Значення, завдання і засоби фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку

На деяких особливостях харчування дітей ми зупинилися не тільки тому, що якісна і правильно спожита їжа є запорукою здоров’я і нормального розвитку, а головним чином для того, щоб більш виразно підкреслити важливість одного чинника, що дуже впливає на розвиток людини взагалі і дитини особливо.

Показовими в зв’язку з цим є дослідження І. Аршавського[3], який виявив на різних етапах розвитку організму, починаючи з антенатального (до народження) і закінчуючи періодом реалізації антигравітаційних реакцій (утримання голови, здійснення пози сидіння і стояння), значну затримку чи повну зупинку росту і розвитку дитини у випадках пригнічення її рухової активності. Важливо мати на увазі, що ці глибокі порушення наступають в умовах, коли харчові речовини продовжують надходити.

Наведений приклад вказує на виключно важливе значення м’язової діяльності як пускового механізму, який забезпечує визрівання структур і функцій у віковому розвитку організму дитини. Для розуміння цього механізму особливе значення мають дослідження М.Р. Могендовича[4], який довів, що під час кожного скорочення м’язів виникають нервові імпульси, що стимулюють діяльність центральної нервової системи і внутрішніх органів. Завдяки цим імпульсам реалізуються моторно-вісцеральні рефлекси, що відіграють виключно важливу роль у підтриманні життєдіяльності організму.

Та хоч рухова активність дуже важлива для розвитку дитини, вона не в змозі самотужки її забезпечити, бо ще не здатна на необхідні для цього вольові зусилля і має ще недостатньо розвинений інтелект для розуміння смислу цієї важливої для її організму потреби. Зважаючи на це, природа забезпечила дію спеціального нейрофізіологічного механізму, який підсвідомо примушує дитину рухатися. В науковій літературі він отримав назву кінезофілії[5]. Термін „кінезофілія” створений поєднанням двох грецьких слів: kinema – рух і philia – любов і означає „любов до рухів”. У цьому випадку – підсвідому любов до рухів.

Окрім цього, слід звернути увагу на ще одну дуже важливу для фізичного виховання дітей раннього і особливо дошкільного віку обставину. Відомо, що людське дитя в порівняння з іншими, особливо з еволюційно далекими видами, народжується біологічно дуже незрілим, повільно і довго зростає. Тенденція до збільшення періоду росту властива вищим приматам і досягає кульмінації в людини, про це свідчать такі дані:

Вид	Період росту (роки)
Лемури	2-3
Мавпи
Людиноподібні мавпи
Людина

Такий тривалий період росту необхідний людині для того, щоб перейти від основаної на інстинктах жорсткої системи реагування до гнучкого і мінливого поводження. Саме через це визрівання вищих відділів моторного аналізатора відбувається у неї після народження, що “відсуває” розвиток моторики. Так, ігрова діяльність і елементарне маніпулювання іграшками у людини проявляється через півроку, тоді як у мавпи – на 1-2 місяці життя; людина починає ходити в 10-12 місяців, а мавпа – уже на 10-й день і т.д.

Та лише морфологічної зрілості рухового аналізатора ще недостатньо. Треба записати на нейронах велику кількість рухових автоматизмів, навчитися із набутих автоматизмів конструювати моментальні рухові відповіді залежно від змісту раптово викликаних ситуацій, тобто підготувати моторику до того, щоб вона могла бути хорошим інструментом інтелекту. Без добре розвиненої моторики більшість інтелектуальних побудов залишаються мертвими через неможлиість їх матеріалізації через рухову функцію. А все це знову ж таки вимагає часу, вимагає подовження періоду дитинства.

Отже, значення фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку визначається двома факторами: подоланням інерції спадковості і сприянням гармонійному розвитку форм і функцій організму дитини завдяки кінезофілії.

Тепер, відштовхуючись від тільки що викладеної інформації, сформулюємо задачі фізичного виховання цього контингенту дітей. Вплив на них повинен бути різнобічним: і на розумову сферу, і на рухову сферу, і на їх “Я” як етичних істот. А тому всю сукупність завдань (і це характерно для будь-яких вікових контингентів людей) розділимо на три групи: на освітні, оздоровчі і виховні завдання.

Освітні завдання: 1. Формувати рухові уміння і навики стосовно основних життєво важливих рухових дій (ходьба, біг, стрибки, метання, плавання і т.д.). 2. Формувати уміння і навики особистої та громадської гігієни. 3. Озброювати первинними знаннями, що стосуються занять фізичними вправами.

Оздоровчі завдання: 1. Підвищувати опірність організму до впливів зовнішнього середовища. 2. Сприяти розвитку кісткової системи, суглобів, становленню правильної форми хребта, а також зміцненню і пропорційному розвитку всіх груп м’язів. 3. Сприяти розвитку серцево-судинної, дихальної, нервової систем та покращенню процесів обміну речовин.

Виховні завдання: 1. Розвивати психічні якості: увагу, пам’ять, сприйняття та здатність відтворювати в рухах бачене і почуте. 2. Привчати до самообслуговування під час гігієнічних процедур і на заняттях фізичними вправами. 3. Привчати до дисципліни, ввічливості, чесності, до дотримання правил поведінки в колективі, у спілкуванні з ровесниками і старшими. 4. Сприяти розвитку витримки, працьовитості. 5. Навчати бачити красиве в рухах, у вчинках, в оточуючих обставинах, у природі.

Для вирішення цих завдань використовують увесь спектр засобів фізичного виховання: і гігієнічні фактори, і природні сили, і фізичні вправи, враховуючи при цьому вікові особливості дітей і їхні можливості.

Так, під час проведення загартовуючих процедур міра використання природних сил повинна знаходитись у властивих для віку дітей межах. Ось деякі рекомендації щодо цього.

- Перебування на свіжому повітрі. Навіть взимку (якщо не дуже морозно, в межах – 5-10°С) діти повинні знаходитись на прогулянці не менше 3-4-х годин.

- Якщо на вулиці тепло, то в приміщенні можна постійно (за виключенням часу, відведеного на сон) тримати відкритими кватирки чи фрамуги, підтримуючи температуру в межах 18-20°С. Зимою кватирки відкриваються на короткий час, так, щоб температура впала на один-два градуси.

- З метою уникнення респіраторних захворювань не слід спати в приміщенні з відкритими кватирками. Перед сном приміщення провітрюється, а далі кватирки зачиняються. В правильності цієї рекомендації переконують спостереження за природою. Так, лисиця спить, згорнувшись калачиком і прикриваючи носа кінчиком хвоста. Це ж робить і собака. Так роблять і птахи, ховаючи дзьоба в своє пір’я. Це сприяє тому, що в місці вдиху-видиху зберігається постійний мікроклімат, а значить, дихальні шляхи функціонують в оптимальних умовах.

- Прийом повітряних ванн можна розпочати з 2-3-х хвилин і довести до 10-15 хвилин. Температура повітряних ванн для дітей 1-3 років складає 18-19°С, а для дітей 3-6 років – знижується до 16°.

- Загартування водою можна починати з місцевих процедур – вмивання, миття ніг перед сном, ігри з водою. Початкова температура води – 28-30°С, і поступово для дітей старших року доводять до 16-18°С, кожного тижня зменшуючи на 1-2 градуси.

- Обливання дітей 1-6 років можна почати з температури води 33-34 градуси і протягом місяця довести її до 24-26 градусів.

- У грудному віці, завершуючи щоденне купання дитини, доцільно обливати її водою, температура якої на 2-3 градуси нижча тієї, що використовується для купелі.

- Купання у відкритих водоймах доцільно розпочинати на третьому році життя, попередньо пройшовши повітряно-водне загартування. Температура води повинна бути не менша 22-х градусів, а повітря – 24-х градусів. Час перебування у воді спочатку складає 3 хв., а згодом збільшується до 6-8 хв.

Що ж до використання фізичних вправ, то тут необхідно виходити із таких даних. На сьогодні знаємо, що маля людини з’являється на світ з морфологічно уже дозрілими першими двома (“А” і “В”) рівнями побудови рухів. Але незважаючи на це, рухи його перші два-три місяці хаотичні, позбавлені будь-якої координації. Це тому, що стато-кінетичний рівень “А” деякий час є паралізованим через знаходження в незвичних для нього умовах поля тяжіння і він виявляється не в змозі забезпечувати потрібну опору для функціонування рівня м’язово-суглобових ув’язок (“В”). згодом взаємодія між цими двома рівнями налагоджується і з’являються координовані рухи. Маля починає перевертатися зі спини на живіт, скоординовано тягнутися до певних предметів і брати їх, а надалі і повзати. Морфологічне дозрівання більш високих рівнів (“С” і “D”) завершується до двох років, а то й на третьому році життя.

Отже, використання фізичних вправ як довільних рухових дій, на перших двох роках життя ще неможливе. До чотирьох-п’яти місяців, коли рухи дитини ще не координовані, застосовуються пасивні і активно-пасивні рухи за допомогою дорослих. Це піднімання-опускання, згинання-розгинання, зведення-розведення верхніх і нижніх кінцівок, згинання-розгинання та нахили тулуба, нахили голови вперед-назад, вправо-вліво і т.д.

Далі, коли з’являється і неухильно покращується координація, дорослими стимулюється і виконання активних рухів шляхом маніпулювання іграшками, шляхом створення різних умов, у яких дитина була б змушена активно рухатися.

У дво-трирічної дитини уже наявні всі центрально-нервові механізми, що забезпечують побудову рухів, та це ще не значить, що їй доступні дії, які під силу більш старшим дітям і дорослим. Надалі відбувається функціональне дозрівання механізмів побудови рухів, їх відлагодження, підгонка в процесі оволодіння руховими діями все більшої складності. Із трьох до семи років відбувається інтенсивне заповнення готовими руховими автоматизмами “картотеки” рівня “В”, який координує роботу крупних м’язових ансамблів верхніх і нижніх кінцівок, тулуба й начебто демонструє свої можливості і майстерність – рухи цих дітей виразні, граційні, пластичні.

Окрім цього, як показують спостереження, діти 3-7 років дуже люблять гратися. Це тому, що в них є відповідне нейрофізіологічне підґрунтя, а саме рівень “D” побудови рухів, який забезпечує побудову термінових рухових відповідей і його необхідно постійно натреновувати, розвивати цю (властиву лише людині) особливість моторики. І найкраще це можна зробити через використання ігрових вправ. Тому їх найбільше і використовують у роботі з дошкільнятами.

Використання фізичних вправ повинне здійснюватися, зрозуміла річ, у межах можливостей дітей. Спробуємо окреслити ці можливості.

- Стрибок у довжину з місця. Діти трьох років стрибають на відстань від 10-15 см до 20-25 см;

4-х років – на відстань 40-60 см;

5-ти років – на відстань 60-70 см;

6-7 років – на відстань 70-80 см.

- Стрибок у довжину з розбігу способом “зігнувши ноги”. Цьому стрибку, як і стрибку у висоту з розбігу, починають навчати з 5-ти років. Дальність стрибка не набагато перевищує результати стрибків з місця, дається взнаки складність координації. Оптимальна довжина розбігу–10-12м.

- Стрибок у висоту з розбігу способом “зігнувши ноги”. Діти 5-ти років можуть стрибнути у висоту на (10-15) – (30-35) см;

6-ти років – 40-45 см; довжина розбігу 6-8 м;

7-ми років – 50-55 см; довжина розбігу 8-10 м.

- Дистанція, яку діти можуть долати з максимальною швидкістю:

3 роки – 15 м;

4 роки – 20 м;

5 років – 25 м;

6 років – 30 м;

7 років – 35-40 м.

Можна пропонувати 3-5 повторень. Після бігу пульс відновлюється за 2-3 хв.

- Дистанція, яку діти здатні долати в аеробному режимі в рівномірному темпі. Проводилось дослідження[6] з метою з’ясування як діти 5-7 років адаптуються до роботи в аеробному режимі. Тестовим навантаженням слугував біг у темпі 70-80 кроків за хвилину. Заняття проводились три рази на тиждень. На першому занятті тривалість бігу для дітей 5-ти років складала 20 с, для дітей 6-ти років – 25 с і для дітей 7-ми років – 30 с. Перші два місяці тривалість бігу збільшувалась через кожні 2 заняття на 15 с, а далі через одне заняття.

Після півроку занять діти без особливого напруження могли безперервно бігти протягом такого часу:

5-річні – 8 хв;

6-річні – 10 хв;

7-річні – 12 хв.

- Дозування загальнорозвиваючих вправ:

для дітей 3-4 років – 4-6 разів;

для дітей 5 років – 8-10 разів;

для дітей 6-7 років – 8-12 разів.

- Інтервали відпочинку. Після вправ низької і середньої інтенсивності (метання в ціль і на дальність, вправи в рівновазі, стрибки в довжину з місця та в глибину) – 30-40 с. після вправ високої інтенсивності (стрибки в довжину і висоту з розбігу, лазіння по гімнастичній стінці, біг, естафети) – 1,5-3 хв.

- Кількість вправ, призначених для розучування на одному занятті. Як показали дослідження[7], у процесі одного фізкультурного заняття можна навчати шестиліток п’ятьом руховим діям за умови подібності структури рухів. Та все ж оптимальним є навчання 2-3-м елементам. Оптимальна кількість повторень при розучуванні кожної окремої вправи коливається в межах 5-8-ми. При збільшенні кількості повторень різко падає інтерес до роботи.