Кроки розвитку сільського господарства

Основним заняттям населення Великобурлуцької територіальної громади було і є землеробство. Із змінами суспільно-економічних формацій ( феодолізм, капіталізм, соціалізм, капіталізм) відбувалися зміни в землеволодінні, у веденні сільського господарства.

ХVІІ ст.– земля була розділена між Загреблянською, Замостянською і Буряківською громадами. Земля громади поділялась на наділи між дворами.

ХVІІІ ст.– Більшість земель бурлуцьких стала власністю Донець – Захаржевських.

ХІХ - поч. ХХ ст. – землі сучасної Великобурлуцької територіальної громади були власністю Задонських, Вадбольського, Соловйова та в користуванні громад.

1917– 1930р.р. – Поміщицьке землеволодіння ліквідовано. Земля розділена між селянами. Це були дрібні одноосібні селянські господарства. Кожна сімя працювала на своїй ділянці.

 

Воли, коні – тяглова сила; соха, подекудиоднолемішний плуг – знаряддя праці їх. Серед океану одноосібних господарств, ніби острівки, стали з’являтися колективні – комуна імені Петровського (с.Великий Бурлук). Жили  комунари в будинку Задонських, мали 130 га землі, 6 пар волів, коня, корову. В комуні було 98 чоловік. Комуна «Вільна праця «(с. Манцівка) та ТОЗи.

1931- 1991 – роки колективного господарювання.

Переорали межі індивідуальних смуг землі, одноосібники обўєдналися в колгоспи. В кожному селі колгосп, а то і два.В центрі Бурлука було чотири колгоспи: «Нове життя», «Колос», «Радянське село», «Перемога».

Не раз пройшла хвиля укрупнення колгоспів.

 1951 рік – Після укрупнення на території Великобурлуцької сільськоїради було пўять потужних господарств: «Шлях Леніна», ім. Димитрова, «Україна»,ім. Леніна і радгосп «Підсереднянський». Колгоспи мали 11597 га, радгосп – 7372 га орної землі.

В 70-ті роки ХХ ст. на всій території Великобурлуцької селищної ради стало лише два колгоспи: ім. Димитрова та ім. Леніна.

Наступним кроком у розвитку колгоспів була спеціалізація їх. Колгосп ім. Леніна спеціалізувався на свинарстві, колгосп ім. Димитрова – на виробництві курячих яєць. З року в рік зростав машинно-тракторний парк, збільшувався валовий збір зернових у цих господарствах.

90-роки ХХ ст. Відбулося реформування села. Колгоспи поміняли форму власності, реформувалися у сільськогосподарські підприємства, розпаювали землю і майно, видали людям акти на право володіння землею.

2007 рік. П айовики Великобурлуцької селищної ради віддали свою землю в аренду: ПСП «Маяк», ТОВ «Агросервіс», ПОСП «Бурлуцьке», ТОВ «Зоря», СФГ «Урожай», СФГ «Ромашка», СФГ «Люсс», ПСП «Марс». Валовий збір зерна за 2006 рік складає 122550 цнт. при урожайності – 24.8 ц/га. До послуг сільгосподарських підприємств і населення: державна інспекція якості сільського господарства, ветлікарня,станція захисту рослин, бурякопункт, ХПП.

         

           Етапи розвитку промисловості

Ремесла, промисли, промисловість, підприємництво – етапи розвитку промисловості на Великобурлуччині і на території Великого Бурлука зокрема. З дореволюційного часу перейшли і розвивалися ряд ремесел: ковальське, деревообробне, ткацтво. Ткацький верстат, вироби майстринь з домотканого полотна: рушники, скатертини, вишиті жіночі сорочки – стали експонатами музею. Від тих далеких часів залишився млин, збудований на початку ХХ ст. купцем Андрієнком на Загреблі (райцентр).В 20-х роках ХХ ст., в період НЕПу, на Замості збудував млина Пасинок К. Т. За власні кошти, за своїм проектом змонтував обладнання. Млин переробляв зерно на борошно. Крім того, як і в млині Андрієнка, була крупорушка й олійниця. «В період колективізації все це господарство батько передав «добровільно - примусово» радянській владі, – пише Й. К. Пасинок – син Кузьми Трохимовича. – Винагородою йому була репресія в 1937 році, повернувся додому лише в 1947 році». Сьогодні в господарствах Великобурлуцької селищної ради є міні-млини, крупорушки, олійниці, пекарні.

 

 До 1977 року у Великому Бурлуку був маслозавод, який розміщався в тісному приміщенні, на місці, де нині санепідемстанція. Завод виробляв сир, вершкове масло, продукцію з незбираного молока, а більшу частину сировини відправляли до Харкова та Купўянська. В 1977 році було введено в експлуатацію Великобурлуцький сироробний завод.

 Це найпотужніше підприємство на території селищної ради. Далеко за межами району відомі сири заводу. Завод розширив асортимент продукції. Зростав обсяг виробництва. В останні роки стабільність роботи заводу порушена.

В 1929 році створено МТС. В її господарстві було 54 трактори, якими обробляли землі комун та ТОЗів. При МТС були відкриті курси трактористів, Згодом МТС реорганізована в РТП. Більше 70 – ти років на цьому підприємстві ремонтувалась сільгосптехніка. Сьогодні це ВАТ РТП.

На території селищної ради розміщена РЕМ. В 1936 році у Великому Бурлуку було збудовано електричну станцію потужністю 25 кіловат. Після війни лампочки горіли лише в райцентрі. Сьогодні повністю електрифіковані всі села Великобурлуцької громади. Від лучини і гасової лампи до електрифікації кожної оселі – такий гігантський крок, переконливий показник поступу вперед.

Радіомовлення на Великобурлуччині бере початок з 1930 року. В тому році розпочав роботу радіотрансляційний вузол, який обслуговував 500 абонентів.

 В 1965 році введено РВЗ. Сьогодні це цех «Укртелекому». Телефони установлені: по смт. – 3142, по селах – 1112. Радіо говорить у кожному домі. На території Великого Бурлука розміщені: автостанція, залізнична станція, телеретранслятор, укрпошта, ВАТ «Харківгаз», райавтодор, ПП «Бурлук автотранс».

Великою подією в житті бурлучан стала газифікація. Газ проведено до райцентра та до сіл Великобурлуцької селищної ради: Плоске, Лебедівка, Голубівка, Балка, Канівцеве, Горяне, Заміст.

 

В роки незалежності України на Великобурлуччині відродилось підприємництво. У Великому Бурлуці у приватній власності магазинів – 95, кіосків – 8, кафе – 5, млинів – 4, пекарень – 1.

                                                                                                     

            Магазин приватного підприємця Кабанцова.

За 2005 рік введено в дію житла – 800 кв. м (індивідуальні забудовники), будівельних організацій –2.

До послуг населення: ремонт телерадіоапаратури, ремонт побутової техніки, ремонт взуття, фотосалон.

                               

Освіта

Повільно, крок за кроком, протягом багатьох років, можна сказати століть, відбувався поступ у розвитку освіти у Великому Бурлуку.

1891р. – У Великому Бурлуку земство збудувало двокласну школу на 200 учнів. (Знаходилась на розі вул. Леніна і 50р. ВЛКСМ, слугувала до 1939 року).

1909 р. – Було збудовано двокласне єпархіальне училище на Горі.

1916 р. – Збудована Червона школа на Буряківці. Це була семирічка, яка в 1932 році реорганізована в середню школу. Називалась Перша Великобурлуцька СШ, в народі – Червона школа. В роки після революції 1917 р.були організовані лікнепи, неграмотність ліквідована.

1938 р. – Збудована Біла школа на окраїні Великого Бурлука, називалася Друга Великобурлуцька школа. Зараз це будинок правосуддя.

 1943 р. – Приміщення шкіл були зруйновані. Навчання учнів проходило в приміщенні МТС (будинок Задонських) Перша і Друга Великобурлуцькі школи злилися в одну.

У Великому Бурлуку працювало декілька початкових шкіл: Замостянська, «Самарева» (Горяне), Щорсівська, школа в селі Петрикове, на станції Бурлук.

1949 рік – Перейшли з приміщення МТС у ві дремонтовану Білу школу.

1967 р. – Збудовано другий корпус Великобурлуцької середньої школи. Зараз в цьому приміщенні ліцей. Діяла Великобурлуцька заочна школа, в якій здобули середню освіту 701 виробничник

      

В 1980році – збудовано новий корпус Великобурлуцької ЗОШ.

 В різні роки освітян Великого Бурлука представляли на Всесоюзному і Всеукраїнських зўїздах учителі: Оковита К.О.,Дриль В.А., Корякін М.О..

2007р. – На території Великобурлуцької територіальної громади працюють Великобурлуцька і Петровська ЗОШ, Великобурлуцький ліцей, в яких навчаються 1500 учнів, навчають їх77вчителів.

 

В дошкільних закладах виховується 160 дітей, 16 вихователів.

 

                 На варті здоров ’ я

Початок ХІХ ст. – спалахи епідемій холери, цинги, тифу забрали життя сотень і сотень бурлучан.1891рік – На кошти земства у Великому Бурлуку була збудована лікарня з двох приміщень під лісом Неруб. Одне – для амбулаторного, друге – на 20 ліжок стаціонарного лікування. При лікарні був один лікар – Немков, два фельдшери – Снаговський і Мицик, акушерка – Кипаренко, 8 робітників. Лікування було безкоштовне. Охорона здоров’я знаходилась під опікою земств та Червоного Хреста. Акушерська допомога жінкаv-породіллям фактично здійснювались повивальними бабками.

В 30-х роках ХХ ст. медичну допомогу трудівникам села надавали лікарі, які працювали в поліклініці. Тут були також зуболікарський кабінет, дитяча консультація, з 1937 року почав діяти протитуберкульозний диспансер. В ньому в післявоєнні роки довгий час працювала Варвара Миколаївна Авілова – лікар - фтізіатр, в дитячій консультації – Діна Імінівна Ткаченко, лікар - педіатр.

У 70-х роках була збудована Великобурлуцька центральна лікарня з терапевтичним, хірургічним, дитячим відділеннями. В окремому приміщенні – гінекологічне відділення.

80-ті роки. Велике значення для жителів Великого Бурлука мала побудова поліклініки в центрі селища, по вул. 50 років ВЛКСМ.

 

До послуг жителів всього району відкриті кабінети різного призначення. Приділена особлива увага охороні здоровўя в цьому році керівниками району. При їх сприянні медична галузь одержала обладнання на суму 350 тис. грн. В районній поліклініці і лікарні працювали досвідчені лікарі: Шевченко В.В. – хірург, Мулик А.А.– терапевт; зараз працюють: Жадько-Базилевич Н.Д., Терентьєва Р.М. та ін. Чуйним ставленням до хворих, професійним виконанням обов’язку лікаря вони завоювали повагу і шану великобурлучан.

В 20-х роках, ще на зорі радянської влади, в будинку № 10 по вул.. Леніна розмістилась аптека. Працювало в ній всього шість чоловік.

В 1953 році було збудовано нове приміщення аптеки по вул.. Леніна, 14. Працювало теж всього шість спеціалістів аптечної справи. В 1981 році по вул. Радянській було відкрито двоповерхове приміщення аптеки. Заслуга в будові її належить завідуючому Є.В. Синицькому.

 

 

 

               

                    

 

 

    

 

 

У Великому Бурлуку діють дві аптеки і два аптечних кіоски.

 

Культура

Вогниками дозвілля молоді в дореволюційні роки були взимку вечорниці, влітку вигони. Єдиним осередком культури в с. Великий Бурлук був клуб. За радянських часів повільно, але по висхідній, розвивалася культура. Пожвавилася робота в клубі, створені були хати - читальні, червоні кутки. Була відкрита бібліотека, книжковий магазин, почав діяти радіовузол, виходити газета “Прапор колгоспника”. Війна відкинула Великий Бурлук у розвитку культури знову назад. Треба було починати все спочатку, будувати заклади культури, пожвавлювати роботу їх. Були збудовані нові клуби на Замості, Горяному, Плоскому. В клубах демонстрували фільми; працювали гуртки самодіяльності. В райцентрі довгий час працював Будинок культури, який знаходився на місці, де зараз універмаг.

Старий РБК, 1945–1989 рр.

      

Районний Будинок культури.

                   

В 1989 роцівідбулося відкриття нового районного Будинку культури, де зараз проходять усі урочистості району. Зі сцени Будинку культури не раз лилися чарівні пісні співаків – знаменитостей України: Назарія Яремчука, Павла Зіброва, Василя Зінкевича, Алли Кудлай та ін. При Будинку культури працюють колективи художньої самодіяльності: хоровий, танцювальний, оркестр народних інструментів. За плідну працю драматичному колективу Площанського СБК було присвоєно звання “Народний”.

 2007 рік – На території селищної ради працюють три будинки культури, 3 бібліотеки, музична школа, музей.

В останнє десятиріччя спостерігається повернення населення Великого Бурлука до витоків духовності. Підтвердженням цього є зведення Свято-Преображенського храму і відвідини його жителями селища. Весілля, хрестини, похорони проводять з дотриманням релігійних обрядів.

 

  

       Свято – Преображенська церква смт. Великий Бурлук.

 

 

Селище Великий Бурлук