Адміністративна відповідальність державних службовців

Основними завданнями адміністративної відповідальності державних службовців є:

— охорона суспільних відносин, які виникають у процесі
їхньої діяльності щодо виконання повноважень держав­
них органів від протиправної поведінки, яка суперечить
державним потребам;

— гарантування прав громадян;

— виховання державних службовців у дусі дотримання різ­
них адміністративних правил і тим самим недопущення
дисциплінарних проступків;

— досягнення тієї поведінки, яка вимагається законами,
наказами, розпорядженнями і вказівками вищих у поряд­
ку підлеглості керівниками¹.

У більшості випадків державні службовці притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах та в порядку, встановленому КпАП України, тобто як загальні суб'єкти адміністративного проступку, якщо вчинений ними адміністративний проступок не пов'язаний з виконанням служ­бових обов'язків.

Як суб'єкт адміністративного проступку, державний службо­вець повинен відповідати наступним вимогам:

— бути осудною особою, тобто особою, яка розуміє значен­
ня своїх дій та може ними керувати;

— досягти на момент вчинення проступку шістнадцятиріч­
ного віку.

За вчинення адміністративних проступків до державних службовців можуть бути накладені такі адміністративні стяг­нення: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом

Ноздрачев А. Ф. Государственная служба... — С 500.

адміністративного проступку; конфіскація; позбавлення спеціаль­ного права; виправні роботи, адміністративний арешт.

Попри це, державні службовці, за вчинення ряду адмініст­ративних проступків, притягуються до адміністративної відпо­відальності як спеціальні суб'єкти, тобто, якщо вони є посадо­вими особами. Поняття «посадова особа» та її правовий статус розглядаються у розділі 5 цього підручника. Відповідно до статті 14 КпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності лише за проступки, пов'язані з недодержан­ням тих правил, які входять до їх службових обов'язків: у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та ін. До посадових осіб застосовуються такі адміністративні стягнення, як попереджен­ня та штраф. При цьому, важливо зазначити, штрафні санкції, які застосовуються до посадових осіб, встановлюються у біль­шому розмірі, ніж штрафні санкції щодо громадян.

Це зумовлено тим, що на посадових осіб покладається ви­конання таких обов'язків, які відзначаються особливим харак­тером і мають публічне значення.

Недодержання посадовою особою встановлених правил є, водночас, і адміністративним, і дисциплінарним проступком, що й зумовлює застосування, в ряді випадків, як адміністра­тивної, так і дисциплінарної відповідальності.

Фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративний проступок, під яким розуміють протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 15 КпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців, призваних на збори вій­ськовозобов'язаних і працівників органів внутрішніх справ, яка проявляється в тому, що названі особи за скоєння адміністра­тивного проступку притягуються до відповідальності на підста­ві дисциплінарних статутів, тобто притягуються до дисциплі­нарної відповідальності.

Водночас, за порушення правил, норм і стандартів, які сто­суються забезпечення безпеки дорожнього руху; санітарно-гігі-

єнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; правил охоти, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил, здійснення корупційних дій та інших правопорушень, пов'яза­них з корупцією, неправомірне використання державного май­на, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої ухвали судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від вико­нання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю і за контрабанду названі вище особи притягуються до адміністративної відповідальності на загаль­них підставах. При цьому, до них не можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення, як виправні роботи або адмі­ністративний арешт. Водночас, органи та посадові особи, яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть і в цих випадках передавати матеріали про правопорушення відпо­відним органам для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Порядок накладення адміністративних стягнень на держав­них службовців визначається КпАП, зокрема:

— стягнення накладаються в межах, встановлених норма­
тивним актом, який передбачає відповідальність за адмі­
ністративний проступок;

—оплатне вилучення предмета і конфіскація як додаткові стягнення можуть накладатися лише у випадках, коли їх застосування прямо передбачено законом;

— стягнення накладаються у точно визначених законом межах;

— при накладенні стягнень повинні враховуватися: обстави­
ни, які виключають адміністративну відповідальність; під­
відомчість справ; строки давності; обставини, які пом'як­
шують і обтяжують відповідальність.

Щодо строків притягнення державних службовців до адмі­ністративної відповідальності, слід зазначити, що за загальним правилом вони накладаються не пізніше, ніж через два місці з дня його вчинення, а при тривалому проступку — два місяці з дня його виявлення. З даного правила є деякі виключення. У тому випадку, коли по факту правопорушення було поруше­но кримінальну справу, а потім прийнято рішення щодо її закриття, адміністративне стягнення може бути накладено не

пізніше, ніж через місяць з дня прийняття такого рішення. У ви­падку вчинення порушення митних правил, за яке встановлена адміністративна відповідальність і накладається адміністративне стягнення у вигляді конфіскації, особа притягується до відпові­дальності незалежно від часу скоєння того протиправного діяння. Чинне адміністративне законодавство встановлює, що спра­ви про адміністративні проступки розглядаються спеціально уповноваженими державними органами, а саме:

— адміністративною комісією;

— виконавчими комітетами селищних, сільських рад;

— районним (міським) судом (суддями);

— органами внутрішніх справ, органами державних інспек­
цій та іншими органами (посадовими особами), уповнова­
женими на це законодавством.

Окрім КпАП адміністративна відповідальність державних службовців визначається Законом «Про боротьбу з корупцією». Підставами для притягнення державних службовців до адмі­ністративної відповідальності відповідно до цього закону, є вчи­нення ними таких діянь:

1) корупції, тобто діяльність осіб, уповноважених на вико­
нання функцій держави, яка спрямована на протиправне вико­
ристання наданих їм повноважень для одержання матеріальних
благ, послуг, пільг або інших переваг;

2) корупційних діянь, якими є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на вико­
нання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому
числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх
придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою за їх
фактичну (дійсну) вартість;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функ­
цій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів,
нерухомості або іншого майна з використанням при цьому
пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством;

3) інших правопорушень, пов'язаних з корупцією (порушен­
ня спеціальних обмежень, порушення вимог фінансового конт­
ролю, невжиття заходів щодо боротьби з корупцією, умисне
невиконання своїх обов'язків по боротьбі з корупцією).

За вчинення корупційних діянь чинне законодавство перед­бачає і адміністративну, і дисциплінарну відповідальності. Дис­циплінарна відповідальність проявляється в тому, що до винної особи застосовуються такі стягнення, як звільнення із займа­ної посади або усунення від виконання функцій держави. Під усуненням розуміється дострокове припинення депутатських повноважень, або звільнення з виборної посади, а так само звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби). Водночас, до неї застосовуються такі стягнення, як штраф та заборона протягом трьох років з дня звільнення займати посади в державних органах та їхньому апараті або протягом п'яти років балотува­тися у депутати або на виборні посади в державні органи.

Суб'єктивну сторону корупційних діянь характеризують вина, мотив і мета. Вина — це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності. Корупцій-ні діяння можуть вчинятися тільки за наявності прямого умис­лу, тобто, особа, яка його вчиняє усвідомлює протиправний характер свого діяння чи бездіяльності, передбачає його шкід­ливі наслідки і бажає їх настання.

За загальним правилом мотив і мета є факультативними озна­ками суб'єктивної сторони адміністративного проступку. Водно­час, при вчиненні такого діяння як корупція, мета є обов'язковою ознакою, оскільки вона передбачається в диспозиції статті 1 За­кону «Про боротьбу з корупцією». Метою корупції, яка зазначена у названій статті, є незаконне одержання «винагороди, подарун­ку, інших матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг».

Спеціальним об'єктом корупційних діянь є встановлений порядок здійснення державним службовцем своїх службових обов'язків. Окрім названого, об'єктом конкретних корупційних діянь також можуть бути інші суспільні відносини, наприклад: встановлений порядок надання державними службовцями інфор­мації фізичним і юридичним особам; встановлений порядок сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні ними під­приємницької діяльності та ін.

Об'єктивна сторона корупційних діянь характеризується діями (наприклад, здійснення функцій повіреного третіх осіб,

здійснення діяльності на умовах сумісництва та ін.) або безді­яльністю (неподання декларації, нескладання протоколу про адміністративний проступок, ненадання інформації та ін.). Для деяких корупційних діянь характерним є така ознака об'єктив­ної сторони, як спосіб здійснення протиправного діяння, на­приклад, одержання кредиту шляхом використання пільг, не передбачених чинним законодавством.

ГЛАВА З

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Відповідно до чинного законодавства державні службовці, які невиконанням або неналежним виконанням своїх посадо­вих обов'язків заподіяли збитків державному органу або третім особам, притягуються до цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ставить за мету відшкоду­вання збитків, під якими прийнято розуміти реальні збитки та упущену вигоду. Реальні збитки являють собою втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода — це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності, окрім майнової шкоди, передбачає відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у: а) зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; б) зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; в) у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; г) у приниженні честі, гідності а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру прос­тупку, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуван­ням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні

ЗОЇ

розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і спра­ведливості.

Зазвичай, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Обов'язок державного службовця відшкодувати заподіяну ним шкоду існує тільки стосовно державного органу. У тому разі, коли шкода завдана фізичній або юридичній особі незакон­ним рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця, вона відшкодовується тільки державою незалежно від форми вини цієї особи. Таке правило пояснюється, по-перше, тим, що державний службовець здійснює свою діяльність не від свого імені, а від імені держави; по-друге, відповідні правовідносини виникають між державою в особі державного органу і потерпі­лим, а не між державним службовцем і потерпілим. Водночас, такий принцип цивільно-правової відповідальності спрямований по посилення відповідальності державного службовця перед державою, оскільки він не виключає відшкодування державним службовцем збитків, завданих державі у регресному порядку. Окрім ЦК України, який визначає загальний порядок від­шкодування заподіяної шкоди, цивільно-правова відповідаль­ність окремих категорій державних службовців регулюється Законом від 1 грудня 1994 р. (зі змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р.) «Про порядок відшкодування шкоди, завда­ної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попе­реднього слідства, прокуратури і суду»¹.

Відповідно до положень цього Закону відшкодуванню підля­гає шкода, завдана громадянинові внаслідок:

— незаконного засудження, незаконного притягнення як об­винуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконно­го накладення арешту на майно, незаконного відсторо­нення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У даному випадку завда­на шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно

від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;

— незаконного застосування адміністративного арешту чи
виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незакон­
ного накладення штрафу;

— незаконного проведення оперативно-розшукових заходів,
передбачених законами України від 18 лютого 1992 р. (зі
змінами і доповненнями від 18 січня 2001 р.) «Про опе-
ративно-розшукову діяльність»¹, «Про організаційно-пра­
вові основи боротьби з організованою злочинністю» та
іншими актами законодавства.

Право на відшкодування шкоди виникає у випадках:

— постановления виправдувального вироку суду;

— закриття кримінальної справи за відсутності події злочи­
ну, відсутності у діянні складу злочину або недоведеності
участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

— відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2
частини 1 цієї статті;

— закриття справи про адміністративне правопорушення.
Держава відшкодовує громадянинові:

— заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслі­
док незаконних дій;

— майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них,
цінні папери та відсотки по них, частку у статутному фонді
господарського товариства, учасником якого був громадя­
нин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї
частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход
держави судом, вилучене органами дізнання чи попередньо­
го слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову
діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

— штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові ви­
трати та інші витрати, сплачені громадянином;

— суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому
юридичної допомоги;

— моральна шкода.

 

302

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 1. — Ст. 1.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

Майно повертається в натурі, а в разі неможливості повер­нення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоп­латно. Вартість житлових будинків, квартир, інших споруд від­шкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не зберегло­ся в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцін­ного житлового приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина.