Соціальне значення мови. Функції мови.

Соціальне значення мови. Функції мови.

Через мову ми пізнаємо світ. Мова - найважливіший засіб спілкування людей, засіб вираження і пе­редавання думок, почуттів, волевиявлень. Звичайно, крім мови, вживають­ся й інші засоби: міміка;жести; азбука Морзе, азбука Брайля для сліпих.

Людська мова у ролі спілкування має універсальний характер: нею мож­на передавати все те, що виражається іншими сигналами, системами знаків, наприклад, мімікою, жестами, морськими чи дорожніми знаками; разом з тим, жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою щодо повноти, чіткості й обсягу передаваємої інформації.

Номінативна функція. Це функція називання. Мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, кількостей, ознак тощо.

Комунікативна функція. Суть її полягає в тому, що мова використо­вується для комунікації - інформаційного зв'язку між членами суспільства.

Ідентифікаційна функція. Ідентифікація - уподібнення, установлення тотожності об'єктів на підставі тих чи інших ознак. 

Експресивна функція. Вона полягає в тому, що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.

Гносеологічна функція. За допомогою мови людина пізнає світ.

Мислетворча функція. Вона полягає в тому, що мова є засобом формування думки, оскільки людина мислить за допомогою мовних форм.

Естетична функція виявляється в тому, що за допомогою мови людина може сприймати красу і передавати їі іншим людям, бути творцем культурних цінностей.

Культуроносна функція. Мова - основа культури кожної нації, найбільший її скарб. Культура народу може розвиватися тільки мовою цього народу.

Фатична функція - це функція встановлення контактів, звертання уваги на себе. 

Волюнтативна функція - вираження волі щодо співрозмовника: прохання, запрошення,

порада, спонукання тощо.

Магічно-містична функція мови полягає у вірі людей у можливість за допомогою слова викликати богоявлення, оживити мертвих, подіяти на певний предмет чи особу, підкоряючи їх своїй волі.

Демонстративна функція - підкреслення вираження за допомогою мови своєї етнічної, національної приналежності.

Мова — явище системне, її функції виступають не ізольовано, вони виявляються у взаємодії. Відсутність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому.

 

 

9. Українська мова серед інших мов світу. Її територіальні діалекти.

Українська мова є національною мовою українців і однією з робочих мов 00Н.Поза межами України українська мова побутує серед українців західної та східної діаспори. Де тільки немає сьогодні наших земляків та їхніх численних нащадків, які є громадянами кількох десятків країн на різних континентах! У Південній та Північній Америці, у Австралії. Європі, Азії, Африці... В умовах багатоетнічного оточення вони зберігають у своєму середовищі українську мову, народні звичаї, культурні, мистецькі, побутові традиції, зрештою свою національну самобутність. Українські громади США і Канади організували мережу осередків української культури - бібліотеки, архіви, музеї, театри, хорові, музичні, танцювальні ансамблі, наукові товариства.Східна українська діаспора чисельніша, але унаслідок асиміляційних процесів кількість етнічних українців у східній діаспорі різко скоротилася, а українська мова продовжувала тут функціонувати лише в усній формі. Нині наша держава докладає чимало зусиль для зміцнення зв'язків з нашими краянами за кордоном, що сприятиме відродженню й духовному збагаченню українського народу, зростанню мовної культури, взаєморозумінню між народами.

 

 

Ділове листування

Складання листів – справжнє мистецтво, володіти яким необхідно.

Ділові листи не повинні бути надто довгими, якщо цього не вимагає ситуація. Намагайтесь уникати багатозначності та надміру іншомовних слів. Багатозначні слова звичайно актуалізуються у контексті і завда­ють менше клопоту. Ввічливість повинна бути духовною потребою кожної людини. Слід стежити за стилем вашої кореспонденції. Навіть якщо ви дуже сердиті, не можна давати цілковиту волю емоціям і перу. Прощальні фрази у діловій кореспонденції також можуть бути різ­ними. Якщо ви добре знайомі з адресатом, успішно співпрацюєте з ним уже не перший рік, можете закінчити листа дружніми фразами. Офіційне листування охоплює листи чи іншу форму кореспонденції, що надсилаються будь-яким офіційним особам від імені інших офіційних осіб.

Є два основні види офіційної кореспонденції:

а) офіційне листування між державними установами різних кра­їн, іноземними представництвами та їхніми посадовими особами (ноти, меморандуми, пам'ятні записки). Цей вид кореспонденції використовується в основному в дипломатичній практиці.

б) ділові (комерційні) листи, що мають напівофіційний характер і широко практикуються при організації ділових контактів між фір­мами, організаціями тощо. Обов'язкові реквізити листів: Звертання, комплімент, підпис, дата, адреса.

Лист– це найпоширеніший вид документації, один із способів обміну інформацією.За функціональними ознаками службові листи поділяють на такі, що потребують відповіді і що не потребують.1. До листів, що потребують відповіді належать листи – прохання, звернення, пропозиції, запити, вимоги. 2. До листів що не потребують відповіді належать листи попередження, нагадування, підтвердження,відмови,повідомлення,розпорядження, гарантійні і супровідні листи. За кількістю адресатів розрізняють: звичайні (надсилаються на адресу однієї інстанції), циркуляційні (надсилаються на низці установ), колективні (на одну адресу, але пишуться від керівників кількох установ).

Види мовних норм

Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головна ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Розрiзняють такі структурно-мовні типи норм

1. орфоепічні норми (вимова);
Наприклад: (молод'ба)

2. акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос);
Наприклад: вихо!дити- ви!ходити

3. лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

4. словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

5. морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

6. синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

7. стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

8. орфографічні норми (написання слів);

9. пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

 

 

Теорії походження мови

Античні гіпотези:

Фюсей. Прихильники природного походження назв предметів, вважали, що імена дані від природи, так як перші звуки відбивали речі, яким відповідають імена. Імена - це тіні або відображення речей. 2. Тесей. Імена походять від встановлення, відповідно до звичаю, заявляли прихильники встановлення назв за угодою, домовленості між людьми. 3. Стоїки. Представники філософської школи стоїків,), теж вважали, що імена виникли від природи. На їхню думку, одні з перших слів були звуконаслідувальними, а інші звучали так, як вони впливають на почуття.

СУЧАСНІ: Звуконаслідувальна. Мова виникла з наслідування звуків природи. Цю теорію стоїків відродив німецький філософ Готфрід Лейбніц. Вигукова гіпотеза. Емоційні вигуки від радості, страху, болю й т.д. призвели до створення мови.(Шарль де Бросс французький письменник-енциклопедист.)
Англійський натураліст Чарльз Дарвін (1809-1882) вважав, що звукоподражательная і вигукові теорії - це два основних джерела походження мови. Біологічна. Мова - природний організм, виникає мимовільно, має певний термін життя і вмирає як організм. Висунув цю гіпотезу німецький лінгвіст Серпень Шлейхер.
Гіпотеза суспільного (соціального) договору. У цій гіпотезі видно вплив античної теорії Тесей, згідно з якою люди домовилися про позначення предметів словами. Цю гіпотезу підтримував англійський філософ Гобс. Жестова теорія. Пов'язана з іншими гіпотезами (вигукові, соціального договору). Висували цю теорію Етьєн Кондільяк, Жан Жак Руссо і німецький психолог і філософ Вільгельм, який вважав, що мова утворюється довільно і несвідомо. Але спочатку в людини переважали фізичні дії (пантоміма).

Трудові гіпотези: 1. Колективістська гіпотеза (теорія трудових вигуків)
Мова з'явився в ході колективної роботи з ритмічних трудових вигуків. Висунув гіпотезу Людвіг Нуаре.
2. Трудова гіпотеза Енгельса. Праця створила людину, а одночасно з цим виникла і мову. Теорію висунув німецький філософ Фрідріх Енгельс. 3. Гіпотеза спонтанного стрибка. За цією гіпотезою мова виникла стрибком, одразу ж з багатим словником і мовною системою. Висловлював гіпотезу німецький лінгвіст Вільгельм Гумбольдт

Морфеміка і словотвір

Морфеміка — розділ мовознавства, що вивчає поділ слова на морфеми, вичленування морфів у слові, аломорфію морфеми, межі аломорфії, перетво­рення на морфеми, швах, спрощення, перерозклад у морфемі, ідентифікацію морфем, їхню структурну, дистрибутивність, функціональну класифікацію.

За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова.

В українській мові виділяють такі морфеми:

§ корені (основна значуща частина слів)

§ Афікси: префікси; постфікси- суфікси та флексії або закінчення; інтерфікси (службові морфеми, що не мають власного значення, і слугують для зв’язування коренів у складних словах — водоспад).

Афікси в українській мові можуть бути словотворчими та словозмінними (писати / написати у дієсловах доконаного та доконаного видів, високий, вищий, найвищий у прикметниках).

Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення

Аналіз стилів мови.

Літ. Мова поділяється на стилі. Мовний стиль – це сукупність засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В укр. мові звичайно виділяють 5 функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, стиль побутового мовлення і художній. Кожний з стилів має свої особливості і реалізується у властивих йому жанрах.

Розмовний Мета мовлення: обмін інфор., думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив. Сфера спілкув.: побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими. Форма реалізації: монолог. Мовні особливості: широко використовуються побутова лексика та фразеологізми, емоційно забарвлені і просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні слова, тощо.

Науковий види творів у яких реаліз.: дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія. Мета мов.: повідомлення про результати наук. дослідж. Сфера спілкув.: наука, техніка, освіта. Форма реаліз.: діалог. Мовні особливості: характерні мовні засоби, спец.фразеологія, терміни, скл. синтаксичні конструкції, повні реч., логічність, точність, обґрунтованість вкладу.

Публіцистичний Види творів у яких реаліз: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія. Мета мов.: обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суп.-політ. ідей, сприяння суп. розвитку. Сфера спілкув.: громадсько-політ. життя. Форма реаліз.: монолог(діалог). Мовні особливості: використовується суп.-політ. лексика, емоц. забарвлені слова, риторичні питання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, емоційний.

Художній Види творів у яких реаліз: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка. Мета мов.: різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів. Сфера спілкув.: мистецтво слова. Форма реаліз.: монолог(діалог). Мовні особливості: застосовуються всі мовні засоби, особливо широко - слова в переносному значенні.

 

33. Культура телефонної розмови.

Майстерність телефонної розмови полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу повідомити все необхідне і дістати відповідь. Запорукою успішного проведення службової телеф. розмови є компетентність, намагання оперативно вирішити проблему. Невміння розм. по телефону, виділити головне в інформ., чітко, стисло, грамотно і ввічливо висловлюватися може бути серйозним недоліком у проф. підготовці керівників, бо зумовлює втрату роб. часу. Крім того, занадто довгі розмови послаблюють інтерес та увагу. Спілкування за доп. телефону може утруднюватися ч-з навкол. шум, дефекти мови, сильний голос, не відповідний голос співрозмовника. Тому слід говорити виразно, в мікрофон слухавки, спокійно.

За змістом ін. служб. тел. розм. поділяються: 

1)до прийняття рішення

2) після прийняття рішення

У телеф. розмові беруть участь ініціатор розмови та його абонент. Репліки їхнього діалогу містять повідомлення, спонукання, запитання.

Телеф. розмова композиційно скл. з таких компонентів:

а)момент встановлення зв’язку (взаємне відрекомендування)

б)вклад суті справи(введення в курс справи, постановка питання, обговорення ситуації,відповідь)

в)закінчення розмови.

 

35. Реквізити документів.

Під час оформлення документів слід дотримуватися головних правил їх складання, які передбачають правильне написання реквізитів, їх розміщення на бланку документа. Додержання цих вимог надає документові юридичної чинності.

1 Державний герб України - Посередині бланка або у кутку над серединою рядка з назвою організації

2 Емблема організації чи підприємства - Поряд з назвою організації.

3 Зображення державних нагород - У верхньому лівому кутку або посередині документа

4 Код підприємства, установи, організації - У верхньому правому кутку

5 Код форми документа - У верхньому правому кутку під кодом підприємства, організації, установи

6 Назва міністерства або відомства, якому підпорядковується установа   - У верхньому лівому кутку або посередині сторінки

7 Повна назва установи, організації або підприємства — автора документа У верхньому лівому кутку.

8 Назва структурного підрозділу - У верхньому лівому кутку. Дозволяється друкувати машинописним способом

9 Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа, номер телефону, факсу, номер рахунка в банку - У верхньому лівому кутку

10 Назва виду документа - Зліва або посередині сторінки.

11 Дата     

12 Індекс - У верхній частині сторінки зліва.

13 Посилання на індекс та дату вхідного документа - У верхній частині сторінки зліва.

14 Місце укладання чи видання - У верхній частині сторінки зліва.

15 Гриф обмеження доступу до документа - З правого боку під кодом форми. Записується

16 Адресат - З правого боку у верхній частині сторінки.

17 Гриф затвердження - У верхній правій частині документа.

18 Резолюція - У правому верхньому кутку.

19 Заголовок до тексту - Друкується малими літерами, розміщується під назвою виду документа.

20 Відмітка про контроль - З лівого боку у верхній частині поля першої сторінки документа

21 Текст - Розташовується на всю ширину сторінки

22 Відмітка про наявність додатка

23 Підпис 

24 Гриф погодження

25 Віза      

26 Печатка

27 Відмітка про засвідчення копій

28 Прізвище виконавця та номер його телефону      

29 Відмітка про виконання документа й направлення його до справи         

30 Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій

31 Відмітка про надходження

32 Запис про державну реєстрацію - Розміщується після номера акта чи після грифа затвердження у правій верхній частині першої сторінки документа.

 

Групи слів у лексиці

Слова, однакові за звучанням і написанням, але різні за лексичним значенням, називаються омонімами: кран, блок, бал, моторний, жати. Слова-омоніми мають однакові граматичні ознаки.

Трапляється, що однакове звучання і написання мають окремі форми різних слів — омоформи:

Доїла (від їсти) — доконаний вид;

доїла (від доїти) — недоконаний вид;

їм (Д. в. займенника вони);

їм (1-а особа однини теперішнього часу дієслова їсти);

мило (іменник у Н. в.);

мило (минулий час середнього роду дієслова мити);

мило (прислівник).

Омоніми та омоформи вживаються для створення жартівливих висловів — каламбурів. Напр.: Радянський Союз запустив (=послав у політ) не тільки супутники. Він запустив (=занедбав) і сільське господарство.

Синоніми (від грец. synonymos — однойменний) — слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або дуже близькі за лексичним значенням: лелека, бусол, чорногуз;

чемний, вихований, ввічливий.

За спільним лексичним значенням синоніми об'єднуються в синонімічні ряди.

Синоніми допомагають уникнути небажаних повторів слів, точніше і виразніше висловити думку.

У тексті подібну роль виконують і слова, лексичні значення яких не збігаються, а лише за певними ознаками зближуються.

Антонімами (від грец. anti — проти і onyma — ім'я) називаються слова з протилежним лексичним значенням: близький — далекий, радість — смуток, засинати — прокидатися, усі — ніхто. Обидва члени антонімічної пари належать до однієї частини мови.

Різні значення багатозначних слів можуть мати різні антоніми. Порівняйте:

свіжий хліб — черствий хліб;

свіжі газети — старі газети;

свіжий вітер — сухий вітер.

Антоніми служать для змалювання контрастних картин.

Ділова нарада.

Ділова нарада — це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат.Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисци­плінарний, інформаційний тощо. Оптимальна кількість учасників наради – 10—12 осіб. Більша кількість учасників просто не зможе взяти активної участі в обговоренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на проблему. Ефективність наради певною мірою зале­жить від рівня підготовки як самої наради, так і окремого її учас­ника й, безумовно, керівника. Види нарад

Інформаційна (директивна або інструктивна) нарада скли­кається для ознайомлення учасників із новими даними, факта­ми, постановами тощо та наступного їх обговорення. Доцільно ознайомити учасників із новою інформацією завчасно (у пи­семній формі), а час наради використати для обговорення та прийняття конкретних рішень.

Оперативна або диспетчерська (селекторна, телефонна, комп'ютерна) нарада передбачає охоплювати такі етапи управління: збір інформації, її опрацювання та прийняття рішен­ня без скликання всіх учасників у певному місці. Для цього використовують як традиційні засоби зв'язку (телефон, селек­тор, радіо), так і новітні (комп'ютерну мережу). Час інформації з місць, послідовність викладу та його тематика повинні бути чітко регламентовані.

Дискусійна (полемічна) нарада передбачує вільній виклад варіантів думок, гіпотез, версій, припущень тощо. Цей найдемократичніший вид нарад продукує найбільш ефективні та конст­руктивні рішення важливих проблем.

Виробничі (службові) наради доцільніше планувати на другу половину дня - на кінець робочого дня або відразу після обідньої перерви. Засідання й наради громадських об'єднань, комісій та ін., як і будь-яка громадська робота, проводяться лише в позаробочий час. Успішне проведення наради передбачає наявність головуючого, який надає слово, слідкує за регламентом і порядком, за послідовністю виступаючих та дотриманням програми наради й теми питан­ня, що обговорюється. На головуючого покладено обов'язок слідкувати за тим, щоб усі завдання, поставлені на нараді, були:

—чітко сформульовані;

—розподілені за конкретними виконавцями;

—визначені щодо терміну виконання.

Хід наради протоколюється секретарем, а виконання при­йнятих постанов контролюється призначеними відповідальними.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова.

ПРОФЕСІЙНА ЛЕКСИКА

Професіоналізми — слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії.

У різних галузях науки, виробництва, політики, культури Професіоналізми виступають як синоніми до вже існуючих термінів. Але на відміну від термінів вони можуть мати експресивне забарвлення і досить детально характеризувати рід занять, дії чи предмети, безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії. Виникають Професіоналізми і як розмовні неофіційні замінники вже існуючих у певній галузі термінів. Це загаль­нозрозумілі слова, але вони не є літературними.Нові Професіо­налізми творяться за рахунок словоскладання, префіксів та суфіксів. Серед найпопулярніших префіксів є: до- (доукомп­лектувати, дообладнати), недо- за- над-, серед- серед суфіксів найбільш продуктивні -ість, -ат, -ація, -аж. Такі Професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні. У писемному спілкуванні, зокрема в діловому, вживання таких слів небажане. Також велика кількість професіоналізмі в митній лексиці, ось наприклад декілька з них:

Дельфійський метод — метод експертної оцінки, який базується

 

 

25. Поняття про стиль. Стилістична диференціація мови.

Слово „стиль” багатозначне. Походить воно від латинського слова stilus – „паличка для письма”, тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму й середньовіччя. У літературі й взагалі у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В українській літературній мові звичайно виділяють п'ять функціональних cтилів:

науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, стиль побутового мовлення і художній. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі. Ряд термінів і слів виходять з ужитку і виникають нові, а ті, що лишаються, змінюють своє значення. Тому стиль ділової мови на сучасному етапі відрізняється від стилів попередніх років.

Уміння складати ділові папери, вдумливо читати їх, правильно розуміти — обов'язок кожної сучасної людини.

 

 

43. Документи в банківській діяльності

          У сучасному офіційно-діловому спілкуванні неможливо обійтися без документів. Як основний вид ділового мовлення документи фіксують та передають інформацію, підтверджують достовірність, об'єктивність. За допомогою документів (ділові паперів) здійснюється регулювання ділових стосунків у різні сферах суспільного життя. Документ — це матеріальний об'єкт, який містить певну інформацію, оформлену в усталеному порядку, й має юридичну силу, також можна дати наступне визначення це вид ділової мови, засіб фіксації у певним чином на спеціальному матеріалі інформації про події, явища об’єктивної діяльності та розумової діяльності людини.

КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР

Цей договір визначає стосунки між банком та організацією, що отримує кредит. Видача кредитів здійснюється банком на основі принципів терміновості, повертання та сплачування. Зазначені принципи знаходять своє вираження в окремих положеннях кре­дитного договору.

ДОГОВІР ЛІЗИНГУ

Лізинг є специфічною формою орендних відносин. Лізингова угода включає елементи правових відносин, що регулюються дого­вором оренди, договором купівлі-продажу, договором підряду.

Реквізити документа:

1. Назва виду документа.2. Місце й дата укладання договору.3. Вступна частина, де зазначено учасників договору. 4. Текст, основними розділами якого с:

— умови лізингу;— сума орендної плати;— постачання устаткування;— права й обов'язки учасників договору;— припинення дії угоди;— дії після закриття угоди;— обов'язки стосовно повернення устаткув.

 

Соціальне значення мови. Функції мови.

Через мову ми пізнаємо світ. Мова - найважливіший засіб спілкування людей, засіб вираження і пе­редавання думок, почуттів, волевиявлень. Звичайно, крім мови, вживають­ся й інші засоби: міміка;жести; азбука Морзе, азбука Брайля для сліпих.

Людська мова у ролі спілкування має універсальний характер: нею мож­на передавати все те, що виражається іншими сигналами, системами знаків, наприклад, мімікою, жестами, морськими чи дорожніми знаками; разом з тим, жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою щодо повноти, чіткості й обсягу передаваємої інформації.

Номінативна функція. Це функція називання. Мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, кількостей, ознак тощо.

Комунікативна функція. Суть її полягає в тому, що мова використо­вується для комунікації - інформаційного зв'язку між членами суспільства.

Ідентифікаційна функція. Ідентифікація - уподібнення, установлення тотожності об'єктів на підставі тих чи інших ознак. 

Експресивна функція. Вона полягає в тому, що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.

Гносеологічна функція. За допомогою мови людина пізнає світ.

Мислетворча функція. Вона полягає в тому, що мова є засобом формування думки, оскільки людина мислить за допомогою мовних форм.

Естетична функція виявляється в тому, що за допомогою мови людина може сприймати красу і передавати їі іншим людям, бути творцем культурних цінностей.

Культуроносна функція. Мова - основа культури кожної нації, найбільший її скарб. Культура народу може розвиватися тільки мовою цього народу.

Фатична функція - це функція встановлення контактів, звертання уваги на себе. 

Волюнтативна функція - вираження волі щодо співрозмовника: прохання, запрошення,

порада, спонукання тощо.

Магічно-містична функція мови полягає у вірі людей у можливість за допомогою слова викликати богоявлення, оживити мертвих, подіяти на певний предмет чи особу, підкоряючи їх своїй волі.

Демонстративна функція - підкреслення вираження за допомогою мови своєї етнічної, національної приналежності.

Мова — явище системне, її функції виступають не ізольовано, вони виявляються у взаємодії. Відсутність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому.

 

 

9. Українська мова серед інших мов світу. Її територіальні діалекти.

Українська мова є національною мовою українців і однією з робочих мов 00Н.Поза межами України українська мова побутує серед українців західної та східної діаспори. Де тільки немає сьогодні наших земляків та їхніх численних нащадків, які є громадянами кількох десятків країн на різних континентах! У Південній та Північній Америці, у Австралії. Європі, Азії, Африці... В умовах багатоетнічного оточення вони зберігають у своєму середовищі українську мову, народні звичаї, культурні, мистецькі, побутові традиції, зрештою свою національну самобутність. Українські громади США і Канади організували мережу осередків української культури - бібліотеки, архіви, музеї, театри, хорові, музичні, танцювальні ансамблі, наукові товариства.Східна українська діаспора чисельніша, але унаслідок асиміляційних процесів кількість етнічних українців у східній діаспорі різко скоротилася, а українська мова продовжувала тут функціонувати лише в усній формі. Нині наша держава докладає чимало зусиль для зміцнення зв'язків з нашими краянами за кордоном, що сприятиме відродженню й духовному збагаченню українського народу, зростанню мовної культури, взаєморозумінню між народами.