Оформлення несупроводжуваного багажу

  До несупроводжуваного багажу (НСБ) належать предмети, що відправляються їх власником і перетинають митний кордон України окремо від власника.

Митне оформлення НСБ здійснюється в митниці за місцем знаходження його власника. При відправленні несупроводжуваного багажу його власник або інша особа, яка діє за нотаріально засвідченим дорученням власника багажу, для митного оформлення подає необхідні документи:

- закордонний паспорт;

- опис предметів;

- листок вибуття, квиток для проїзду за кордон (ПМП) у разі проїзду громадським транспортом;

- товаросупровідні документи

Інспектор митної служби здійснює митний огляд багажу, накладає митне забезпечення на товаросупровідні документи, декларації, виписує провізну відомість, проставляє необхідні штампи і печатки. Одна митна декларація залишається у власника НСБ, друга – у справах митниці, третя – додається до товаросупровідних документів НСБ.

Громадяни, які переїжджають на ПМП за кордон, можуть вивозити без митного оподаткування предмети, що належать особисто їм і призначені для особистого користування.

Ювелірні та інші побутові вироби з дорогоцінних металів, коштовних каменів і перлів можуть бути вивезені за кордон, якщо вони не являють собою історичної, художньої, наукової та іншої культурної цінності. Такі вироби можна вивозити на суму 20 мінімальних заробітних плат на одну особу незалежно від віку.

Несупроводжуваний багаж громадян, що прямують за кордон на ПМП, приймається до митного оформлення після пред’явлення митниці повністю оформлених для виїзду документів на всіх членів сім’ї, а також документи на багаж.

 

 

Лекція №5. Митні платежі

Мета: визначити основні види митних платежів

План

1. Поняття митного тарифу

2. Митна вартість

3. Порядок нарахування та стягнення митних платежів

Ключові слова: зовнішньо-економічна політика, митний тариф, мито, INKOTERMS (даються по тексту лекції)

Поняття митного тарифу

Особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є їхній комплексний характер, що виявляється у використанні різноманітних інструментів регулювання, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, а саме: економічного та адміністративного регулювання, а також валютно-фінансових заходів.

Зовнішньо-економічна політика – це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів. Вона спрямована на стимулювання або обмеження імпорту та експорту.

Головним інструментом такої політики є метод тарифного регулювання, який займає одне з центральних місць у системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Мито збільшує ціну конкретного імпортованого товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, дає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток, прямо захищає внутрішні ціни і прибуток національних підприємств.

Ставки митного тарифу встановлюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

За своєю структурою митний тариф ділиться на експортний та імпортний.

Експортний тариф – інструмент регулювання експорту. Його застосовують окремі країни з метою одержання додаткових бюджетних надходжень і регулювання експорту окремих видів товарів.

Імпортний тариф – головний інструмент митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності – виконує такі основні функції:

- формує оптимальну товарну структуру імпорту шляхом диференціації ставок на ввезення різноманітних товарів;

- впливає на господарську діяльність підприємства і соціальні умови в суспільстві, виступаючи складовою частиною механізму ціноутворення;

- захищає окремі галузі національної економіки (протекціонізм) від можливого заподіяння їм суттєвих збитків іноземною конкуренцією;

-  дозволяє проводити активну зовнішньоекономічну політику та впливати на партнерів у ході торговельних переговорів, формувати митні союзи;

- сприяє оптимізації співвідношення експорту й імпорту держави, валютних

 

 

витрат і надходжень, досягненню сприятливого торговельного балансу.

Мито – це податок на товари, що переміщуються через митний кордон України, застосовуючи його держава може регулювати чи стимулювати розвиток певних галузей національної економіки.

Митна вартість

Для забезпечення справедливої, рівноцінної та прозорої (простої) митної оцінки товару за різних умов поставки введена розрахункова величина – митна вартість. Митна вартість встановлена міжнародною угодою як ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону. Для визначення митної вартості встановлені єдині критерії: момент перетину митного кордону та ціна угоди. За такого підходу значення митної вартості для однакових товарів буде однаковим навіть у випадках, коли вони поставляються за різними умовами поставки.

Обчислення митної вартості здійснюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару. Фактурна (контрактна) вартість – це ціна товару, обумовлена в контракті та відповідно в рахунку-фактурі.

Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару згідно з інтерпретацією Міжнародних комерційних термінів INKOTERMS виходячи з того, які витрати включені продавцем до рахунку-фактури і коли вони зроблені: до перетину митного кордону чи після.

Значення INKOTERMS є необхідною умовою для вирішення питань визначення митної вартості, а саме – знання того, які витрати поставки включаються продавцем до рахунки-фактури за різних умов поставки.

При обчислення митної вартості товарів витрати, зроблені до перетину митного кордону (якщо вони не включені до рахунку-фактури), додаються до фактурної вартості: за навантаження товару на транспортний засіб, за страхування, сплачене вивізне мито.

Відповідно витрати, зроблені після перетину митного кордону, віднімаються (якщо вони включені до рахунку-фактури).

Головне правило визначення митної вартості – її обчислення на основі рахунку-фактури (ціни угоди) з обов’язковим документальним підтвердженням усіх її складових.

При неможливості визначення митної вартості на основі поданих документів (наприклад, відсутня рахунок-фактура), митні органи визначають її самостійно на основі цін на ідентичні або подібні товари, які діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Згідно з діючим законодавством України митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають кордон України, є в більшості випадків основою митного оподаткування.