Глава З федеральні суди спеціальної компетенції

Крім федеральних судів загальної юрисдикції, до системи федеральних судів належать спеціальні суди. Для контролю законності рішень органів адміністрації у США створено кілька спеціальних федеральних судів.

Конституція США уповноважує Конгрес засновувати, крім федеральних судів загальної юрисдикції, ще й шші фе­деральні суди, мета яких — допомагати законодавчій владі в різних аспектах її діяльності і сприяти додержанню Консти­туції. Ці федеральні суди відомі як "суди 1-ї статті".

Суд претензій до уряду США

Історія та склад суду

До судів федеральної системи належить досить вже старий і унікальний Федеральний суд претензій США (англ. Тпе ІІпйесІ Зіаіез Сіаітз Соигі). Цю назву він дістав у. 1994 р., а доти називався Претензійний суд США. Його первісну юрисдикцію було встановлено згідно з актом Конгресу від 24 лютого 1885 р. "для зняття тиску на Конгрес величезної кількості приватних векселів". За тих часів уряд звичайно користувався імунітетом щодо приватних позовів, який виключав можливість судової розв'язки. Єдина можли­вість, яка залишалась громадянинові, — це вносити приват­ний законопроект у власній справі на розгляд Конгресу. Чис­ленні групи громадян у такий спосіб намагалися виправляти заподіяні урядом кривди, що стало для Конгресу джерелом серйозних проблем. Таким чином, створення спеціального суду з метою забезпечити справедливість щодо зазначених позивачів було відображенням одного з основних демокра­тичних принципів у державі вільних людей: уряд у спорах з приватними особами мусить бути справедливим. Мету ство­рення Претензійного суду яскраво висловив свого часу Пре­зидент США А. Лінкольн: "Уряд має такий же обов'язок швидко встановлювати справедливість проти себе на ко­ристь своїх громадян, як і обов'язок робити те саме у спорах між окремими громадянами".

102

Розділ II

система США

103

 

Спочатку суд лише розглядав позови та готував для Конгресу рекомендації щодо вексельних справ. Потім згідно з актом від 3 березня 1863 р. Конгрес затвердив пропозиції Президента А. Лінкольна й надав цьому судові право у за­значених випадках виносити остаточний вердикт з правом апеляції до Верховного суду США.

Акт Такера 1887 р. значно розширив межі юрисдикції су­ду щодо видів позовів, а також додав йому обов'язки кон­сультанта стосовно позовів, які надійшли до суду з Конгресу або з адміністрацій. Відповідно до акта від 4 лютого 1925 р. цей суд було реорганізовано шляхом утворення двох підроз­ділів: для розгляду справ за змістом і в порядку апеляційного оскарження.

Суд сьогоднішнього зразка Конгрес створив у 1982 р.; йому було передано функції Суду позовів. До складу суду входять шістнадцятеро регулярних і двоє старших суддів, один з яких головний. Усі судді призначаються Президентом на строк 15 років. Закони, ухвалені Конгресом, забезпечу­ють цим суддям вищий судовий статус і незалежність, а та­кож повну пенсію в кінці строку перебування на посаді, якщо Президент не поновлює їх на службі.

Повноваження

Судді Федерального суду претензій ухвалюють постано­ви в цивільних позовах без журі присяжних. Апеляції на ці рішення можуть бути подані до Апеляційного суду для феде­ральної судової мережі. Юрисдикція суду не обмежена й по­ширюється на всю країну; судове засідання може відбувати­ся у будь-якому зручному для сторін місті США.

Основою юрисдикції Суду претензій є Акт Такера, про що вже йшлося. Згідно з ним суд розглядає:

1) грошові претензії, які не пов'язані з податками і грун­туються на положеннях Конституції, актах Конгресу та адмі­ністрації;

2) позови, пов'язані з контрактами, які були укладені асоціаціями чи громадянами з урядом США або такі, стосов­но яких мається на увазі, що відповідні контракти фактично мають місце;

3) податкові питання;

4) позови з приводу обмеження власності. У цьому разі позивач обґрунтовує грошову претензію згідно з 5-ю поправ-

кою до Конституції, яка забороняє використовувати влас- вкть У громадських інтересах;

5) цивільні платежі, які грунтуються на законах, що ре­гулюють роботу на уряд США;

■ V 6) питання про оплату праці військовослужбовців та ци­вільних громадян за контрактами з військовим відомством; >•, 7) питання про порушення патентів та авторського права;

8) претензії індіанських племен до уряду з приводу пору­шення їхніх територіальних прав та питання грошової ком-денсації за матеріальну шкоду, заподіяну їх землям і резер­ваціям.

Претензійний суд США, створений Законом від 1982 р.,.у, процесі вдосконалення федеральних судів перебрав на се­бе первісну юрисдикцію свого попередника і набув кілька но­вих сфер повноважень. Окремі законодавчі та адміністратив­но-нормативні акти встановлюють компетенцію цього суду щодо розгляду справ особливого значення. До них належать: і — протести щодо тендерів; '.„,'.,— окремі позови, направлені з Конгресу;,.,— відшкодування згідно з Актом громадянських свобод, ухвалених 1988 р., який передбачає компенсаційні виплати в розмірі 20 тис. доларів особам, які постраждали під час Другої світової війни;

,. — розгляд питань компенсації особам, які постраждали внаслідок вакцинації, що здійснювалась за рішенням держав­ної адміністрації. Акт з цього приводу набрав чинності у Ш86 р. При Претензійному суді було утворено спеціальний відділ для розгляду таких справ. Найбільший розмір компен­сації за такими позовами становить 25 тис. доларів;

— звернення до суду асоціацій та окремих громадян з по­зовом щодо захисту рослин, передбачене спеціальним актом (проте досі таких звернень ще не було); ■-•'"■ -_і- передбачені різними законами позови щодо компенса­цій: службовцям — неоплачених рахунків за контрактами з Державою; особам, які були несправедливо засуджені за зви­нуваченням у вчиненні злочину проти держави; громадянам за витрати, пов'язані з очищенням води під час вирощування устриць; за витрати, які випливають з контрактів і субконт-рактів відповідно до Акта про контрактний робочий час та умови технічної безпеки, а також за витрати, пов'язані з дія­ми посадових осіб державних установ;

104

Розділ II

— питання компенсації щодо актів страхування громадян.

Судове провадження у Претензійному суді відбувається у тому самому порядку, що й у судах загальної юрисдикції, але має й деякі відмінності. Позивач повинен заплатити за реєстрацію справи; це стосується й позову, заявленого до ін­шої держави, закон якої дає змогу порушити проти неї спра­ву в американському суді. У разі контрактових домовленос­тей справа може бути порушена лише безпосереднім учасни­ком контракту.

Скарга, з якою позивач звертається до суду, автоматично відводить США роль відповідача. При цьому самі урядовці не є відповідачами. Справа реєструється, якщо держава має повне фінансове або адміністративне відношення до устано­ви, відповідальної за вчинені дії.

Таким чином, відповідачем може бути будь-яка організа­ція у США, яка одержує гроші від Конгресу. Якщо ж він фі­нансово не підтримує операції компанії або не дає їй гаран­тій, то справа у Претензійному суді не реєструється. Цей суд не розглядає й тих позовів, за якими справа вже перебу­ває на розгляді в іншому суді, а також позови щодо пенсій­них правовідносин.

Держава має право звернутися до суду із зустрічним по­зовом. Законодавство, яке регулює розгляд цих справ у суді, встановлює 6-річний позовний строк, у межах якого може бути порушено позовне провадження, а також особливі умо­ви для різних випадків (авторське право, оплата праці поса­дових осіб, податки, захист рослин тощо).

Усе діловодство у Претензійному суді провадиться через судову адміністрацію, яка має назву "Офіс клерка". У цій службі реєструються позови та інші документи, які сто­суються справи, а також здійснюються платежі. Особи, які репрезентують уряд, цих платежів не роблять. Зареєструва­ти справу можна й поштою. У цьому разі в супровідному листі має міститися прохання про розгляд, а також додат­кова копія.

Адвокати, які беруть участь у розгляді справи й репре­зентують обидві сторони, повинні мати професійний досвід для представництва в цьому суді. Втім, кваліфікаційні іспити вимагають від них не тільки професіоналізму, а й високих моральних якостей. Юристи, які успішно склали іспити й по-

Судова система США ______________________________ '^оа

трапили до групи судових адвокатів, дають клятву додержу­ватись правил поведінки в суді.

У процесі розгляду справи можливі напрями регулюван­ня спорів: суддя вислуховує обидві сторони і приймає рішен­ня авторитарно або суддя бере участь у переговорах сторін і виконує роль, схожу з мировим арбітром.

В американському суспільстві панує думка, що Претен­зійний суд функціонує майже як "цивільний суд", забезпе­чуючи інтереси приватних громадян, які мають претензії до уряду. Ці позивачі часто виграють у спорах з урядом, тому Претензійний суд віддавна має репутацію справедливого й безстороннього судового форуму.

§ 2. Податковий суд США

Історія виникнення і статус

Податковий суд Сполучених штатів (англ. ТЬе Іїпііесі Зіаіез Тах Соигі) являє собою єдину судову інстанцію, де платники можуть оскаржувати свою заборгованість за по­датковими платежами без попередньої оплати й подальших позовів про відшкодування¹.

Заснувавши Податковий суд, Конгрес створив судову установу, де платники податків могли домогтися незалежно­го Перегляду встановлених податківцями розмірів їхньої по­даткової заборгованості до сплати ними цих податків, аби потім не клопотатися через суд про їх повернення. Тому цей суд є основним місцем проведення цивільних процесів з по­даткових питань на федеральному рівні.

Свою діяльність суд розпочав у 1924 р. як Податкова апеляційна колегія — "незалежне агентство виконавчої гіл­ки влади" (Закон про доходи від 1934 р.). Проблемою, яка занепокоїла Конгрес у часи створення в 1924 р. Податкової апеляційної колегії, був платіж до судового процесу, а не от­римання грошей вже після нього. У 1942 р. її почали назива­ти Податковим судом Сполучених Штатів, проте ця зміна назви (і одночасне перетворення його членів на "суддів") не

¹ Незначним винятком з цього правила є судові спори з приводу оподат­кування, де йдеться про доходи товариств та акціонерних компаній, які іноді можуть розглядатись у федеральних окружних судах і Претензійному суді без попередньої оплати, однак суд у цьому разі мусить встановити суму депозиту.

106

Розділ II

супроводжувалася змінами у статусі (Закон про доходи від 1942 р.). У 1969 р. установі було надано статусу апеляційно­го суду згідно зі ст. 1 Конституції США. Тоді ж він дістав і свою теперішню назву.

Податковий суд є незалежним судовим органом, і його робота не підлягає наглядові чи переглядові з боку виконав­чих органів влади. Вона підлягає перевірці лише з боку фе­деральних апеляційних судів. Він відрізняється від колиш­нього Суду казначейства, оскільки останній був судом, що діяв за нормами статутного й загального права і права спра­ведливості, з виключною юрисдикцією у фінансових і фіс­кальних питаннях.

Головними причинами організації суду за "законом Конг­ресу" відповідно до ст. 1 Конституції, а не як "конституцій­ного" згідно зі ст. III (яка гарантує суддям пожиттєву посаду й відповідну платню) було, безперечно, по-перше, те, що всі судові процеси за ст. III традиційно підлягають контролю з боку Міністерства юстиції, а по-друге, те, що чимало законо­давців були проти збільшення числа суддів з довічним стро­ком перебування на посаді.

Головним результатом такої зміни статусу стало право примушувати свідків бути присутніми на засіданні суду, на­кладати покарання за неповагу до суду та забезпечувати ви­конання своїх розпоряджень. Перед тим для забезпечення названих розпоряджень необхідно було одержати санкцію федерального окружного суду.

Податковий суд є продуктом законотворення і має лише повноваження, надані йому Конгресом. Він є судом з обме­женою юрисдикцією, володіючи лише таким правом розгля­дати конфлікти, яке надане йому цим титулом. Він не має права видавати накази про повернення коштів виплат або переглядати рішення податківців про відмову у вимозі повер­нути кошти.

Податковий суд складається з дев'ятнадцяти суддів, які призначаються Президентом на 15-річний строк "виключно на підставі здатності виконувати посадові обов'язки з по­дальшим затвердженням Сенатом". Головуючий суддя, обра­ний суддями, має повноваження поділити суд на відділення, які можуть складатися з одного або більшої кількості суддів. За традицією, кожний суддя репрезентує окреме відділення.

Судова система США ________________________________ '°'

і^, Основним місцеперебуванням суду є округ Колумбія (Ва-§Іингтон), проте судді їздять по всій країні, проводячи виїзні «сідання майже в 60 містах. Положення § 7446 розділу 76 Збірника законів США зобов'язують головуючого суддю при­значати місце і час проведення кожного судового засідання, "маючи на увазі забезпечення появи в суді платників, зав­даючи їм при цьому якомога менше незручностей або цитрат".

Повноваження

., • Основна функція Податкового суду — перегляд визначе­ним податковим управлінням суми заборгованості за податко­вими зобов'язаннями. Ґї можна виконати тільки в тому разі, я^що:

,..■ 1) заборгованість попередньо встановлена податковим управлінням;

„V %) платника податків заздалегідь повідомлено про це; ')!,".,., 3) платник податків протягом встановленого строку по­дає до Податкового суду позовну заяву про перегляд суми іміборгованості за податковим зобов'язанням. *'**'' Сторони, які беруть участь у справі, і суд не можуть нех­тувати цими юрисдикційними вимогами. Суд не може вису­вати їх за власним бажанням. Час від часу суд відхиляє пра­вії на позов, незважаючи на наявність усіх юрисдикційних елементів.

При встановленні фактичних обставин у податкових кон­фліктах і оцінці доказів факти, встановлені судом, є неспрос­товними й остаточними, і коли він виконує судові функції, ЇІн є адміністративною радою, а його юрисдикція як така не Може стати на заваді юрисдикції окружного суду в судовій ЙїраВі, покликаній забезпечити право держави на отримання ЙЙШ) не сплачених податків.

"'" ■ Податковий суд має юрисдикцію щодо перегляду рішен­ня податківців про заборгованість за прибутковими податка­ми. У разі, коли позивач оголошує себе банкрутом після по­дання клопотання про перегляд податковим судом податків, юрисдикція є паралельною як у податковому суді, так і в су­ді у справах про банкрутство.

^; Коли платник податків вперше подає позов про повер­нення грошей у федеральному районному суді або у Претен­зійному суді США, подальша апеляція до Податкового суду

Г08

Розділ II

на повідомлення податкових органів про неправильну інфор­мацію в податковій інформації стосовно того ж фіскального року не позбавляє перший суд юрисдикції, однак Податко­вий суд має таку саму юрисдикцію і також може виносити рішення у справі.

Податковий суд має право повторно визначити й скори-гувати податок тією мірою, якою його юрисдикція була на­лежним чином застосована, незалежно від того, чи буде на­слідком такого повторного визначення податкова заборгова­ність чи надмірне оподаткування.

На додаток до свого головного призначення цей суд є установою, де можна оскаржити рішення податкового управ­ління про неповну сплату податків. Податковий суд у деяких специфічних ситуаціях має право виносити декларативні су­дові рішення, зокрема з приводу перевірки чинності поста­нов податкового управління щодо звільнення від оподатку­вання благодійних організацій та визначення податкового цензу пенсій, участі в прибутках і систем бонусів у вигляді акцій. Він має також повноваження щодо оприлюднення або нерозголошення постанов податкового управління та інших рішень.

Коли статус суду в 1969 р. було змінено, Конгрес перед­бачив, що скарбницю в податковому управлінні й надалі представлятиме головний адвокат. Платники податків мо­жуть вести справу в суді самі або за допомогою представ­ника.

Регламентом Податкового суду передбачено, що адвока­ти, які належать до адвокатури Верховного суду Сполучених Штатів чи до будь-якої з найвищих судових інстанцій штату, території або до округу Колумбія й мають достатній автори­тет, можуть клопотатися про надання можливості практику­вати в Податковому суді. Особи, що не мають юридичної ос­віти, повинні довести свою кваліфікацію шляхом письмового іспиту.

Питання про статус адвокатів-нефахівців постало у 1942 р., після того як Податкова апеляційна колегія перетво­рилась на Податковий суд Сполучених Штатів. Суперечка припинилась із затвердженням законодавчого попередника § 7452 (третє читання), яким передбачено, що "жодній осо­бі, яка задовольняє встановлені вимоги, не може бути від-

Судова система США _________________________________ ЮУ

ловлено у праві на практику в Податковому суді на тій під­ставі, що вона не належить до певного фаху чи роду занять".

Після судового процесу суддя, який розглядав справу, го­тує констатуючу частину судового рішення та саме рішення, які можуть бути оголошені усно й занесені до протоколу за­сідання. Після цього констатуюча частина рішення та моти­воване рішення суду стають судовим звітом, якщо протягом ЗО днів головуючий суддя не зробить розпорядження про їх перегляд судом у повному складі. Якщо суд у повному складі не затверджує звіт відділення, то його або передають авто­рові для внесення змін, або головуючий суддя передає спра­ву іншому судді. При цьому сторони не беруть участі у про­цесі перегляду ані письмово, ані шляхом проголошення про­мов. Мотивовані судові рішення у справах, що були перегля­нуті у встановленому порядку, друкуються в офіційному збірнику "Звіти Податкового суду". Щодо інших звітів, то вони визначаються головуючим суддею як звичайні або ме-морандумні, і лише останні публікуються в офіційних звітах.

Крім дев'ятнадцяти постійних судів у складі Податкового суду «кілька спеціальних процесуальних суддів, яких при­значає головуючий суддя. Вони можуть ухвалювати судові рішення щодо справ, у яких йдеться про деклараторні рішен­ня (рішення за встановленим позовом), незначні суми або такі, де суми несплати чи переплати перевищують 10 тис. доларів.

Спеціальним процесуальним суддям можуть доручатися Й інші справи; у цих випадках вони розглядають справи і проводять усі додаткові процедури, готують констатуючу частину рішення і власне рішення. Відтак судові документи передаються на розгляд постійного судді (як правило, голо­вуючого), який може погоджуватись з ними або відхиляти їх; спираючись на застереження про те, що встановлені спе­ціальним процесуальним суддею фактичні обставини "повин­ні розглядатися як правильні".

Під час розгляду справи Фрейтаг проти мирового судді Верховний суд США згідно з § 7443А (б) (4) про доручення спеціальному процесуальному судді будь-яких інших судових розглядів надав повноваженням головуючого судді букваль­ного значення. Це був складний випадок судового розгляду справи про оподаткове прикриття, що стосувалася близько З тис. платників податків та заборгованості у розмірі 3 міль-

110

Розділ II

ярдів доларів. Справу розглядав спеціальний процесуальний суддя, який протягом 14 тижнів заслуховував свідчення й одержав близько 3 тис. речових доказів. Верховний суд від­хилив заяву платників податків про те, що справи подібного масштабу та складності не можуть доручатись спеціальним процесуальним суддям.

Чітке формулювання цього параграфа однозначно дає змогу головуючому судді доручати розгляд справ позивачів спеціальному процесуальному судді. Документ не обмежує сферу їх повноважень незначними, простими або вузькоспе-ціалізованими справами, як на тому наполягали позивачі.

На практиці (до надання чинності § 7443А в 1984 р.) спе­ціальні процесуальні судді часто заслуховували та приймали рішення щодо значних і складних справ. Тому Конгрес, за­твердивши підпункт (б) (4), підтвердив право головуючого судді доручати розгляд та підготовку рішення у справах, по­дібних до згаданої, спеціальним процесуальним суддям.

Посаду спеціального процесуального судді встановлено законодавством (ст. 11, § 2, п. 2), а його обов'язки, платня та спосіб призначення на цю посаду визначено окремим за­коном. За цими ознаками спеціальні процесуальні судді від­різняються від спеціальних судових розпорядників, яких су­ди, створені згідно зі ст. III, епізодично наймають на роботу на тимчасовій основі й чиє становище і функції не окреслені окремим законодавством. До того ж спеціальні процесуальні судді виконують не тільки адміністративні обов'язки. Вони опитують свідків, ведуть судові процеси, виносять рішення щодо прийнятності доказів і мають повноваження забезпечу­вати виконання розпоряджень суду про надання документів. У своїй діяльності спеціальні процесуальні судді користують­ся значною свободою дій.

Таким чином, Податковий суд має судові, а не законодав­чі чи адміністративні повноваження. Конгрес створив його з метою тлумачення застосування законів про внутрішні дер­жавні прибутки в разі виникнення суперечок між платника­ми податків і урядом. Врегульовуючи ці суперечки, Податко­вий суд частково здійснює судову владу США.

С удова система США _________________________________ 7_т_7_

..,,:§ 3. Суд США з питань міжнародної торгівлі

і/^Суд США з питань міжнародної торгівлі (англ. ТЬе V пі-іШ'Зіаіез Соигі оГ Шегпатіопаї Тгасіе) належить до спеціалі­зованих судів федеральної судової системи й розглядає спра­ви, пов'язані із законами, що регулюють митні податки та ім­порт товарів.

^л' Спочатку всі спори, пов'язані з міжнародною торгівлею, Йозглядав, згідно з Конституцією, Конгрес США. Згодом ці справи було передоручено Раді таксаторів, яку Конгрес утво­рив для проведення дебатів і розгляду найскладніших спорів. У зв'язку зі значним зростанням кількості та галузевих різ­новидів справ Конгрес у 1926 р. реорганізував Раду голов­них Таксаторів у Митний суд США зі статусом, визначеним Щ; І Конституції США. Однак ці зміни більше стосувалися назви органу, ніж його юрисдикції та повноважень, отож суд продовжував діяти як Рада головних таксаторів. ^ій' Протягом наступних ЗО років з'явилося ще кілька мит­них судів, які дрейфували в напрямі об'єднання. У 1956 р. їдай процес завершився об'єднанням митних судів в єдину федеральну судову систему з питань митної справи; Конгрес ухвалив відповідну постанову, давши назву новому квазісу-до'вому органові й окресливши його повноваження.

Попри всі зміни у статусі, юрисдикції та повноваженнях, Цввостворений суд багато в чому нагадував свого попередни­ка — Раду головних таксаторів, розв'язуючи спори згідно з чинними раніше процедурними інструкціями. Дев'ятеро го­ловних таксаторів розглядали рішення службовців митних підрозділів США, прийняті ними у процесі виконання своїх обов'язків з контролю за вивезенням товарів. ^!' У 1980 р. Конгрес підтримав ініціативу головних таксато­рів;!* по суті квазісудової адміністративної асоціації, щодо створення принципово нової судової структури, яка мала ви-рішувати питання імпорту товарів і мита згідно з нормами, встановленими для судів загальної юрисдикції. >'■•■ Новий суд було створено відповідно до ст. III Конституції США, а тому він має постійний склад суддів, яких признача­ють за тими самими правилами, що й суддів федеральних судів.

Суд з питань міжнародної торгівлі складається з дев'я­тьох суддів, призначуваних Президентом за згодою Сенату.

Очолює його головний суддя, який призначається з числа суддів, що мають рекомендацію судової конференції США. Судова конференція є головною сполучною ланкою між цим судом і управлінням з судових питань у США. Офіс суду розміщений у Нью-Йорку.

Суд з питань міжнародної торгівлі діє на всій території США. У разі потреби він проводить виїзні засідання, у тому числі й за кордоном, якщо про це є домовленість між урядом США і відповідною країною або якщо така можливість пе­редбачена багатосторонніми державними угодами.

Справи, як правило, розглядає один суддя, який дістає відповідне доручення від головного судді. Якщо під час роз­гляду справи необхідно визначити конституційність актів чи дій, зробити посилання на конституційне положення, закон Конгресу чи акт Президента або якщо справа становить значний суспільний інтерес і привертає увагу громадськості, головний суддя може призначити слухання справи колегією у складі трьох суддів.

До компетенції суду в галузі імпорту товарів належать:

— оскарження актів уряду, інструкцій відомств щодо за­борони на ввезення деяких товарів, питання меж дії цих ак­тів, а також відшкодування збитків при помилковому засто­суванні згаданих актів;

— претензії у тристоронніх діях, які виникають під час реалізації угод між суб'єктами міжнародної торгівлі;

— спори щодо розмірів компенсації за неналежного ви­конання договорів, а також питання призначення грошових премій асоціаціям, які є суб'єктами міжнародної торгівлі;

— практичне застосування законодавства з питань про­текціоністської політики уряду США на користь американ­ських корпорацій і громадян, які стали суб'єктами міжнарод­ної торгівлі.

До компетенції суду в галузі митних податків належать усі питання, пов'язані з рішеннями й діями уряду щодо мит­ної справи, а також рішеннями й діями чиновників митної служби у сфері міжнародної торгівлі.

Суб'єктами скарг при цьому, як правило, виступають торговельні корпорації та асоціації чи громадяни, інтереси яких порушено актами відомств або діями чиновників урядо­вих структур і митної служби.

П урова система США ___________________________________ Ц±

При розгляді справ Суд з питань міжнародної торгівлі може використовувати процедурні норми федеральних судів, але він має і власні норми (правила), які диктують йому пев­ну поведінку і практику розгляду справ. Ці правила виклю­чають можливість юрисдикційних конфліктів між федераль­ними судами й забезпечують однакове застосування норм права у судочинстві.

л Питання про допустимість доказів, безпосередньо пода­них сторонами, розглядаються за принципом, яким послуго­вуються й федеральні суди загальної юрисдикції. Однак згід­но з правилами міжнародного торгового суду судді, призна­чені головним суддею головуючими на процесах на території США, можуть провести процес у центральному офісі суду й заслухати доводи сторін по телефону. В такому разі роль секретаря цього суду виконує секретар окружного федераль­ного суду.

У випадках, визначених правилами, справи у згаданому суді можуть розглядатися за участю присяжних. У цій си­туації секретар окружного федерального суду здійснює добір членів суду присяжних.

Особливість Суду з питань міжнародної торгівлі полягає також у тому, що в разі відсутності справ деякі його судді за рішенням Головного судді Верховного суду США можуть бу­ти тимчасово призначені до апеляційних федеральних або окружних федеральних судів.

§ 4. Апеляційний суд США у справах ветеранів

Історія виникнення і статус

Найвищим адміністративним органом, який приймає рі­шення з різних питань щодо правовідносин, що виникають на грунті законодавства про соціальний захист ветеранів¹, є Управа з апеляцій у справах ветеранів. Це адміністративний орган, який розглядає скарги ветеранів на будь-які рішення аналогічних органів нижчого рівня або інших органів, що займалися їхніми питаннями.

За понятійним апаратом відповідного законодавства США ветеран — це не лише особа, яка виконувала свій обов'язок в армії США, а й будь-яка особа, яка виконувала доручення або обов'язок за контрактом з урядом США у будь- якій суспільній сфері.

8—1-2347

Розділ II

Система США

 

Але виходячи з американської концепції про судову під­відомчість усіх правовідносин, де виникає спір, було запро­поновано створити умови для судової ревізії актів зазначеної установи.

На 100-й сесії Конгресу США в 1988 р. було вирішено засновувати на основі ст. 1 Конституції США суд письмово­го провадження під назвою Федеральний апеляційний суд у справах ветеранів (англ. ІІшіесі Біаіез о! Уеіегапз Арреаіз). Його діяльність регулюється главою 72 розділу 38 Збірника законів США.

До складу Апеляційного суду у справах ветеранів, що розглядає справу, входять головуючий суддя і принаймні два і не більше ніж шість судових засідателів. Термін перебуван­ня на посаді судді Апеляційного суду у справах ветеранів становить 15 років. Судді Апеляційного суду у справах вете­ранів призначаються Президентом за порадою і за згодою Сенату, виходячи виключно з придатності до виконання по­садових обов'язків. Особа, яка не допущена до виступів у федеральному суді чи у вищому суді штату, не може бути призначена на посаду судді. Кількість суддів суду, що нале­жать до однієї політичної партії, не може перевищувати чис­ло, яке дорівнює наступному цілому числу, більшому за по­ловину від кількісного складу суддів цього суду.

Суддя суду може звільнятися з посади Президентом у зв'язку з неналежною поведінкою, ігноруванням своїх поса­дових обов'язків чи адвокатською діяльністю. Судді суду не можуть звільнятися Президентом на інших підставах. До звільнення судді суду з посади на основі цього підпункту йо­му надається повний перелік причин звільнення, а також можливість бути вислуханим.

Суд встановлює правила, що відповідають положенням ст. 372(в) розділу 28 Збірника законів США і запроваджу­ють порядок подання скарг на поведінку суддів Суду та роз­гляду і вирішення таких скарг. Для розгляду і вжиття відпо­відних заходів щодо таких скарг суд наділений повноважен­нями, наданими йому радою суддів. Положення щодо пере-дання для розгляду чи підтвердження і клопотання про перегляд справи конференцією суддів США, а також відпо­відні заходи стосуються здійснення Судом повноважень ради суддів, обумовлених положеннями п. 1 цього закону. Підста­ви для звільнення з посади є основою для винесення відпо-

дадео рішення. Конференція засвідчує і передає справи на

ДодаЯД ПрЄЗИДЄНТОВІ.

^~^Уіеляційний суд у справах ветеранів має свою печатку, відому суду без доведення.

_в.- Керівником у Суді є головуючий суддя. Головуючий суд-джотримує платню, за розмірами аналогічну платні суддів федеральних апеляційних судів, кожен суддя суду, за винят­ком гтоловуючого судді, отримують таку саму платню, що й Судді федеральних районних судів.

«їі^Зуд може слухати справи одноособовими суддями або суддями у складі колегій, що визначається процедурами, ЯвИйовленими судом. Кожна така колегія повинна мати у <Я§ему складі принаймні трьох суддів. Суд встановлює поря­док Призначення суддів до таких колегій, а також головую-ЧЙЙЯЙожної такої колегії. Більшість суддів становить кворум дЙІ^іедення судом своїх справ. Вакансія у складі суду не по-руФуе повноважень і не впливає на обов'язки суду та решти судців суду. Більшість суддів у складі колегії складають кво-р^"'|5Й$ґ ведення колегією своїх справ. Вакансія у складі ко­легії не порушує повноваження та не впливає на обов'язки кШІгіґ та решти суддів колегії. У разі відкриття вакансії го­ловуючого судді судовий засідатель з найбільшим стажем р^ЙЬти в суді виконує обов'язки головуючого судді, якщо """рИДент не призначить одного із судових засідателів вико-ати обов'язки головуючого судді. У такому випадку при-зшачений у такий спосіб суддя виступає виконуючим ооов'язки головуючого судді.

^Повноваження

Федеральний апелящинии суд у справах ветеранів має вдавану юрисдикцію в перегляді рішень Управи з апеляцій Уз справах ветеранів. Секретар не може домагатися перегля­ду будь-якого з таких рішень. Суд має право затверджувати, змінювати або скасовувати рішення цієї управи або поверта­ти справи в початкову інстанцію, залежно від обставин. -, Перегляд у Суді здійснюється на основі матеріалів судо­вої справи в присутності секретаря і колегії. Масштаби пе­регляду обмежуються предметною сферою, обумовленою с?..!7261 розділу 38. Суд не може переглядати шкалу катего­рій непрацездатності, встановлену згідно зі ст. 1155 розділу

8*

116 ______________________________________________ Розділ II

38, а також будь-які дії секретаря щодо встановлення чи пе­регляду цієї шкали.

Обсяг повноважень Суду деякою мірою визначає Збірник законів США; тому § 4061 розділу 38 відносить до них:

1) вирішення всіх необхідних правних питань;

2) пояснення конституційних, законодавчих, регулю­
ючих положень;

3) визначення відповідності дій чиновників управи вимо­гам законодавства;

4) визнання незаконними чи оголошення неконституцій­ними рішень, фактів, висновків, правил та регулюючих поло­жень, які були прийняті чи поширені керівними чиновника­ми або Управою з апеляцій у справах ветеранів чи її головою в разі, якщо вони визнаються такими, що: