Запорізький державний медичний університет

Запорізький державний медичний університет

Кафедра охорони здоров’я, соціальної та профілактичної медицини

Методичні розробки до практичних занять з соціальної медицини

 

 

Змістовий модуль 4

Організація лікувально-профілактичної допомоги міському та сільському населенню

 

Тема 6. Зміст і організація роботи сімейного лікаря (загальної практики)

Склала доцент, д.мед.н.

Клименко В.І.

Обговорено на засіданні кафедри

«____» ___________ 2009 р.

Протокол № ____________

 

 

Затверджено на засіданні циклової

методичної ради з гігієнічних дисциплін

«___» ___________ 2009 р.

І. Актуальність теми:

 

ІІ Цілі навчання

1. Загальна: вивчити основні принципи організації  первинної медико- санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та ознайомитися з нормативно-правовою базою сімейної медицини.

2. Конкретні:

· ознайомитися з  поняттям «первинна медико-санітарна допомога»(ПСМД) та його значення в сімейній медицині; основними моделями функціонування сімейної медицини в Україні та на прикладі інших країн;

· засвоїти існуючі моделі роботи сімейного лікаря;

· навчитися працювати з основною обліковою та звітною документацією, що ведеться сімейним лікарем.

ІІІ Після вивчення даної теми студент повинен:

1. Знати:

· сутність поняття «первинна медико-санітарна допомога», «сімейна медицина», «лікар загальної практики/сімейної медицини»;

· моделі роботи сімейного лікаря;

· моделі функціонування сімейної медицини на прикладі інших країн;

· підходи до організації сімейної медицини в Україні;

2. Вміти:

· організувати роботу сімейного лікаря відносно різних моделей його діяльності;

· знати та ознайомитися з основною обліково-статистичною документацією сімейного лікаря.

І V Контроль базисного (вхідного) рівня знань та вмінь

Матеріали для поза аудиторної підготовки:

Контрольні питання

1. Сімейна медицина, як галузь охорони здоров’я України.

2. Поняття первинної медико-соціальної допомоги, сімейного лікаря, його обов’язки.

3.  Підходи до організації сімейної медицини в Україні.

4. Принципи організація співпраці сімейних лікарів із парамедичною службою та соціальними працівниками.

5. Визначення та оцінка показників діяльності сімейних лікарів

6. Перелічити основну облікову документація закладів, які працюють на засадах сімейної медицини.

 

V  Зміст теми практичного заняття

ПМСД та сімейна медицина

ПМСД ґрунтується  на засадах сімейної медицини, впровадження якої визначається низкою передумов. Насамперед, це потреба в економії коштів державних і пацієнта.

Слід зазначити також, що стрімкий розвиток спеціалізованої лікувальної допомоги, поряд із позитивним і  значенням, призвів до втрати відповідальності лікаря за хворого.   

Сімейний лікар, працюючи тривалий час з постійним контингентом, може враховувати вплив на їх здоров'я різноманітних чинників, зокрема такого важливого як спосіб життя.

Він детально вивчає особистість, її сімейне та соціальне оточення, враховуючи медичні, психологічні та соціальні аспекти стану здоров'я.

Сімейний лікар, допомагаючи пацієнтам при захворюванні, у вирішенні певних проблем соціального плану стає авторитетною людиною і до його порад прислухаються, він може впливати на різні сторони життя населення.

Так історично склалося, що вітчизняна клінічна школа, на відміну від зарубіжних, завжди відзначалася вмінням лікувати саме хворого, а не його хворобу. Дільничні лікарі багато в чому виконували роль сімейних.

Організаційні форми сімейної медицини в країнах світу різні, проте їх принципи суттєво не відрізняються.

Принципи сімейної медицини, рекомендовані рішеннями Міжнародного симпозіуму з охорони здоров'я, що проводився в Санкт-Петербурзі (жовтень 1995 р.), такі:

Ø спостереження за досить стабільним контингентом населення з

урахуванням медико-соціальних проблем родини;

Ø забезпечення родині безкоштовної, доступної, безперервної,

постійної ПМСД;

Ø вільний вибір пацієнтом сімейного лікаря;

Ø центральна постать ПМСД - сімейний лікар (лікар загальної

  практики);

Ø основна форма організації роботи - групова практика лікарів, медичних сестер та інших працівників.

 

На різних етапах становлення ПМСД, а також у різних країнах надавати ПМСД можуть різні спеціалісти: сімейні лікарі, лікарі-терапевти, педіатри, акушери-гінекологи. До неї залучають також практикуючих медичних сестер і помічників лікаря після відповідної підготовки, соціальних працівників.

Головною особою в забезпеченні ПМСД є сімейний лікар (лікар загальної практики). Його завдання визначені Європейським союзом лікарів у 1984 р.

Сімейний лікар - це дипломований медичний працівник який особисто надає первинну медико-санітарну та безперервну допомогу окремим хворим, сім'ям і населенню дільниці, незалежно від віку, статі та виду захворювання.

Згідно базовому термінологічному глосарію, який видано в Україні, лікар загальної практики/сімейний лікар визначається як спеціаліст, який забезпечує надання кваліфікованої первинної медико-санітарної допомоги населенню за сімейно-територіальним принципом в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря із спеціальності «загальна практика/сімейна медицина» в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома.

Сімейний лікар допомагає хворим у своєму кабінеті, за місцем проживання, іноді в лікарнях. Йому належить пріоритет у розв'язанні всіх проблем пацієнтів.

Сімейний лікар постійно наглядає за хворими з хронічними, рецидивними та невиліковними хворобами. Тривалий контакт з ними дозволяє відстежувати ситуацію, налагоджувати добрі стосунки, побудовані на довірі. Відповідальність за все населення базується на співпраці з колегами медичної і не медичної сфер.

Чисельність пацієнтів у сімейного лікаря суттєво відрізняється в різних країнах - від 1000 (Австрія, Бельгія) до 2000 (Німеччина) і більше.

Чисельність населення визначається умовами забезпечення медичної доцільності та економічної рентабельності і тому не повинна бути меншою ніж 1500 чоловік. Якщо чисельність перевищуватиме 3000 чол., лікар не зможе надавати потрібні медико-соціальні послуги в належному обсязі та відповідної якості.

Радіус обслуговування населення визначається конкретними умовами розселення пацієнтів, щільністю проживання, типом забудови, станом шляхів тощо.

Тривалість роботи протягом дня та тижня, відпустки, участь у наданні невідкладної допомоги вночі оговорені у відповідному контракті з урахуванням чинних нормативних документів.

Завдання сімейного лікаря певною мірою тотожні з завданнями
дільничного терапевта, оскільки в обох випадках мова йде про
обслуговування конкретного контингенту. хворих та виконання не тільки
суто лікувальних заходів. Проте є й відмінності, пов'язані насамперед з тим,
що сімейний лікар надає допомогу не тільки з приводу хвороб
терапевтичного профілю.

Лікар загальної практики (сімейний) самостійно починає та закінчує
лікування основної маси пацієнтів, у разі потреби звертається до
консультантів або направляє хворого на стаціонарне лікування в плановому
чи екстреному порядку.

Практичні дії лікаря стосуються:

Ø діагностики;                

Ø невідкладної допомоги;

Ø термінової госпіталізації;

Ø консультацій з іншими лікарями;

Ø самостійного   лікування та. лікування за порадами консультантів;    

Ø планової госпіталізації.

Обов'язки, права, відповідальність сімейного лікаря, стосунки визначені

відповідним положенням. -;

Сімейний лікар забезпечує:

v здійснення амбулаторного прийому та домашніх відвідувань;

v проведення профілактичних, лікувальних, діагностичних і

реабілітаційних заходів у випадках, передбачених

v кваліфікаційними характеристиками;

v надання у разі потреби екстреної та невідкладної медичної

допомоги;

v організацію денних і домашніх стаціонарів;

v допомогу у вирішенні медико-соціальних проблем родини;

v проведення протиепідемічних заходів в осередку інфекційного

захворювання;

v інформування про випадки інфекційних захворювань лікаря кабінету інфекційних захворювань і санітарно-епідеміологічної станції.

Сімейний лікар гарантує населенню:

ü ранню діагностику;

ü своєчасне амбулаторне та домашнє лікування в повному об'ємі;

ü своєчасне направлення до фахівця;

ü організацію госпіталізації планових і ургентних хворих.

Сімейному лікареві за угодою можуть бути виділені ліжка в стаціонарі

для лікування підопічних хворих.

Уміння та практичні навички, якими повинен володіти сімейний лікар:

Ø володіння методикою постановки попереднього діагнозу;

Ø визначення необхідності та послідовності застосування параклінічних  методів діагностики, вміння правильно оцінювати їх;

Ø обґрунтування та визначення клінічного діагнозу;

Ø визначення тактики ведення хворого (екстрена допомога, термінова госпіталізація, планова госпіталізація, необхідність консультацій інших спеціалістів, амбулаторне лікування);

Ø надання невідкладної допомоги при екстремальних станах (усі види шоку, гостра серцева та судинна недостатність тощо);

Ø виконання найбільш поширених маніпуляцій;

Ø складання планів диспансеризації та реабілітації хворих і участь у їх здійсненні;

Ø вирішення питань експертизи непрацездатності;

Ø проведення профілактичної роботи з населенням.
Взаємостосунки лікарів сімейної практики і спеціалістів, в тому числі

стаціонарних закладів, визначаються відповідними контрактами.

Залежно від форм організації сімейної медицини з сімейними лікарями в деяких країнах можуть співпрацювати не тільки сімейні медичні сестри, а й помічники лікаря. Рівень підготовки останніх дозволяє виконувати більш складні функції порівняно з медсестрами.

Обов'язки сімейної медичної сестри

Обов'язки сімейної медичної сестри досить різноманітні. Вона бере активну участь у проведенні профілактичної, протиепідемічної та санітарно-просвітньої роботи, проводить допологовий та післяпологовий патронаж вагітних жінок і породіль, забезпечує взяття матеріалу для лабораторних досліджень, надає при потребі екстрену медичну допомогу, допомагає лікареві при оперативних втручаннях, здійснює контроль за виконанням хворими лікувальних і оздоровчих рекомендацій.

Медичні працівники системи сімейної медицини активно: співпрацюють зі службами соціального захисту. Сімейному лікареві може бути підпорядкований соціальний робітник за угодою з органами соціального захисту.

Сімейний лікар має право доручати середньому медичному, персоналові та соціальним працівникам види діяльності, які не потребують його компетенції.

Загальні положення

 

1.1. Основною метою організації амбулаторії (відділення) сімейних лікарів є надання первинної медико-санітарної допомоги населенню всіх вікових груп сімейно-територіальної дільниці, надання повного обсягу кваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги всім членам сім’я, що має забезпечити збереження та зміцнення їх здоров’я.

1.2. Амбулаторія сімейних лікарів може організовуватись як підрозділ бюджетного лікувального закладу комунальної власності.

1.3. В одній амбулаторії сімейних лікарів можуть об’єднуватись для здійснення своєї діяльності 3-6 сімейних лікарів.

1.4. Амбулаторія сімейних лікарів, яка входить в склад поліклініки або лікарні, а також відділення сімейних лікарів амбулаторно-поліклінічної установи організовуються територіальними органами охорони здоров’я.

1.5. Сімейні лікарі в амбулаторії (відділені) працюють за трудовим договором з відповідним медичним закладом.

1.6. Межі сімейно-територіальної дільниці формуються з врахуванням права вільного вибору лікаря і визначаються умовами контракту.

1.7. Приміщення амбулаторії сімейних лікарів може бути орендованим або знаходиться у власності закладу охорони здоров’я, в склад якого входить амбулаторія.

 

Сімейних лікарів

2.1. Здійснення своєчасного кваліфікованого медико-санітарного забезпечення населення всіх вікових груп на території обслуговування як в поліклініці, так і вдома.

2.2. Організація та проведення комплексу профілактичних заходів серед дитячого та дорослого населення направлених на зниження захворюваності, інвалідизації та смертності населення.

2.3. Організація та здійснення диспансеризації дитячого населення, підлітків, осіб з підвищеним ризиком хронічних та онкологічних захворювань.

2.4. Організація та проведення заходів по санітарно-гігієнічному вихованню населення, пропаганді здорового способу життя та питанню планування сім’ї.

2.5. Надання невідкладної та екстреної медичної допомоги.

2.6. Організація стаціонарного лікування хворих в лікарнях, ведення хворих в денних стаціонарах поліклініки та в стаціонарах вдома.

2.7. Співпраця з жіночою консультацією поліклініки по своєчасному виявленню та спостереженню за вагітними жінками, організація патронажного спостереження за дітьми першого року життя.

2.8. Експертиза тимчасової та стійкої страти працездатності, видачу та продовження листків непрацездатності, скерування на МСЕК осіб з ознаками стійкої втрати працездатності, відбір на санаторно-курортне лікування.

2.9. Співпраця з СЕС з питання імунопрофілактики серед всіх вікових груп, зниження інфекційної захворюваності.

2.10. При необхідності проведення консиліумів з лікарями спеціалізованих кабінетів.

 

Сімейних лікарів.

3.1. Амбулаторія сімейних лікарів в своєму складі повинна мати:

реєстратуру

¨ оглядовий кабінет

¨ кабінети лікарського прийому

¨ експрес-лабораторію

¨ кабінет функціональної діагностики

¨ маніпуляційну

¨ операційно-перев’язувальний блок

3.2. Структура відділення сімейної медицини

Поліклінічне відділення сімейної медицини складається з кабінетів сімейних лікарів. В ньому розгортаються діагностичні кабінети, маніпуляційна. Кількість інших структурних підрозділів визначається керівництвом медичного закладу.

3.3. Штатна чисельність медперсоналу амбулаторії визначається чисельністю обслуговуючого населення:

¨ один сімейний лікар на 300 сімей

¨ на кожного сімейного лікаря одна медична сестра

¨ молодший персонал

¨ інший персонал визначається особливостями діяльності амбулаторії

3.4. Амбулаторія сімейних лікарів очолює завідувач амбулаторії, що визначається з числа найбільш досвідчених сімейних лікарів

3.5. Відділення сімейних лікарів очолює завідувач відділенням, який підпорядковується головному лікарю лікувально-профілактичного закладу.

3.6. Амбулаторія (відділення) сімейних лікарів забезпечується медичним і господарським обладнанням згідно з нормативами.

 

Технікою і апаратурою

       Амбулаторія сімейних лікарів обладнується медичною технікою і апаратурою відповідно до необхідності забезпечення виконання сімейним лікарем (медичною сестрою) професійних вмінь і практичних навичок, передбачених кваліфікаційною характеристикою:

 

4.1. Апарат для вимірювання артеріального тиску. Апарат для вимірювання венозного тиску (апарат Вальдмана). Стетофонендоскоп.

4.2. Набір медикаментозних засобі для надання невідкладної медичної допомоги.

4.3. Кушетка, пеленальний столик, ростомір, медична вага для дорослих і дітей, м’яка метрова лінійка. Кутомір. Термометр. Настільна лампа.

4.4. Гінекологічне крісло. Акушерський стетоскоп. Вимірювач розмірів таза. Вагінальні дзеркала.

4.5. Неврологічний молоток.

4.6. Таблиці для визначення гостроти і поля зору. Офтальмоскоп. Кольоротест.

4.7. Отоскоп. Дзеркало для риноскопії. Камертон. Шпатель.

4.8. Набір сивороток для визначення груп крові і резус-фактора, предметні скельця, пробірки, водяна баня, секундомір.

4.9. Таблиці диференціації діагностики, алгоритми діагностики основних захворювань та невідкладних станів, таблиці генетичних захворювань.

4.10. Обладнання операційної та перев’язочної набір інструментарію для місцевого знечулення та виконання малих операцій та перев’язок.

4.11. Хірургічні рукавички, набір катетерів для катетеризації сечового міхура.

4.12. Набір шин та інших засобів транспортної мобілізації переломів.

4.13. Мікроскоп, набір для збору матеріалу для цитологічного і бактеріологічного дослідження. Набір для експрес-діагностики невідкладних станів.

4.14. Електрокардіограф.

4.15. Апарат штучної вентиляції легенів, набір для трахеотомії.

4.16. Набір одноразових шприців, систем та штативів для переливання крові і кровозамінників.

 

 

                                                                                                                 Додаток 2

Положення

Про сімейного лікаря

Загальні положення

 

1.1. Сімейний лікар – це спеціаліст з вищою медичною освітою, який має юридичне право надавати первинну багато профільну медико-санітарну допомогу населенню на закріпленій територіальній ділянці.

1.2. На посаду сімейного лікаря призначається лікар, який пройшов 3-річну підготовку в інтернатурі за спеціальністю „лікар загальної практики”, або лікар-терапевт чи лікар-педіатр, який пройшов підготовку на циклі спеціалізації з сімейної медицини в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів і отримав сертифікат спеціаліста за спеціальністю „лікар загальної практики” або „сімейна медицина”.

1.3. Сімейний лікар здійснює свою діяльність в бюджетному лікувальному закладі комунальної власності (поліклініці, медсанчастини, міській або сільській лікарській амбулаторії).

1.4. Сімейний лікар може працювати індивідуально, в групі сімейних лікарів.

1.5. Сімейний лікар працює за трудовим договором з відповідним медичним закладом.

1.6. Контингенти обслуговування, їх численність, формуються з врахуванням права вільного вибору лікаря за територіально-сімейним принципом і визначаються умовами трудового договору.

1.7. Сімейний лікар здійснює амбулаторний прийом і відвідування вдома, проведення комплексу профілактичних і оздоровчих діагностично-лікувальних і реабілітаційних заходів у всіх вікових групах, при всіх видах захворювань і пошкоджень відповідно до кваліфікаційної характеристики фахівця із спеціальності „сімейна медицина”, надає екстрену медичну допомогу при невідкладних станах і травматичних пошкодженнях, сприяє у вирішенні медико-соціальних проблем сім’ї.

1.8. За угодою сімейному лікареві можуть бути виділені лікарняні ліжка в стаціонарі для ведення хворих. При необхідності сімейний лікар може організувати стаціонари вдома, денні стаціонари в амбулаторно-поліклінічних закладах.

1.9. Сімейний лікар працює разом з сімейною медичною сестрою, яка має спеціальну підготовку.

1.10. В своїй діяльності сімейний лікар керується даним положенням, законодавчими і нормативними документами України з питань охорони здоров’я.

1.11. Контроль за діяльністю сімейного лікаря здійснюється у встановленому порядку органами охорони здоров’я за місцем роботи лікаря.

1.12. Призначення і звільнення сімейного лікаря проводиться відповідно до чинного законодавства і умов трудового договору.

 

 

Обов’язки сімейного лікаря

Основним обов’язком сімейного лікаря є надання первинної медико-санітарної допомоги населенню відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики і одержаного сертифікату:

 

2.1. Проведення санітарно-освітньої роботи по вихованню населення, пропаганді здорового способу життя, попередженню розвитку захворювань.

2.2. Здійснення профілактичної роботи, направленої на виявлення ранніх і скритних форм захворювання і факторів ризику.

2.3. Здійснення динамічного спостереження за станом здоров’я членів кожної сім’ї закріпленого регіону з проведенням необхідного обстеження і оздоровлення за індивідуальним комплексом лікувально-оздоровчих заходів.

2.4. Надання оздоровчих заходів екстреної медичної допомоги хворим і потерпілим при невідкладних станах незалежно від місця проживання.

2.5. Своєчасна консультація і госпіталізація планових і ургентних хворих в встановленому порядку.

2.6. Проведення лікувальних і реабілітаційних заходів в обсязі, який відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики.

2.7. Проведення експертизи тимчасової втрати працездатності пацієнтів відповідно до інструкції ВЦСПС і Наркомздрава СРСР „Про порядок видачі застрахованим лікарняних листків”, затвердженої постановою Ради народних комісарів СРСР від 14 серпня 1937 року за № 1382 (зі змінами та доповненнями на 12 листопада 1984 року) і направлення на МСЕК.

2.8. Здійснення своєчасної діагностики, раннього виявлення і відповідного лікування інфекційних захворювань, негайну сигналізацію про випадки інфекційних захворювань, харчових і професійних отруєнь, про випадки порушення режиму і виконання протиепідемічних заходів, направлення у відповідну санітарно-епідемічну станцію екстреного повідомлення.

2.9. Проведення імунопрофілактики захворювань.

2.10. Організація медико-соціальної і побутової допомоги спільно з органами соціального захисту і службами милосердя одиноким, пристарілим, інвалідам, хронічним хворим.

2.11. Надання консультативної допомоги сім’ї з питань:

2.11.1. Вигодування, виховання дітей, підготовки їх до дитячих дошкільних закладів, школи, профорієнтації.

2.11.2. Планування сім’ї, етики, психології, гігієни, соціальних аспектів сімейного життя.

2.12. Проведення систематичної роботи по підвищенню рівня медичних знань сімейної медсестри та молодшого персоналу.

2.13. Систематичне підвищення своєї професійної кваліфікації як шляхом самопідготовки, так і проходженням курсів удосконалення лікарів.

2.14. Ведення затверджених форм обліково-звітної документації.

 

 

Права сімейного лікаря.

Сімейний лікар має право:

 

3.1. Контролювати роботи підпорядкованого йому середнього і молодшого медперсоналу.

3.2. Вносити пропозиції з питань покращення організації і якості медико-санітарної допомоги населенню.

3.3. Брати участь в нарадах, науково-практичних конференціях, семінарах з питань лікувально-профілактичної допомоги.

3.4. Підвищувати свою кваліфікацію в медичних закладах з оплатою як за рахунок кошті наймача, так і за власний рахунок.

3.5. Проводити у встановленому порядку експертизи якості надання медичної допомоги пацієнту іншими спеціалістами.

3.6. Бути членом різних громадських і професійних організацій.

 

Література:

 1. Первинна медико-санітарно допомога/сімейна медицина. За ред. В.М. Князевича;Міністерство охорони здоров’я України.- К., 2010. – с.404.

2. Борисевич М.Д., Мартишок І.О.,Полатайко Є.М. Етапи розвитку сімейної медицини на Львівщині,- Львів,.1994.- 5 с.

3. Кваліфікаційна характеристика лікаря за спеціальністю “Загальна практика”.

М.П.Павловський, В.П.Виговський, І.О.Мартинюк.  Львів, 1993.- 10 О.

4. Програма з циклу "Поліклінічна справа і сімейний лікар" для студентів УІ курсу лікуваль­
ного та медичного факультетів. Є.Я. Скляров, І.О.Мартинюк. Львів, 1995.-19 с.

5. Професиограмма врача общей практики (семейного врача). М.П.Павловський,

В.П.Выговський, И.О.Мартынюк и др.- Львов, 1988.- 15 О.

 6. Професиограма врача общей практики (семейного врача). М.П.Павловський, В.П.Выговський, И.О.Мартынюк и др.- Львов, 1989.* 16 с.

7. Професіограма лікаря загальної практики (сімейного лікаря). М.П.Павловський, В.П.Виговський, И.О.Мартинюк та ін. К.: 1990.- 39 с.

8. Реорганізація первинної медико-санітарної допомоги населенню на засадах загальної практики (сімейної медицини) За ред. В.М.Пономаренка.- К., 2001.* 182 с.

9. Сімейний лікар М.П.Павловський, О.Я.Ладний, Я.П Базилевич та ін.- Львів, 1989.- 64 с.

10. Лемішко Б.Б., Мартинюк І.О., Фільц Ю.О. Консультативний лікунально-діагностичний центр поліклініки сімейної медицини // Практична медицина,- 2005.- №1.- С. 133-136.

11. Поліклінічна справа і сімейний лікар / За ред. Є.Я.Склярова, І.О.Мартинюка, Б.Б.Лемішка.- К.: Здоров'я, 2003.- 639 с.

 12. Університетська клініка сімейної медицини / Є.Я.Скляров, Б.Б.Лемішко, І.О.Мартинюк пін.// Практична медицина.- 2005.- №1.- С129-133.

 13. Лемішко Б., Сагам Ю., Лемішко О., Мартинюк І., Федущак А. Програма реорганізації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини у 5-й комунальній міській клінічній поліклініці М. Львова // Практична медицина.- 2003.- №5.- С. 150-153.

14. Чопей І.В. Порівняльна характеристика моделей сімейної медицини в деяких країнах та можливості їх опанування в Україні /Вибрані матеріали І з'їзду сімейних лікарів України -Київ-Львів, 2001.- С109-118.

Запорізький державний медичний університет