Розвиток дружніх стосунків в ранній дорослості

Важливим аспектом життя в ранньому дорослому віці виступає встановлення та розвиток дружніх зв'язків. На думку багатьох психологів, дружба в цей період, як і кохання, виходить на новий рівень. Дружба, на відміну від простих приятельських стосунків, характеризується встановленням духовної близькості.

Існує велика кількість визначень поняття "дружба", в словнику "Психологія" (за ред. А.В.Петровського, М.Г.Ярошевського) дружба визначена як вид стійких, індивідуально-вибіркових міжособистісних стосунків, які характеризуються взаємною близькістю учасників. І.Ю.Кулагіна та В.М.Колюцький, розуміють дружбу як особливий вид сутнісних стосунків, які характеризуються єднанням за значущими для учасників аспектами життя. Відповідно до запропонованих визначень, любовні стосунки часто включають дружбу як необхідний компонент.

І.С.Кон, аналізуючи проблему виникнення дружби, відзначає, що сприятливим середовищем є приятельські стосунки, які складаються при залученні до спільної діяльності. З одного боку, почуття групової солідарності, приналежності до цілого (ідентифікація з колективом) неможливе без взаємної підтримки і турботи. Закономірно, що більшу частину своїх друзів людина здобуває саме в процесі спільної діяльності, в виробничих і навчальних колективах. Важлива роль спільної діяльності для встановлення дружніх стосунків доведена великою кількістю експериментальних досліджень.

З іншого боку, для появи дружби необхідна загальна подібність учасників. Найчастіше друзі близькі за віком, соціальним становищем, культурним рівнем, цінностями і соціальними установками. Окрім того, дружба частіше виникає між особами однієї статі. Характерність для дружби загальної подібності її учасників також підтверджена чисельними емпіричними даними.

Разом з тим, існують дружні стосунки, які встановлюються між молодими людьми та представниками старшого покоління. Вони складаються також, як правило, при залученні до спільної діяльності, найчастіше, виробничої діяльності. Варто зазначити, що дружба з представниками старших поколінь частіше встановлюється у молодих людей, які не мали відповідних стосунків у сім'ї, наприклад, у випадках неповних сімей, або дефіциту батьківської уваги.

Традиційне розуміння дружби дає можливість стверджувати спонтанність, природність її появи. Дружба, як і кохання, не може виникати за бажанням, вона є результатом значної для суб'єктів подібності, близькості. Не можливо задумати чи вибрати для себе близьку людину, можливо лише зустріти її, відкрити для себе цю близькість. Саме про це писав М.М.Прішвін, підкреслюючи необхідність "спорідненої уваги": "Бути мудрим - означає, перш за все, бути уважним до душі близької людини. На питання, хто ця близька людина - відповідь така: в кожній людині споріднена увага прагне відкрити близького, кого вона відкриє, той і є близьким".

Професійна діяльність в період раннього дорослого віку

Як вже зазначалося вище, специфіка ранньої дорослості не обмежується вибором партнера і створенням сім'ї. Інший важливий аспект соціальної ситуації розвитку в цей період - оволодіння вибраною професією. Нагадаємо, що в юності відбувається особистісне і професійне самовизначення, вибір життєвого шляху. В молодості людина стверджує себе у вибраній справі, здобуває професійну майстерність. В молодості завершується професійна підготовка, тривалість якої значно розширена на даний момент, завдяки науково-технічному прогресу. О.В. Толстих стверджує, що в ранній дорослості людина має максимальну працездатність, витримує найбільші фізичні та психічні навантаження, здатна до оволодіння складними способами інтелектуальної діяльності. Цей період найбільш сприятливий для набуття необхідних для обраної професії знань, вмінь і навичок, розвитку спеціальних особистісних та функціональних властивостей (організаторські здібності, ініціативність, мужність, винахідливість, швидкість реакції, точність тощо).

Трудове життя дорослої людини можна описати у вигляді професійного циклу. Даний цикл починається в підлітковому віці роздумами та переживаннями стосовно свого майбутнього, які лежать в основі формування рішення про вибір професії, продовжується роботою в обраній сфері професійної діяльності та закінчується відходом від справ, виходом на пенсію. Однак цей цикл, зазвичай, не настільки простий і не завжди проходить плавно та рівномірно. Доросла людина повинна приймати важливі рішення протягом всього трудового життя, їх необхідність може бути пов'язана зі зміною місця роботи, причому це може відбуватися неодноразово. Фахівець переживає моменти сумнівів і нелегких випробувань, в його житті відбуваються важливі події, які впливають на кар'єру, наприклад, отримання підвищення, звільнення тощо.

Професійна діяльність впливає на звичний стиль життя. Вона може визначати вибір місця проживання, способу життя (активний, мобільний чи навпаки поміркований, спокійний), стандартів якості життя. Також професійна діяльність може стати важливим чинником розвитку дружніх стосунків, формування світогляду, стереотипів і політичних вподобань.

Етапи професійного шляху

Р.Хейвінгхерст стверджує, що професійний цикл починається ще в середньому дитинстві. Він розділив його на декілька стадій, взявши за основу особливості залучення людини до трудової діяльності на різних етапах життя, окрім того, автор акцентує увагу на процесі набуття установок та професійних навичок. Він виокремлює такі стадії:

o Ідентифікація з фахівцем (від 5 до 10 років). Діти ідентифікують себе зі своїми батьками, які залучені до трудової діяльності; думка про те, що в майбутньому вони також будуть працювати стає частиною Я-концепції.

o Набуття основних трудових навичок і формування працелюбності (від 10 до 15 років). Школярі вчаться організовувати власний час та зусилля для виконання різних завдань, наприклад, домашнього завдання чи хатньої роботи. Вони також починають, за певних обставин, дотримуватися пріоритету роботи, в порівняні з грою.

o Набуття професійної ідентичності (від 15 до 25 років). Людина обирає професію і починає готуватися до неї. Вона набуває трудового досвіду, який допомагає їй зробити вибір і почати кар'єру.

o Становлення професіонала (від 25 до 40 років). Дорослі вдосконалюють професійну майстерність у рамках можливостей, які надає робота і починають своє кар'єрне зростання.

o Робота на благо суспільства (від 40 до 70 років). Людина досягає вершини своєї професійної кар'єри. Починає осмислювати громадську і соціальну відповідальність, з якою пов'язана її праця, що накладає відбиток на інші види своєї діяльності, знаходить час для виконання своїх обов'язків перед суспільством.

o Роздуми про продуктивність і відповідальність життя (після 70років). Після виходу на пенсію людина аналізує пройдений шлях і згадує свої професійні досягнення.

Модель Р.Хейвінгхерста, попри всю теоретичну значущість, не завжди може бути застосованою в умовах сучасного високотехнологічного суспільства. На сьогоднішній день не всі проходять єдину послідовність стадій, єдиний можливий професійний цикл. Часто молоді люди неодноразово змінюють роботу, перед тим як зробити остаточний професійний вибір; деякі дорослі декілька разів змінюють місце роботи та професію. Це може відбуватися під впливом зовнішніх подій, наприклад, коли відбувається звільнення співробітника або коли робота перестає задовольняти людину. Окрім того, стимулом до таких змін може стати досягнення "верхньої межі", неможливість далі розвиватися в тій чи іншій організації або професійне вигорання, коли людина відчуває необхідність звернутися до іншої професійної сфери.

Професійна підготовка

Перед початком активної трудової діяльності людина здобуває значну кількість нових навичок, цінностей і установок як формальним, так і неформальним шляхом. Формальна професійна підготовка включає структуроване навчання в загальноосвітній школі, отримання спеціальної професійної освіти, навчання в середньо-спеціальних чи вищих навчальних закладах, а також навчання на робочому місці. Неформальна професійна підготовка має менш помітні форми проявів: це процес оволодіння установками, нормами та рольовими очікуваннями, які необхідні для конкретної роботи. Задовго до початку отримання формальної підготовки людина визначає для себе неформальні норми та цінності, носіями яких є батьки, вчителі, представники різних професій, реклама, телебачення тощо. Неформальна соціалізація настільки потужно впливає, що часто обумовлює свідомий вибір формальної підготовки до професійної кар'єри.

Е.Роу пов'язує професійне становлення людини з характером дитячо-батьківських стосунків в сім'ї.

Авторитарні батьки можуть не враховувати інтереси дитини, беручи до уваги тільки власний життєвий досвід. Вони самі визначають для дітей ту спеціальність, яка, на їхню думку, буде найкращою. Іноді обираються спеціальності, якими б хотіли оволодіти самі батьки, але з тих чи інших причин, не змогли цього зробити. Авторитарні батьки можуть свідомо занижувати здібності дитини, одразу встановлюючи межу для її прагнень.

Диктат батьків може призвести до того, що отримавши освіту і, почавши трудову діяльність, людина може прийти до рішення про необхідність зміни спеціальності.

Лише зріла особистість може осмислено зробити правильний вибір професії. А.П.Чернявська сформулювала п'ять необхідних особистісних параметрів:

1) Автономність. Людина повинна приймати самостійне рішення, що можливо при наявності:

o своїх цілей, ініціативи та активності;

o знань і навичок в галузі професій;

o орієнтації на успіх;

o досвіду вирішення життєвих проблем (досвід планування своїх вчинків, свого часу тощо);

o вміння прогнозувати професійне зростання;

o вміння приймати компромісне рішення між своїми бажаннями та можливостями.

2) Інформованість стосовно різних професій, а також вміння співвідносити інформацію зі своїми особистісними властивостями.

3) Вміння приймати рішення.

4) Вміння планувати своє професійне життя.

5) Емоційне ставлення до ситуації вибору професії Цей компонент тісно пов'язаний з емоційною складовою зрілої особистості, яка проявляється в позитивному емоційному ставленні до різних професій та професійних груп і необхідності прийняття рішення про вибір професії.

Початок трудової діяльності

Після завершення спеціальної освіти починається стадія професійної адаптації. Перші тижні, місяці трудової діяльності можуть викликати труднощі, основними причинами яких є:

o новий колектив, в якому представлені різні вікові групи;

o нова система виробничих відносин;

o нові соціально-професійні цінності;

o нова соціальна роль і провідна діяльність.

Коли молода людина починає працювати, вона може переживати кризовий стан, пов'язаний з невідповідністю реального професійного життя уявленням і бажанням, які були сформовані раніше. Даний феномен отримав в психології назву криза професійних експектацій.

В підлітковому віці та на етапі підготовки до професійної діяльності людина має часто перебільшені очікування стосовно того, яким буде її професійний шлях, як вона буде справлятися зі своїми обов'язками. Після закінчення навчання і початку роботи новачки дуже швидко дізнаються про те, що деякі їх очікування нереалістичні. їх освіта може не зовсім відповідати виконуваній роботі. Більшість роботодавців вважають, що новачки - люди, яких потрібно ще багато чому навчити. Робота може виявитися нетворчою, а механічною, колеги по роботі бувають нечесними; окрім того, може виявитися, що порозумітися з колегами зовсім непросто. Істинні цілі праці можуть загубитися в лабіринті бюрократичних процедур або трансформуватися під впливом наказів керівників. Реальність може викликати стрес у людини, що починає активну трудову діяльність, результатом чого, можуть бути фрустрація, напруження, гнів. Криза професійних експектацій може мати д кілька шляхів вирішення:

o швидке набуття досвіду роботи та адаптація;

o зміна спеціальності, місця роботи;

o непродуктивне виконання професійних функцій.

Вже в перші 5-10 років трудової діяльності молода людина усвідомлює привабливість чи помилковість свого професійного вибору. На цьому етапі може постати питання про зміну професії чи місця роботи.

Збереження інтересу до своєї роботи необхідно для підтримки почуття задоволення та оптимальної працездатності. Проведеш психофізіологічні дослідження різних груп фахівців, які по-різному сприймали свою роботи (позитивно чи негативно) показують, що фахівці з позитивним ставленням мають кращі показники психофізіологічних функцій (ЕКГ, ЕЕГ та ін.), порівняно зі спеціалістами, які не люблять свою роботу.

Через 3-5 років професійної діяльності, коли фахівець опанував спеціальність, визначив свій соціально-професійний статус в ієрархії виробничих відносин, здобув схвалення своєї діяльності, постає питання про подальше кар'єрне зростання. При відсутності перспективи професійного зростання особистість відчуває дискомфорт, психічне напруження. Виникає криза професійного зростання.

Існує низка можливостей компенсації кризового стану:

o зосередження на непрофесійних видах діяльності: побутові справи, хобі, захоплення тощо;

o професійна адаптація (іноді цей стан триває до виходу на пенсію).

Окрім того, криза може бути вирішена шляхом переходу в іншу організацію, де є можливість професійного зростання.

Середина кар'єри, що розвивається відповідно до типового професійного циклу - це період закріплення свого становища в організації. Особистість адаптується на робочому місці та усвідомлює реальні можливості своєї професійної кар'єри. У віці близько 40 років починається період закріплення свого становища в суспільстві, відмови від привабливих альтернативних варіантів кар'єри та, разом з тим, активізації прагнення до успіху на роботі. В цей час людина намагається показати все, на що вона здатна в обраній професії. Окрім того, намагається досягти певної стабільності не лише в професійній діяльності, а й інших сферах життя.

Для певної частини дорослих даний період пов'язаний з підвищенням особистої відповідальності та престижу, набуттям повної професійної самодостатності.

Кар'єрний ріст виявляється не таким простими завданням, як здавалося на початку трудової діяльності. Чим вище становище має людина, тим менше залишається можливостей для зростання. Тому до 40 років у фахівця може з'явитися почуття розчарування професійною діяльністю, з певною часткою цинічного ставлення до виконуваної роботи. Мрії на початку кар'єри реалізовані неповністю; не кожному вдалося досягти вершин, до яких прагнув. Це змушує більш адекватно переглянути свої цілі і прагнення.

Варто зазначити, що класичне поняття професійного циклу не є основною моделлю для категорії "білих комірців" та управлінців. Лише незначна частина фахівців працює в одній компанії протягом всієї професійної кар'єри. Багато хто змінює місце роботи, прагнучи отримувати вищу платню, займати вищу посаду або трудитися в комфортніших умовах, залишаючись у своїй професії. Окрім того, все більша частина людей, навіть в середньому віці, може змінити свою професію і почати займатися новою для себе справою. Деякі фахівці можуть стати жертвою нестабільної ситуації на ринку праці; вони часто довго не можуть знайти роботу, що стає причиною їх фінансових, соціальних і психологічних труднощів.

Таким чином, в ранній дорослості, окрім вибору партнера і створення сім'ї, людина розвивається і реалізується, стверджуючи себе в обраній справі, набуваючи професійної майстерності і компетентності.