Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Творче завдання «Вчимося розумінню». ⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8
Учитель розділяє учнів на чотири групи. Одна група — батьки, друга – бабусі й дідусі, третя — учителі, четверта — діти. Кожна група повинна написати, чому її не розуміє решта груп. Після того, як представники від груп зачитають свої відповіді, учитель разом з учнями складає загальний список проблем, пов'язаних із нерозумінням один одного, і обговорює з ними, як розв'язати ці проблеми. Слово вчителя. «Сьогоднішня молодь байдужа, вона не переживає за долю інших людей, за майбутнє країни». Такі гіркі слова можна часто почути з уст старшого покоління. Проте, чи дійсно воно так? Бесіда. Чи були у вас випадки, коли ваші товариші не відвідували школу певний час? Чи цікавились ви станом їхнього здоров'я, їхніми турботами? Як часто в житті ви робите добрі вчинки? Що це за вчинки? Сьогодні у світі є багато жебраків. Як ви ставитесь до цих людей? Чи викликають у вас співчуття діти-сироти, діти-інваліди? Творче завдання «Великодушний учинок». Подумайте, які із запропонованих учинків можна назвати великодушними, а які — ні: Ви завжди ділитеся зі своїм другом цукерками, іграшками. Ви заблукали в лісі й віддали останній шматок хліба своєму другові, хоча були також дуже голодні. Мати купила дочці цукерок. Дорогою додому вона зустріла убогу дитину і пригостила її цукерками. Вранці по дорозі в школу ви прибираєте з дитячого майданчика осколки і сміття, щоб малюки не порізалися і не забруднилися. Ви організували суботник і зібрали дітей зі всього будинку, щоб прибрати дитячий майданчик. Ви завжди вчасно годуєте свого собаку. Ви завжди годуєте бездомних собак і кішок у дворі й навіть можете віддати їм свій сніданок. Бесіда. Про яку людину говорять, що в неї великодушне серце? Як ви гадаєте, чи здатні ви на великодушний учинок? У чому виявляється великодушність ваших близьких по відношенню до вас? Чи можуть бути милосердними і чуйними діти, яких виховує вулиця? Слово вчителя. Великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса та кінофільми, які нині демонструють канали українського телебачення. Запитання до учнів. Як часто ви дивитесь телевізор? Які фільми вам подобаються? Як ви ставитеся до бойовиків? Чим вони вас приваблюють?
Чи вчать ці фільми мужності, відваги, доброти? Слово вчителя. Так, бойовики у підлітків, особливо у хлопців, виховують жорстокість, насильство, злобу, ненависть і т. д. Про жорстокість написано чимало. Байдужість і жорстокість — страшні хвороби сучасності, з якими потрібно боротися кожному з нас. Чого ми всі такі жорстокі? Ще й злішаємо з кожним днем. І, загубивши власний спокій, Спокою іншим не даєм. Чого забули милосердя І заповідь святих небес? Ой, перед віщим оком смерті Чим зможем виправдать себе? Душа з начинкою лихою Втрачає людяне тепло, Ніяк не стане добротою Зло, перемножене на зло. Хіба ми будемо багатші, Коли розпустим люті дим? Хай краще серце вже заплаче, Ніж в грудях стане кам'яним. Іду навстріч — тож посміхніться, І я всміхнуся, мов дитя. Ні, ще не висохла криниця, Людська криниця співчуття. У істини слова не пишні, Щоб кожен зміг до них дійти, Бо ж нас усіх створив Всевишній З живої плоті доброти. Запитання до учнів. Чим схвилював вас цей вірш? Слово вчителя. Справді, щось «надламалось у світі», «якісь зірвані мости», бо черствіють наші душі, ми залишаємось байдужими до чужого болю, забуваємо, що старість обов'язково прийде до кожного з нас. Ви, мабуть, погодитесь із тим, що в наш час, на жаль, дуже мало чуйності. Про це свідчать переповнені будинки для перестарілих, численні газетні статті, в яких ідеться про непорозуміння, що виникають між батьками і дітьми. Яких норм повинні дотримуватись діти по відношенню до своїх батьків? Чи маємо ми право ображатися на батьків? Хочеться вірити, що ніхто з вас не забуде своїх батьків, особливо тоді, коли до них прийде старість. Значна частина сьогоднішньої молоді переконана, що досягти щастя в житті можна, навчившись правильно оцінювати ситуацію і обернувши її на свою користь, а зовсім не завдяки працелюбності, освіченості, наполегливості. Запитання до учнів. Чи згодні ви з цією думкою? Що приносить щастя людині? Від того, як ми себе поведемо, залежатиме і наше майбутнє. Що для вас найважливіше в житті? Без чого можна обійтися в житті? Ваша головна проблема на сьогоднішній день?
З ким ви ділитесь своїми проблемами? Які риси характеру ви найбільше цінуєте в людях? Заключне слово вчителя. Кожна людина живе лише один раз. І що б не сталося у кожного з вас у житті, завжди пам'ятайте, що ви людина. Ніколи не звинувачуйте когось у тому, що вас погано виховали. Ви самі повинні якомога більше працювати над вдосконаленням своєї особистості. Цей шлях важкий і тернистий, але ви молоді й зможете все подолати. І ось тоді у вашому серці навіки оселяться найсвятіші людські почуття — любов, доброта, прощення, їх не купиш на базарі, в магазині, їх ні в кого не позичиш, але можна навчити себе бути добрими, людяними і милосердними. Як часто ми зриваємо квітку, не задумуючись над тим, що завдаємо їй болю. Як легко зранити серце одним необережним словом, тим самим не залишивши у цьому серці місця для проростання добра. Будьмо добрими і чуйними, лагідними і щедрими, бо саме внутрішня краса прикрашає людину. Відкриймо навстіж своє серцеві душу для друзів, близьких і рідних. Життя таке прекрасне, тож поспішайте творити добро на землі. Бути людиною — не дуже просто, Бути людиною— геройство в наші дні. Устати й крикнути з трибуни, із помосту: О люди, залишайтеся людьми!
Година спілкування «Ви сказали: "Добридень!"» Мета: Познайомитиз історією виникнення традиційних вітань народів світу та з різними видами вітань (синонімічні вислови). Навчити правильно вітатися залежно від ситуацій і особливостей людини, яку зустрічаєш. Виховувати ввічливість, Доброту, увагу до оточуючих людей. Розвивати комунікативні навички, уміння аналізувати й синтезувати ХІД КЛАСНОЇ ГОДИНИ Перед початком заходу звучить музика. Бажано використати фрагменти творів «Космічна балада» (Дідьє Маруані) і «Магнітні поля» (Жан-Мішель Жар). Столи в класній кімнаті розставлені буквою «П». Класний керівник — у центрі класної кімнати. І. Бесіда на тему «Історія походження традиційних вітань у різних народів» Слово вчителя «Здрастуйте, діти!» — легке й звичайне вітання. А яким би було ваше здивування, якби початок був таким: «Чи їли Ви сьогодні?» або «Чи здорова Ваша худоба?» Але ж це також вітання. Саме такими фразами обмінювалися, зустрівшись одне з одним, жителі Давнього Китаю, Монголії, Єгипту. Справді, що становило основу життя монгола-кочівника за давніх часів? Його череда. Коли тварини здорові — вистачає їжі їхнім господарям, отже, все благополучно в родині. Впала худоба від хвороби або недоїдання — і в людей голод, хвороби, смерть. Ось і виходить: побажати здоров'я рогатим годувальникам скотаря — те саме, що побажати здоров'я йому самому та його близьким. Якими тільки вітаннями не користуються люди! Національні звичаї Японії пов'язані з безліччю поклонів. Кланяються знайомим і незнайомим: пасажирам автобусів, покупцям, екскурсантам. У своєму будинку жінки зустрічають гостя, стоячи на колінах, а голову кладуть на долоні, що торкаються підлоги. Люди із племені масаї, перш ніж привітати одне одного, плюють на руки, а із племені маорі — торкаються одне до одного носами. Люди на Сході, вітаючись, нахиляють голову перед складеними долонями, прикладають руку до чола, до грудей і серця. (Діти ілюструють розповідь сценками).
Коли вітаються монголи, вони простягають обидві руки й тиснуть одне одному не долоні, а вище ліктів. Молодший повинен простягнути свої руки так, щоб вони знаходилися під руками старшого (демонстрація сценкою). Привітати — означає сказати ще й певні слова.У минулому говорили так: · Тим, хто закінчував жнива: «Із двома полями пожатими, із третім засіяним!» · Молотникам бажали: «По сто на день, по тисячі на тиждень». · Тим, хто їсть та п'є: «Хліб і сіль» або «Чай і цукор». · Рибалку вітали: «Улов на рибу!» — «Навар з юшки!» — відповідав він. · Ввічлива людина не просто відповідала на вітання, а використовувала у відповіді спеціальну для кожного випадку етикетну форму. Один з видів вітання — рукостискання. Такий жест виражає підвищену доброзичливість, тому обмін рукостисканнями не завжди є обов'язковим. Запитання до учнів. Звідки пішов звичай знімати рукавички перед рукостисканням? Поки вихованці обговорюють відповідь, звучить музика. Відповідь: З лицарських часів. Знімаючи рукавичку з правої руки, лицар показував, що він ставиться до тих, кого зустрів, доброзичливо! Першим простягає руку старший за віком, жінка подає руку чоловікові. Рукостискання — це коротке й енергійне струшування руки. Виразі «міцний потиск руки» — не означає рукостискання, від якого німіють пальці, й стає боляче. Якщо зустріч знайомих відбувається на вулиці, коли прохолодно й люди в рукавичках, чоловіки перед рукостисканням рукавичку знімають обов'язково, а жінки чинять на свій розсуд, але зимову рукавичку потрібно знімати й жінкам. Рука, простягнена без рукавички — це, насамперед, ознака поваги до людини. Не прийняти простягнуту для потиску руку — образити. Певну роль у вітанні відіграють і головні убори. Запитання до учнів. Звідки пішла традиція знімати шапку при вході до будинку? Відповідь. Звичай виник за часів лицарів, які постійно мандрували країною, одягнені в збрую. Входячи до будинку, лицар знімав шолом, повідомляючи цим жестом хазяїнові: «Я не боюся тебе!» У книзі «Юності чесне зерцало...» (написана за часів Петра І), яка давала різні настанови, як бути ввічливим і чемним юнаком під час зустрічі із знайомими, зазначалося: «За три кроки капелюх зняти у приємний спосіб. Капелюха тримати в руках не жалюгідно, а похвали гідно». «Краще коли про когось кажуть: він ввічливий, смиренний кавалер і молодець, ніж коли скажуть про якогось: «він пихатий дурень». (Два учні в костюмах, зображуючи глашатаїв, зачитують укази, написані на сувоях). Знімати чи не знімати головний убір — зараз залежить від пори року та й від характеру головного убору. На вулиці не знімають зимову й лижну шапки, берета, зате піднімають капелюшок (за тулію), кашкета (за козирок). Але, заходячи до закритого приміщення, чоловік, вітаючись, знімає будь-який головний убір. Запитання до учнів. У яких випадках кажуть «Привіт», а в яких «Здрастуйте»? Учні відповідають: Багато залежить від того, з ким Ви привіталися. Своїм одноліткам, приятелям можна сказати «Привіт», дорослим треба говорити «Здрастуйте».
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 140; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.218.218.230 (0.023 с.) |