Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Відносини між елементами структури
1. Горизонтальні – найбільш ефективні при прийнятті рішень 2. Вертикальні – слугують для передачі розпорядчої та звітної інформації. 3. Лінійні – коли і-ція та управлінські рішення існують тільки між керівниками. 4. Функціональні – рух і-ції між окремими частинами о-ції.
Концепції та підходи до формування організаційної структури (ОС): 1. Класична теорія орагінзації. Структура – це логічні відносини ф-цій в о-ції, встановлені для ефективного досягнення її мети. Принципи розробки структури о-ції: 1) розподіл праці та ф-цій; 2) розподіл на відділи за принципом диференціації; 3) забезпечення координації робіт, які здійсн за рахунок раціонального групування робіт відповідно до рівня однорідності чи взаємопов’язаності; 4) повна ідентифікація структури о-ції та її організаційної схеми. 2. Сучасна теорія організації систем. Структура о-ції – це постійно відтворюваний у відносинах людей формально/неформальний розподіл повноважень, відповідальності, впливів, завдань і зв’язків. 3. Ситуативна теорія організації структур: Р. Саймон, Дж. Марч. Осовні принципи: · Первинною основою о-ції є система взаємопов’язаних поведінко низки людей як учасників о-ції · Головним моментом структури є рівень її впливу на поведінку людей. · Важливим є не розподіл завдань на під завдання, а подальший процес їх виконання. · Найбільш доцільним є спеціалізація за цілями, а не окремими ф-ціями та етапами, це дає змогу спрямовувати працівника на результат, а не на процес. 4. Теорія диференціації та інтеграції: П. Лоуренс, Дж. Лорш На відносини між підрозділами впливає: рівень відмінності між ними; рівень необхідної співпраці. Диференціація – це розподіл робіт мі підрозділами о-ції таким чином, щоб кожен з них отримав певний рівень завершеності в межах цього підрозділу. Параметри визначення рівня диференціації: · Визначеність цілей або завдань · Структура · Рівень взаємодії · Часові межі зворотного зв’язку. Інтеграція – рівень співпраці між частинами о-ції, а також забезпечення досягнення їх цілей в межах вимог, що висувають зовнішнім оточенням. Підходи до формування ОС: О-ція зазвичай використовує такі три способи координації діяльності: 1. Взаємне узгодження – координація діяльності здійсн на основі неформального спілкування, головною умовою є вміння працівників адаптуватися один до одного.
2. Безпосередній контроль – коли певна особа наділяється певною відповідальністю за роботу підлеглих. 3. Стандартизація – включає стандартну програму праці до початку її виконання. Можливі структурні форми о-ції: 1. Проста структура – основний механіз координації – це є безпосередній контроль. В основному, це нескладна, невелика за розмірами о-ція з низьким рівнем формалізації схвалюваних рішень і централізації влади. Ознаки: простота, гнучкість, відповідальність та можливе порушення рівноваги між рішеннями. 2. Машинна бюрократія – основний механізм координації – стандартизація. Ознаки: · Централізація влади · Формалізація поведінки · Горизонтальна ат вертикальна диференціація праці · Здатність виконувати стандартні дії високоефективним способом · Надмірність контролю та значна кількість конфліктів · Спотворення інформації, яка через жортку диференціацію надходить до структурного центру узагальнено або з запізненням. 3. Професійна бюрократія – поєднання стандартизації з детальним розподілом праці. Ознаки: · здатність до ефективного виконання спеціалізованих завдань з використанням процедур діагностики. · В основному контроль за діяльністю праці здійснює персонал. 4. Дивізіональна структура – сукупність самостійних відділень (дивізіонів), зорієнтованих на певний кінцевий результат. Ознаки: · Забезпечення ефективності управління різними видами діяльності. · Розподіл рішень за рівнями прискорює їх ухвалу, але збільшує витрати. Це може призвести до централізованого розподілу ресурсів між підрозділами та за умов їх нестачі провокувати до конфліктів. 5. Адхократія - тип організації, за якого ключовим елементом є персонал підтримки. Ознаки: · Високий рівень свободи в діях працівників, складна технологія та висококваліфікаційність працівників. · Переважають неформальні та горизонтальні зв’язки, а ієрархічна будова постійно змінюється.
Підходи до виокремлення параметрів внутрішнього середовища організації:
1. М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі.: Основними внутрішніми змінними організації є цілі, структура, завдання, технологія, люди. 2. Теорія діаманта Г. Левітта:
3. Теорія Т. Пітерса та Р. Уотермана: виділяють такі 7 внутрішніх чинників: спільні цінності, стратегія, структура, системи, стиль, співробітники, здібності. 4. Підхід Д. Бодді та Р.Пептона: виділ такі внутр. чинники: цілі, бізнес-процеси, технології, люди, влада, структура, культура о-ції.
Отже, внутрішнє середовище – це все те, що знаходиться всередині о-ції із сформованими матеріально-технічними, фінансово-економічними та соціально-психологічними підсистемами.
Зовнішнє середовище – його чинники поділяють на такі групи: Мікросередовище: Постачальники трудових, фінансових, матеріальних ресурсів. Споживачі, акціонери Органи державної влади та місцевого самоврядування ЗМІ Банки та інші фінансові інститути. Макросередовище: Політичні Економічні Природні Соціо-культурні Науково-технічні Нормативно-правові чинники
Основними ха-ми розвиненого середовища є: В ’ язкість – кількісна сила зусиль необхідних для переміщення, концентрації та освоєння у виробництві ресурсів Взаємопов ’ язаність – рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на інший Складність – це кількість чинників, на які о-ція зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного чинника. Рухливість – це швидкість, з якою відбуваються зміни в середовищі о-ції. Невизначеність – наявність і-ції, яку має у своєму розпорядженні о-ція за конкретним чинником.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 24; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.98.190 (0.01 с.) |