Спільний економічний простір та еквівалентність обміну.

Форми та напрями економічних зв’язків та співробітництва

Існують наступні форми зовнішньоекономічної діяльності:

1. Міжнародна торгівля – це оборот товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва у сферу споживання.

2. Кредитування та інвестування. Кредитування – це надання кредиту у грошовій або товарній формі з виплатою процентів.

Інвестиції – це капіталовкладення. Іноземні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у галузі народного господарства.

3. Науково-технічна співпраця може бути наступних видів:

· експорт продукції, яка є науково місткою;

· кооперація країн у створенні нової техніки, технології;

· спорудження заводів “під ключ” та модернізація об’єктів;

· використання лізингу, обмін передовим досвідом;

· технічна допомога та науково-технічна співпраця.

4. Спільне підприємство. Сюди відноситься створення підприємств зі змішаним капіталом з самих різноманітних галузей народного господарства.

5. Експорт та імпорт послуг, куди відноситься міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків, страхових компаній, охорони здоров’я, навчання і т. д.

За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки Європи, але частка України у міжнародному територіальному поділі праці та світовій торгівлі не надто висока. Таке суперечливе положення посилюється низкою природних, демографічних, історичних, економічних, геополітичних причин.

Україна не в змозі себе забезпечити мінеральними ресурсами, хоча і має значний природно-ресурсний потенціал. Україна використовує трудові ресурси і має потенційно великий ринок збуту споживчих товарів. Економіко-географічне положення України є досить вигідним для участі в міжнародному територіальному поділі праці.

Основними показниками зовнішньої торгівлі є обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Структура товарообігу обумовлюється економічним потенціалом країни.

Зовнішньоекономічна політика – це система заходів уряду, яка направлена на зміцнення позицій країни у світовій економіці, в міжнародних економічних стосунках.

з метою забезпечення певної зайнятості робочої сили, залучення інвестицій, організації в економічних зонах виробництв, які орієнтуються на експорт, подолання відсталості розвитку регіонів, використання власних сировинних та трудових ресурсів для виробництва експортної продукції створюються зони спільного підприємництва. Зони спільного підприємництва відділяються за допомогою митного режиму від основної території країни і функціонують за рахунок безмитного ввезення товарів. Наприклад, морські порти, залізничні вузли, аеропорти.

Всього у світі є 23 види ЗСП, основні з них наступні:

· безмитні багато профільні зони, розташовані на перехрестях внутрішніх систем;

· експортні промислові зони, що орієнтуються на зовнішню торгівлю;

· зони економічного та науково-технічного розвитку, тобто “технополіси”;

· зони страхових та банківських послуг, які характерні для певних країн;

· імпортно-промислові зони і зони по заміщенню імпорту, які забезпечують одну сторону сучасними товарами, а місцеві підприємства - передовою технологією;

· складські (консигнаційні) зони, які формуються у районах міжнародних морських перевезень і авіатранспорті;

· зони вільної торгівлі, де немає мита на ввезення та вивезення товарів для їхнього продажу.

Україна в нинішніх умовах переживає економічну та політичну кризу.

Україна з країнами дальнього зарубіжжя входить в партнерські взаємовідносини, в основному як сировинний придаток з маси суб’єктивних та об’єктивних причин.

Основними напрямами зовнішньоекономічної діяльності України має стати подальше поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього Союзу.

Провідними формами економічного співробітництва з країнами близького зарубіжжя є наступні:

· взаємний обмін різними видами сировини;

· взаємоторгівля готовою продукцією та послугами;

· науково-технічне співробітництво.

Україна експортує до країн - республік колишнього Союзу наступну продукцію: кам’яне вугілля, чавун, сталь, прокат чорних металів, залізну руду, марганцеву руду, цемент, сіль, промислове устаткування, автобуси, тепловози, екскаватори, вантажні та легкові автомобілі, трактори, кукурудзозбиральні комбайни, бурякозбиральні комбайни, продукцію хімічної промисловості, цукор, масло, фрукти, консерви та ряд інших товарів та послуг.

Коксівне вугілля і чорні метали складають найбільшу частку у експорті України. 72% даних поставок отримує Росія, зокрема Центральний район Росії. Поволжя, Північний Кавказ споживають українські залізну руду та марганцеву руду, Санкт-Петербург - чорні метали. Усі республіки колишнього Союзу, крім Молдови, імпортують цукор. Інші види продовольства в основному імпортує Росія.

70% імпорту в Україні з республік колишнього Союзу припадає на Росію: нафта, газ, ліс, папір, деякі марки чорних та кольорових металів, машини, устаткування та інша продукція.

Україна імпортує з Білорусії: трактори, вантажні автомобілі, мінеральні добрива, ліс, папір.

Казахстан експортує в Україну: кольорові метали, шкірсировину, концентрати кольорових металів.

Молдова поставляє в Україну: продукцію приладобудування, продукцію виноробної та консервної промисловості, килими, виноград.

Країни Середньої Азії поставляють на український ринок: газ, бавовну, концентрати кольорових металів, тканини, каракуль.

Із Закавказзя надходять: нафта, автомашини, алюмінієвий прокат, чай, фрукти, вино, тютюн.

Держави Балтії поставляють на український ринок наступні товари: електротовари, трамваї, пральні машини, холодильники, радіоприймачі, мікроавтобуси, рибу і рибопродукти, трикотажні та галантерейні вироби й інші товари широкого вжитку.

Спільний економічний простір та еквівалентність обміну

Експортно-імпортні операції здійснюються на валютній основі та у формі клірингу. Кліринг - це система безготівкових розрахунків, які основані на заліку взаємних вимог та зобов’язань. Клірингові операції проводяться через банківську систему, спеціальні розрахункові палати.

Товарообмінні (бартерні) операції на початку 90 - х років становили біля 50% загального товарообороту. Це сприяло розвитку нееквівалентного вартісного обміну продовольчих товарів (зерна та зернопродуктів, цукру, соняшникової олії) на паливно-мастильні матеріали.

Проблем щодо взаємовигідного економічного співробітництва з країнами – колишніми республіками Союзу в Україні є немало:

· Різна валюта.

· Політичні перешкоди.

· Відсутність достатньої кількості ВКВ.

· Низькоякісні застарілі технології.

· Конкуренція з продукцією країн далекого зарубіжжя.

· Недостатня захищеність ринку від низькоякісної продукції таких країн: як Польща, Турція, Китай, Корея та ін.

· Відсутність єдиного митного кордону.

Після розпаду Радянського Союзу, який супроводжувався розривом економічних зв'язків, в останні роки спостерігається їх відновлення та створення нових.

Україна інтегруючись у Європейські структури має не втрачати економіко-господарські зв'язки з колишніми республіками Союзу. Адже поки що 70% обсягів експорту - імпорту припадає на ці країни, зокрема на Росію.

Крім того, країни - колишні республіки Союзу мають приблизно одного рівня ресурсномісткі застарілі технології, що істотно знижує конкурентноздатність їх продукції на світовому ринку.

Підвищуючи взаємообсяг торгівлі та економічного співробітництва, країни зможуть: підвищити власну економічну, а отже і загальну безпеку, замінити старі на новітні технології, гідно інтегруватись у європейські та світові економічні структури.

Контрольні питання

1. Які існують форми зовнішньоекономічної діяльності?

2. Що Україна імпортує?

3. Що Україна експортує?