Соціальна адаптація школярів з розладами слуху засобами фізичного виховання

Труднощі, із якими стикаються слабочуючі діти, настільки серйозні, що для багатьох вони стають непереборними на шляху соціальної адаптації. Школярі з обмеженими функціями слуху поступово втрачають надію в майбутньому влаштуватися на роботу й, відчуваючи свою непотрібність, замикаються в собі. Сьогодні ведеться інтенсивний пошук шляхів удосконалення відновлювальних заходів для дітей із порушеннями слуху, робляться спроби використовувати як лікувальні та реабілітаційні прийоми не тільки традиційні, але й нетрадиційні засоби фізичного виховання.

Зокрема, у дослідженнях Н. Г. Байкіної [2], А. Г. Карабанова [4], А. О. Костаняна [7], І. М. Бабій [1] відзначається можливість компенсації, корекції недоліків розвитку рухового аналізатора. На сучасному етапі суспільного розвитку впровадження нових форм фізичного виховання в галузі сурдопедагогіки має на меті забезпечення системності формування компенсаторних механізмів у дітей із розладами слуху, вивчення стадійності їхнього розвитку, залежності структури компенсації від часу появи дефекту, важкості та глибини ураження, рівня педагогічної допомоги, розкриття ролі сенситивних періодів розвитку тієї чи іншої функції в процесі компенсації дефекту й, нарешті, показ важливої ролі різних форм практичної діяльності як умови подолання впливу дефекту на фізичний, психічний і соціальний розвиток дітей із розладами слуху [2; 3; 5; 6; 9].

Максимальний розвиток життєздатності людини за допомогою засобів і методів фізичної культури, підтримка в неї оптимального психофізичного стану заохочує кожного неповносправного до реалізації свого творчого потенціалу та досягнення визначних результатів, співвідносних не тільки із результатами здорових людей, а й таких, які перевищують їх. І першим кроком на цьому шляху може й повинне стати адаптивне фізичне виховання, головне завдання якого полягає у формуванні в слабочуючих дітей свідомого ставлення до своїх сил, твердої впевненості в них, готовності до сміливих і рішучих дій, підвищення рухової активності, переборення необхідних для повноцінного функціонування суб’єкта фізичних навантажень, а також потреби в систематичних заняттях фізичними вправами та, загалом, у веденні повноцінного гармонійного способу життя.

Статистичні дослідження свідчать, що найбільш важливими причинами, які спонукають осіб із вадами слуху до занять фізичною культурою та спортом (понад 80 %), є такі: бажання досягти визнання оточуючих, підняти свій авторитет і значущість, стати соціально активним, розкрити свій потенціал, пізнати радість, зберегти коло людського спілкування, випробувати власні сили, досягти високих спортивних результатів.

Фізичне виховання осіб із розладами слуху переслідує виховні, корекційні та оздоровчі цілі. Специфічними завданнями адаптивного фізичного виховання при туговухості є розвиток вестибулярної функції, зокрема просторової орієнтації, раціональний розподіл фізичних зусиль, досягнення швидкості рухових реакцій та реакцій за вибором, вільне керування темпом рухів, розвиток сили (зокрема станової), рухової пам’яті. Найбільш успішно ці завдання розвʼязуються за допомогою таких засобів, як загальнорозвивальні фізичні вправи, циклічні рухи (ходьба, біг), дихальні вправи, вправи, які розвивають координацію, танцювально-ритмічні вправи, рухливі ігри, види спорту, які розвивають орієнтування в просторі. Реалізація адаптивних програм сприяє розширенню кола рухових дій, які виконуються дітьми означеної нозології, дає їм змогу покращити свої фізичні кондиції.

Експериментальні дані Н. Г. Байкіної [2], А. О. Костаняна [7], Ю. Р. Сапожникова [8], Л. В. Шапкової [10] та інших дослідників свідчать про те, що за допомогою фізичного виховання можна цілеспрямовано досягати бажаних зрушень у розвитку рухових здібностей, фізичної підготовленості, фізичному розвитку та функціональному стані школярів із розладами слуху.

При формуванні системи АФВ у сурдопедагогіці потрібно враховувати категорії загальної патології, які відображають об’єктивні закономірності біологічних процесів в організмі людини. До них, за даними С. П. Євсєєва та Л. В. Шапкової [3; 10], належать цілісність організму, структура й функція, реактивність, причинно-наслідкові зв’язки, адаптація та компенсація. Вони мають великі можливості для корекції й удосконалення моторики неповносправного. Значна кількість фізичних вправ дає змогу залучати великий арсенал засобів і методів фізичної культури з метою соціалізації дітей з обмеженими можливостями, їх адаптації до трудової діяльності або перекваліфікації та, загалом, саморозвитку, самовираження й самореалізації.

У системі АФВ слабочуючих провідне місце належить фізичним вправам. Вони впливають на організм, розширюючи діапазон рухових можливостей, порушених унаслідок дії стійкого дефекту. М’язова діяльність у процесі виконання фізичних вправ стимулює фізичні процеси, формуючи новий функціональний стан, який характеризується пристосуванням до дефекту, компенсацією порушених функцій, адаптацією функцій, у тому числі слухового аналізатора. Фізичні вправи сприяють подо- ланню відхилень у розвитку моторики, просторового орієнтування. Успіхи в цій галузі зміцнюють життєву позицію, виховують прагнення до подолання труднощів в інших сферах життя [6; 9; 10].

Система АФВ слабочуючих повинна сприяти покращенню протікання компенсаторних процесів в організмі, які, зі свого боку, сприятимуть позитивному фізичному, психічному та соціальному розвитку організму. Педагогічна спрямованість знань про реактивність організму слабочуючих дітей полягає в тому, щоб зрозуміти та усвідомити необхідність індивідуального добору адекватних засобів і методів рухової активності з урахуванням потенційних можливостей, стану здоров’я, статі, віку, інших факторів.

У зв’язку з цим триває пошук форм фізкультурно-спортивної діяльності, адаптованих до фізичного рівня осіб із розладами слуху, підбираються такі фізичні вправи та види спорту, які найбільш придатні й ефективні для тих чи інших груп осіб з обмеженими можливостями слуху. Зу- силля в розвʼязанні цієї проблеми спрямовані, з одного боку, на модифікацію, адаптацію традиційних засобів АФВ, а з іншого – спроби запровадити нові, сучасні та нетрадиційні форми фізкультурно- спортивної активності для осіб з обмеженими можливостями, ігрові програми тощо [1; 3; 8; 10].

Використання великого арсеналу засобів і методів фізичного виховання в роботі зі слабочуючи- ми школярами сприятиме подоланню негативних причин, які заважають їм позитивно ставитися до занять фізичною культурою та спортом, забезпечуючи гармонійний, усебічний розвиток особистості, здобуття самостійності й незалежності, удосконалення професійної майстерності та досягнення визначних результатів у житті.

Висновок:

Зміни функціонування рухового аналізатора, викликані розладом слуху, можуть бути певною мірою компенсовані та виправлені за допомогою спе- ціально підібраних фізичних вправ. Отже, адаптивне фізичне виховання слабочуючих – один з основних шляхів корекції порушень їхнього фізичного розвитку та покращення фізичної підготовленості, психомоторики, вольових якостей, виховання рухової грамотності й залучення до трудової діяльності, самообслуговування, забезпечення соціальної адаптації, максимального наближення психофізичних можливостей організму особистості до вимог майбутньої професійної діяльності та повноцінного життя в суспільстві. Перспективи подальших досліджень убачаємо в науковому обґрунтуванні методики покращання рухової діяльності школярів з обмеженими можливостями слуху засобами фізичного виховання.

ВИСНОВКИ:

Зниження слуху – соціальна проблема. Тому наша держава повинна постійно вести роботу, спрямовану на покращення життєвої діяльності глухих і слабочуючих людей, зокрема дітей. Для цього в Україні потрібно будувати спеціальні школи, в масових школах запроваджувати уроки для хворих дітей, які вестимуть вчителі відповідного фаху. Навчальні заклади, де отримують освіту люди з вадами слуху повинні бути забезпечені якісною звукопідсилюючою технікою.

Роль вчителя у вихованні дітей, які мають враження слуху інколи є вирішальною. Тому вчитель повинен увібрати в себе найгуманніші якості: терпіння (в першу чергу) наполегливість, доброту; бути медично-обізнаним (з даного питання), мати навики педагога-дефектолога, а також бажання зробити з хворої дитину людину гідну для нашого суспільства.

Фізичне виховання дітей з порушенням слуху – один із найважливіших напрямків корекційно-педагогічної роботи. Правильно організоване фізичне виховання створює основу для зміцнення здоров'я дітей, розвиває активність, підвищує працездатність, приводить до потреби у спілкуванні, яке виражається за допомогою жестів.

Дослідження дозволяють відмітити, що при порушенні слуху під впливом систематичних занять та ігрових дій на воді всі канали чутливості хворих дітей вдосконалювались. Були задіяні зорова система, рухова діяльність, залишковий слух. Звідси можна зробити висновки, що для хворих дітей потрібно, по можливості, запроваджувати уроки в басейнах.

Роблячи висновки стає зрозуміло, для того щоб правильно організувати розвиток дітей, які мають враження слуху, потрібне комплексне втручання в їх долю медичних працівників, педагогів, батьків та підтримка держави. Звичайно, вчитель відіграє велику роль в організації занять з хворими дітьми – адже це цілий педагогічний процес, направлений на удосконалення особистості, озброєння її знаннями для досягнення найкращих результатів. Фізичне виховання в свою чергу, може здійснюватись по мірі росту дитини, формуючи її фізіологічні дані. Тому потрібна ефективна розробка занять з дітьми для того, щоб виросла не тільки ерудована, а й здорова людина.

Список використаних джерел:

 

1. Абалаков В.М. Новая аппаратура для изучения прыгучести. - М., 1992. – 217 с.

2. Бабій І.М. Корекція рухової сфери у глухих підлітків на заняттях з легкої атлетики // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. - Київ-Запоріжжя, 2000. - С. 187-189.

3. Байкина Н.Г. Коррекционные основы физического воспитания глухих школьников: Автореф. дис.....докт. пед. наук. - М., 1992. - 30 с.

4. Байкина Н.Г. Физическое воспитание в школе глухих и слабослышащих. - М.: Советский спорт, 1991. - 61 с.

5. Байкина Н.Г., Мутьев А.В., Крет Я.В. Влияние потери слуха на адаптационные и реабилитационные процессы глухих подростков // Адаптивная физическая культура. - СПб., 2002, № 4 (12). - С. 14-19.

6. Бессарабов Н.С. Возрастная динамика двигательных способностей и их формирование на уроках физкультуры у глухих школьников: Автореф. дис.... канд. пед. наук. -М., 1979. - 16 с.

7. Бородич Л.А. Занятия плаванием при сколиозе у детей и подростков / Книга для учителя: из опыта работы. - М.: Просвещение, 1988. - 77 с., ил.

8. Боскис P.M. Глухие и слабослышащие дети. - М.: Педагогика. - 1963. -215с.

9. Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренировочного процесса. - М.: ФиС, 1985. - 176 с.

10. Власова Т.А. Психологические проблемы дифференциации обучения и воспитания аномальных детей // Обобщенный доклад по опубликованным работам. - М.: АПН РСФСР, 1972. - 56 с.

11. Власова Т.А. О детях с отклонениями в развитии // Москва: “Просвещение”, 1973.

12. Выготский Л.С. Проблемы дефектологии. - М.: Просвещение, 1983. - 525 с.

13. Гозова А.П. Профессионально-трудовое обучение глухих школьников. -М.: Просвещение, 1966. - 132 с.

14. Засенко В.В. Проблема підготовки випускників шкіл глухих і слабочуючих до самостійного життя // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин. - К.: Просвіта, 1994. - С. 172-175.

15. Коберник Г.Н., Синев В.Н. “Введение в специальность “дефектология”. - Киев: Высшая школа, 1984.

16. Костанян А.О. Особенности скоростных качеств и их развитие с помощью физических упражнений у глухих школьников: Автореф. дис.... канд. пед. наук. -М., 1963. -18 с.

17. Крет Я.В. Коррекция психофизического развития глухих детей старшего дошкольного возраста: Дис.... канд. психол. наук. - К., 2000. -241 с.

18. Куничев Л.А. Изменение некоторых показателей сердечно-сосудистой системы и биохимических свойств крови у больных ишемической болезнью сердца под влиянием плавания в бассейне: Автореф. дис.... канд. мед. наук. - М., 1979.-25 с

19. Ляхова И.Н. Коррекционное значение гимнастики в учебно-педагогическом процессе по физическому воспитанию глухих школьников младших классов: Автореф. дис....канд. пед. наук. - М., 1992. - 17 с.

20. Мастюков Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии. - М.: Владос, 1992. -74с.

21. Нечитайло П.А. Клинико-физиологическое обоснование применения дозированного плавания в открытом бассейне с морской водой при комплексном лечении больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких: Автореф. дис.... канд. биол. наук. - Харьков, 1975. - 22с.

22. Оноприенко Б.И. Исследование влияния морфологических особенностей на гидродинамические качества пловцов: Автореф. дис....канд. пед. наук. - M., 1968. -23 с.

23. Платонов В.М. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища школа, 1984. - 352 с.

24. Проблема критических периодов онтогенеза и ее значение для теории и практики физического воспитания. - М.: ФиС, 1984. - С. 211-224.

25. Психологія глухих дітей. Під редакцією І.М. Соловьева, Ж.І. Шиф і ін. “Педагогіка”. Москва, 1971 р.

26. Розанова Г.В. Развитие двигательной памяти у глухих и слышащих школьников // О психическом развитии глухих и нормально слышащих детей. - М.: Просвещение, 1962. - 75 с.

27. Романенко А.В. Влияние внеклассных занятий по спортивному ориентированию на коррекцию познавательной деятельности и двигательной сферы глухих детей: Дис.... канд. пед. наук. - Одесса, 1991. - 162 с.

28. Рябичев В.А. Изменение функционального состояния двигательного анализатора спортсменов и не занимающихся спортом глухих школьников под влиянием различных нагрузок // Материалы 2-ой научной конф. по физическому воспитанию детей школьного возраста. - М.: АПН РСФСР, 1964.-С. 143-144.

29. Фомічова Л.І. Розвиток інтелекту та проектування навчання (чуючі, глухі та слабочуючі дошкільники). - К,: Міжнародна фінансова агенція, 1997. - 234 с.

30. Шеремет М.К. Формирование готовности слабослышащих детей к школьному обучению: Автореф. дис.... канд. психол. наук. - М., 1979. – 17 с.

31. Шиф Ж.И. Усвоение языка и развитие мышления у глухих детей. - М.: Просвещение, 1968. - 103 с.

ДОДАТОК А