Модуль I. Теоретичні і організаційні основи підприємництва і аграрного бізнесу.

 

Теми, що виносяться на самостійну роботу студентів по модулю I.

1. Теоретичні основи підприємництва і аграрного бізнесу.

2. Організаційні основи підприємництва і аграрного бізнесу.

3. Формування інфраструктури підприємництва і аграрного бізнесу.

 

При опрацюванні програми самостійної роботи по першому модулю, студентами передбачається виконання наступних завдань:

1. Підготуватись до виконання «бліц» - контрольних по питанням лекцій за темами 1, 2, 3.

2. Підготувати доповіді, тези, повідомлення до семінарського занять по темі «Оцінка форм ділової активності та визначення шляхів розвитку інфраструктури підприємства аграрного бізнесу».

3. Підготувати реферати за тематикою, що пропонується до тем модулю I.

4. Сформувати бібліотеку «Швидка правова допомога» за напрямками які визначаються тією чи іншою організаційно-правовою формою підприємства (для студентів ОПЗ і ЮР).

5. Підготувати порівняльну оціночну таблицю різних форм ділової в агробізнесі (за формою, що пропонується в Додатку А).

6. Підготуватись до ролевої гри по темі 2 першого модуля.

7. Підготуватись до проведення дискусії (з використанням методів «мозкового штурму і «модерації») по темі 3, яка входить в модуль I.

 

Методичні поради до вивчення теми 1 «Теоретичні основи підприємництва і аграрного бізнесу». Вивчаючи цю тему, потрібно виходити з того, що підприємство є стратегічним фактором та внутрішнім джерелом стійкого економічного розвитку і матеріального забезпечення добробуту населення країни в ринкових умовах господарювання. Однак ці функції підприємство здатне виконувати тільки за наукового підходу до розуміння його сутності та змісту.

У сучасній економічній теорії немає однозначного тлумачення сутності підприємництва. Здебільшого сутність цього явища підмінюють метою підприємницької діяльності (отримання прибутку). Проте правильне розуміння справжньої сутності підприємництва однаково важливе як для економічної науки, так і для господарської практики.

Досліджувати проблематику підприємництва, всебічно характеризуючи його особливості, неможливо без історичного підходу. Важливо врахувати вже набутий досвід вивчення цього феномену. Зазначимо, що більшість науковців зосереджували увагу на дослідженні категорії „підприємець”, розглядаючи категорію „підприємництво” як похідну від неї, що пояснюється вирішальною роллю особистості в такій діяльності. У зв’язку з цим корисно буде відстежити за літературними джерелами еволюцію терміна „підприємець”.

Розглядаючи сутність поняття „підприємництво” не можна не торкнутися певної категорії „підміни”, до якої доволі часто вдаються навіть у науковій літературі. Ідеться про ототожнення категорій „підприємництво” та „бізнес”. Варто усвідомити, що ці категорії, хоча й дуже тісно пов’язані між собою, не є синонімами і різняться своєю сутністю.

Загалом категорія „підприємництво” за своїми ознаками вужча, ніж категорія „бізнес”. До найважливіших відмінних ознак підприємництва порівняно з бізнесом належать: значно більший ступінь свободи та самостійності у виборі напрямків і методів діяльності, прийнятті рішень та відповідальності за ці рішення; інноваційний характер підприємницької діяльності та відповідно набагато більший рівень ризикованості; орієнтація та досягнення комерційного успіху.

Для усвідомлення сутності підприємництва слід зрозуміти, що воно є багатоплановим явищем. Його соціально-економічну сутність слід розглядати як економічну категорію, специфічний фактор виробництва, активний і динамічний елемент бізнесу, особливий вид діяльності, певні тип і стиль господарської поведінки. Специфіка підприємництва полягає в тому, що його суб’єкт – підприємець – здатний особливим виключно раціональним способом об’єднувати та комбінувати фактори виробництва на інноваційній та ризикованій основі, що дає йому змогу отримувати не прибуток взагалі, а надприбуток, тобто підприємницький дохід.

Крім того, підприємництво також є особливою функцією, що виконується в економіці країни для забезпечення розвитку й удосконалення господарського механізму, постійного оновлення економіки суб’єктів господарювання, створення інноваційного поля діяльності, розвитку конкуренції тощо.

Вивчаючи тему, необхідно ознайомитися з науково обґрунтованими принципами здійснення підприємницької діяльності.

Під час вивчення теми потрібно також звернути увагу на те, що підприємницька діяльність може мати традиційний і новітній характер, тобто може здійснюватись за класичною чи інноваційною моделлю.

Останнім елементом у вивченні теми має стати розгляд місця та ролі підприємництва у формуванні ефективної системи господарювання.

Одним із завдань самостійного вивчення теми є підготовка рефератів, тез, повідомлень за тематикою «Розвиток агропідприємств і агробізнесу в різних країнах світу». З цією метою пропонуються наступні теми рефератів, доповідей, тез доповідей (вибір теми може здійснюватись студентами самостійно або за пропозицією викладача):

1. Основні організаційні форми агробізнесу в США;

2. Агропромисловий комплекс Канади;

3. Агропромислова інтеграція в країнах ЄС;

4. Агропромислова інтеграція в Японії;

5. Особливості становлення агробізнесу в країнах Східної Європи і СНД;

6. Основні напрямки аграрних реформ у країнах Східної Європи;

7. Особливості аграрної реформи в країнах СНД;

8. Формування національних АПК в країнах Африки;

9. Агропромислові комплекси в країнах Близького Сходу;

10. Агропромисловий розвиток країн Південної і Південно-Східної Азії;

11. Агробізнес у Латинській Америці;

12. Загальна оцінка стану агробізнесу в Україні;

13. Умови розвитку і спеціалізація агробізнесу в різних регіонах України;

14. Ринкові перетворення і агробізнес у регіонах України.

Як форма контролю за самостійною роботою по темі пропонується: представлення рефератів (тез, доповідей) з публічним або індивідуальним захистом.

 

Контрольні питання до теми.

1. В чому полягає сутність підприємництва?

2. Характерні особливості агробізнесу.

3. Чому не варто повністю ототожнювати поняття «підприємництво» і «бізнес»?

4. Функції підприємництва.

5. Принципи підприємницької діяльності.

6. Роль підприємництва в системі господарювання.

 

Рекомендована література

1.	Колот В.М., Щербина О.В., Підприємництво: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ. 2004. – 160 с.
2.	Кузьмін В.В. Фінасові основи підприємництва: Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.
3.	Семенов В.Ф., Сіваченко І.Ю., Федоряка В.П. Загальний курс агробізнесу. Навч. посібник. За ред.. В.Ф. Семенова, І.Ю. Сіваченка – К.: Т-во “Знання”, 2000. – 201 с.
4.	За ред.. Сіваченко І.Ю. Міжнародний агробізнес. Навч. посібник. – К.: ЦУЛ. 2003. – 208 с
5.	Основи підприємницької діяльності та агробізнесу. Навч. посібник / М.М. Ільчука. – К.: Вища освіта, 2002. – 398 с.
6.	Основи підприємницької діяльності та агробізнесу. Навч. посібник. За редакцією професора І.М. Брюховецького.- Суми, Обласна друкарня. Видавництво “Козацький вал”, 2001. – 474 с.
7.	Цигилик І.І., Паневник Т.М., Криховецька З.М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури. 2005. – 240 с.

 

 

Методичні поради до вивчення теми 2 «Організаційні основи підприємництва і аграрного бізнесу». Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох організаційних факторів. Однією з необхідних умов досягнення успіху в бізнесі є вдалий початок справи. Механізм створення власної справи – це складний і багатоаспектний процес, що потребує глибоких знань з економіки, права, психології тощо.

Організувати фірму, відкрити власну справу нелегко. Процедура створення власного бізнесу специфічна для кожного конкретного випадку. Проте існує низка загальних проблем, з якими так чи інакше доводиться стикатися підприємцеві-початківцю, тому можна говорити про існування узагальненої технології започаткування підприємства, яку й потрібно опанувати під час вивчення цієї теми.

Загальновідомо, що аби розпочати бізнес, необхідні гроші та певні компетенції підприємця щодо їх застосування. Але визнаним є й той факт, що відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, покладена в її основу. Тому, починаючи вивчати цю тему, насамперед варто розглянути поняття підприємницької ідеї, ознайомитися з джерелами пошуку ідей та опанувати методи їх пошуку.

Підприємницька ідея нерозривно пов’язана зі сферою її реалізації, тому, перш ніж прийняти остаточне рішення на користь тієї або іншої ідеї, необхідно оцінити її, по-перше, з погляду особистісних факторів і, по-друге, з погляду об’єктивних зовнішніх обмежень господарювання в тій чи іншій сфері.

Наступним кроком є визначення правового статусу створюваного підприємства. Рішення, яке буде прийнято на цьому етапі, визначить права, обов’язки та відповідальність майбутнього підприємства перед державою, третіх осіб стосовно фірми, а також взаємовідносин між власниками всередині підприємства. Останнє пов’язане з визначенням типу підприємства, який залежатиме від бажання підприємця обрати певний спосіб процедури прийняття рішення (колективний чи одноосібний). Прийняття цього рішення знайде своє продовження і відображення під час вибору організаційної форми майбутнього підприємства.

З огляду на це даний етап є особливо важливим як стосовно практичного здійснення, так і в плані теоретичного вивчення.

Під час вивчення теми необхідно з’ясувати сутність поняття «організаційна форма бізнесу», розглянути типові форми організації бізнесу, а також критерії їх вибору.

Для прийняття обґрунтованого рішення щодо організаційної форми необхідно з’ясувати переваги та недоліки кожної з передбачених чинним законодавством організаційних форм підприємницької діяльності в Україні: індивідуальне підприємництво фізичних осіб, приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, акціонерне товариство відкритого та закритого типу.

Коли йдеться про вибір організаційної форми підприємництва, увага приділяється найбільш значущим ознакам, за якими такі форми різняться. Насамперед до них належать: джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності, кількість власників використовуваного капіталу та учасників створюваного підприємства; межі майнової відповідальності; спосіб розподілу прибутків і збитків; форма управління суб’єктом господарювання тощо. Крім того, прийняття рішення щодо вибору організаційно-правової форми підприємства залежить від багатьох інших чинників, починаючи від особливостей середовища майбутнього бізнесу і завершаючи особистими якостями та уподобаннями самого підприємця.

Зауважимо також, що в разі заснування малого підприємства необхідно врахувати специфічні фактори, які впливають на процес його створення та функціонування.

Враховуючи характеристики, переваги і недоліки, а також чинники вибору організаційної форми, можна прийняти обґрунтоване рішення щодо правового статусу майбутнього підприємства.

Наступним етапом технології створення є визначення стратегічних і конкретних цілей діяльності новостворюваного суб’єкта підприємництва, які мають відповідати певним критеріям і підтверджуватись необхідними розрахунками.

Останнім етапом у створенні нового підприємства є його державна реєстрація. Виходячи з цього, особливу увагу потрібно звернути на процедуру реєстрації та зміст її етапів.

Організація підприємства має процесуальний характер. Для тогою, аби підприємство було визнане як суб’єкт підприємницької діяльності, його потрібно зареєструвати певним чином і в певному порядку.

В Україні протягом останнього часу діє типова схема процедури державної реєстрації новостворюваного підприємства. Варто звернути увагу, що послідовність кроків, а також їх зміст суттєво відрізняються для фізичних та юридичних осіб. Для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб на сьогодні діє спрощена схема державної реєстрації.

Насамкінець наголосимо, що приступити до здійснення певних видів господарської діяльності (відповідно до чинного законодавства) можна лише після отримання ліцензії – дозволу на здійснення конкретного виду підприємницької діяльності.

Завданнями самостійної роботи по темі є:

· підготовка рефератів, доповідей, співдоповідей, повідомлень за тематичними питаннями семінарського заняття «Оцінка форм ділової активності та визначення шляхів розвитку інфраструктури підприємництва і аграрного бізнесу»;

· формування бібліотеки «Швидка правова допомога» для підприємницьких структур в сфері аграрного бізнесу;

· побудова порівняльної оціночної таблиці різних форм ділової активності в бізнесі.

Студентам пропонується (крім питань, що викладені в плані семінарського заняття) наступна додаткова тематика рефератів:

1.	Концепція організації діяльності підприємницької структури і її обґрунтування.
2.	Товариство з обмеженою відповідальністю: характерні особливості, порядок створення, слабкі і сильні сторони.
3.	Приватне підприємство: характерні особливості, порядок створення, слабкі і сильні сторони.
4.	Фермерське господарство: характерні особливості, порядок створення, слабкі і сильні сторони.
5.	Господарське об’єднання: характерні особливості, порядок створення, слабкі і сильні сторони.
6.	Виробничий кооператив: характерні особливості, порядок створення, слабкі і сильні сторони.
7.	Акціонерні товариства: характерні особливості, порядок створення, слабкі і сильні сторони.

Формування бібліотеки «Швидка правова допомога» здійснюється за наступними напрямками або варіантами (напрямок визначається заданою в варіанті організаційно-правовою формою):

· товариство з обмеженою відповідальністю;

· акціонерне товариство;

· приватне підприємство;

· фермерське господарство;

· виробничий кооператив;

· корпорація;

· асоціація;

· підприємець-фізична особа.

Студентам рекомендується підібрати до 10 основних Законів і законодавчих актів, які необхідно мати на паперових або електронних носіях, для функціонування визначеної організаційно-правової форми.

Виконання завдання, пов’язаного з побудовою порівняльної таблиці, пропонується здійснювати за формою наведеною в Додатку А.

 

Контрольні питання до теми.

1. Які організаційно-правові форми підприємства найбільш розповсюджені в аграрному бізнесі?
2. Відмінні особливості ТОВ і АТ.
3. Відмінні особливості ВАТ і ЗАТ.
4. Які закони і законодавчі акти регулюють процеси створення і реєстрації підприємницьких структур?
5. Визначте особливі риси виробничого кооперативу.
6. Чи можна віднести діяльність особистих селянських господарств до підприємницької діяльності.

Рекомендована література

1.	Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. — 1996. — 13 липня.
2.	Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), №18, №19-20, №21-22, 2003. – 144с.
3.	Цивільний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Кондор, 2004.– 402 с.
4.	Земельний кодекс України Станом на 16 червня 2005 р. – К.: Велес, 2005. – 80 с.
5.	Закон України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”. Київ, 25.05.2003 р. № 755-IV.
6.	Аистова М.Д. Реструктуризация предприятий: вопросы управления, стратегии, координация структурных параметров, снижения сопротивления преобразованиям. – М., Альпина Паблишер, 2002. –287с.
7.	Аткинсон, Энтони А., Банкер, Раджив Д., Каплан, Роберт С., Янг Марк С. Управленческий учет, 3-е издание.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. – 878 с.
8.	Афонін А.С., Нестерчук В.П. Технологія реструктуризації підприємства: Навч. посібник. – К.: Видавництво Європ. ун-ту, 2001. – 72 с.
9.	Актуально про створення підприємства. – Львів: Друк. ПП «Маркос-Плюс», 2006. – 192 с.
10.	Шульга М.В., Душман В.П., Кулич П.Ф., Юркевич В.Ю. Фермерське господарство: правові засади створення, функціонування та припинення: Навчально-практичний посібник/За ред.. М.В. Шульги. – Х.: ТОВ «Ліцей», 2004. – 464 с.
11.	Киселев А.П., Теория и практика современного бизнеса. – К.: Издательство «Либра», 1995. – 348 с.
12.	За ред.. Сіваченко І.Ю. Міжнародний агробізнес. Навч. посібник. – К.: ЦУЛ. 2003. – 208 с
13.	Тесленко Г.С. Інформаційні системи в аграрному менеджменті. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 232 с.

 

Методичні поради до вивчення теми 3 «Формування інфраструктури підприємництва і аграрного бізнесу». Ціль самостійної роботи по темі полягає в поглибленому вивченні стану і проблем розвитку інфраструктури в аграрному секторі. За характером та ступенем впливу на виробничі процеси в системі агробізнесу і рівнем створення умов для нормального функціонування ринкових відносин інфраструктура в сільській місцевості поділяється на виробничу, ринкову та соціальну. До виробничої інфраструктури належать підприємства, фірми й організації, які здійснюють продаж матеріально-технічних засобів; ремонт і технічне обслуговування техніки в господарствах; монтаж обладнання тваринницьких ферм, агрохімічне та ветеринарно-санітарне обслуговування.

Важливими ланками виробничої інфраструктури є організації, що здійснюють будівництво, транспортне обслуговування, меліорацію та іригацію, агролісомеліорацію, протиерозійні заходи, захист рослин, землевлаштування, а також інформатизацій не обслуговування.

У виробничій інфраструктурі виділяють дві частини: перша – із забезпечення матеріальних, енергетичних, інформаційних потоків в АПК – транспорт, зв'язок, матеріально-технічне постачання, заготівля, зберігання, газо-, водо-, електропостачання і т.ін. Друга частина – виробниче обслуговування, агросервіс.

Необхідною умовою оптимального функціонування агропромислового виробництва та ринку є наявність ринкової інфраструктури. Основні її елементи – комерційні й акціонерні банки, ринок, аудиторські фірми, товарні біржі, біржі сільськогосподарської техніки, сільськогосподарської сировини та готових продуктів харчування, біржі праці, торгово-посередницькі кооперативи, асоціації й фірми, інформаційні центри. До ринкової інфраструктури можуть входити різноманітні можливі форми організації торгівлі засобами виробництва й, перш за все, фірмові крамниці великих заводів – постачальників найважливіших видів техніки.

Призначення соціальної інфраструктури на селі – це створення сприятливих умов для життя і творчої діяльності сільських трудівників.

Основними ланками соціальної інфраструктури в сільській місцевості є: житлове та культурно-побутове будівництво; методичне обслуговування, поліпшення умов праці та розвиток освіти, благоустрій сільських поселень, розвиток торговельної мережі, розвиток транспортних комунікацій.

Взявши до уваги вищеозначену інформацію, студенту необхідно спробувати надати свою оцінку якості інфраструктури аграрного сектору в розрізі окремих елементів та сформулювати декілька проблем, які мають місце і є досить типовими для всіх регіонів України.

Завданням самостійної роботи студентів по темі є:

· підготовка рефератів за визначеною тематикою (з публічним або індивідуальним захистом);

· підготовка до дискусії по питанню 6 семінарського заняття №1, проведення якої планується здійснити на основі методу «Мозкового штурму».

Підготовку рефератів пропонується здійснити за такою тематикою:

1. Система фінансового забезпечення як складова система інфраструктури аграрного бізнесу.

2. Система інформаційного забезпечення як складова система інфраструктури аграрного бізнесу.

3. Система страхування як складова системи інфраструктури агробізнесу.

4. Консалтингові та дорадницькі компанії як складова системи інфраструктури агробізнесу.

Власну думку щодо якості і рівня розвитку інфраструктури аграрного сектору, а також бачення проблем – студент викладає у вигляді короткого резюме, яке може стати основою виступу під час дискусії, або представляється викладачу в письмовій формі.

Складність самостійної роботи по темі полягає в тому, що виконання завдань теми потребує певних навичок володіння студентами технікою креативності.

Контрольні питання до теми.

1. Чи достатній рівень розвитку, зважаючи на вимоги ринку, має виробнича інфраструктура аграрного бізнесу?
2. Які елементи входять в склад ринкової інфраструктури?
3. Як Ви оцінюєте стан соціальної інфраструктури села?
4. Що розуміється під фінансовою інфраструктурою агробізнесу, чи є вона ефективною?
5. Чи задовільним є стан інформаційного обслуговування агробізнесових структур?
6. Що може зробити держава для покращення стану інфраструктури аграрного бізнесу?

 

Рекомендована література

1.	Киселев А.П., Теория и практика современного бизнеса. – К.: Издательство «Либра», 1995. – 348 с.
2.	Нельке Матиас. Техника креативности. – 2-е изд., – Москва: Омега-Л, 2007. – 144 с.
3.	Семенов В.Ф., Сіваченко І.Ю., Федоряка В.П. Загальний курс агробізнесу. Навч. посібник. За ред.. В.Ф. Семенова, І.Ю. Сіваченка – К.: Т-во “Знання”, 2000. – 201 с.
4.	За ред.. Сіваченко І.Ю. Міжнародний агробізнес. Навч. посібник. – К.: ЦУЛ. 2003. – 208 с.
5.	Тесленко Г.С. Інформаційні системи в аграрному менеджменті. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 232 с.

 

ТЕСТ-КОНТРОЛЬ ДО МОДУЛЮ I

Тема 1.

1. Підприємництво це:

а) динамічний, активний елемент бізнесу, що є ініціативною, самостійною діяльністю, яка здійснюється на свій ризик і під свою майнову відповідальність громадянами, об’єднаннями громадян з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою отримання прибутку;

б) це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку;

в) окремий випадок бізнесу, що більшою мірою зорієнтований на особистість людини, яка здійснює бізнес і якій притаманні певний стиль і тип господарської поведінки;

г) діяльність ініціативних, енергійних, творчих, кмітливих, цілеспрямованих, порядних людей, які реалізують важливі, складні, сміливі ідеї та рішення, беруть на себе ризик, пов'язаний з реалізацією їх задля отримання прибутку.

2. Бізнес це:

а) діяльність ініціативних, енергійних, творчих, кмітливих, цілеспрямованих, порядних людей, які реалізують важливі, складні, сміливі ідеї та рішення, беруть на себе ризик, пов'язаний з реалізацією їх задля отримання прибутку;

б) систематизована тривала діяльність суб’єктів господарювання в умовах ринкової економіки, націлена на одержання реального прибутку у грошовій формі;

в) система виробничих відносин, яка сформувалась в результаті злиття аграрного, промислового і торгового капіталу в системі АПК;

г) відносини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки, включаючи не тільки підприємців, а й споживачів, найманих працівників, державні структури.

3. Агробізнес це:

а) систематизована тривала діяльність суб’єктів господарювання в умовах ринкової економіки, націлена на одержання реального прибутку у грошовій формі;

б) відносини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки, включаючи не тільки підприємців, а й споживачів, найманих працівників, державні структури;

в) система виробничих відносин, яка сформувалась в результаті злиття аграрного, промислового і торгового капіталу в системі АПК;

г) система комерційних відносин, яка сформувалась в результаті злиття аграрного, промислового і торгового капіталу в системі АПК.

4. До принципів підприємницької діяльності відносяться:

а) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

б) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законодавством, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

в) вільний найм підприємцем працівників; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

г) вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

5. До основних функцій підприємницької діяльності відносяться:

а) творча, ресурсна, організаційна;

б) новаторська, організаційна, господарська, соціальна, особистісна;

в) творча, ресурсна, організаційна, господарська;

г) новаторська, організаційна, господарська, соціальна, творча; особистісна.

6. Роль підприємства у формуванні ефективності системи господарювання заклечається у:

а) створенні конкурентного середовища; сприянні ефективним структурним змінам; сприянні ефективному використанню ресурсів; забезпеченні належної мотивації продуктивної праці;

б) створенні конкурентного середовища; сприянні ефективним структурним змінам в АПК; сприянні ефективному використанню ресурсів; забезпеченні продуктивності праці;

в) створенні конкурентного середовища; сприянні ефективним структурним змінам; сприянні ефективному використанню природних ресурсів; забезпеченні належної мотивації продуктивної праці;

г) створенні конкретного середовища; сприянні ефективним структурним змінам; сприянні ефективному використанню ресурсів; забезпеченні належної мотивації.

7. Малий бізнес це:

а) особлива форма бізнесу, пов’язана з утворенням малих структур будь-якої форми власності і правової форми організації з метою отримання доходу;

б) особлива форма бізнесу, пов’язана з утворенням малих підприємницьких структур будь-якої форми власності і правової форми організації з метою отримання підприємницького доходу;

в) особлива форма бізнесу, пов’язана з функціонуванням малих підприємницьких структур будь-якої форми власності і відповідної правової форми організації з метою отримання прибутку;

г) особлива форма бізнесу, пов’язана з функціонуванням малих підприємницьких структур будь-якої форми власності і відповідної правової форми організації з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання фінансових доходів;

8. Підприємець це:

а) людина, яка «робить гроші», власник капіталу, що перебуває в обігу і приносить йому дохід;

б) людина, яка здатна генерувати ділові ідеї, вишукувати можливості для створення чогось нового, використовувати нетрадиційні шляхи, брати на себе ризик і відповідальність під час втілення в життя цих дій;

в) людина, яка починає нову справу, здійснює бізнес, реалізує певні нововведення і вкладає свої кошти у нову справу, бере на себе особистий ризик;

г) власник капіталу, що перебуває в обігу, бере на себе особистий ризик і отримує дохід.

9. Підприємницький дохід це:

а) підсумковий результат розподілу прибутку підприємства;

б) винагорода за виявлені підприємницькі здібності;

в) винагорода за прийняття підприємцем ризику, пов’язаного з невизначеністю притаманного розвитку ринкової економіки;

г) абсолютне вимірювання прибутку в грошовому вираженні.

10. Підприємницьке середовище включає в себе:

а) економічну обстановку;

б) політичну ситуацію;

в) правове, соціально-культурне, технічне, фізичне, інституціальне середовище;

г) А; Б; В.

Тема 2.

1. ТОВ це:

а) господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників;

б) господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном;

в) господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів;

г) господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

2. АТ це:

а) господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів;

б) господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків та солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі;

в) господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства. Акції розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі

г) господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

3. Фермерське господарство це:

а) підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці;

б) форма підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції;

в) господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань;

г) підприємство, метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу.

4. Виробничий кооператив це:

а) підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці;

б) добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності;

в) добровільне об'єднання громадян з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу;

г) добровільне об'єднання суб'єкт господарювання який відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

5. Підприємець фізична особа це:

а) суб'єкт господарювання який відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення;

б) підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці;

в) форма підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції;

г) добровільне об'єднання суб'єкт господарювання який відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

6. Корпорація це:

а) договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників;

б) тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо);

в) договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

г) статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

7. Асоціація це:

а) договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

б) договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників;

в) тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо);