Впровадження інформаційних технологій в навчальний процес

Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у роботу ЗНЗ регіону регулюється наступними документами:

Законом України "Про освіту",

Законом України "Про загальну середню освіту",

Законом України "Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки",

Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку в Україні",

Концепцію профільного навчання в старшій школі, тощо.

Вчителю застосування ІКТ дозволяє економити час і максимально ефективно вирішувати повсякденні справи і обов’язки як фахівця: готуватися до уроків (складати конспекти, добирати дидактичні матеріали тощо), батьківських зборів, виховних годин, різноманітних виступів на педрадах, засіданнях МО, семінарах тощо; оформлювати документацію; в оперативному режимі відслідковувати результати навчальної діяльності учнів; налагоджувати спілкування з батьками своїх учнів; обмінюватися з колегами досвідом роботи, власними методичними надбаннями, обговорювати з ними актуальні питання навчання і виховання школярів, швидко отримувати й систематизувати потрібну інформацію. Таким чином, упровадження ІКТ полегшує роботу вчителя, а навчання дітей робить більш цікавим і ефективним.

Як показує практика, застосування комп’ютера на уроках у початковій школі має декілька режимів:

демонстраційний (демонстрація певної навчальної інформації);

індивідуальний (організація індивідуальної роботи учнів);

комбінований (застосування на одному уроці і демонстрації, і індивідуальної роботи

14. Визначити засоби впровадження інтерактивних технологій в окремій галузі початкової освіти (на прикладі окремого предмету початкової школи).

Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації діяльності, яка має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішнічть, інтелектуальну спроможність.

Навчальний процес завдяки вищезгаданій технології відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), коли учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами уроку.

Розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях Сухомлинського, учителів-новаторів 70-80-х років (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, С.Лисинкової та ін.), теорії розвивального навчання. Наприкінці ХХ ст.

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Одним із найважливіших напрямів удосконалення навчання природознавства учнів початкових класів є впровадження у навчально-виховний процес інтерактивних технологій. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить, наскільки успішно й усвідомлено він опановує шкільну програму.

Застосування інтерактивного навчання в початкових класах здійснюється шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати.

З огляду на це найбільш уживаними є:

v при фронтальній формі роботи такі технології: «Криголами», «Вузлики», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Навчаючи - учусь»;

v при кооперативній формі навчання: робота в парах, робота в малих групах;

v інтерактивні ігри: «Рольова гра», «Драматизація»;

v технології навчання у дискусії: метод «Прес», «Дискусія», «Так - ні».

-Робота в групах.

Урок природознавства, 3 клас. Тема. Шкіра – захисник організму.

Клас ділиться на 4 групи. Кожна група читає певну статтю і готує відповіді на запитання за змістом.

1 група – «Людина – живий організм».

- Чим організм людини подібний до живих організмів?

- Чим людина відрізняється від тварини?

2 група – «Організм людини».

- З чого складається організм людини?

- Чим між собою розрізняються органи тіла людини?

- Які органи керують злагодженою роботою організму людини?

3 група – «Шкіра – захисник організму».

- Яке значення для організму має шкіра?

- Яке значення для організму має виділення шкірою поту і жиру?

4 група – «Бережи шкіру».

- Чому шкіра завжди має бути чистою?

- Як треба діяти при ушкодженнях шкіри?

- Як треба загартовувати шкіру?

-Коло ідей

Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення даного питання. Наприклад, в 4 класі при вивченні теми «Охорона природи в Україні» (курс «Я і Україна»), пропоную учням створити свою програму збереження природи в Україні. Діти працюють в групах. Кожна група створює свою програму, але перша група – з позиції школяра, друга група – з позиції океанолога, третя – з позиції лісника, четверта – з позиції президента.

- Мікрофон.

Під час вивчення теми «Поняття про середовище існування» для визначення рівня компетентності учням пропонується, використовуючи знання, здобуті у попередніх класах, назвати одне середовищ існування та вказати, як певний організм адаптувався до нього (водне - риби мають тіло, вкрите слизом; наземно-повітряне - птахи та ссавці мають легені...).

--Мозковий штурм.

Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

---«Так – ні»

Суть гри «Так - ні» полягає в тому, що вона вчить дітей пов’язувати різні факти в одну картину, систематизувати інформацію, яку вони одержали, слухати і чути інших.

Вчитель загадує якесь число, предмет або літературного чи історичного героя. Учні намагаються знайти відповідь, при цьому ставлять запитання. На їхні запитання вчитель відповідає тільки словами «так», «ні» або і «так і ні».

Урок природознавства, 4 клас. Тема. Материки Землі.

- Я загадала материк. Відгадайте його.

- Він знаходиться у східній півкулі? Так

- Це найбільший материк? Ні

- Він перетинає екватор? Ні

- Це Австралія? Так

Комплекс апаратних засобів, необхідних для забезпечення інтерактивного навчання, як правило, складається з комп’ютера, інтерактивної дошки, мультимедійного проектора та пристроїв зв’язку (Веб-камера, система передачі даних, адаптер тощо). До складу комплекса може також входити пристрій тактильного введення даних (інтерактивний безпровідний планшет; інтерактивний рідинокристалічний дисплей (інтерактивна графічна панель), об’єднуючий в собі функції монітора і цифрового планшета; система інтерактивного опитування – пульти, безпровідні мікрофонні системи) і система звукового супроводу

Для здійснення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися:

- глибоко вивчити і обміркувати матеріал, у тому числі і додатковий: різноманітні тексти, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

- ретельно планувати й розробляти заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності заняття;

- заохочувати учнів до вивчення нової теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем;

- оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінювання роботи учнів;

- передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх до занять, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, розподіл ролей у групах тощо.

 

15.Охарактеризуйте особливості технології перспективно – впроваджуючого навчання С.Лисенкової з використанням опорних схем при коментованому управлінні.

Лисенкова Софія Миколаївна - вчитель початкових класів середньої школи № 587 м. Москви, Народний учитель СРСР. Вирішила нездійсненне завдання одночасного навчання дітей з різним рівнем розвитку без додаткових занять, без яких би то не було "вирівнювань", без допомоги батьків.

Класифікаційні параметри

За рівнем застосування: загальнопедагогічна.

За філософської основі: гуманістична.

З організаційних форм: традиційна класно-урочна, академічна з елементами диференціації та індивідуалізації.

За підходу до дитини: співробітництво, партнерство.

За переважному методу: пояснювально-ілюстративна з елементами діалогу.

За категорією учнів: масова.

Концептуальні положення

• Особовий підхід педагогіки співробітництва.

• Успіх - головна умова розвитку дітей у навчанні.

• Комфортність в класі

• Попередження помилок, а не робота над ними.

• Послідовність, системність змісту навчального матеріалу.

• Диференціація, доступність завдань для кожного.

• До повної самостійності - поступово.

• Через знає учня вчити незнаючого.

С. Н. Лисенкова відкрила чудовий феномен: щоб зменшити об'єктивну трудність деяких питань програми, треба випереджати їх введення в навчальний процес.

Важку тему С. М. Лисенкова починає не в задані програмою годинни, а раніше. Це перспективна підготовка, тобто початок попутного проходження важкої теми, наближеною до досліджуваному у даний момент матеріалу. Перспективна (та, що тільки буде пізніше основний) тема дається на кожному уроці малими дозами (5-7 хвилин).

Тема при цьому розкривається повільно, послідовно, з усіма необхідними логічними переходами. В обговорення залучаються спочатку сильні, потім середні і лише потім слабкі учні. Виходить, що всі діти потроху вчать один одного. І вчитель, і учні зовсім по-іншому відчувають себе у просторі часу.

Таким чином, засвоєння матеріалу відбувається у три етапи:
1) попереднє введення перших (малих) порцій майбутніх знань,

2) уточнення нових понять, їх узагальнення, застосування
3) розвиток швидкості розумових прийомів і навчальних дій

Таке розосереджене засвоєння навчального матеріалу забезпечує переведення знань у довготривалу пам'ять.

Сполучною ланкою між роками навчання є велика перспектива; нею закінчується і починається навчальний рік

Підхід до структури матеріалу зумовлений завданнями випереджаючого введення та подальшого повторення понять і називається пробно-порціальним.

Другим "китом", на якому заснована технологія С. М. Лисенкової, є коментоване управління.

Методичний прийом "коментоване управління" представляє, по суті, відповідь (інформацію) з місця про те, що робить учень, допомагає оптимально включити в роботу весь клас, вести безперервний зворотний зв'язок з усім класом (лист елементів літер, цифр, промовляння слів, рішення прикладів, завдань і т.д.).

Метод коментування був у 60-х роках широко поширений як досвід липецьких вчителів (Г. Москаленко). У Лисенкової він отримав розвиток: вона об'єднала коментування 3-х дій: "думаю, говорю, записую".

Учень вголос оголошує, що він в даний момент робить; одночасно вирішується завдання управління діяльністю всього класу.

За допомогою комментованого управління:
•середній і слабкий тягнуться за сильним учнем;
•розвивається логіка міркувань, доказовість, самостійність мислення;
• учень ставиться в стан учителя, керуючого класом.

І, нарешті, третій "кит" системи С. Н. Лисенкової - це опорні схеми, або просто опори, - висновки, які народжуються на очах учнів у процесі пояснення і оформляються у вигляді таблиць, карток, набірного полотна, креслення, малюнка.

Дуже важлива умова в роботі зі схемами-опорами: вони повинні постійно підключатися до роботи на уроці, а не висіти як плакати. Тільки тоді вони допоможуть вчителю краще вчити, а дітям легше вчитися.

Першокласники - вчорашні малюки дитячого саду. Вони мислять конкретно, образами. Для них опорні схеми - це природний перехід від яскравих картинок-іграшок, що ілюструють рішення математичних завдань, до умовного наочно-образним поданням, сліду елементів задачі, до абстрагування від конкретних предметів.

Потім, коли учень відповідає на запитання вчителя, користуючись опорою (читає відповідь), знімаються скутість, страх помилки. Схема стає алгоритмом міркування і доказом, а вся увага спрямована не на запам'ятовування чи відтворення заданого, а на суть, роздуми, усвідомлення причинно-наслідкових залежностей і зв'язків.

"Кити" Лисенкової тягнуть за собою шлейф методичних прийомів (тисячу педагогічних "дрібниць"):

• У першому класі - без домашніх завдань.

• Домашнє завдання за новою темою дається тоді, коли воно стає доступним для самостійного виконання кожним.

• Механічне зазубрювання правил і формулювань відсутня.

• Диференційований опитування: кожного учня запитують в "його час" - коли він може відповісти.

• Виховання організованості в дитині.

• Взаємодія з батьками.

• Зв'язок між роками навчання - спадкоємність.

• Всі "кити" і прийоми застосовуються у взаємодії.

 

16.Охарактеризувати побудову навчального процесу на уроках математики шляхом використання розвивальних ігор педагога – новатора Б.Нікітіна.

В кожній здоровій дитини можна знайти основи творчості і при вмілому підході до навчання та розвитку розвинути цю рису. Велику увагу інтеграції навчання з метою розвитку гармонійної особистості приділяє Б. П.Нікітін, російський педагог, науковець, автор широкого діапазону розвивальних ігор для дітей різного віку та різного рівня розвитку. Перші спроби використання ігор для інтегрованого навчання він проводив із власними дітьми, а вже згодом, дослідивши їх вплив на різні сторони розвитку вихованців, він поступово розширяв діапазон, ускладнював до рівня наукового відкриття.

Розвивальні ігри Б.Нікітіна основані на тому, що гра є основним видом діяльності дитини, а хороша гра, може бути не тільки цікавою, а і корисною з точки зору навчання та розвитку. Більшість ігор та іграшок цікавлять дитину тільки на етапі знайомства з нею, а через день – два дитина втрачає до них інтерес. Це пов’язано з тим, що іграшки та багато ігор мають одну сторону інтересу – ефект новизни, який швидко вичерпується і вже дитини покидає таку гру, або і зовсім ламає, намагаючись змінити її суть. Іграшки які не дають завдання для розуму, творчості, фантазії, напруження сил – це баласт, який осідає в коробках, шафах і т. д. Іграм інтегрованого характеру, які включають логічні завдання. Сенсорні, мовленнєві, конструктивні, просторові, логічні тощо ігри у Б.Нікітіна об’єдналися в одну назву – розвивальні. Для них характерні особливості:

- кожна гра являє собою декілька об’єднаних спільною метою завдань, які необхідно вирішити з допомогою різних матеріалів, від кубиків до деталей із пластика, картона, металевих частин конструктора тощо

- завдання задаються в різних формах – моделей, малюнка, схеми, креслення, письмової інструкції,і. д.

- передача інформації іншим учасникам гри відбувається різним способами 6 мовленнєвими, в вигляді малюнків, готових частин виробу, схем і т.д.

- результати виконаних завдань не являються перед дитиною в абстрактній формі, вона може бачити, відчувати, змінювати, вносити поправки до готових результатів гри

- кожна гра представлена в порядку наростання складності, введено широкий діапазон перешкод від доступних дітям 2-3 років до завдань для молодших школярів

- поступове наростання складності заохочує дитину до постійного удосконалення, викликає інтерес протягом багатьох років, дозволяє дитині само розвиватися в різних напрямках

- основна риса ігор навчання працювати самостійно. В групі, в парах, але без допомого дорослих і вибирати гру по власних здібностях і бажаннях.

Одним із яскравих видів інтеграції завдань є ігри «План і карта». Просторова орієнтація в цій грі органічно переплітається з математичними завданням: кількісна і порядкова лічба, форма, пропорції, поділ на частини, додавання та віднімання деталей. Складання самостійних карт розвиває логічні операції: аналіз синтез, групування, виділення зайвого, узагальнення.

Ігри – плани з фішками і «ходилками» викливають необхідність знати цифри, букви, знати кольори, розвивають мовлення необхідність пояснювати та коментувати власні ходи, відстоювати свою правоту, що сприяє розвитку комунікативності, формує основні навички спілкування, тощо.

Ігри з справжніми географічними картами розширюють можливості поєднання логічних, сенсорних, просторових завдань з потребою уміти читати, робити нові надписи, контролювати власні дії та дії товаришів. Крім того виробляється інтерес до невідомого, незвичного, бажання подорожувати, взнати якомога більше про нові країни та материки.

Неординарні ігри Нікітіна і типу «Котра година». Діти знайомляться з основними вимогами до розпорядку дня, до організації власного дозвілля і відпочинку, вже з 4-х років можливе навчання користуватися годинником, збагачується словник новими назвами – термінами, виховується організованість охайність у використанні часу.

Математика з іграми Нікітіна викладена автором в декількох посібниках, але крім ігор ним створена система математичних таблиць (таблиця сотні, таблиця крапочки, таблиця Піфагора) які придумані для знайомства дітей з додаванням, відніманням, множенням, числами сотні, дають уявлення про дроби. основа цих ігор – конструктор «зроби сам», дитині пропонується нескладна та цікава робота по сортуванню кіл по кольору, розмірам, виконання дій порівняння, узагальнення, вилучення зайвого, знайомить дітей з поняттями «однакові», «різні», такі ж», «не такі». «інші», проводити операції накладання, прикладання. Вилучення зайвого. Діти оволодівають умінням проводити математичні операції в умі, а згодом викладати їх числами, чи записувати самостійно.

Головне в творчості великого педагога і батька з великої букви, безкінечна любов до дітей, безкорисне бажання допомогти багатьом освоїтися в складному сучасному світі, зробити всіх дітей на світі більш інтелігентними, культурними, вихованими, інтелектуально розвиненими, творчими особистостями з великим кругозором і невичерпним бажанням вчитися, що і складає основу інтегративних процесів в його творінні.

 

17.Навести приклади застосування педагогічної технології укрупнених дидактичних одиниць П.Ерднієва при вивченні математики.

Укрупнених дидактичних одиниць (УДО) - систем понять, об'єднаних на основі їх смислових, логічних зв'язків і утворюють цілісно засвоювану одиницю інформації. Автор технології - Пюрвя Мучкаевіч Ердніев (м. Еліста).

П.М. Ерднієв обґрунтував ефективність укрупненого введення нових знань, яке дозволяє: застосовувати узагальнення в поточній навчальній роботі на кожному уроці; виявляти більше логічних зв’язків в матеріалі; виділяти головне і суттєве в більшій дозі матеріалу; розуміти значення матеріалу в загальній системі ЗУН; виявляти більше міжпредметних зв’язків; більш емоційно подати матеріал; зробити більш ефективним закріплення матеріалу.

Цільові орієнтири: досягнення цілісності математичних знань як головної умови розвитку: саморозвитку інтелекту учнів; створення інформаційно більш удосконаленої послідовності розділів і тем шкільних предметів, яка забезпечує їх єдність і цілісність; створити єдиний підручник з математики (на базі раціонального синтезу підручників алгебри, геометрії і креслення).

Поняття „укрупнення одиниці засвоєння" досить загальне, його подати як інтеграцію підходів до навчання:

1. Сумісно і одночасно вивчати взаємопов' язані дії, операції, функції, теореми і т.п. (зокрема, взаємообернені);

2. Забезпечення єдності процесів складання і розв'язування задач (рівнянь, нерівностей і ін.);

3. Розглядати в взаємопереходах визначені і невизначені завдання (зокрема, деформовані вправи);

4. Перетворювати структуру вправи, що створює умови для протиставлення початкового і перетвореного завдання;

5. Виявляти складну природу математичного знання, досягати системності знань;

6. Принцип доповняльності в системі вправ (розуміння досягається в результаті міжкодових переходів і логічного в мисленні; свідомого і підсвідомого компонентів).

Укрупнена дидактична одиниця – УДО – це локальна система понять, об’єднаних на основі смислових логічних зв’язків і утворююча цілісно опановану одиницю інформації.

Навчання будується за наступною схемою:

1) стадія засвоєння недиференційованого цілого в його першому наближенні;

2) виділення в цілому елементів і їх взаємовідношень;

3) формування на базі засвоєння елементів і їх взаємовідношень більш досконалого і точного цілісного образу.

Особливості змісту. Єдиний підручник „Математика”, в якому широко використовуються умови по аналогії, вправи приводяться по кожному логічно завершеному параграфу (уроку, заняттю).

Учням пропонується: вивчати одночасно взаємно обернені дії і операції; порівнювати протилежні поняття, розглядаючи їх одночасно; зіставляти споріднені і аналогічні поняття; зіставляти етапи роботи з вправами, способи розв’язування.

При цьому використовуються фундаментальні закономірності мислення:

• закон єдності і боротьби протилежностей;

• перемежовуюче протиставлення контрастних подразників (І.П. Павлов);

• принцип зворотних зв'язків системності і циклічності процесів (П.К. Анохін), оборотності операцій (Ж. Піаже);

• перехід до надсимволів, тобто оперування більш довгими послідовностями символів (кібернетичний аспект).

Отже, головна особливість змісту технології П. М. Ерднієва є перебудова традиційної дидактичної структури матеріалу всередині навчального предмету, а в деяких випадках і всередині споріднених навчальних предметів.

Особливості методики. Ключовий елемент технології УДО - це вправа - тріада, елементи якої розглядаються на одному занятті: а) початкова (вихідна) задача; б) її перетворення; в) узагальнення.

Технологію УДО в початковій школі ефективно можна використовувати при вивченні багатьох протилежних і схожих понять:

1. Одночасне вивчення протилежних дій – додавання і віднімання. Множення і ділення, дії над абстрактними числами і величинами. Зокрема на одному уроці дається поняття про такі обчислювальні притьми: - додавання і віднімання 2(20), 3(300. 5(50); - додавання і віднімання виду 45+3, 45-3, та ін..

2. Одночасне вивчення нумерації у межах 10 і лічба круглими десятками у межах 100.

3. Одночасне вивчення таблиць множення та ділення 2(20) і т. д.

4. Одночасне вивчення складу чисел першого десятка та аналогічних дій з круглими десятками.

5. Поєднання концентрів «Сотня». «Тисяча» і т.д.

6. Вивчення усної та письмової нумерації на одному уроці.

7. Систематичне розв’язування поряд із звичайними деформованих прикладів: x5=45, (20х)х =80 та ін..

8. Самостійне складання учнями задач, розв’язування обернених.

9. Вивчення табличного та поза табличного множення та ділення.

Що дає вчителю та учням більш раннє – порівняно з чинною програмою вивчення тем. Вчителю – можливість відповідно до особливостей класу дібрати таку швидкість вивчення матеріалу, яка забезпечує розвиток мислення, запам’ятовування теоретичних відомостей з теми. Засвоєння способу навчальної діяльності, формування практичних умінь та навичок.

Учню – можливість, не поспішаючи, відповідно до власних психологічних особливостей оволодіти навчальною інформацією, здобути певні навички.

18.Охарактеризувати особливості програми розвитку дітей «Росток» та технологічного супроводу її впровадження у початковій школі.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 116 від 12 квітня 1996 року затверджено комплексний експеримент з розробки змісту, методів та нових педагогічних технологій «Програма розвитку дітей «Росток».

Дослідно-експериментальна робота з модернізації змісту, технологій та методів навчання і виховання дітей за науково-педагогічним проектом "Росток” проводиться відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України від 31.01.2005р. №62 "Про розвиток науково-педагогічного проекту "Росток” в Україні”, від 31.01.2005р №63 "Про підготовку вчителів до роботи у науково-педагогічному проекті "Росток” і від 05.06.2006 №430 "Про затвердження типових навчальних планів для навчальних закладів, які працюють за науково-педагогічним проектом "Росток”.

Комплексна програма розвитку дітей «Росток» виконується відповідно до положень Національної доктрини розвитку освіти України і практично реалізує вимоги Державного стандарту початкової освіти.

Одним із сучасних освітніх проектів, в межах якого розробляються нові підходи до змісту, методів, технологій навчання і виховання, є комплексна програма розвитку дітей «Росток».

Враховуючи висновки сучасних наукових досліджень розвитку особистості в процесі навчання і виховання, основою науково-педагогічного проекту “Росток” став інтегративно-діяльнісний підхід. Його сутність у системній організації навчально-виховного процесу на засадах організації науково обґрунтованої структури діяльності межах кожного навчального предмету, яка виступає системоутворюючим фактором.

Таким чином, навчальні предмети інтегруються в єдину пізнавальну систему, яка дозволяє формувати у учнів цілісне уявлення про навколишній світ через пошуково-практичну діяльність. Учні отримують необхідні знання за допомогою різноманітних способів активізації пізнавальної діяльності: спостереження, досліди, вправи з моделювання, конструювання об’єктів та явищ навколишнього світу; спеціальні вправи на розвиток уяви, завдання на самостійний пошук інформації, з літературної творчості: складання казок, легенд та оповідань про навколишній світ, поетичні вправи, вправи та завдання для оволодіння загально-навчальними уміннями.

Науково-педагогічний проект “Росток” базується на тезі, що навчальна діяльність дитини будується перш за все шляхом сходження від абстрактного до конкретного, від загального до часткового, тобто відтворюється історичний процес народження та розвитку знань. Природно, що розглянутий підхід до навчання та виховання дуже тісно пов’язаний з принципом інтеграції. У науково-педагогічному проекті “Росток” принцип інтеграції використовується як для побудови змісту, так і для розробки методів та технологій навчання і виховання. Даний принцип тісно пов’язаний з принципом розвиваючого навчання.

Так у проекті “Росток” принцип інтеграції був реалізований при формуванні його ядра - інтегрованого курсу “Навколишній світ” для початкової та 5 – 6 класів основної школи. Його основною метою є формується у учнів цілісної картини світу, адекватної віковим особливостям сприйняття учнів молодшого шкільного віку. Зміст курсу “Навколишній світ” інтегрується навколо взаємопов’язаної послідовності загальних ідей. Реалізуючи їх в курсі, ми послідовно розкриваємо перед дитиною багатогранний, різноманітний але цілісний та єдиний світ, в якому ми живемо.

Слід відмітити, що інтегрований зміст викликає необхідність інтеграції методів і технологій навчання та виховання. Тому в проекті "Росток" розробляються інтегровані методи та відповідні технології навчання та виховання. У відповідності з ними розробки технологій навчання направлені на те, щоб гармонійно поєднати в єдиній методичній системі методи, направлені водночас на розвиток правої та лівої півкуль головного мозку, органів чуттів, емоцій, тобто будується цілісна методика, яка враховує гуманно-особистісний підхід до розуміння цілісної природи психіки дитини і те, що дитина сприймає світ цілісно і відповідно цьому будується її діяльність.

У проекті “Росток” цей останній шлях екологізації розглядається, як пріоритетний і використовується при розробці змісту навчальних курсів. На практиці це означає включення у зміст усіх навчальних курсів елементів екологічної освіти:

· навчання екології (формування знань про закономірності та взаємозв’язки природних явищ, єдності живої та неживої природи, суспільства і природи, елементів знань про поліпшення стану навколишнього середовища);

· екологічного виховання (здібностей наукового, морального, естетичного міркування з екологічних питань, потягу до активної діяльності з охорони навколишнього середовища, мотивів, потреб, звичок екологічно-доцільної поведінки);

· розвитку (інтелекту - здібності імовірнісного аналізу ситуацій, емоцій, здібності до розпізнавання універсальних та утилітарних цінностей).

Таким чином, у створенні і реалізації науково-педагогічного проекту “Росток” основними орієнтирами стали такі напрями розвитку сучасної освіти, як гуманізація, інтеграція та екологізація навчально-виховного процесу, його розвивальне спрямування. Ці напрями в межах проекту ми розглядаємо, як основні.

Метою НПП «Росток» є: формування здібностей до саморозвитку та самореалізації особистості на засадах інтеграції, діяльнісного підходу до навчання і виховання.

Актуальність полягає у створенні розвивальних освітніх програм, зорієнтованих на формування здібностей до: самоорганізації; самонавчання; саморозвитку.

Основними завданнями проекту є:

- підвищення рівня фізичного, психічного, морального, інтелектуального, духовного і творчого розвитку учнів у процесі організації активної діяльності на основі інтеграції;

- гуманізація й екологізація змісту, педагогічних технологій і методів навчання, реалізованих в науковому та навчально-методичному забезпеченні педагогічного процесу школи.

Науково-дослідна робота в межах НПП «Росток» здійснюється за такими напрямками:

· Наукові основи інтеграції знань учнів у процесі вивчення інтегрованих курсів початкової і основної школи;

· Наступність навчання під час переходу з дошкільного закладу до початкової школи і від початкової до основної школи на основі інтеграції змісту навчання;

· Виховання екологічної культури учнів на засадах інтеграції змісту навчання;

· Інтегрований підхід до формування здорового способу життя учнів;

· Естетичне виховання учнів на основі інтеграції предметів художньо-естетичного, гуманітарного і природничо-математичного циклів у початковій та основній школі;

· Профорієнтація учнів на основі комплексної діагностики їхнього розвитку в умовах профільного навчання;

· Особистісно-орієнтований підхід до формування творчої індивідуальності вчителя.

Очевидно, що традиційний пояснювально-ілюстративний метод, на основі якого побудоване сьогодні навчання в школі, є недостатнім для вирішення поставлених завдань. Зрозуміло також, що розв’язання цих завдань не може проводитись у відриві від досліджень, присвячених особливостям мислення школярів. Тому в навчальній практиці ми послуговуємося результатами психолого-педагогічних досліджень (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Л.В.Занков, В.В.Давидов та ін.).

Програма «Росток» будується на таких принципах:

-Принцип гуманізації та особистісного підходу

-Принцип системності в освіті, який забезпечує безперервне, постійне, системне застосування нових підходів до навчання і виховання, які базуються на сучасній теоретико-методологічній базі.

-Принцип екологізації освіти

-Принцип єдності національного та загальнолюдського

-Принцип пріоритету розвиваючого навчання та виховання враховуючи безпосередній і безумовний вплив навчання та виховання на розвиток дитини, формування у неї нових здібностей, стверджує перевагу діяльнісної парадигми освіти над знаннєвої.

-Принцип пріоритету творчої діяльності передбачає створення таких методик та технологій навчання, навчальних посібників та підручників, які побудовані на діяльнісному творчому підході до навчання, активізують пошукову активність і створюють максимальні умови для творчої діяльності учнів.

-Принцип додатковості потребує, щоб зміст, методи і технології навчання і виховання, а також навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу, ідейно, змістовно і методично становили єдиний навчально-виховний комплекс, який поєднує гуманітарний, природничий, екологічний, технічний, художньо-естетичний аспекти сприйняття навколишнього світу.

-Принцип інтеграції відображує глибокий взаємозв’язок фізичних, психічних, моральних і духовних аспектів розвитку особистості; принцип передбачає реалізацію багаторівневої інтеграції змісту, методів та технологій освіти за комплексною програмою розвитку дітей у науково-педагогічному проекті “Росток” (під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему для одержання якісно нового результату освіти).

 

19.Охарактеризувати особливості засвоєння змісту освітніх галузей початкової школи засобами інтегративних технологій.

На інтегративній основі засновані зарубіжні педагогічні технології художнього виховання Є. Жака-Далькроза, К. Орфа, Р. Штайнера. Інтеграція (від лат. integration – відновлювання, поповнення) – це вища форма взаємодії, яка передбачає такі інтегруючи чинники як взаємовплив, взаємозв’язок, взаємопроникнення елементів на основі принципу конструювання цілісності.

Як зазначає Л.М. Масол, поліцентричний вид інтеграції передбачає виділення двох або більше домінантних змістових ліній – музичного та образотворчого мистецтва, які органічно поєднуються з іншими змістовими лініями синтетичних мистецтв – хореографією, театром, кіно. Інтеграція мистецьких знань у проектувальному моделюванні здійснюється на таких рівнях: духовно-світоглядному (через спільний тематизм, що відбиває фундаментальний зв’язок усіх видів мистецтва з життям); естетико-мистецтвознавчому (через спільність або спорідненість мистецьких понять, універсальність естетичних категорій); психолого- педагогічному (через інтегровані технології різного типу).

Проективне моделювання на заняттях мистецьких дисциплін – це модель процесу навчання, в основі якого лежить розвиток пізнавальних навичок студенів, їх творче мислення. Складання комплексних репертуарних програм, як одного з інтегративних методів інноваційної підготовки студентів відбувається в контексті ідеї «взаємодії мистецтв»: музики – літератури (поезії), музики – візуальних мистецтв; музики – архітектонічної творчості; музики – хореографії, музики – театру (кіно). Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення необхідно використовувати такі технології як «Діалог», «Синтез думок», «Пошук інформації», «Коло ідей», «Акваріум», «Мозковий штурм», «Дискусія».

Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи усіх суб’єктів творчого процесу, в основі якого лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного. З метою реалізації проективного моделювання, необхідно створювати на основі поліцентричної інтеграції у мистецькій освіті творчі мистецько- педагогічні майстерні.