Америка- Аргентинська Республіка Боліварська Республіка Венесуела Канада Мексиканські Сполучені Штати Сполучені Штати Америки Федеральна Республіка Бразилія

18. Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму (навести 5 прикладів).

Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму (навести 5 прикладів).Ознаки демократичного політ режиму:

--наявність конституції, яка закріплює повноваження органів влади й управління, механізм їх формування; визначає правовий статус особистості та принцип рівності перед законом, а також принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних прерогатив кожної з них.

--економічна,полі­тична та ідеологічна різноманітність (плюралізм), не до­пускається монополізація в будь-якій з цих сфер. Рівень демократії при цьому безпосередньо не залежить від кількості існуючих і конкуруючих політичних партій і організацій, від однопартійно­го чи коаліційного складу уряду. Він залежить від рівня політизації населення і свідомої підтримки суспільством окремих партій, рівня політичної культури партійних функціонерів і громадян.

--За умов демократичного режиму слід забезпечити охорону прав усіх громадян, включаючи й представників меншостей. Тому більшість не повинна тиснути на меншість. За меншістю - етніч­ною, політичною, релігійною - зберігаються визначені законом права. На неї поширюється принцип рівності всіх перед законом. Меншість має право висувати власні ініціативи, бути репрезен­тованою у різних державних органах (наприклад парламентських комісіях).

--найважливішою рисою є те, що він характер одночасно як режим законності. Жодні зміни державного керівництва не до­зволяють відмовитися від цього режиму, відхилитися від дотри­мання чинного, правового за змістом, законодавства. Приклади:

1. демократичний режим існує і за відсутності тих чи інших властивих йому ознак. Наприклад, під час буржуазної ре­волюції в Англії і після неї, коли виникла вкрай обмежена елітар­на цензова демократія, така її важлива ознака, як конституційність режиму, скл і реалізувалася без наявності сист партій, що є однією з головних ознак демо­кратії.

У посттоталітарних країнах демократичні державні інститути (органи різних гілок і рівнів влади й управління, політичні партії тощо) недостатньо інтегровані в суспільний організм. Скажімо, в Японії капіталізація поєднана з корпоративністю, тому японську демократію інколи називають корпоративною. Саме збереження традиційних цінностей японської ментальності дало змогу Японії ефективно справитися із завданнями модернізації, стати однією із найрозвинутіших демократичних країн.

3.Одним з різновидів демократичного режиму є ліберально-де­мократ режим, в умовах якого передбач суворе обме­ження міри втручання держави в суспільні і, особливо, економічні відносини. Так, на ранньому етапі розвитку капіталізму державна влада фактично виконувала функцію «нічного вартового» суспіль­них відносин. За останні роки певні зрушення в бік лібералізму спостерігаються у США.(Конституц.право заруб. країн за ред. В.О.Ріяки,2006 рік.).

У Великобританії поворот до лібералізму був пов'язаний з правлінням консервативного на чолі з М. Тетчер уряду, який розгорнув активну діяльність щодо денаціоналізації націоналізованих лейбористським урядом підприємств.

5. Ряд авторів зазначає їх виник за сучасних умов у деяких країнах, що розвив (Індія, Філіппіни). вони підкреслюють наявність вузької соц бази правлячої еліти, неспроможність більшості населення користуватися демократичними інститутами внаслідок його культурної відсталості. У певних країнах, що роз­виваються, політичні режими мають згадані особливості, але навряд чи це є підставою для їх належності до ліберально-демок­ратичних режимів.(5 прикладів взято з підручника Конституц.право заруб. країн за ред. В.О.Ріяки,2006 рік.).

Конституційно-правові ознаки тоталітарного режиму (навести приклади). Конституційно правові ознаки авторитарного режиму (навести приклади).

ТОТАЛІТАРНИЙ РЕЖИМ– спосіб організації с-ва, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообов'язковою ідеологією.

Тоталітарними вваж теорію давньогрецького філософа Геракліта про необх заг регуляції с-ва, політ погляди Платона моделі утопічної держ. Деякі тоталітарні моменти наявні в політичних доктринах Г. Бабефа, А. Сен- Сімона, Г.-В. Ф. Гегеля, Ж.-Ж. Руссо.

Першими “тоталітаризм” на поч 20-х років XX ст. ввели до наукового вжитку італійські критики Б. Муссоліні, під керівництвом якого в Італії почала формуватися однопартійна фашистська система.

Р и с. 7. 7. Х а р а к т е р н і р и с и т о т а л і т а р н о г о п о л і т и ч н о г о р е ж и м у

Передумовами виникнення тоталітаризму в політичній практиці є індустріальна стадія розвитку суспільства, наявність засобів масової інформації, колективістський світогляд, могутній державний апарат, особливості соціальної психології (певна ідеологічна та міжособистісна ситуація).

Критерієм тоталітаризму є поглинання держ сфери громад суспільства, відсутність плюралізму.

Характерним для нього є харизматичний тип лідерства з обов'язковою опорою на репресивний апарат. Лідерство за тоталітаризму має переважно індивідуалізований характер, навіть найближче оточення лідера значно дистанційоване від нього. У тоталітарних державах недопустимі будь-які форми несанкціонованих дій населення. Тоталітаризм вимагає від людини активних виявів лояльності й відданості режиму.

Класичними тоталітарними державами були гітлерівська Німеччина та СРСР. Причому політичний режим у колишньому Радянському Союзі пройшов такі етапи: період воєнного комунізму 1917–1921 pp. (тоталітарно-авторитарний тип політичного режиму);

Pp. (авторитарний режим); 1929–1956 pp. (тоталітарний режим), 1956–1985 pp. (зникли ознаки класичного тоталітаризму, але загалом режим залишався тоталітарним), 1985–1991 рр. (початок переходу від тоталітарного до демократичного політичного режиму).