Лекція № 1. Становлення митної справи в Україні.

Лекція № 1. Становлення митної справи в Україні.

Мета: дослідити історичні етапи становлення та розвитку митної справи в Україні

План

1. Історичний нарис розвитку митної справи в Україні

2. Органи управління митною справою

Ключові слова: митна справа

1. Історичний нарис розвитку митної справи в Україні

Упродовж віків митниця була і залишається одним із найсуттєвіших чинників державності й незалежності країни, яскравим свідченням владного і фінансового суверенітету.

  Одним із перших учнів і послідовників Ісуса Христа був митник Матвій, який до пізнання Бога збирав податки для імперського Риму. Він був чесною, розумною і порядною людиною, завжди лагідно й уважно ставився до платників податків.

Перші відомості про мито на території України належать до ІХ ст. Саме тоді на нинішніх землях України виникає і впродовж кількох століть, аж до завоювання монголо-татарами, розвивається могутня Київська Русь. У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. До інших джерел княжих доходів належали: плата за судочинство, штрафи, мито.

У 1288 р. був виданий Острог омський митний статут, у якому мова йшла про купців із різних країн: Баварії, Польщі, Чехії, Австрії та Київської Русі. Таким чином, руські митники керувалися у своїй роботі європейськими митними статутами, діяли в єдиному правовому полі з нашими західними сусідами.

Були свої митні порядки і в Запорізькій Січі, яка відігравала величезну роль у становленні України як держави. Козацтво вело жваву торгівлю, чому сприяло як розширення їхніх вольностей, так і природні шляхи сполучення (запорожці жили на роздоріжжі між Україною, Литвою, Польщею, Росією та Кримом і Туреччиною).

З кінця 17 ст. до початку 20 ст. українці жили в складі Російської імперії. Україна одержала назву «Малоросія». Історія розвитку України тісно переплелася з історією розвитку Російської імперії. У період палацових переворотів з 1725року по 1762 рік економічна політика та її складовий елемент – митна політика – характеризувалися непослідовністю. Питання митної політики займалися хаотично часто змінюючи один одного вищі органи. Катерина І у 1724 році видала указ про «Покровительський митний тариф» (товару, які ввозились іноземними купцями, обкладалися митом, руські купці могли вивозити свої товари без перешкод). Але була небезпека, що зменшиться приплив митних доходів. Тому були підписані російсько-англійський (1726р.) та російсько-пруський (1728р.) договори, які для більшості товарів встановлювали режим взаємного митного сприяння.

Митна політика регулювалася митними тарифами. Митний тариф 1731р. повністю скасував «Покровительський» тариф 1724р., тобто для товарів власного виробництва вводилося мито в розмірі 20% від вартості товару.

Митний тариф 12 березня 1822р. мав яскраво виражений забороняючий характер: був заборонений вивіз 21 найменування товару та ввіз 301 найменування.  Даний тариф частково припинив ввіз імпортних товарів у Росію, забезпечив активний торговий баланс. Але  забороняючий тариф на імпортні товари зменшив попит на російську сировину, підвищив ціни на товари, сприяв росту контрабанди. Тому новий митний тариф 1850р. поступово пом’якшив заборону і в міру зберіг обмеження ввозу іноземних товарів.

У митній політиці Російської держави другої половини ХІХ ст. віддавалася перевага вільній торгівлі і підприємництву, зменшувалися мита на сільськогосподарські продукти і ціни на них.

У 1864р. в Міністерстві фінансів був організований Департамент митних зборів для управління митними закладами. Підвищилася дієвість митного контролю у сфері боротьби з контрабандою, збільшилися внески митних зборів у казну.

У 1660р. на території сучасного центру м. Харкова була створена так звана митна хатина, яка проіснувала до 1753. Перші митники були присяжними людьми і звалися «целовальники». Підпорядковувалися воєводі, потім перейшли в підпорядкування козацьким полковникам.

Харківська митниця – одна з десяти внутрішніх митниць Росії – була заснована 17 лютого 1870р., почала діяти з 18 червня 1870 року. Необхідність її створення була обумовлена зростанням промисловості та торговою ініціативою купецтва.

9 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки прийняла 4 Універсал, яким проголосила Україну самостійною державою. У 1918 р. за рішення гетьмана П.Скоропадського було організовано Корпус прикордонної варти, якому була доручена не лише охорона кордону України, а й здійснення окремих митних функцій.

Кістяком цієї правоохоронної структури став Запорізький корпус, створений ЦР ще в 1917 році. Військовики корпусу вели боротьбу з контрабандою, контролювали переміщення вантажів і товарів через українсько-російський та українсько-румунський кордони.

Лекція № 2. Митний контроль

Мета: прослідкувати порядок здійснення митного контролю митними органами

План

1. Організація митного контролю

2. Порядок здійснення митного контролю

3. Технічні засоби митного контролю

Ключові слова: митний контроль, митне оформлення, технологічна схема (даються по тексту лекції)

Ендоскопи.

- трубка огляду гнучка ТСГ призначена для не руйнуючого контролю елементів конструкції;

- трубка оглядова ТСС використовується для візуального контролю важкодоступних порожнин транспортних засобів і вантажів при їх огляді;

- блок підсвічування БП призначений для створення необхідного рівня освітленості об’єкта, що досліджується;

- зарядний пристрій ЗУ застосовується для підзарядки акумуляторів.

Галогенові акумуляторні ліхтарі. Призначені для використання у вибухонебезпечних, задимлених і вологих середовищах, при огляді великих ємкостей, цистерн і трюмів на транспортних засобах, мають підвищений рівень світлового потоку.

Ультрафіолетові ліхтарі. Складаються з перетворювачи напруги на двох ламп: одна – джерело звичайного світла, друга – ультрафіолетового.

Лампа ультрафіолетового світла дозволяє побачити в ряді випадків сліди підробок митних документів, валюти.

Мініскопи. Це портативні мікроскопи тридцятикратного збільшення. Мікроскоп моделі «1171» призначений для мікроскопічних досліджень різних об’єктів. При митному догляді може використовуватися для:

- досліджень службових документів;

- зчитування проби на виробах з дорогоцінних металів;

- ідентифікації головних рослинних наркотичних речовин, які хімічно не оброблені попередньо.

Детектори контрабанди. Мають джерело рентгенівського випромінювання, за допомогою якого визначаються наявність та ступіть заповнення порожнеч у різноманітних предметах.

 

 

План

1. Порядок митного оформлення

2. Загальний порядок декларування товарів та інших предметів

3. Головні принципи заходів нетарифного регулювання

Ключові слова: митне оформлення, митна декларація, нетарифне регулювання (даються по тексту лекції)

Порядок митного оформлення

Метою здійснення митного оформлення є:

- забезпечення митного контролю, який здійснюється з метою дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду;

- застосування засобів державного регулювання переміщення через митний кордон України товарі та інших предметів, основною метою яких є стягнення в Державний бюджет податків при переміщенні через митний кордон України, а також захист національного ринку від неякісних імпортних товарів і забезпечення підтримки національного виробника шляхом надання йому можливості конкурувати з іноземними суб’єктами підприємницької діяльності.

Порядок здійснення операцій з митного оформлення визначається Державною митною службою України відповідно до Митного кодексу України. Оформлюються митні документи українською мовою або офіційними мовами митних союзів, якщо Україна є їх членом.

Митне оформлення суб’єктів ЗЕД здійснюється службовими особами митниці в місцях розташування митниць – зонах митного контролю – спільно з зацікавленими державними органами впродовж часу, визначеного митницею.

Території зон митного контролю встановлюються:

- у пунктах пропуску через державний кордон України – митницею за погодженням із прикордонними військами;

- у пунктах на митному кордоні України, що є межами спеціальних митних зон – митницею самостійно;

- на території і в приміщеннях підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, - митницею самостійно.

Переміщення товарів та інших предметів на територію зони митного контролю чи за її межі контролюється митницею. Митне оформлення має проводитися митницею, в зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів.

За наявності підстав вважати, що переміщувані через митний кордон України транспортні засоби, товари та інші предмети містять предмети контрабанди, предмети, що є безпосередніми об’єктами порушення митних правил, проводиться переогляд таких товарів та інших предметі. При цьому присутність представників підприємства, а також громадян при митному оформленні обов’язкова.

З метою митного контролю та митного оформлення митниця може брати проби і зразки товарів та інших предметів для проведення дослідження.

Митне оформлення переміщення через кордон товарів та інших предметів, що належать суб’єктам підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням уніфікованого адміністративного документа форми МД-2.

 

План

1. Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів

2. Порядок переміщення через митний кордон України предметів міжнародних іноземних організацій

3. Пропуск через митний кордон України. Митне оформлення транспортних засобів

4. Оформлення несупроводжуваного багажу

Ключові слова: переміщення через митний кордон, митне оформлення, митні пільги, дипломатична пошта, кур’єрський лист, пропуск через митний кордон, митні обмеження, несупроводжуваний багаж (даються по тексту лекції).

4. Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів

Переміщення через митний кордон України товарі та інших предметів – це ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарі та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів здійснюється в місцях розташування митниць.

Товари переміщуються під митним контролем з митниці відправлення у митницю призначення шляхом їх перевезення залізничним, автомобільним, повітряним, річковим і морським транспортом.

Для здійснення контролю за доставкою товарів, що переміщуються через митний кордон, використовуються вантажна митна декларація та провізна відомість.

Порядок митного оформлення транспортних засобів регламентується законодавством України. Транспортні засоби повинні зупинятись у місці здійснення митного контролю та оформлення.

Переміщення вантажів суб’єктів ЗЕД здійснюється відповідно до митних режимів: експорт, імпорт, транзит, тимчасове ввезення/вивезення, митний склад, магазин безмитної торгівлі.

Митне оформлення імпортно-експортних вантажів суб’єктів ЗЕД здійснюється оперативними підрозділами митниць, у зоні діяльності яких була проведена державна реєстрація суб’єктів ЗЕД, або митницею на кордоні та іншими митницями за погодженням з митницею призначення.

Якщо державна реєстрація суб’єктів ЗЕД відсутня, митне оформлення вантажу здійснюється на прикордонній митниці.

Порядок переміщення валюти через митний кордон України затверджено постановою Правління Національного банку України.

 

Лекція №5. Митні платежі

Мета: визначити основні види митних платежів

План

1. Поняття митного тарифу

2. Митна вартість

3. Порядок нарахування та стягнення митних платежів

Ключові слова: зовнішньо-економічна політика, митний тариф, мито, INKOTERMS (даються по тексту лекції)

Поняття митного тарифу

Особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є їхній комплексний характер, що виявляється у використанні різноманітних інструментів регулювання, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, а саме: економічного та адміністративного регулювання, а також валютно-фінансових заходів.

Зовнішньо-економічна політика – це комплекс заходів, що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів. Вона спрямована на стимулювання або обмеження імпорту та експорту.

Головним інструментом такої політики є метод тарифного регулювання, який займає одне з центральних місць у системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Мито збільшує ціну конкретного імпортованого товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, дає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток, прямо захищає внутрішні ціни і прибуток національних підприємств.

Ставки митного тарифу встановлюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

За своєю структурою митний тариф ділиться на експортний та імпортний.

Експортний тариф – інструмент регулювання експорту. Його застосовують окремі країни з метою одержання додаткових бюджетних надходжень і регулювання експорту окремих видів товарів.

Імпортний тариф – головний інструмент митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності – виконує такі основні функції:

- формує оптимальну товарну структуру імпорту шляхом диференціації ставок на ввезення різноманітних товарів;

- впливає на господарську діяльність підприємства і соціальні умови в суспільстві, виступаючи складовою частиною механізму ціноутворення;

- захищає окремі галузі національної економіки (протекціонізм) від можливого заподіяння їм суттєвих збитків іноземною конкуренцією;

-  дозволяє проводити активну зовнішньоекономічну політику та впливати на партнерів у ході торговельних переговорів, формувати митні союзи;

- сприяє оптимізації співвідношення експорту й імпорту держави, валютних

 

 

витрат і надходжень, досягненню сприятливого торговельного балансу.

Мито – це податок на товари, що переміщуються через митний кордон України, застосовуючи його держава може регулювати чи стимулювати розвиток певних галузей національної економіки.

Митна вартість

Для забезпечення справедливої, рівноцінної та прозорої (простої) митної оцінки товару за різних умов поставки введена розрахункова величина – митна вартість. Митна вартість встановлена міжнародною угодою як ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону. Для визначення митної вартості встановлені єдині критерії: момент перетину митного кордону та ціна угоди. За такого підходу значення митної вартості для однакових товарів буде однаковим навіть у випадках, коли вони поставляються за різними умовами поставки.

Обчислення митної вартості здійснюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару. Фактурна (контрактна) вартість – це ціна товару, обумовлена в контракті та відповідно в рахунку-фактурі.

Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару згідно з інтерпретацією Міжнародних комерційних термінів INKOTERMS виходячи з того, які витрати включені продавцем до рахунку-фактури і коли вони зроблені: до перетину митного кордону чи після.

Значення INKOTERMS є необхідною умовою для вирішення питань визначення митної вартості, а саме – знання того, які витрати поставки включаються продавцем до рахунки-фактури за різних умов поставки.

При обчислення митної вартості товарів витрати, зроблені до перетину митного кордону (якщо вони не включені до рахунку-фактури), додаються до фактурної вартості: за навантаження товару на транспортний засіб, за страхування, сплачене вивізне мито.

Відповідно витрати, зроблені після перетину митного кордону, віднімаються (якщо вони включені до рахунку-фактури).

Головне правило визначення митної вартості – її обчислення на основі рахунку-фактури (ціни угоди) з обов’язковим документальним підтвердженням усіх її складових.

При неможливості визначення митної вартості на основі поданих документів (наприклад, відсутня рахунок-фактура), митні органи визначають її самостійно на основі цін на ідентичні або подібні товари, які діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Згідно з діючим законодавством України митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають кордон України, є в більшості випадків основою митного оподаткування.

 

 

План

1. Переміщення товарів та інших предметів між митницями

2. Розпорядження товарами та іншими предметами

Ключові: переміщення, транзит, розпорядження (даються по тесту лекції).

План

1. Поняття порушень митних правил

2. Відповідальність за порушення митних правил

3. Провадження у справах про порушення митних правил

Ключові слова: відповідальність, порушення митних правил (даються по тексту лекції)

Лекція № 1. Становлення митної справи в Україні.

Мета: дослідити історичні етапи становлення та розвитку митної справи в Україні

План

1. Історичний нарис розвитку митної справи в Україні

2. Органи управління митною справою

Ключові слова: митна справа

1. Історичний нарис розвитку митної справи в Україні

Упродовж віків митниця була і залишається одним із найсуттєвіших чинників державності й незалежності країни, яскравим свідченням владного і фінансового суверенітету.

  Одним із перших учнів і послідовників Ісуса Христа був митник Матвій, який до пізнання Бога збирав податки для імперського Риму. Він був чесною, розумною і порядною людиною, завжди лагідно й уважно ставився до платників податків.

Перші відомості про мито на території України належать до ІХ ст. Саме тоді на нинішніх землях України виникає і впродовж кількох століть, аж до завоювання монголо-татарами, розвивається могутня Київська Русь. У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. До інших джерел княжих доходів належали: плата за судочинство, штрафи, мито.

У 1288 р. був виданий Острог омський митний статут, у якому мова йшла про купців із різних країн: Баварії, Польщі, Чехії, Австрії та Київської Русі. Таким чином, руські митники керувалися у своїй роботі європейськими митними статутами, діяли в єдиному правовому полі з нашими західними сусідами.

Були свої митні порядки і в Запорізькій Січі, яка відігравала величезну роль у становленні України як держави. Козацтво вело жваву торгівлю, чому сприяло як розширення їхніх вольностей, так і природні шляхи сполучення (запорожці жили на роздоріжжі між Україною, Литвою, Польщею, Росією та Кримом і Туреччиною).

З кінця 17 ст. до початку 20 ст. українці жили в складі Російської імперії. Україна одержала назву «Малоросія». Історія розвитку України тісно переплелася з історією розвитку Російської імперії. У період палацових переворотів з 1725року по 1762 рік економічна політика та її складовий елемент – митна політика – характеризувалися непослідовністю. Питання митної політики займалися хаотично часто змінюючи один одного вищі органи. Катерина І у 1724 році видала указ про «Покровительський митний тариф» (товару, які ввозились іноземними купцями, обкладалися митом, руські купці могли вивозити свої товари без перешкод). Але була небезпека, що зменшиться приплив митних доходів. Тому були підписані російсько-англійський (1726р.) та російсько-пруський (1728р.) договори, які для більшості товарів встановлювали режим взаємного митного сприяння.

Митна політика регулювалася митними тарифами. Митний тариф 1731р. повністю скасував «Покровительський» тариф 1724р., тобто для товарів власного виробництва вводилося мито в розмірі 20% від вартості товару.

Митний тариф 12 березня 1822р. мав яскраво виражений забороняючий характер: був заборонений вивіз 21 найменування товару та ввіз 301 найменування.  Даний тариф частково припинив ввіз імпортних товарів у Росію, забезпечив активний торговий баланс. Але  забороняючий тариф на імпортні товари зменшив попит на російську сировину, підвищив ціни на товари, сприяв росту контрабанди. Тому новий митний тариф 1850р. поступово пом’якшив заборону і в міру зберіг обмеження ввозу іноземних товарів.

У митній політиці Російської держави другої половини ХІХ ст. віддавалася перевага вільній торгівлі і підприємництву, зменшувалися мита на сільськогосподарські продукти і ціни на них.

У 1864р. в Міністерстві фінансів був організований Департамент митних зборів для управління митними закладами. Підвищилася дієвість митного контролю у сфері боротьби з контрабандою, збільшилися внески митних зборів у казну.

У 1660р. на території сучасного центру м. Харкова була створена так звана митна хатина, яка проіснувала до 1753. Перші митники були присяжними людьми і звалися «целовальники». Підпорядковувалися воєводі, потім перейшли в підпорядкування козацьким полковникам.

Харківська митниця – одна з десяти внутрішніх митниць Росії – була заснована 17 лютого 1870р., почала діяти з 18 червня 1870 року. Необхідність її створення була обумовлена зростанням промисловості та торговою ініціативою купецтва.

9 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки прийняла 4 Універсал, яким проголосила Україну самостійною державою. У 1918 р. за рішення гетьмана П.Скоропадського було організовано Корпус прикордонної варти, якому була доручена не лише охорона кордону України, а й здійснення окремих митних функцій.

Кістяком цієї правоохоронної структури став Запорізький корпус, створений ЦР ще в 1917 році. Військовики корпусу вели боротьбу з контрабандою, контролювали переміщення вантажів і товарів через українсько-російський та українсько-румунський кордони.