Клініка і діагностика ступеня опіку

Під дією термічного чинника виникають місцеві та загальні порушення. Невеликі опіки перебігають переважно як місцевий процес. При значних ураженнях шкіри в обпечених спостерігаються суттєві загальні розлади в організмі, що зумовлюють розвиток опікової хвороби. Тяжкість перебігу опіків залежить від площі та глибини ураження шкіри (рис. 2.3.1). Розрізняють чотири ступені опіку:

/ ступінь - характеризується ураженням лише поверхневих шарів епідермісу і проявляється пекучим болем, почервонінням та незначним набряком шкіри. Триває він 2-3 дні. Найбільш характерним прикладом опіку І ступеня є опік тіла, що виникає при неконтрольованому прийманні сонячних ванн.

// ступінь - це глибше ураження епідермісу (до базального шару) з утворенням на поверхні шкіри пухирів, наповнених прозорою серозною рідиною. Вони виникають внаслідок розширення та підвищення проникності кровонос­них капілярів шкіри, накопичення рідкої частини крові й відшарування поверхне­вого шару епідермісу. Пухирі виникають через декілька хвилин після опіку, але можуть утворюватись і наступного дня. При розкритті пухиря на дні його видно яскраво-червоний сосочковий шар шкіри. При сприятливому перебігу опіку на 4-6-ту добу рідина з пухиря всмоктується, а на 10-12 добу наступає епітелізація пошкодженої ділянки шкіри.

Слід зазначити, що при неускладнених опіках І-ІІ ступенів шкіра повністю відновлюється без формування рубців.

 

 

Рис. 2.3.2. Хворий Б., 2 роки. Опік III Б ст.

(50 % поверхні тіла). Рани закриті ксенодермотрансплантатами.

 

/// ступінь - некротична фор­ма, яку поділяють на ІІІ А і ІІІ Б, характеризується змертвінням по­верхневого шару шкіри, в тому числі частково і росткової зони еп­ідермісу (підгрупа А) зі збережен­ням волосяних цибулин, потових і сальних залоз. При цьому на фоні гіперемійованої шкіри і пухирів утворюються ділянки поверхне­вого некрозу шкіри (рис. 2.3.2). При опіках ІІІ ступеня (підгрупа Б) виникає некроз всієї товщі шкіри. Білки клітин шкіри згортаються і утворюють щільний струп. У зв'язку з повним руйнуванням росткового шару шкіри загоєння в цьому випад­ку відбувається вторинним натягом. На місці ураження шкіри утворюється тільки грануляційна тканина, яка заміщується сполучною тканиною з наступ­ним утворенням рубця.

IV ступінь - некроз шкіри і розміщених під нею тканин, що виникає при тривалій дії термічного чинника, як правило, полум'я. Це найтяжча форма оп­іку - обвуглювання, при якій уражається не тільки вся товща шкіри, а й підшкірна жирова клітковина, часто м'язи, сухожилки і навіть кістки. Уражені ділянки тіла набувають темного або мармурового забарвлення, щільні при пальпації, втрачаються усі види чутливості (тактильна, больова тощо). При глибоких опіках нерідко розвиваються гнійні процеси, внаслідок чого розплавляються змертвілі тканини та формуються грубі рубці, на яких з часом можуть утво­рюватись виразки, що не загоюються (рис. 2.3.3).

 

 

Рис. 2.3.3. Хворий С, 16 років. Термічний опік IV ст.

(55 % поверхні тіла).

 

 

Опіки І, II, та III А ступенів відносять до поверхневих, а III Б і IV - до глибоких. Слід зазначити, що при всіх поверхневих опіках зберігаються джерела епітелізації (ростковий шар епітелію, волосяні фолікули, вивідні протоки пото­вих та сальних залоз), що створює умови для повного відновлення пошкодженої ділянки шкіри. При глибоких опіках всі можливі дже­рела відновлення епітелію руйну­ються, внаслідок чого самостійно­го відновлення шкіри неможливе. Глибокі опіки III Б і IV ступенів площею до 10% вважаються об­меженими, тоді як опіки більшої

площі називають поширеними. У дітей віком до 15 років та людей похилого віку (60 років і більше) поверхневі опіки площею понад 15% і глибокі, понад 5%, є тя жкими. Глибокі опіки площею 50% вважаються несумісними з жит­тям, хоча на сьогодні вдається врятувати життя окремих хворих і з опіками більше 60 % поверхні тіла (В.В. Бігуняк, 2002).

Слід відмітити, що вищенаведена класифікація ступеня опіку досить громіздка, вносить путаницю при оформленні документації і її можна використо­вувати лише для визначення ступеня термічних опіків. Тому на XX з'їзді хірургів України (Тернопіль, 2002 рік) запропонована нова класифікація:

I ст. - епідермальний опік (поєднує І і II ступені старої класифікації);

II ст. - дермальний поверхневий опік (відповідає опіку III А ступеня - час­тковий некроз шкіри на глибину 0,05-0,5 мм.);

III ст. - дермальний глибокий опік (III Б ст. - повний некроз шкіри і підшкірної клітковини до поверхневої фасції);

IV ст. - субфасціальний опік (IV ст. - некроз шкіри і підлеглих тканин).

В запропонованій класифікації враховані патофізіологічні процеси і анатомічні взаємовідносини тканин, що дозволяє об'єктивізувати клініку, такти­ку і прогноз травми.