Державне регулювання зайнятості

З погляду інтересів довгострокової перспективи завдання уряду полягає у забезпеченні ефективних змін у структурі зайнятості. Державне забезпечення зайнятості здійснюється як прямими, так і не прямими методами.

До прямих методів належать:

- законодавче регламентування умов найму та використання праці через трудове законодавство;

- стимулювання створення нових робочих місць;

- створення стимулів для зацікавленості найманих працівників пропонувати трудові послуги тощо.

Непрямі методи:

- державна стимулююча політика, спрямована на створення додаткових робочих місць через систему організації та розширення громадських робіт;

- фіскальна політика, спрямована на зміну ставок оподаткування, з одного боку, та використання субсидій, асигнувань та інших важелів, спрямована на підтримання та підвищення рівня зайнятості з іншого;

- здійснення виплат по безробіттю і т. ін.;

- встановлення рівня прожиткового мінімуму та створення умов для його забезпечення.

Основні причини, типи та показники інфляції

Інфляція – це зростання загального рівня цін, який проявляється у падінні купівельної спроможності грошей, підвищенням грошової вартості життя. Від інфляції слід розрізняти “інфляційний шок”, тобто одноразове підвищення рівня цін, яке може стати імпульсом для прискорення процесів інфляції, а може і не стати.

Причини інфляції:

1) диспропорційність державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті державного бюджету, який фінансується за рахунок емісії грошей, що призводить до збільшення маси грошей в обігу;

2) фінансування інвестицій за рахунок бюджетного дефіциту;

3) в умовах значної відкритості економіки та її сильні світогосподарські зв’язки можуть призвести до імпортованої інфляції;

4) інфляція набуває самопідтримуючого характеру в результаті інфляційних очікувань.

Усі причини інфляції можна поділити на 2 теоретичні концепції:

1) структурна – інфляція виникає через наявність структурних “вузьких” місць в економіці, диспропорції суспільного відтворення, дефіцит державного бюджету, підвищення попиту; за цією концепцією збільшення грошової маси дає можливість інфляції проявитися і стати зростаючим процесом;

2) монетарна – розглядає інфляцію як чисто грошовий феномен, обумовлений м’якою грошовою і бюджетною політикою держави.

Показники інфляції

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін.

В залежності від складу та набору товарів розрізняють індекс споживчих цін (індекс Ласпейреса), індекс цін виробників (індекс Пааше), інтегрований індекс (індекс Фішера).

Індекс споживчих цін показує, як змінюються ціни за 2 періоди, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною:

 - даний індекс дещо завищує зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактором, що зі зміною цін відбуваються зміни в структурі споживчих товарів, тобто індекс розраховується для фіксованого кошику товарів.

Частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса індекс Пааше, який безпосередньо зважує на товарну структуру:

Відмінності між дефлятором ВВП та індексом Ласпейреса:

1) дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари і надані послуги, а індекс Ласпейреса – тільки на ті товари, які входять до споживчого кошика;

2) дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки вони не входять до складу ВВП, а індекс споживчих цін передбачає включення до споживчого кошику імпортних товарів;

3) дефлятор ВВП є поточно зваженим, а індекс споживчих цін є базисно зваженим.

Об’єднуючим показником є індекс Фішера, який є середнім геометричним з цих 2-х індексів: .

Для кількісного виміру темпу цін використовується темп інфляції:

Для кількісного прогнозування інфляції використовується правило 70-ти, яке дає можливість швидко підрахувати кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін: T_i=7. Види інфляції

За характером прояву інфляцію поділяють на:

1) відкрита – проявляється у тривалому зростанні рівня цін і розгортається на ринках, де діють вільні ціни);

2) прихована – проявляється через посилення товарного дефіциту в умовах жорсткого державного контролю за цінами).

За характером причини інфляції:

1) інфляція попиту – формують грошові фактори (емісія, швидкість оберту грошей, стан фінансово-кредитної системи);

2) інфляція пропозиції (витрат) – виникає внаслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції; в основі лежать виробничі фактори, зокрема, монополізація виробництва, брак продукції, витратний характер економіки, структурні дисбаланси.

Інфляція за рівнем збалансованості:

1) збалансована – ціни піднімаються помірно і одночасно на більшість товарів та послуг;

2) незбалансована – ціни на різні групи товарів піднімаються неодночасно.

За рівнем очікуваності:

1) очікувана (прогнозована) – і є результатом заходів державної влади);

2) неочікувана (непередбачуваний стрибок цін).

За темпами приросту:

1) помірна – характеризується помірним зростанням цін, вимірюється однозначним числом, і, як правило вона стимулює виробників до збільшення пропозиції;

2) галопуюча – вимірюється двозначним числом;

3) гіперінфляція – ціни зростають на 1% щодня або на 20% і більше в рік).

Стагфляція – ситуація в економіці, коли одночасно відбувається зростання рівня інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва.