Тема .Система права. Система законодавства

Методичні поради

У ході вивчення цієї теми слід засвоїти поняття системи права та звернути увагу на її відмінність від правової системи. Охарактеризувати основні елементи системи права: галузі права, підгалузі права, правові інститути, правові норми. Розглянути основні критерії поділу норм на галузі права: предмет і метод правового регулювання. Дати визначення системи законодавства, зокрема зупинитись на її будові (горизонтальній, вертикальній та державно - організаційній). Показати співвідношення системи права і системи законодавства.

Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни:

Поняття «система права» і «система законодавства» використовуються для характеристики національного права і законодавства. Перше з них фіксує аспекти структурної дифе­ренціації правових норм, друге — аспекти структурної ди­ференціації законодавчих актів, яка склалася в тій чи іншій країні в її національному праві. Поняття «система права» виражає структуру змісту, а поняття «система законо­давства» — структуру форми позитивного права. їх структури перебувають у тісному взаємозв'язку.

Система права — це сукупність чинних норм права, якій вла­стиві як єдність та узгодженість, так і диференціація (поділ) на відносно самостійні структурні утворення (норми, інсти­тути, галузі права та ін.).

Єдність системи права обумовлюється тим, що, по-перше, все право як самостійне явище ґрунтується на єдиних загальнолюдських принципах гуманізму, справедливості, які є своєрідним каркасом права (норми, що не відповідають цим принципам, не є правовими); по-друге, право в усіх своїх проявах охороняється державою і передбачає можливість застосування державного примусу; по-третє, право обумовлене матеріальними, соціальними, культурними, ідеологічними та іншими умовами жит­тя суспільства, для яких характерна відносна єдність.

Узгодженість системи права — це обумовлена наявність субординаційних і координаційних зв'язків між нормами, інститута­ми, галузями права та відсутність суперечностей всередині цієї системи.

Диференціація (поділ) системи права. Це поняття означає поділ системи на відносно самостійні структурні елементи. В ло­гічній послідовності можна виокремити: а) структуру норми права; б) структуру правових інститутів — поділ їх на окремі правові норми; в) структуру підгалузі права — поділ її на логічно пов'язані між собою правові інститути в межах окремих галузей права; г) структуру галузі права — поділ її на логічно пов'язані між собою правові інститути та підгалузі права; ґ) структуру системи права — поділ її на логічно пов'язані між собою галузі права.

Об'єктивність системи права. Система права — це не резуль­тат свавільного розсуду законодавця, а своєрідний юридичний вираз системи суспільних відносин відповідного людського соціуму. Держава лише надає форми (оформлює) тій чи іншій си­стемі права, її галузям, інститутам, які склалися об'єктивно.

Система законодавства – вся система чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів певної країни, які формою існування (формального вираження) права.

Система законодавства є елементом правової системи. Система законодаства тісно пов’язана з системою права, але ці поняття не є тотожними. Основні відмінності між системою права і системою законодавства: 1) Право є завжди виразом справедливості. Закони можуть бути як справедливими (правовими), так і несправедливими (неправовими). 2) Система права має об’єктивний характер. Система законодавства залежить від суб’єктивного фактора – волі та діяльності законодавця, інших суб’єктів правотоврчості. 3) Право – система норм, а законодавство - система нормативно-правових актів. 4) Первинним елементом системи права є норма права. Первинним елементом системи законодавства є нормативно-правовий акт. 5) Система права і система законодавства не збігаються за обсягом. Система законодавства ширша за обсягом, оскільки її зміст включає не тільки норми права, а й інші положення (мотиви і мету видання тих чи інших актів, програмні положення, понятійних аппарат, тощо). 6) Система права поділяється на галузі за предметом і методом правового регулювання. Законодавство поділяється на галузі лише за предметом правового регулювання, а також в залежності від волі законодавця та зручності користування нормативними актами. 7) Право, переважно, має лише горизонтальну будову (за галузями права). Законодавство має ієрархічну або вертальну (за юридичною силою нормативних актів, та місцем правотворчого органу, який їх видав в державному механізмі), горизонтальну (за галузями законодавства) та державно – організаційну (у складних державах) будову.

 

Тема. Систематизація нормативно-правових актів

Методичні поради

Для розкриття теми заняття необхідно визначити поняття систематизації нормативних актів та її мету. Дати докладну характеристику основних видів систематизації нормативних актів кодифікації, консолідації, інкорпорації, назвати їх відмінності. Визначити мету кодифікації законодавства. Висвітлити види кодифікованих актів, зокрема основи законодавства, кодекси, статути, положення, регламенти та ін. Докладно зупинитись на зв'язку між системою права і систематизацією законодавства, зокрема на проблемі їх взаємного впливу.

Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни:

Систематизація нормативно - правових актів (законодавства) - це діяльність, спрямована на упорядкування й удосконалювання нормативного матеріалу шляхом його обробки і розташування за класифікаційними критеріями, що обирається відповідно до конкретних завдань і потреб. Результати систематизації - зводи, кодекси, збірники нормативних актів.

У результаті систематизації усуваються протиріччя між правовими нормами, скасовуються і створюються нові, більш сучасні або удосконалені, що відповідають потребам суспільного розвитку. Вони групуються за особливими системними ознаками, зводяться у кодекси, збірки законодавства й інші систематизовані акти.

Систематизація законодавства необхідна, по-перше, для подальшого розвитку законодавства. Аналіз і обробка діючих нормативних актів, угруповання правових розпоряджень за визначеною схемою, створення внутрішньо єдиної системи актів є необхідними умовами ефективності правотворчої діяльності, сприяють ліквідації прогалин, застарілих норм і протиріч у чинному законодавстві. По-друге, вона забезпечує зручності при реалізації права, можливість оперативно знаходити і правильно тлумачити всі потрібні норми. Систематизація є необхідною передумовою цілеспрямованого й ефективного правового виховання, наукових досліджень, навчання студентів.

У поняття систематизації законодавства включаються чотири самостійних форми правової діяльності: 1) збір державними органами, підприємствами, фірмами й іншими установами й організаціями діючих нормативних актів, їхня обробка і розташування за визначеною системою, збереження, а також видача довідок для зацікавлених органів, установ, окремих осіб за їх запитами (облік нормативних актів); 2) підготовка і видання різного роду зібрань і збірників нормативних актів (інкорпорація законодавства); 3) підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, виданих по одному питанню (консолідація законодавства); 4) підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), у яких містяться норми колишніх актів, які виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження (кодификація законодавства).

Теорія права розрізняє два основних види систематизації: інкорпорацію і кодификацію. Однак, у даний час використовується ще одна форма систематизації нормативно - правових актів - консолідація.

На сучасному етапі розвитку суспільства систематизація нормативно-правових актів починає здійснюватися ще на стадії їхнього опублікування в офіційних газетах, журналах, вісниках. У цих виданнях вони розташовуються за визначеною системою (у залежності від їхньої юридичної чинності, від органа їхній що прийняв, їхньої юридичної природи - нормативні - ненормативні і т.д.), кожному акту привласнюється свій номер.

Крім зазначеної вище первинної форми, існує два основних види систематизації: інкорпорація і кодификація. Кодификація законодавства - це форма корінної переробки діючих нормативних актів у визначеній сфері відносин, спосіб якісного упорядкування законодавства, забезпечення його погодженості і компактності, а також розчищення нормативного масиву, звільнення від застарілих, що не виправдали себе норм. У процесі кодификації укладач прагне об'єднати і систематизувати діючі норми, що виправдали себе, а також переробити їхній зміст, викласти нормативні розпорядження чітко і внутрішньо узгоджено, забезпечити максимальну повноту регулювання відповідної сфери відносин. Кодификація - це форма правотворчості.

У юридичній літературі і практиці розрізняють кілька видів кодификації: 1. Загальна кодификація – прийняття цілої серії кодифікованих актів по всім основним галузям законодавства. 2. Галузева кодификація, що охоплює законодавство тієї чи іншої галузі (наприклад, карний чи цивільний кодекси). 3. Спеціальна (комплексна) кодификація - це видання актів, що регулюють той чи інший правовий інститут (наприклад, митний кодекс, кодекс торгового мореплавства, кодекс про адміністративні правопорушення, бюджетний кодекс і т.д.).