Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Від контактів до типології та спроба створення концепції. ⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5
Порівняльне вивчення літератури зазнало в 60-ті pp. принципово якісних змін. Відбулася низка міжнародних конференцій, присвячених стосункам словацької літератури з ІІівденнослов"янськими літературами (1966), з польською нітературою (1967), з угорською літературою (1969), з нітературами російською та українською (1970), матеріали яких побачили світ. (Див.: Literârne vzfahy Slovàkov ajuftrpch Slavanjv. Bratislava, 1968. -l 76 s., Fedor M. Slovensty zâujem о literatûru halkànskzch nârodov. -Bratislava, 1965, Vztahz slovenskej apoFskej literatury. -Bratislava, 1972. -383 s., Fedor M. Polonica Siovaca. -Martin, 1967).Ці конференції стимулювали розвиток міжнародного співробітництва на платформі літературної компаративістики. Ідеться і про зародження словакістики в окремих • нропейських країнах і проведення відповідних конференцій у рі тих країнах з наступним виданням збірників (Див.: Чешско-I'vccKue и словацко-русские литературные отношения. —Москва, 1968. -474 с., Чешско-русские литературные связи в типологическом освещении. - Москва, 1971. - 223 с.). Доволі широка активність Інституту світової літератури і мов САН передусім на теренах славістики і широко тлумаченої компаративістики, реалізувалася в 1966 р. в організацію нового І навістичного часопису "Slavica Siovaca", який став помітним координатором багатоспектного зацікавлення розвитком слоті цької компаративістики як на ниві історико-літературній, так і ц-оретичній. Міжнародні оціночні критерії хоча і були в 60-ті pp. новою, але ще не стали домінантною рисою розвитку словацької літературної компаративістики. Компаративістична практика, як і теорія переважно і далі зосереджувалися на вирішенні актуальних проблем національнолітературного процесу. Зацікавлення реконструкцією історичного розвитку словацької літератури викликало передусім інтерес до вивчення стосунків словацької літератури з літературою чеською. Таку внутрішньолітературну мотивацію мали передусім праці С.Шматлака, присвячені чесько-4 словацького літературному контексту, проблемі'; білітературності. (Див.: Pokus о ozivenie ceskoslovenskej Hteramej vzäjemnosti // Slovenskâ literatura. -1969. -N 2. -S. 166-178,' Kapitola z cesko-slovenskych literârnzch vztàchov /І Там само. -№ 4. • -С. 385-406). Чимало статей, присвячених проблематиці чесько-словацького літературного контексту присвятили М.Бакош, К.Розенбаум, А.Мраз, М.Пішут, М.Томчик, С.Краус та ін.
Період нормалізації змусив значну частину уваги звертати на проблему чесько-словацького літературного контексту, сло-г| вацько-радянські літературні контакти. Наголос на процесуальності вітчизняної літератури фахово^ національнолітературного чи міжлітературного контексту.^ Міжлітературні стосунки, виражені певним літературним яве щем, втратили характер чужорідності та інтерпретувалися органічна, функціонально опосередкована складова творуЯ Відтак функціонально обумовленою, іерархізованою складов частиною є не лише твір чи автор, але й еволюційний npot національної літератури, увиразнюється теза про вирії роль приймаючої національної літератури при здійснеи міжлітературної комунікації. Ця аксіома, унаочнена у найчут-Іивішін сфері міжлітєраіурних контактів, загадом детермінувала й увесь подальший розвиток вивчення словацько-Іконаціональних зв'язків, ставши своєрідним містком між контактологічною галуззю міжлітературного процесу і сферою перспективних типологічних конфронтацій. Щоправда, словацька літературна компаративістика не Іміцнювала методологічних принципів безпосередньо, а завдяки мвним і менш явним спробам демонструвала наявність систематичної й координованої програми на теренах пнгившшвологічного дискурсу (Див.: Rosenbaum K. Tajovsky a ïolstoj II Z ohlasov L.N. Tolstého na Slovensku. Slovanské Studie IV. -Bratislava, 1960. -S. 141-150, Stevcek J. Kukucinov vztah k l'olstému H Там само. - С. 117-140; Pridavkova M. Kukucinov vztah k ruskej realistickej literature a jeho preklady Gogol'a II Jazykovedné ftludie. -1961. -S. 223-257, Petrus P. Vajansky a Cechov II Slovenska literatura. - 1962. -N 3. -S. 228-303).
Друга половина 60-х років позначена колективними Іусиллями вчених, що засвідчили про організований наступ на опанування антивпливологічної проблематики. Ідеться, зокрема про монографічне дослідження З.Клатіка "Штурівці і югославы" (Sturovci a Juhoslovania. -Bratislava, 1965. - 209 s.), якому нлалося завдяки чутливому ставленню до художнього артефакту нключига загальні проблеми інтерпретації зв'язків у тканину художнього твору. Праця Е.Пановової "Пушкін у словацькій поезії" (Puikin v slovenskej poézii do roku 1918. -Bratislava, 1966. 240 s.), безпосередні концепції літератур, котру приймають і 11 сю, що приймає, розглядаються через перекладацьку практику. І Ісрсклади з Пушкіна розглянуто дослідницею не лише як акт комунікативний, але й як внутрішній акт творчого змагання передачі усіх властивостей оригіналу. Дослідження Д. Дюришина "Словацьке реалістичне оповідання і М.В.Гоголь" характеризується принципово антивпливологічним підходом. У центрі аналізу -місце контактів у тканині літературного твору, рецепція творчості Гоголя у оповіданнях Я-Калінчака, M Кукучина і Я.Єменського. (Slovenskârealistickâpoviedka aN.V. <iogof. -Bratislava, 1966. - 239 s.). Проблематиці внутрішніх контактів присвячено і монографію А.Червеняка (Vajansky a /iirgenev. -Bratislava, 1968. -193 s.), А.Болека "Літературні контакти Гвєздаслава" (Hviezdoslavove literarne vztahy. -Hiatislava, 1969. -142 s.X С.Леснякової (Cesty realizmu. J.G. lajovsky a ruska literatura. -Bratislava, 1971. - 201 s.), молоністичне дослідження Й.Гвіща (Epické literârne druhy v \lt>venskom a pol'skom romantizme. ~ Bratislava, 1971. - 343 s), орієнтована на угорсько-словацькі взаємини праця Р.Хмела] (Literatury v kontaktach. - Bratislava, 1972. - 230 s.). Уже перелік праць говорить не лише про цілеспрямовані зусилля! колективу працівників Інституту світової літератури і мов CAIÇ] об'єднаних прагненням просунутися по шляху методологічних засад словацького порівняльного" літературознавства. Кожна з згаданих монографій, у розробці концепцій яких помітна роль теоретичних поглядів М.Бакоша,; означала собою певний внесок у загальну методолог розробку компаративістичну проблематику, опанування | проблеми вивчення зв'язків у структурі літературного твору.*^ Водночас вони засвідчили і ті підводні камені, поява спричинена не лише специфікою досліджуваного матеріалу, й індивідуальних дослідницьких передумов й особливостей! авторів. З сьогоднішнього погляду можна сказати, що монографії все ж не змогли уникнути впливологічної орієнтації,^ хоча даний недолік часто компенсується постулативним] увиразненням творчого характеру рецепції, що визначає роль| приймаючого явища. Диференціація порівняльних підходів виявилася в галузі пєрекладознавства. Це цілком природно огляду на функцію перекладу в процесі міжлітературног обміну художніми цінностями, оскільки без цього навряд можна говорити.про міжлітературний процес у повному цього слова. Якщо вести мову про функцію художньої перекладу в словацькій літературі і слов літературознавчій свідомості, то з'ясовується, що розуміння інтерпретація перекладу загалом осцелювали між вн комунікативним, тобто практичним і ставленням до як до творчої активності. З цих двох полярно підходів випливає і відома дилема т. зв. точним і перекладом, котра є результатом скоріше абстракцій, аніж узагальненням перекладацької практики.
Розмірковуючи над долями художнього перекладу в 60-7 ті pp., можна прийти до висновку, що аспект пере адекватності домінував у перші дві повоєнні декади, відповідала і критика перекладацької праці, котра у більї випадків обмежувалася хіба що аналізом біжучої І практики, здебільшого з мовознавчого погляду. Переклад історико-літературна проблема аналізувався лише сі Більш систематично ця проблематика почала висвітлюватися: словацькій літературній історіографії розбору діяльності у добу посилення компаративістичних тенденцій, як про це свідчать праці В.Кохола (Ivan Krasko v destine II Slovenské literatura. - 1960. -N 2. -S. 208-218, Sućasnó slavenskâ \mezia v ćeskom zrkadle II Slovenskâ literatura. -1963. -N 1. - S. 65- П, Slovo a basnicky tvar. -Bratislava, 1966. -294 s.) В. Турчаного {К poetike Hviezdoslavovych preldadov (Rozbor prekladu l'uSkinovych Cigânov II Slovenskâ literatura. -1960. -N- 2. - S- 213-'18, 1961. -N 1. - S. 36-48) Й.Фелікса (Slovensky preklad v l>crspektive historié a dneśka // Romboid. -1968. -N 2. -S. 3-Ю, N •l -S. 80-94). Невдовзі аналіз перекладів стає органічною складовою компаративістичних досліджень наступної генерації фахово на-Ішштованих компаративістів, де у першу чергу форсується проблематика перекладацького вибору, що розуміється як результат Іого чи іншого зв'язку з інонаціональними цінностями. Поступово ці дослідження набували специфічної форми, про що І ІІідчить, скажімо, праця А.Поповича "Російська література на ('ловаччині в 1863-1875 pp." студії С. Леснякової (Aktualna f vvvinovâ hodnota prekladu //Slavica Slovaca. -1972. -N 4. -S. 312-ł 19, Prekladanie ruskej literatury do slovenciny II Slovenskâ a ruska literatura. Vzfahy a sûvislosti. -Bratislava 1973. -S. 293-305, Józef Skultéty -pre/dadatef ruskej literatury II Slavica Slovaca. -1974. -N ' -S. 144-152), теоретичні розробки ЙТвіща (Див.: Druhavâ structura slovenskej a polskej romantickej bâjky // Slavia. -1966. -N I -S. 554-574, Transformâcia druhovej Struktury v preklade // Slavica Slovaca, -1972. -N 4. -S. 334-352, Hviezdoslavovepreklady Mickiewiczovej poézie // Slovensko-slovanské literarne vztfahy. -Mratislava, 1966.-S. 97-122). Безпосередньо з компаративістичними зусиллями 60-х I нжів пов'язаний і збірник перекладознавчих праць А.Поповича побудована переважно на російському матеріалі, його ж ІнГшіографічний покажчик "Художній переклад у ЧССР" I1 hnelecky preklad v CSSR. - Martin, 1975)-Теоретичних аспектів
Slovenské pohl'ady. -1975. -N 9. -S. 40-56). Намагання Іослідників диференціювати аспекти аналізу художнього пере-Ічілду, заглибитися в теоретичну систематику в цей час иоІГязані, крім усього іншого, ще й загостренням політичної (.иіуащ), „нормалізаторським*1 Тиском, що його відчувало чимЙІ Наступною галуззю, яка активно розвивалася в 70-ті ррЗІ Паралельнофз розвитком генологічних поглядів у компара-1 Конкретною спробою розвинути компаративно-генологічні підходи в галузі теорії та історичного висвітлення був моноте-матичний випуск журналу "Slavica Slovaca" (№2 1972) -Я "Романтизм". У концептуальній статті Д.Дюришина накресленої основні методологічно-методичні підходи проекту в аплікація особливо на вивчення міжлітературних взаємин словацько|| Історичної новели доби романтизму, романтичної балади і романтичної поеми. Дискусія, організована в цьому виданні исвідчила цілу низку як переваг, так і пересторог на шляху даного проекту (Див.: Miko F. Komparatistika, analyza a omunikâcia. S. 152-153, Cepan O. Romantizmus a mesianismus. -S. 154-156, Urtan R. Problemy slovenského romantizmu. —S. 156-161, HviaC J. l'oznâmky ku koncepcii romantizmu. -S. 161-163, Nevrly M.Niektoré \poloccne örty ukrajinského a slovenského romantizmu. -S. 163-165, I IviSc J. Kongrontâcia slovenského apolského romantizmu. - S. 168-171, Chmel R. Ponâmka k vzt'ahu slovenského a madarského romantizmu. -S. 171-172, Panovovâ E. K metodologie skûmania slovenského romantizmu. -S. 173-175, Klâtik Z. Typologickâ konfrontâcia slovenského a srbského romantizmu. -S. 140-151. До цієї ж серії належить і узагальнююча студія К.Розенбаума Slovensky romantizmus v stredoevropskom literarnom kontexte // ("eskoslovenske prednaSky pro YII mezinarodoi sjezd slavistu ve Varsave. -Praha, 1973. -S. 37-46).
Наступним результатом конкретного вивчення на цій же ниві була монотематична колективна праця "Історична новела (міжлітературні взаємини словацького романтизму" (Ihstorickâ novela (medziliterârne suvislosti slovenského romantizmu) II Literaria XYIII, 1975. -Bratislava, 1976. -183 s.), в якій простежувалися видові та жанрові аспекти словацької романтичної новели у її зіставленні з російською, польською, угорською, чеською, хорватською, українською, болгарською й частково англійською романтичною прозою. Перспективність даного дослідження можна вбачати передусім у можливості иичленувати модельний жанрово-видовий тип конкретизації певного літературного напрямку на підставі міжлітературного еволюційного цілого, що уявляється єдино можливим шляхом вивчення як національнолітературної специфіки, так і пізнання Іакономірностей літературного процесу в його ширших міжлітературних реляціях. Перспектива порівняльного дослідження літератури в 70-ті pp. визначила й подальші можливості внутрішньої диференціації І а поглиблення аналітичних підходів у дусі історичної поетики І а комплексного підходу до явищ літератури та літературного процесу. Ідеться, зокрема, про порівняльну віршологію, основу якої заклала фундаментальна праця МБакоша "Розвиток сло-Імцького вірша від штурівської школи" (Vyvin slovenského versa od skoly Sturovej. -Trnava, 1939, 1949, Bratislava, 1966). У цьому ряду слід назвати студії В.Кохола "Слово і поетична форма" (Slovo a bâsnicky tvar. - Bratislava, 1966, Metrum a rytmus v bâsmckom preklade II Literaria IX, 1966. - Bratislava, 1968. - S. 45, Preklad a verS //Ceskoslovenské prednaaky pré Medzinârodny zjazd vo Varäave. -Praha, 1973. -S. 253-260), низ* студій В.Турчаного, об'єднаних у книжці Рима в словацькій пв езії" (Rym v slovenskej poézii. - Bratislava, 1975). Аналогічна ситуація склалася й в царині порівняльна стилістики. Ширший чи вужчий стилістичний аналіз тексту прк сутній в усіх компаративістичних працях інтерноконтактного типологічного характеру. Ідеться здебільшого про аплікува певних принципів, продемонстрованих у низці Ф.Міко (Див.: Estetika vyrazu. -Bratislava, 1969. -292 s., Text Styl. -Bratislava, 1970. -188 s.). У 70-х роках Ф. Міко здійс» розробку принципів порівняльного стилістичного аналізу лише в галузі художнього перекладу з категорією „перек ності", але й при порівняльному аналізі літературних тексті загалом (Див.: Stylové konfrontâcie. - Bratislava 1976. - 347 s.). Перспективною є, безперечно, і галузь літературної мунікації, котра безпосередньо виявляє можливості для розе рення робочих підходів у компаративістиці не лише у парк аналізу літературного тексту, а й при формулюванні деяких тес ретичних принципів. Дана галузь видається особливо ною з огляду на те, що предметом порівняльного дослідження (власне, міжлітературна комунікація. При цьому літературна мунікація, формулюючи власні засади стосовно проблеми к тактів між творчістю та її реципієнтом, продукцією і споя ням, у загальному вигляді вирішує центральне міжлітературної рецепції літературного твору. Між словацької) компаративістикою та теорією комунікації відбуваються спс дичні контакти, хоча у більшості випадків лише зовнішньог характеру. Розвиток порівняльних аспектів, не доходячи до ди<] ренціації аналітичних засобів, підходів та практик, все ж власний квантитативний масштаб, що підтверджується, зокре* конституюванням орієнталістики компаративного спрямува (Див.: Gâlik M. Naturalism A Changing Concept //East and West, -1966. -N 4. -S. 310-328 (Rome), Studies in Modern Chine Literary Criticism || Asian and African Studies. -Bratislava, 1973. S. 29-50; Mucka J. Le conte de A.P. Tchecav et le cont de Ngug Conhg Hoan || Zbornflc z konferencie о teoretickych problé âzijskych a africkych literatur vo Weimare. - Weimar, Celnârovâ X. Die Menschen vom Abgund in der Auffassung vc Orhan Remal und Maxim Gorkii || Asian and African Studies. 1978). Визначальною рисою розвитку порівняльних дослідження u літературознавчому дискурсі 70-х років є, окрім розробки но-них робочих та теоретико-методологічних підходів, також запровадження досягнутих результатів у аналіз літературнОІЧ) процесу. Компаративістика перестала бути супроводжуючим, паралельно існуючим відгалуженням, ставши органічним складником літературознавчої свідомості, що засвідчує низка праць Істориків літератури (Rampak Z. Slovenski Uasicki dramatica 19 \torocia a inonarodno drama. -Bratislava, 1975. - 289 s.), Toitifcfk M. Literarne dvojobrazy. - Bratislava, 1976. - 296 s.>. Стан розвитку типологічних досліджень характеризує книжка Д, Дюришина "Про літературні контакти, стиль, рід, переклад " (О literârnzch vzfahoch, sloh, druh, preklad. - Bratislava, 1976. -309 s.), дослідження З.Клатіка "Словацький і 1977. -336 s.). Палітру книжкових монографій доповнює і моно- 299 s.), студія Я.Кошки "Словацькі погляди на болгарський південь" (Slovenske pohfady na bulharsky juh. - Bratislava, 1979), Іеоретичне дослідження Й.Гвіща "Проблеми літературної гено-югії" (Problemy literârnejgenologie, -Bratislava, 1978,). Ширші міжлітературні критерії словацької компара-нівістики 70-80-х pp. модифікувалися і завдяки конкретизації шлей порівняльного аналізу. До форсованих зусиль у розвитку порівняльного дослідження, передусім до пізнання особливостей приймаючого явища призвело й намагання інтерпретувати явища словацької літератури на тлі міжлітературного процесу, вия-ІІи ш місце словацької літератури у певних міжлітературних (интезах. Цьому посприяло, окрім усього іншого, проведення різного І м >ду міжнародних компаративістичних заходів. Ідеться про кон-Іреси славістів (Прага, 1968, Варшава, 1973, Загреб, 1978, Київ, 1983, Софія, 1988S Братислава 1993, Краків, 1998, а також кон-фсси Міжнародної асоціації порівняльного літературознавства ІІ.удапешт, 1976) Міжнародна конференція ЮНЕСКО (Київ, І (>79) та багато інших. Методологічні принципи. Особливістю сучасної словацької компаративістики, зумовленої присутністю в ній такої непересічної постаті, як Д.Дюришин, є те, що її еволюція відбувалася не лише в межах І історико-літературних, але у царині теоретичній задля вироб- і лення теоретико-методологічних принципів і методично* і робочого інструментарію. Основні напрямки внутріпшьої дифе- \ ренціації та поглиблення окремих галузей порівняльної теорії та І методології відповідали таким напрямкам: художній переклад, і компаративна генологія, віршологія, стилістика, теоретичні ас- І пекти міжлітературних синтезів, угруповань, національних і літератур, проблеми закономірностей розвитку літературного І процесу. Підтвердженням цього є, скажімо, переклад і видання і російською та багатьма мовами світу (німецькою, угорською, 1 англійською, китайською та ін.) праці Д.Дюришина "Теория ш сравнительного изучения Литературы" (Москва, 1979. -319 с.|| (Teoria literórnej komparatistiky. - Bratislava, 1975), яка вже понад 1 два десятиліття є не лише настільної книжкою для компара-1 тивістів колишнього Радянського Союзу, але й навчальним і посібником для студентів та аспірантів. Зрозуміло, що її не- 1 обхідно перекласти українською та перевидати. Тут же слід hskj звати монографії Дюришина "Проблеми літературної компа-І ративістики" (Problemy literórnej komparatustiky. -Bratislava/l 1967. —197 s.), "З історії та теорії літературної компара-\ тивістики " (Z dejin a teorie literârnej komparatistiky. —Bratislava;! 1970. -403 s.), "Теорія літературної компаративістики" П Teoria literarnejnej komparatistiky.-Brstisl&vz, 1975. -408 s./ "ПроЧ літературні зв'язки -Стиль, жанр. Переклад" (О literarnychj vzt'ahoch -Sloh, druh, preklad. -Bratislava, 1976. -312 s.), високої поціловані світовим літературознавством як спробу розробки таї систематизації основних теорем порівняльного дослідження! літератури. j У цьому ж дискурсі варто розглядати статтю М.БакошаІ "Проблема періодизації міжлітературних зв'язків" (О problémm periodizâcie medziliterârnych vzt'ahov // Zum Problem den Periodisierung interliterarischer Bezihungen. Slavica Slovaca, 1967.1 -N 2. -S- 105-112), студію К.Розенбаума "Нарис стану і завдант словацької літературної компаративістики" (Naćrt stavu a иІоЩ slovenskej literârnej komparatistiky II Slavica Slovaca. - 1966. - Vn 2. -S. 156-163), А.Поповича "Про два літературні синтези" (Ш dvoch literârnych syntezach // Slovenskâ literatura. -1966. -N 1. -Sa 83-96), працю П-Петруса "Про деякі теоретико-методологічнш проблеми порівняльного вивчення літератур" (K niektórymi teoreticko-metodologickym problemom porovnàvacieho skûmanim literatur II Sbornik Sevcenkovsky. -Bratislava, 1965. -S. 83-96>| розвідку Д.Дюришина "Основні типи літературних зв'язків 1 залежностей " (Zâkladné typy literârnydh vzfahow a sûvislosti // Aktoelle Probleme der Vergleichenden Literaturforschung. -Berlin, 1968.-S. 47-59/ Теорія і методологія літературної компаративістики (котру, як бачимо, в СРСР у репресивний період 70-х'років цнотливо називали "порівняльним літературознавством", уникаючи загальновживаного в науковому дискурсі терміну "компаративістика") відігравала інтроструктурну роль саме у- переломні періоди впровадження та розвитку ідей міжлітературності у словацькому історико-літературному дискурсі, коли компара-тивістична практика поставала веред проблемою попгуків історико-літературної уповноваженості, функціональності наслідків власної праці чи була поставлена перед необхідністю ігнорувати традиційно змодельовані підходи. Таку функцію виконували, наприклад, у боротьбі з практиками "впливологі'І" згадувані праці Р.Угляра, К.Розенбаума і М.Бакоша, котрі не лише за словацьких умов, але й з огляду на зростання порівняльних підходів у європейській компаративістичній думці загалом, були прагненням вберегти компаративістику від наслідків прямолінійного та здебільшого самоцільного емпіризму. Спробуємо коротко визначити основні теоретичні засади, що творять модель сучасного розвитку теоретико-методологічного мислення словацької літературної компаративістики. 1. Теоретико-методологічні проблеми, як і літературно-Історична практика, порівняльного вивчення літератури багато в чому залежить від ставлення до основних теоретичних передумов розвитку літературознавства. Передусім ідеться про посту-иювання предмету й мети компаративістики. Безпосередньо від цього залежить і питання про функцію порівняльних підходів у системі літературознавства, як і концепція світової літератури, Іак само як проблема вихідної позиції та кінцевої мети дослідження. Ці теоретичні настанови й похідні від них проблеми не нові для теорії компаративістики, але часто-густо вони нирішуються випадково, подеколи емпірично в процесі компаративної практики. При цьому, однак, зрозуміло, що ієрархію конкретних методологічних підходів неможливо встановити без однозначної і теоретично викінченої відповіді на поставлені запитання, оскільки вони закономірно впливають не лише на сукупність методологічних підходів, але й на загальний напрямок і кінцеві висновки. 2. Формуючи предмет порівняльного дослідження, слід ма~ 1 Цілеспрямований погляд на сенс порівняльного підходу і 3. Таке ширше розуміння предмету порівняльного аспекту і 4. З усвідомленого таким чином предмету й мети І У першій стадії розвитку літературної компаративістики, | коли на чолі дослідження стояло передусім збирання матеріалу і та його попередня класифікація, у теоретичній сфері йшлося про'І розпрацювання не лише самої методики, але й методології. І Ідеться не просто про розширення реєстру дотеперішніх дис-] циплін літературознавства, оскільки компаративний підхід зав- | жди був.присутній як при історико-літературному, так і теоретичному дослідженні літературного явища. Мова іде про розширення традиційно звуженого уявлення про історію літератури і водночас про збагачення теоретичних можливостей. 5. Моністична концепція історії літератури вилучає не ли 6. Мета літературної компаративістики - пізнання зако 7. Потреби наукової практики вимагають дальшого поділу У контактно-генетичній сфері ідеться загалом пвдИ розрізнення т. зв. екстерних та інтерних контактів, далі прямихтИ опосередкованих, а також різних форм літературної рецеїщшя Необхідність ближчого розгляду взаємозумовленості, характеру» і наслідків конкретних зв'язків вимагає розрізнення посутньої тЛ аксидентальної форм рецепції, відносно активної і пасивно^И тобто міри творчого характеру -рецепції, інтеграційної та дифов ренційної. Членування інтеграційних та диференційних фориЯ рецепції є з огляду на інноваційний процес літературної творця чості практично невичерпним і вимагає індивідуального ггідходиИ з боку дослідника, спеціального у кожному конкретному випад- Я «У- Я 8. Галузь типологічних аналогій та відмінностей ставигаЯ питання про об'єктивну обумовленість літературного явища де-в термінантами літературного і мистецького характеру загалом^«далі детермінантами психологічного і ширшого суспільного ха-'-І рактеру. У межах літературно-естетичної обумовленості типові логічних аналогій та відмінностей увага зосереджується на ок-1 ремих складниках літературного твору, на творі як у певному • сенсі основної історико-літературної одиниці, на проблематииПІ жанрової і стильової класифікації літератури, з урахуванням,! класифікаційних параметрів таких одиниць історико- і літературного процесу, якими є, наприклад, національна f література, міжлітературні об'єднання національних літератур і і в кінцевому підсумку така історико-літературна одиниця, як J світова література.'Витлумачена таким чином категорія типо-"| логічних взаємозалежностей уможливлює включення до кута J зору дослідження не лише теоретичних аспектів літератури, а Й І вивчення закономірностей міжлітературного процесу в най- J ширшому сенсі. Аналіз типологічних взаємин між | літературними явищами і процесами вказує на кінцеву мету > дослідження, і тим самим зміцнює й обсяг та значення досі пе-реважаючих контактно-генетичних зв'язків, котрі стають завдяки цьому не метою, а засобом досягнення ширшого, уншерса-льнішого розуміння мети. 9. Вивчення інтерних контактів, зв'язків між художніми Іищюнальнолітературного, так І міжлітературного походження. Міжлітературні (як, і нащЧшальнолітературні) імпульси втрача-«пь у системі твору (процесу) характер чужорідності та Інтерпретуються як органічна, функціонально зумовлена складова. Відтак категорія-"вплив", "залежність" стає методологічно безозначною. 10. Зі згаданої теоретичної аксіоми закономірно випливає й 11. Втім очевидно, що теза про вирішальну роль приймаю
12. Згадувані категорії, _як і послідовне дотримування 13. Принцип історизму є, як відомо, підґрунтям історичної історія входить у текст, а текст в історію. Про намагагащВ втілювати принципи історичної поетики у компаративістичномуіі дослідженні свідчить, наприклад, і фреквенція та спосЙгЦ інтерпретації таких літературознавчих категорій, яи| літературний твір, жанр, стиль, стильова формація, національна^! література, міжлітературні єдності, світова література^ літературний контекст, конвенція, літературна традиція тощо. Ц
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; просмотров: 212; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.81.240 (0.147 с.) |