556 р. у Венеції з'явилось перше друковане видання "Иоіігіе 5сгпт.е" ("Письмові відомості"), його вартість була визначена в одну газетту. До цього так звикли, що назва монети перейшла й на інші видання. А з італійської слово "газета" (подвоєння "т" зникло) перейшло в інші мови.

Гроші - одне з найдавніших реалій у житті суспільства. Суть грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для визначення суті грошей необхідно з'ясувати питання щодо їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей.

Появі грошей передувала епоха натурального обміну. її змінила епоха товарних грошей. Наступним етапом у розвитку грошей стало карбування металевих монет.

Епоху товарних (металевих) грошей змінила епоха паперових грошей. Як знаки вартості повноцінних товарних грошей паперові гроші використовувались у функції засобу обігу понад 1 тис. років тому. За даними історичних досліджень, паперові гроші вперше з'явились в Китаї ще у VIII ст. н.е.

Найбільш повне уявлення про грошовий обіг і торгівлю можна отримати, вивчаючи скарби. Вони дають змогу прослідкувати внутрішні та зовнішні економічні зв'язки держав минулого. Для повного розуміння історії грошей необхідно звернути увагу на особливості грошового обігу минулого:

- перехід грошей від одного власника до іншого шляхом грабунків,
захоплення воєнної здобичі, отримання контрибуцій, викупу
поневолених, а не згідно з актом купівлі-продажу;

- перехід монет з грошового обігу в скарби і навпаки;

- часте осідання монет у скарбах;

- наявність конфіскаційних акцій.

Гроші в їх найпростіших проявах виникали на ранніх стадіях розвитку окремих народів. Найдавнішим відомим свідченням виникнення грошей є текст, написаний клинописом на кам'яному стовпі, знайдений під час розкопок у місті Сузи на території Давньої Месопотамії, який датований ХХ-ХУІІІ ст. до н.е.