Структура законодавчих і нормативних актів з банкрутства підприємств і пошук управлінського рішення

Відповідно до Конституції в Україні визнається та діє принцип вер­ховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Зако­ни і інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй (стаття 8). Ретельний аналіз відносин фінансової санації, дослідження структури управління визначають особливості розвитку виробничої системи. Це відбувається в нерозривному зв'язку з ієрархі­єю правових норм, що вимагає додаткової градації нормативних актів за ступенем їх впливу на систему відносин, рівню узгодженості з іншими правовими нормами, тривалості дії у часі та глибини наслідків, що до­сягаються.

Нормативно-правові акти органів центральної виконавчої влади і місцевого самоврядування видаються в різних формах (рішення, розпо­рядження, накази, роз'яснення, листи тощо) і містять правові норми, які не повинні суперечити змісту законодавчих актів країни. Застосування протизаконних чи суперечливих норм створює загрозу економічним ін­тересам інших суб'єктів відносин фінансової санації і банкрутства, тому може викликати з їхнього боку відповідні дії, що веде до виникнення проблем або конфліктів у відносинах. Оскільки законодавство України;і питань банкрутства динамічно формується і оновлюється, попереднім етапом вивчення банкрутства у кожному випадку стає аналіз норматив­них вимог щодо їх відповідності закону, узгодженості одна з одною, вияв-

 

лення суперечностей тощо. Законодавством щодо санації і банкрутства вважається сукупність нормативно-правових актів, які регулюють цей сектор суспільних відносин та визначають своєрідні правила гри (право­ве поле) для суб'єктів відносин - рис. 10.1.

Рис. 10.1. Сукупність нормативно-правових актів для дослідження бан­крота та відносин навколо нього

Для ефективності зіставлення нормативних вимог у відносинах фі­нансової санації рекомендовано групувати нормативні акти за розділа­ми:

1) державне регулювання;

2) приватизація і секторальний аналіз;

3) галузеві норми;

4) антимонопольне законодавство;

5) фінансовий обіг;

6) оподаткування;

7) судова практика з питань санації підприємств.

Господарський кодекс України (розділ 23) містить основні позиції щодо процедури визнання суб'єкта підприємництва банкрутом у на­ступних статтях: стаття 209. Неспроможність суб'єкта підприємництва; стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників; стаття 211. За­ходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва; стаття

212. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника; стаття 213. Майнові активи неплатоспроможного боржника; стаття 214. Державна політика з питань банкрутства; стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство.

У Господарському кодексі містяться лише загальні підходи, які засто­совуються до боржника-банкрута в господарському комплексі регіону. Більш докладні норми і правила поведінки суб'єктів відносин фінансової санації і банкрутства містить спеціальне законодавство України.

Основним законодавчим актом з фінансової санації виступає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» № 784 - XIV від ЗО червня 1999 року, який став новою редакцією Закону «Про банкрутство» № 2343-ХП від 14 травня 1992 року. Примітно, що за короткий строк економічних трансформацій це вже дру­га редакція Закону, яка зазнала істотних змін, безперервно оновлюєть­ся сьогодні. Цей факт ще раз підтверджує складність і неоднозначність соціально-економічного явища банкрутства в господарському комплексі, налаштовує фахівців на ретельне і зважене використовування наданих повноважень в управлінні фінансовою санацією підприємства.

Закон містить 7 розділів:

1. Загальні положення (5 статей).

2. Провадження у справах про банкрутство (16 статей).

3. Ліквідаційна процедура (11 статей).

4. Мирова угода (5 статей).

5. Припинення провадження у справі про банкрутство (1 стаття).

6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємниць­кої діяльності (13 статей).

7. Прикінцеві положення.

Зміна окремих нормативних вимог або цілих розділів закону віддзер­калює практику і досвід усвідомлення механізмів фінансової санації в структурі продуктивних сил країни.

Рокрокові дії суб'єктів управління регламентовані в спеціальних за­конодавчих актах. Наприклад, Закони України «Про оподаткування при­бутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, „Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулюван­ня ринків фінансових послуг" від 1.2 липня 2001 року № 2664-ІП, «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 348-IV ви­значають особливості управління господарською діяльністю галузевих суб'єктів, зокрема, у режимі фінансової санації.

Закони України „Про аудиторську діяльність" від 14 вересня 2006 року № 140-V, «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціноч­ну діяльність в Україні» та інші регламентують окремі управлінські дії чи процедури з приводу фінансового оздоровлення підприємства.

Кримінальний кодекс України в Розділі „Злочини проти власності" містить декілька статей, які безпосередньо відносяться до банкрутства суб'єкта господарювання, зокрема: стаття 218. Фіктивне банкрутство; стаття 219. Доведення до банкрутства; стаття 220. Приховування стійкої фінансової неспроможності; стаття 221. Незаконні дії у випадку банкрут­ства.

Для з'ясування окремих аспектів банкрутства використовується су­дова практика, коментарі судових і виконавчих органів, публікації фа­хівців з цих питань. Перелік нормативних документів не можна вважати вичерпним, оскільки законодавчі акти постійно поповнюються, видозмі­нюються, оновлюються.

Сучасний фахівець повинен оперативно орієнтуватися в безлічі нор­мативів, положень, різних інструкцій і рекомендацій з приводу банкрут­ства для того, щоб інтегрально оцінювати фактичний стан суб'єкта у ході фінансової санації, усвідомлювати суспільну потребу в оздоровчих захо­дах. На таких засадах будується управління підприємством-банкрутом, пошук шляхів виходу з фінансових утруднень. Важливим сектором та­кож виступають законодавчі акти з питань приватизації, іноземних інвес­тицій, галузеві норми та стандарти діяльності.

Існуючі в суспільстві нормативно-правові вимоги розглядаються в їхній підпорядкованості згідно ієрархії правових актів. При цьому кіль­кість правових норм, які містяться в різних документах, суттєво відрізня­ється. Наприклад, спеціальний Закон «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкротом» повністю присвячений питанням санації і банкрутства, тому містить найбільшу кількість регу­ляторних норм.

В інших законах, які мають таку ж правову силу, норми щодо бан­крутства або фінансової санації містяться лише в окремих статтях, при­свячених цим фазам господарської діяльності. При цьому юридична на­ука віддає перевагу нормам спеціального закону, якщо вони не узгоджені з нормами загального закону. Інструкції і внутрішні документи госпо­дарського суб'єкта не можуть містити норми, які суперечать кодексу або законам. При невіповідності будь-якої норми внутрішнього документа нормам закону пріоритет надається нормі із закону.

Для наочності ієрархію законодавчих і правових актів України, яка застосовується в аналізі питань щодо фінансової санації і банкрутства, надано на рис. 10.2.

Звичайно, до прийняття управлінських рішень залучається широ­ке коло осіб, зокрема, працівники господарського суб'єкта, кредиторів, службові особи господарського суду і державних органів. Спільно вони розробляють і реалізують практичні дії щодо виходу з фінансової кризи, а процедура управління підприємством-банкротом здійснюється на ко-

легіальній основі. На етапі узгодження рішень стосовно банкрута суб'єкти виконують управлінські функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

Найменування нормативного акту
Загальне законо­давство Спеціальне за­конодавство	Конституція України
Закони, Укази Президента України
Документи Уряду..........................................
Нормативи місцевих органів влади
Судова практика
Інші нормативні документи
Внутрішні документи суб'єкта

Рис. 10.2. Ієрархія нормативно-правових актів для порівняльного аналі­зу і пошуку управлінського рішення в питаннях фінансової санації

Нормативні документи наділяють кожного суб'єкта певними повно­важеннями у відносинах фінансової санації. Згідно з повноваженнями суб'єктів управління виокремлюється прямий чи опосередкований вплив на відносини фінансової санації.

Отже, до суб'єктів управління в такому випадку належать: учасники господарської діяльності - підприємство-боржник, інвес­тори, професійні учасники (арбітражний керуючий, оцінювач, ауди­тор тощо) - суб'єкти впливу прямого типу;

державні та контролюючі органи, органи законодавчої та судової вла­
ди; з

громадські, правозахисні й інші організації, наділені повноваження­ми щодо банкрута - суб'єкти впливу опосередкованого типу; наукові організації, установи, колективи, що досліджують фінансову санацію та банкрутство підприємств - суб'єкти відносин особливого типу.

Сукупність цілей, функцій та методів впливу, діапазон застосовува­них повноважень суб'єкта відносин фінансової санації визначається згід­но з завданням управління (рис, 10.3).

В масштабі національного господарства простежується диференці­ація перерахованих властивостей суб'єктів відносин, зокрема за вибо­ром об'єкта управління в заданому регіоні, а також координація завдань управління в межах регіону (рис. 10.4).

_И483

Завдання управління фінансовою санацією

Рис. 10.3. Схема реалізації завдання управління стосовно банкрута СУ - суб'єкт управління у відносинах фінансової санації

Завдання управлінняРис. 10.4. Схема реалізації завдання управління фінансовою санацією в регіональному господарському комплексі

Виходячи з поставленої задачі управління, регіональний учасник відносин фінансової санації формулює власні пропозиції щодо об'єкта управління і вступає у взаємодію з об'єктом управління, а також іншими учасниками відносин фінансової санації. Тим самим пропонується ви­дозмінена структура відносин, яка відрізняється від вже запропонованої чи сформованої моделі як сукупності відносин навколо підприємства-банкрута (вектор впливу В). Схематично така пропозиція може бути відображена зміною пропорцій секторів різних груп відносин фінансової санації (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Схема деформації відносин фінансової санації після пропози­ції нових вимог (вектор впливу В)

—------- — структура системи відносин до деформації

__________ змінена структура системи відносин після деформації

і її

Згідно умов здійснення господарської діяльності така пропозиція вимагає від інших суб'єктів додаткових дій з узгодження пропозиції до власних вимог. Але насамперед можливий сценарій необхідно узгодити до вимог нормативно-правових актів та завдань управління, що висува­ються головними суб'єктами фінансової санації підприємства-банкрута.

 

Для застосування управлінських заходів з боку одного з суб'єктів по­трібні не тільки фінансово-економічні вимоги стосовно банкрута чи його майна. Най важливим у сучасних умовах виявляються вміння управляти складними стосунками, вирішувати багатофакторні завдання управлін­ня, дотримуватися вимог та узгоджень, що були зроблені раніше. Це на­дає процесу управління фінансовою санацією підприємства усталеного характеру.