Комплексні контрольні завдання і їх типові рішення

 

ЗАВДАННЯ 1

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Розкрити основи організації фізичного виховання дорослих людей.

1.2. Показати, як можна досягати антисклеротичного ефекту засобами фізичного виховання у роботі з людьми похилого віку.

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект 15-го від початку роботи заняття з групою здоров’я, що складається із людей похилого віку, які раніше фізичною культурою не займалися, мають уже помітну надлишкову вагу тіла і зацікавлені в зменшенні, а то й в усуненні ризику захворювання на атеросклероз.

Кількісний склад групи – 15 осіб із приблизно рівним співвідношенням чоловіків і жінок.

Завдання і зміст роботи повинні бути зорієнтовані на досягнення антисклеротичного ефекту, хоча, звичайно, треба охоплювати всі напрямки роботи: освітній, оздоровчий, виховний, і це повинно відбитись у формулюванні завдань заняття.

Тривалість заняття – 60 хвилин.

2.2. Провести заняття з групою здоров’я, дотримуючись завдань і змісту роботи, викладених у конспекті.

 

ТИПОВЕ РІШЕННЯ ЗАВДАННЯ 1

1.1. Діяльність з фізичного виховання дорослого населення, як і діяльність з фізичного виховання молодших його контингентів, організується у нашій країні на основі поєднання двох начал – державного і громадсько-самодіяльного.

До державних інститутів, що організують фізичне виховання дорослих людей, належать середні спеціальні та вищі навчальні заклади, збройні сили і ряд інших (органи міліції, пожежної безпеки і т.п.). Фізична підготовка у державних закладах є обов’язковою і здійснюється згідно відповідних програм і настанов.

Основною формою організації самодіяльного фізкультурного руху дорослого населення є добровільні спортивні товариства (ДСТ), які створюються з урахуванням професійної та територіальної спільності громадян, що об’єднуються ними. Первинними ланками ДСТ є колективи фізичної культури підприємств, установ, навчальних закладів і т.д.

Широко практикується й організація масових фізкультурних заходів у центрах громадського відпочинку населення – садах і парках, Будинках і Палацах культури, стадіонах і водних станціях, приміських зонах відпочинку і т.п. Для цього передбачаються: комплекси спортивних майданчиків і приміщень для ігор, прокатний фонд спортивного інвентарю і спорядження, інструкторські кадри.

Також широко практикується самостійне використання засобів фізичного виховання у вигляді індивідуальних і групових занять фізичними вправами. Умови для цього забезпечуються пропагандою здорового способу життя через пресу, радіо, телебачення, наданням спеціального часу і місць занять на спортивних спорудах, водних і лижних базах, створенням пунктів прокату інвентарю.

1.2. Треба поступово збільшувати навантаження аеробного характеру з тим, щоб можна було підтримувати роботу на пульсі 135-140 уд/хв у межах 30-35 хв. Бажано такі навантаження виконувати три рази на тиждень. Така робота покращує утилізацію жирів, сприяє встановленню потрібного співвідношення між ліпопротеїнами високої та низької щільності, призводить до зменшення холестерину в крові і, як наслідок, формується антисклеротичний ефект.

Але не тільки вправи аеробного характеру можуть сприяти профілактиці атеросклерозу. Є думка, що рухова активність (особливо силові вправи помірної потужності) здатна певною мірою протидіяти перерозподілу солей кальцію в організмі, притаманному старінню. Тут задіюються ендокринно-метаболічні механізми.

Також робиться припущення і про наявність механічного антисклеротичного ефекту рухової активності. Можливості відкладення солей кальцію у м’язи, сухожилля і суглоби зменшуються при руховій активності. Таку антисклеротичну гімнастику дають кровоносним судинам, суглобам, сухожиллям фізичні вправи зі зміною положень тіла і різноспрямованими прискореннями, що вимагають швидких регіональних змін у тонусі судин у зв’язку зі зміщенням маси крові, а також вправи на гнучкість.

2.1. Виконавець ККЗ повинен зазначити, що до людей похилого віку належать ті, що потрапляють у віковий проміжок 61-74 роки (чоловіки) і 56-74 роки (жінки).

Правильно підготовленим слід вважати конспект, який відповідає таким ознакам:

- наявність усього комплексу завдань (освітніх, оздоровчих, виховних);

- якісне і кількісне визначення інвентарю і обладнання, що потрібні в процесі роботи;

- виклад змісту роботи і навчально-виховних проявів, що будуть розгортатися по ходу заняття, за загальноприйнятою стандартною схемою.

Частини уроку і їх тривалість

Зміст роботи

Дозування навантажень

Організаційно-методичні вказівки

 

Головною складовою змісту роботи на занятті є вправи аеробного характеру, які повинні доповнюватись вправами основної гімнастики, що характеризуються різноманітністю структури і темпу виконання, силовими вправами з напруженнями не більше 50-60% максимуму, вправами на гнучкість.

2.2. Проводячи заняття, жорстко дотримуватись основної вимоги – не допускати, щоб інтенсивність фізичних навантажень була вищою ПАНО, покладаючись при цьому на найбільш доступний і інформативний показник – частоту серцевих скорочень.

Значення ЧСС на рівні ПАНО вельми варіативні. Вони залежать від величини і спрямованості навантажень, віку, маси тіла виконавців. Існує формула відносно точного розрахунку величини ЧСС. Формула така: ЧСС=82,2 + 1,2N -0,0001*А²*m, де N – інтенсивність навантаження на рівні ПАНО (% від МПК); А-вік, років; m-маса тіла, кг. Але скористатись нею не просто, бо ж основна її перемінна (параментр N) визначається в лабораторних умовах. Та відносно велика точність для визначення ЧСС на рівні ПАНО на фізкультурно-оздоровчих заняттях і не потрібна. Досить непогано для цього випадку працює формула: 220 мінус вік (у роках). Розрахована по ній ЧСС для людей 30-40 років буде вищою ПАНО, а для людей похилого віку – буде приблизно співпадати з ПАНО.

Зрозуміло, що все це повинно доповнюватись спостереженням за зміною суб’єктивних параметрів: потовиділення, забарвлення шкіри, характер дихання.

 

ЗАВДАННЯ 2

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Опираючись на знання, засвоєні при вивченні природничих дисциплін, а також при вивченні теорії і методики фізичного виховання, схарактеризувати морфологічні й енергетичні механізми, що лежать в основі сили і силової витривалості.

1.2. Зобразити схематично і коротко описати відому у практиці (або ж запропонувати свою) конструкцію тренажера, за допомогою якого можна прискорити підготовку у підтягуванні із вису на перекладині тих школярів, які не можуть ні разу підтягнутися або ж підтягуються лише декілька (1-3) разів.

 

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект уроку з фізичної культури для учнів 7-го класу загальноосвітнього навчального закладу, сформувавши освітні, оздоровчі і виховні завдання, і виклавши засоби, методи і методичні прийоми їх вирішення.

У вирішенні оздоровчих завдань запропонувати фізичні навантаження, що сприяють розвитку сили і силової витривалості, а також індивідуальні фізичні навантаження для тих учнів, які або не можуть ні разу підтягнутися, або ж підтягуються не більше одного-трьох разів.

2.2. Провести урок фізичної культури з учнями 7-го класу загальноосвітнього навчального закладу, дотримуючись завдань і змісту роботи, викладених у конспекті.

 

Т И П О В Е Р І Ш Е Н Н Я З А В Д А Н Н Я 2

1.1. Морфологічні й енергетичні механізми визначають скорочувальні властивості м’язів. Інтегральними показниками цих властивостей є: поперечний переріз м’язів; ємність енергетичних субстратів, таких, як АТФ, креатинфосфат, міоглобін; потужність ферментативних систем, що забезпечують швидкість утилізації і відновлення макроергів (АТФ і креатинфосфату).

Зі збільшенням, зокрема, поперечного перерізу м’язів прямо пропорційно зростає і їх сила. На сьогодні результати більшості досліджень свідчать про те, що поперечний переріз м’язів зростає завдяки гіпертрофії окремих волокон, яка в сумі визначає гіпертрофію м’язів у цілому. Це, у свою чергу, вказує на те, що кількість м’язових волокон залишається постійною, а змінам піддається лише їх об’єм.

1.2.

Рис. 1. Одна з можливих конструкцій тренажера для підготовки у підтягуванні із вису на перекладині

Зображений на рисунку тренажер диференційовано полегшить зусилля для учнів, що не можуть ні разу підтягнутися або ж підтягуються мало.

2.1. Правильно підготовленим слід вважати конспект, який відповідає таким ознакам:

- наявність усього комплексу завдань (освітніх, оздоровчих, виховних);

- якісне і кількісне визначення інвентарю і обладнання, що потрібні в процесі роботи;

- виклад змісту роботи і навчально-виховних проявів, що будуть розгортатися по ходу заняття, за загальноприйнятою стандартною схемою.

Частини уроку і їх тривалість

Зміст роботи

Дозування навантажень

Організаційно-методичні вказівки

В основній частині уроку повинні бути заплановані індивідуальні навантаження для тих учнів, які або не підтягуються із вису на перекладині зовсім, або ж підтягуються дуже мало. І все це у розрахунку на те, що є тренажер подібний до того, що поданий у теоретичній частині ККЗ.

У дозуванні навантажень за основу взяти міркування, що треба впливати і на центрально-нервові механізми, і на морфолого-енергетичні. Для впливу на перші повторний максимум знаходиться у межах 1-3 повторень, а для впливу на другі – у межах 8-12 повторень. Для поєднаного ж впливу він знаходиться у межах 5-7 повторень. Отже, треба забезпечити такі умови роботи на тренажері, щоб учні могли підтягуватись у межах 5-7 разів. Двох-трьох підходів з установкою підтягуватись «до відмови» буде цілком досить.

2.2. На уроці повинна чітко проглядатися керівна роль педагога у спрямовуючому, контролюючому і стимулюючому аспектах.

 

ЗАВДАННЯ 3

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Запропонувати модель процесу підготовки у підтягуванні на перекладині тих юнаків, що готуються до вступу на факультет фізичної культури.

Розписати навантаження для тижневого відрізку процесу підготовки, обґрунтовуючи їх посиланням на морфо-фізіологічні механізми, що лежать в основі розвитку силових здібностей.

1.2. Запропонувати методику підготовки у підтягуванні на перекладині тих юнаків, які прагнуть підготуватися настільки, щоб мати змогу підтягуватися на одній руці 1-3 рази.

 

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект заняття секції загальної фізичної підготовки для школярів-старшокласників, сформувавши освітні, оздоровчі і виховні завдання і виклавши засоби, методи і методичні прийоми їх вирішення.

На занятті використати програми навантажень у підтягуванні на перекладині для тих юнаків, що готуються до вступу на факультет фізичної культури, і для тих, що хотіли б підтягуватися на одній руці 1-3 рази.

Тривалість заняття – 60 хв.

2.2. Провести секційне заняття із юнаками - старшокласниками загальноосвітнього навчального закладу, дотримуючись завдань і змісту роботи, викладених у конспекті.

Т И П О В Е Р І Ш Е Н Н Я З А В Д А Н Н Я 3

1.1. Розписати навантаження для тижневого відрізку процесу підготовки, обґрунтовуючи їх посиланням на морфо-фізіологічні механізми, що лежать в основі розвитку силових здібностей.

Абітурієнт, що прагне вступити на факультет фізичної культури, повинен підтягуватися 20-30 разів. Такий результат можуть забезпечити м’язи, що мають великий поперечний переріз і гарно натреновані на силову витривалість. А це, у свою чергу, залежить від досконалих морфо-енергетичних механізмів. Щоб впливати на морфологію, треба працювати з повторним максимумом у межах 8-12 повторень, а для впливу на енергетику у плані розвитку силової витривалості треба підтягуватись більше 12-ти разів з установкою «до відмови плюс два рази». Після двох-трьох підходів (як у першому, так і в другому варіанті) відновлення, як відомо, триває приблизно 2 доби.

Отже, підготовку у підтягуванні слід планувати не більше 3-х разів на тиждень. На початку краще обмежитись дворазовими тренуваннями. При цьому перше тренування присвятити нарощуванню маси, а друге – збільшенню силової витривалості. Ознакою того, що м’язи встигають відновлюватись, є прогресивне збільшення числа підтягувань, коли йде робота на силову витривалість.

1.2. Це, як правило, ті юнаки, які підтягуються вже досить багато. Приблизно разів двадцять. Маса м’язів у них, у зв’язку з цим, уже достатня для того, щоб пробувати підтягуватись на одній руці. Але для цього треба змінити спрямованість тренувань, працювати не для розвитку силової витривалості, а для розвитку сили, тобто вдосконалювати центрально-нервові механізми, що забезпечують силові прояви. Вони ж, як відомо, вдосконалюються тоді, коли використовуються граничні і близькі до них опори, а конкретніше – коли в одному підході можна підтягуватись не більше 1-3 разів. Зрозуміло, що це можна зробити тоді, коли підтягуються з додатковими обтяженнями.

Підтягування з додатковими обтяженнями чергуються із такими спробами: утриматися у висі на зігнутій руці; у висі на руці, що зігнута під кутом 30^о; із вису на одній руці, що зігнута під кутом 90^о, спробувати підтягуватися вище; далі кут збільшується, аж поки рука буде розігнута повністю, а установка зберігається та ж – підтягнутися до кінця.

2.1. Правильно підготовленим слід вважати конспект, який відповідає таким ознакам:

- наявність усього комплексу завдань (освітніх, оздоровчих, виховних);

- якісне і кількісне визначення інвентарю й обладнання, що потрібні в процесі роботи;

- виклад змісту роботи і навчально-виховних проявів, що будуть розгортатися по ходу заняття, за загальноприйнятою стандартною схемою:

Частини уроку і їх тривалість

Зміст роботи

Дозування навантажень

Організаційно-методичні вказівки

- узгодженість змісту роботи на занятті з навчальним матеріалом програми з фізичної культури.

На занятті повинні бути передбачені навантаження у підтягуванні на перекладині для тих юнаків, що готуються до вступу на факультет фізичної культури, і для тих, що хотіли б підтягуватись на одній руці 1-3 рази.

2.2. На занятті повинна чітко проглядатися керівна роль педагога у спрямовуючому, контролюючому і стимулюючому аспектах.

ЗАВДАННЯ 4

 

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Застосовуючи знання з біологічних дисциплін, що вивчаються на факультеті фізичної культури, розкрити механізми, які лежать в основі розвитку витривалості до роботи помірної інтенсивності, і вказати, у якому віці вони найбільш піддаються удосконаленню.

1.2. Ґрунтуючись на знаннях з теорії і методики фізичного виховання, а також з практичних дисциплін, що вивчаються на факультеті фізичної культури, схарактеризувати засоби і методи розвитку витривалості до роботи помірної інтенсивності.

 

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект уроку з фізичної культури для учнів 3-го класу загальноосвітнього навчального закладу, сформулювавши освітні, оздоровчі та виховні завдання і виклавши засоби, методи і методичні прийоми їх вирішення.

У вирішенні оздоровчих завдань передбачити навантаження, що сприяють підвищенню витривалості до роботи помірної інтенсивності.

Тип уроку – змішаний; вид уроку – комбінований.

2.2. Провести урок фізичної культури з учнями 3-го класу, дотримуючись завдань і змісту роботи, викладених у конспекті.

 

Т И П О В Е Р І Ш Е Н Н Я З А В Д А Н Н Я 4

1.1. Помірною вважається така інтенсивність м’язової роботи, коли запит працюючих м’язів на кисень повністю задовольняється функціонуванням відповідальних за його доставку систем і органів.

Звідси зрозуміло, що витривалість до роботи помірної інтенсивності визначається функціональними можливостями серцево-судинної, дихальної, нервової систем, можливостями аеробного фосфорилювання, певною мірою потужністю буферних систем, що забезпечують стабільність внутрішнього середовища організму, а також координацією всіх цих чинників.

Дія названих чинників призводить до збільшення такого показника, як максимальне поглинання кисню (МПК), який є інтегральним виразником механізмів, що забезпечують витривалість до роботи помірної інтенсивності.

Важливим механізмом є також ефективна утилізація кисню м’язами й ефективна ліквідація ними продуктів метаболічного розпаду, у тому числі і лактату, що дозволяє, при інших рівних умовах довше підтримувати роботу заданої інтенсивності.

Про піддатливість названих механізмів удосконаленню можна судити на підставі динаміки розвитку витривалості до помірної роботи у процесі онтогенезу. На сьогодні відомо, що вона різко збільшується від 8 до 9 років, залишається на цьому рівні приблизно до 11 років, далі дещо збільшується, стабілізується у 14-15 років і знову наростає від 15 до 17 років. У осіб жіночої статі означені часові проміжки, як правило, починаються і закінчуються на рік раніше.

1.2. Щоб не перераховувати велике розмаїття засобів розвитку витривалості до роботи помірної інтенсивності, дамо визначення витривалості взагалі: це здатність людини протидіяти втомі, що виникає при м’язовій роботі заданої інтенсивності.

Заданою інтенсивністю у даному випадку є робота на пульсі, що наближається до ПАНО, тобто до 160 уд/хв. І тут, беручи до уваги наведене визначення, підійдуть будь-які вправи, котрі відповідають одній умові: доведення виконавця до втоми з акцентом долання її якомога довше без зниження зовнішніх параметрів інтенсивності навантажень.

Використання всіх цих вправ можна організовувати основними трьома методами:

1. Рівномірним: тривалість роботи від 3-5 хв. до 30 хв. і більше, інтенсивність роботи – на пульсі у межах 145-160 уд/хв.

2. Змінним: тривалість роботи приблизно така ж, як і при роботі рівномірним методом; ЧСС під кінець інтенсивної порції роботи досягає 170-175 уд/хв, а під кінець малоінтенсивної порції становить 140-145 уд/хв.

3. Інтервальним: тривалість однієї порції роботи 1-2 хв. з установкою вийти на пульс 170-180 уд/хв., а під кінець паузи відпочинку пульс зменшується до 120-130 уд/хв.

Зрозуміло, що можуть використовуватись і такі методи, як ігровий і змагальний, та провідними є названі три.

2.1. Правильно підготовленим слід вважати конспект, який відповідає таким ознакам:

- наявність усього комплексу завдань (освітніх, оздоровчих, виховних);

- якісне і кількісне визначення інвентарю і обладнання, що потрібні в процесі роботи;

- виклад змісту роботи і навчально-виховних проявів, що будуть розгортатися по ходу заняття, за загальноприйнятою стандартною схемою:

Частини уроку і їх тривалість

Зміст роботи

Дозування навантажень

Організаційно-методичні вказівки

- узгодженість змісту роботи на занятті з навчальним матеріалом програми з фізичної культури.

Оскільки на цьому уроці передбачаються навантаження, спрямовані на підвищення витривалості до роботи помірної інтенсивності, то слід пам’ятати, що у роботі з молодшими школярами не можна організовувати їх інтервальним методом. Також треба не випускати із поля зору ще два моменти:

- порогова тривалість роботи на пульсі 160 уд/хв становить для молодших школярів 3 хвилини. При меншій тривалості роботи не стимулюються достатньою мірою потрібні адаптивні реакції.

- з молодшими школярами, розвиваючи витривалість до роботи помірної інтенсивності, більш прийнятною буде робота на ЧСС дещо нижчій тієї, що характерна для ПАНО.

2.2. На уроці повинно бути чітко видно керівну роль педагога у спрямовуючому, контролюючому і стимулюючому аспектах.

 

ЗАВДАННЯ 5

 

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Дати визначення витривалості як фізичної якості людини. Схарактеризувати особливості переносу між різними проявами спеціальної витривалості залежно від того, які енергетичні потенції організму задіюються при цьому (аеробні, анаеробні лактатні, анаеробні алактатні).

1.2. Запропонувати методику підготовки юнаків і дівчат, що вирішили вступати на факультет фізичної культури, до виконання таких тестових завдань, як біг на 1000 і 500 м. Термін підготовки – 3 місяці.

 

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект заняття легкоатлетичної секції загальноосвітнього навчального закладу. Склад секції – юнаки і дівчата старших класів.

Серед інших навантажень запланувати й такі, що спрямовані на підготовку до виконання тестових завдань з бігу на 1000 і 500 м.

Тривалість заняття – 60 хв.

2.2. Провести заняття секції легкої атлетики з учнями старших класів, дотримуючись завдань (освітніх, оздоровчих, виховних) і змісту роботи, викладених у конспекті.

 

Т И П О В Е Р І Ш Е Н Н Я З А В Д А Н Н Я 5

1.1. Витривалість – це здатність людини протидіяти втомі, що виникає при м’язовій роботі заданої інтенсивності.

У реальному житті є стільки видів витривалості, скільки існує видів діяльності, основаних на фізичній активності.

У фізкультурно-спортивній практиці все це розмаїття поділяють лише на два різновиди: загальна витривалість і спеціальна витривалість. Якщо бути до кінця послідовним, то термін «загальна витривалість» слід розглядати як нонсенс, недоречність, бо ж організм людини ніколи не адаптується взагалі, а завжди конкретно. На практиці ж він міцно прижився, тому що ним підкреслюються особливості переносу між різними видами витривалості, основаних на різних провідних механізмах проявлення.

Відомо, що алактатні анаеробні можливості розвиваються на основі лактатних, а ті, у свою чергу, - на основі аеробних. Звідси можна припустити, що найбільший позитивний перенос буде між тими видами витривалості, де провідними механізмами є аеробні, менший – між тими видами витривалості, де провідними механізмами є анаеробні лактатні і найменший - у випадку алактатних анаеробних механізмів.

1.2. Ураховуючи те, що витривалість до бігу на 500 і 1000 м забезпечується аеробно-анаеробними джерелами енергії, з перевагою гліколізу, це потребує створення певної загально-підготовчої бази з використанням рівномірного і змінного методів тренування. І тільки після цього можна використовувати спеціальні вправи в межах інтервального методу тренування. Конкретні ж методичні рекомендації залежать від рівня фізичного розвитку, підготовленості, стану здоров’я і здатності витримувати фізичні навантаження.

Для прикладу можна використати таку модель підготовки юнаків і дівчат до вступних іспитів. Протягом двох місяців три рази на тиждень займатися загальною фізичною підготовкою з акцентом на розвиток аеробної витривалості, використовуючи переважно біг у рівномірному темпі на 3-4 км і на пульсі 150±10 уд/хв. Після цього можна починати спеціальну роботу, для чого пропонується розбити змагальну дистанцію на відрізки по 400-500 м для юнаків і 200-250 м для дівчат. Ці відрізки необхідно пробігати з заданою швидкістю, поступово скорочуючи інтервали відпочинку до тих пір, поки не буде подолана вся дистанція з цією швидкістю. Такі тренування доцільно проводити три рази на тиждень, організовуючи переважно роботу інтервальним методом на пульсі 180±10 уд/хв.

2.1. Правильно підготовленим слід вважати конспект, який відповідає таким ознакам:

- наявність усього комплексу завдань (освітніх, оздоровчих, виховних);

- якісне і кількісне визначення інвентарю і обладнання, що потрібні в процесі роботи;

- виклад змісту роботи і навчально-виховних проявів, що будуть розгортатися по ходу заняття, за загальноприйнятою стандартною схемою:

Частини уроку і їх тривалість

Зміст роботи

Дозування навантажень

Організаційно-методичні вказівки

- узгодженість змісту роботи на занятті з навчальним матеріалом програми з фізичної культури.

Серед інших навантажень повинні бути заплановані й такі, що спрямовані на підготовку до виконання тестових завдань з бігу на 1000 і 500 м.

2.2. На занятті повинна чітко проглядатись керівна роль педагога у спрямовуючому, контролюючому і стимулюючому аспектах.

 

ЗАВДАННЯ 6

 

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Дати загальну характеристику першого етапу багаторічного спортивного тренування (назва етапу, його тривалість, вікові межі етапу, зміст роботи з юними спортсменами на цьому етапі).

1.2. Розкрити основні параметри тренувального процесу на першому етапі багаторічного спортивного тренування (тривалість окремого заняття, кількість занять на тиждень, спрямованість занять, навантаження в заняттях, змагальна практика).

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект тренувального заняття з юними спортсменами групи початкової підготовки ДЮСШ.

Спрямованість заняття – комплексна.

Навантаження на занятті – середнє.

Тривалість заняття – 50 хв.

Передбачити формулювання всіх завдань: освітніх, оздоровчих, виховних.

Вид спорту –залежно від спортивної спеціалізації виконавця ККЗ.

2.2. Провести тренувальне заняття з юними спортсменами у групі початкової підготовки ДЮСШ, дотримуючись завдань і змісту роботи, викладених у конспекті.

 

Т И П О В Е Р І Ш Е Н Н Я З А В Д А Н Н Я 6

1.1. Цей етап має назву етапу початкової підготовки. Тривалість етапу 1-3 роки і залежить вона від того, у якому віці розпочинаються заняття спортом. Якщо, наприклад, дитина приступила до занять плаванням у 6-7 років, тривалість цього етапу складає, як правило, не менше трьох років. А якщо ж у 10-11 років, то його можна скоротити до одного-півтора років.

Вікові межі етапу початкової підготовки для всієї сукупності найбільш популярних видів спорту коливаються у межах 7-15 років (хлопці) і 7-13 років (дівчата).

Підготовка спортсменів-початківців характеризується великою різноманітністю засобів, широким використанням елементів різних видів спорту і, перш за все, рухливих і спортивних ігор. Гра є не тільки прекрасним засобом розвитку фізичних якостей, створення фундаменту фізичної освіти, але і засобом створенням стійкого інтересу до занять спортом.

Доречно з цього приводу згадати слова С.М.Войцехівського (1983): „Пам’ятайте – основа всього гра. Якщо, до речі, тренер вміє побудувати тренування як гру, йому не загрожує небезпека, що хтось із його учнів перетренується чи втратить інтерес до спорту”.

1.2. Основні параметри тренувального процесу на першому етапі багаторічної підготовки такі:

- тривалість окремого заняття 30-60 хв.;

- кількість занять на тиждень – 3-4;

- сумарний об’єм річної роботи – 150-200 годин (у видах спорту, пов’язаних з координацією рухів до 300-350 годин).

Головна особливість планування змісту окремих тренувальних занять – їх комплексність. Ці заняття більш емоційні, різнобічно впливають на функціональну і психічну сферу юного спортсмена.

Сумарне навантаження мікроциклів невелике: 1-2 занять з малим навантаженням і 1-2 – з середнім.

Річне тренування на цьому етапі являє собою суцільний підготовчий період. Дуже важливою особливістю річного тренування є тривалі періоди відпочинку. Є дані про те, що багато найсильніших вітчизняних і зарубіжних спортсменів відпочивали по 2-3 місяці протягом перших років тренування.

Що стосується змагальної практики, то вона повинна пов’язуватись з вирішенням завдань етапу, тобто у змаганнях перш за все повинен виявлятись рівень загальної підготовки, а у програму їх слід включати нормативи ЗФП, експертну оцінку техніки виконання окремих спеціально-підготовчих вправ, змагання з рухливих і спортивних ігор. Практика, коли юний спортсмен буквально з першого року занять змагається лише в окремих дисциплінах виду спорту, до якого він виявляє найбільшу схильність, є фатальною помилкою.

 

2.1. Правильно підготовленим слід вважати конспект, який відповідає таким ознакам:

- наявність усього комплексу завдань (освітніх, оздоровчих, виховних);

- якісне і кількісне визначення інвентарю і обладнання, що потрібні в процесі роботи;

- виклад змісту роботи і навчально-виховних проявів, що будуть розгортатися по ходу заняття, за загальноприйнятою стандартною схемою:

Частини уроку і їх тривалість

Зміст роботи

Дозування навантажень

Організаційно-методичні вказівки

Спрямованість заняття повинна бути комплексною, а навантаження на занятті – середнім.

2.2. На занятті повинна чітко проглядатись керівна роль педагога у спрямовуючому, контролюючому і стимулюючому аспектах.

 

ЗАВДАННЯ 7

 

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Дати загальну характеристику другого етапу багаторічного спортивного тренування (назва етапу; його тривалість, вікові межі етапу; особливості змісту роботи з юними спортсменами, враховуючи, що у більшості видів спорту цей етап збігається з пубертатним періодом; урахування спеціального принципу циклічності в побудові тренувального процесу).

1.2. Розкрити основні параметри тренувального процесу на другому етапі багаторічного спортивного тренування (тривалість окремого заняття, кількість занять на тиждень, навантаження в заняттях, змагальна практика).

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект тренувального заняття з юними спортсменами навчально-тренувальної групи ДЮСШ.

Спрямованість заняття – комплексна.

Навантаження на занятті – значне.

Тривалість заняття – 120 хв.

Передбачити формулювання всіх завдань: освітніх, оздоровчих, виховних.

Вид спорту – залежно від спортивної спеціалізації виконавця ККЗ.

2.2. Провести тренувальне заняття з юними спортсменами навчально-тренувальної групи ДЮСШ, дотримуючись завдань і змісту роботи, викладених у конспекті.

 

Т И П О В Е Р І Ш Е Н Н Я З А В Д А Н Н Я 7

1.1. Назва етапу: етап попередньої базової підготовки. Тривалість етапу у середньому 2-3 роки, а вікові його межі для сукупності найбільш популярних видів спорту знаходяться в межах 11-18 років (хлопці) і 10-17 років (дівчата).

Отже, для більшості видів спорту вікові межі збігаються з підлітковим віком і саме через це цей етап нерідко стає каменем спотикання, коли не враховується, що наслідки перетренування підлітків, організм яких і так переживає хронічний стрес через стрімкий розвиток і гормональну перебудову, особливо небезпечні. Цікаво у зв’язку з цим відзначити, що параметри тренувальної роботи найсильніших майстрів з різних видів спорту у період проходження етапу попередньої базової підготовки значно нижчі відповідних середніх показників, характерних для найсильніших у юному віці спортсменів, які «загубилися» на шляху до вищих досягнень.

Таким чином, підготовка юних спортсменів на цьому етапі повинна бути особливо бережливою. Якихось рекомендацій щодо конкретної міри бережливості дати не можна. У кожному конкретному випадку це вирішує спортивний наставник, покладаючись на свої знання, досвід та інтуїцію.

Структура річного тренування певною мірою наближається до класичної схеми, тобто уже з’являються риси окремих періодів макроциклу і планування роботи починає підпорядковуватись принципу циклічності.

1.2. Щодо основних параметрів у побудові тренувального процесу на другому етапі можна зробити певні висновки на підставі таких настанов:

1. При плануванні окремих занять головне місце, як і на попередньому етапі, надають заняттям комплексної спрямованості.

2. Заняття вибіркової спрямованості складають лише 20-25 % від загальної кількості занять.

3. Більшість занять планується із середніми і значними навантаженнями і загальна їх кількість у межах тижня складає у середньому 4-5, а тривалість окремих занять досягає двох годин.

4. Заняття з великими навантаженнями повинні проводитись не частіше одного разу на тиждень, що забезпечує невелике сумарне навантаження.

5. Зміст мікроциклів передбачає використання різноманітних засобів і методів, що підвищують рівень усіх різновидів підготовленості.

6. На цьому етапі, як і на попередньому, немає необхідності планувати різні типи мікроциклів, хіба що виділяти на короткому змагальному періоді 1-2 нежорстко регламентованих змагальних мікроциклів.

Із останньої настанови випливає, що на другому етапі юні спортсмени уже змагаються в обраних ними спортивних дисциплінах, а також у суміжних дисциплінах. Останнє особливо бажане, бо сприяє різнобічній підготовці і дозволяє краще визначити діапазон спортивного обдарування.

2.1. Правильно підготовленим слід вважати конспект, який відповідає таким ознакам:

- наявність усього комплексу завдань (освітніх, оздоровчих, виховних);

- якісне і кількісне визначення інвентарю і обладнання, що потрібні в процесі роботи;

- виклад змісту роботи і навчально-виховних проявів, що будуть розгортатися по ходу заняття, за загальноприйнятою стандартною схемою:

Частини уроку і їх тривалість

Зміст роботи

Дозування навантажень

Організаційно-методичні вказівки

Спрямованість заняття повинна бути комплексною, а навантаження на занятті – значним.

2.2. На занятті повинна чітко проглядатись керівна роль педагога у спрямовуючому, контролюючому і стимулюючому аспектах.

 

ЗАВДАННЯ 8

 

П е р ш а ч а с т и н а

1.1. Дати загальну характеристику третього етапу багаторічного спортивного тренування (назва етапу; його тривалість, вікові границі етапу; особливості змісту роботи зі спортсменами, враховуючи, що на даному етапі, з одного боку, треба створити умови для здатності переносити виключно напружені тренування на етапі підготовки до найвищих досягнень, а з другого – залишити значні резерви ускладнення тренувального процесу і змагальної практики); урахування спеціального принципу циклічності в побудові тренувального процесу.

1.2. Розкрити основні параметри тренувального процесу на третьому етапі багаторічного спортивного тренування (тривалість окремого заняття, кількість занять на тиждень, навантаження в заняттях, співвідношення занять комплексної і вибіркової спрямованості, змагальна практика).

 

Д р у г а ч а с т и н а

2.1. Підготувати конспект тренувального заняття зі спортсменами групи спортивного удосконалення ДЮСШ.

Спрямованість заняття – вибіркова.

Навантаження на занятті – значне.

Тривалість заняття – 2,5 год.

Передбачити формулювання всіх завдань: освітніх, оздоровчих, виховних.

Вид спорту –залежно від спортивної спеціалізації виконавця ККЗ.

2.2. Провести тренувальне заняття зі спортсменами групи спортивного удосконалення ДЮСШ, дотримуючись завдань і змісту роботи, викладених у конспекті.

 

Т И П О В Е Р І Ш Е Н Н Я З А В Д А Н Н Я 8

1.1. Назва етапу: етап спеціалізованої базової підготовки. Тривалість етапу коливається у межах 2-4 років, а вік спортсменів у найбільш популярних видах спорту, взятих загалом, для хлопців складає 14-20 років, а для дівчат – 13-19 років.

У теорії спорту стверджується, що на третьому етапі слід підбирати таку міру тренувальних і змагальних навантажень, щоб, з одного боку, створити умови для здатності переносити виключно напружені тренування на наступному етапі підготовки до найвищих досягнень, а з другого – залишити значні резерви ускладнення тренувального процесу і змагальної практики. Вважається, що характеристики об’єму тренувального процесу на третьому етапі не повинні перевищувати 80-90% тих, що притаманні четвертому етапу, а характеристики інтенсивності – 60-70 %.

Та реалізувати таку вимогу на практиці дуже не просто. По-перше, та міра навантажень, яка буде доступною спортсмену на етапі максимальної реалізації можливостей, є фактично гіпотетичною, і по-друге, навантаження на четвертому етапі є строго індивідуальними і тому орієнтація на параметри навантажень, характерні для видатних спортсменів, є досить умовною.