Книжково-журнальні рулонні машини

Рулонний офсетний друк затвердився у виробництві книжково-журнальної продукції вже у 80-х роках минулого століття починаючи з накладів 15...25 тис. примірників і вище як оптимальний економічний спосіб друку. Вирішальними передумовами для розширення асортименту друкарської продукції стали можливості варіювання числа сторінок, фарбовості й обсягу у зошитах видань, а також зниження часу, необхідного для підготовки і переналагодження друкарського устаткування у разі його автоматизації.

Рибінським заводом «Поліграфмаш» (Росія) випускаються рулонні офсетні друкарські машини трьох типів, призначені для друку ілюстраційної багатофарбової книжково-журнальної продукції. Це моделі ПОК 84 формату 840 х 546; ПОК 75 — 750 х 916 і 2ПОК 84 — 840 х 1092 мм. Всі вони ідентичні за конструкцією і мають секційний принцип побудови.

 

 

Оскільки книжково-журнальна продукція має вищий рівень якості порівняно з газетною, тож конструкції рулонних машин цього типу завжди мали низку принципових відмінностей:

· наявні контактні кільця на циліндрах друкарських пар, що забезпечують стабільнішу ширину ділянки контакту і величину натиску, а це є основою якісного друку і передумовою зменшення розтискування растрових друкувальних елементів;

· стабільніший натяг паперового полотнища, що досягається завдяки спеціальним системам, встановленим до і після друкарських секцій;

· паперове полотно у процесі друкування практично не має контакту з паперопровідними валиками, щоб уникнути відбруднювання;

· додаються додаткові сушарки з нагрівом повітря газовим полум'ям (14- або УФ-випромінюванням) та група охолоджувальних циліндрів для закріплення зображення на задрукованому полотнищі;

· обов'язково передбачається система додаткового центрування полотна по вісі фальцворонки, бо в процесі сушіння паперове полотнище нерівномірно усаджується і втрачає прямолінійну траєкторію руху.

 

Журнальна продукція має високий відсоток ілюстрацій, тож для їх високоякісного відтворення застосовуються більш насичені і густі фарби. Тому рулонні машини для книжково-журнальної продукції оснащуються потужнішими і розвиненішими фарбовими апаратами, бо такі фарби вимагають більшого ступеня розкочування, а це спричинює істотний нагрів валиків і фарби з її поступовим розрідженням і втратою заданої в'язкості. Щоб цього уникнути, у фарбових апаратах передбачаються системи термостатування дукторного і розкочувальних циліндрів з підтримкою стабільної температури фарби в діапазоні 28...29 °С як у ході друкування, так і в передпусковий період.

Оскільки система конвективної сушки виходить на оптимальний температурний режим приблизно вподовж 10 хв після пуску, існує небезпека того, що у перші хвилини тиражного друкування фарбовідбитки не будуть повністю закріплені і виникне відбруднювання на елементах фальцнадбудови (на поворотних штангах, фальцворонці) і самого фальцапарата. Тому перед фальцнадбудовою розміщується апарат для двостороннього нанесення на паперове полотно (на фарбовідбитки) кремнійор-ганічного розчину. Завдяки низькій поверхневій енергії крем-нійорганічних сполук, він створює захисний шар на фарбовідбитках, що перешкоджає їх контакту з поверхнею елементів па-пероживильної системи, а також дещо пом'якшує папір перед фальцюванням. Це знижує небезпеку утворення складок і заламувань у місцях фальцювання.

Рулонні машини для ілюстраційного друку мають партерну лінійну побудову із горизонтальною проводкою паперового полотна, що зумовлює їх значну довжину, яка іноді досягає 35...40 м при ширині близько 6 м. Тому під їх установку доцільно відводити площу друкарського цеху розміром не менше 450 м² і висотою будівельних конструкцій близько 7,8 м. Пульт управління машини встановлюється ближче до вивідних пристроїв фальцапарата, щоб друкар міг легко і оперативно знімати контрольні примірники для відповідного корегування друкарського процесу. Пульт обов'язково повинен бути оснащений системою нормалізованого освітлення із колірною температурою не менше 5000...6000 °К, що дає можливість без спотворень сприймати колірну гамму відбитків і порівнювати їх із сигнальними. Останнім часом стало загальноприйнятим оснащення системами автоматичного контролю і регулювання насиченості фарбовідбитків, а також регулювання приведення фарб і рубки полотна.

Швидкість сучасних рулонних офсетних машин для ілюстраційного друку досягає 40 тис. від./год. Тож, для запобігання намотування на офсетні циліндри паперового полотна при його обривах та забивання ним друкарських секцій і фальцапарата, що призводить до великих матеріальних втрат через пошкодження друкарських форм, офсетних гумовотканинних полотнищ і неминучих поломок, ці машини у вигляді опцій оснащуються пристроями уловлювання паперового полотна після його розриву.

Плоский офсетний друк зі зволоженням друкарських форм, як відомо, вимагає застосування зволожувального розчину певного складу і температури, яка повинна відповідати температурі «точки роси» у друкарському цеху, щоб уникнути випаровування вологи з поверхні друкарської форми. Склад зволожувального розчину повинен бути стабільний і містити добавки, які стабілізують його властивості за показниками кислотності (рН) і електропровідності, яка побічно характеризує показники поверхневого натягу плівки зволоження на друкарській формі. Для цього у зволожувальний розчин необхідно регулярно вводити відповідні добавки і контролювати його склад. Все це забезпечується багатофункціональним пристроєм підготовки зволожувального розчину, оснащеним насосами для циркуляції розчину через зволожувальні апарати друкарських секцій, пристроями фільтрації та охолоджування, введенням до його складу ізопропилового спирту, відповідних добавок, регулярним вимірюванням рН розчину, його густини і електропровідності. Вологість і температуру цеху необхідно стабільно підтримувати для забезпечення комфортних умов.

Машину доцільно оснастити системою централізованої подачі фарби зі змінних стандартних контейнерів для забезпечення стабільності рівня фарби у фарбових апаратах. Система включає пневматичні насоси для відповідних тріадних фарб, трубну розводку і датчики рівня фарби у кипсейках. Проте, не­обхідно враховувати, що в цьому випадку машина буде орієнтована на роботу лише з однією тріадою фарб, що не завжди можливо. Тож іноді у нестандартних ситуаціях потрібне ручне завантаження фарби.

У рулонних машинах для ілюстраційного друку застосовуються більш розвинені системи фальцювання у порівнянні з газетними машинами. Окрім загальновідомих систем воронкового (першого подовжнього фальца), фальц-циліндрового (першого поперечного фальца) і ударного (другого паралельного) фальца, що забезпечують формування зошитів формату 60 х 84/4, 60 х 84/8 тощо, широко застосовуються різні додаткові схеми фальців: другого перпендикулярного для формування двійника форматом 2 х (60 х 84/16), для фальців різної іншої конфігурації — всього більше 10 схем. Слід зазначити, що складність та специфічність схем фальцювання зумовлює зниження швидкості друку приблизно на третину від максимальної та подовження часу переналагоджування фальцапарата.

Складно вибрати формат машини для ілюстраційного друку. Якщо йдеться тільки про одну машину в друкарні, тоді доцільно обрати при проектуванні машину з циліндрами одинарної ширини рулону і одинарної довжини кола формного циліндра. Це дозволить освоїти технологію рулонного ілюстраційного друку з меншими втратами, ніж у машини великого формату. Типова ширина циліндра цих машин — 965 мм, яка дозволяє друкувати на паперах шириною 700, 840, 900, 920 мм, і навіть на рулонах половинної ширини (350, 420, 450 мм), довжина кола циліндра 630 мм є типовою для продукції формату 60 х 90 см. Є машини з довжиною кола циліндрів, наприклад, 620 мм для заощадження на відходах при обрізуванні продукції. Колись був навіть формат 600 мм, але при обрізуванні поля зошита зі слідами проколів від графейок, видання набувало нестандартного обрізного формату. Слід зазначити, що універсальної по формату машини для книжково-журнальної продукції вибрати не вдасться. Для цього випускаються машини змінного формату, у яких друкарські циліндрові групи одного формату можуть замінюватися на інші, а фальцапарат має можливості гнучкого переналагоджування, але також з втратою продуктивності.

Виробничі швидкості сучасних машин цієї групи за останні 20 років зросли в 1,5 – 1,7 рази. Крім того, фірми-виробники друкарської техніки створили умови для ефективного забезпечення якості продукції і скорочення до мінімуму термінів проходження замовлень за рахунок подальшого прогресу у напрямку автоматизації та комп'ютеризації виробництва. Так, фірма розробила в 90-х роках електронну систему комплексного управління РЕСОМ, що включає три рівні: РЕС (електронне управління друкарським процесом), РЕО (електронна організація процесу), РЕМ (електронний менеджмент процесу). Аналогічні розробки мають й інші фірми — Heidelberg, КВА.

 

Термінологія розрахунків

 

Післяпопереднього визначення методів друку і вибору друкарських машин розробляється розгорнуте промислове завдання (виробнича програма) на друкарські процеси, а далі на додрукарські та післядрукарські.

При виборі друкарського устаткування під конкретне промислове завдання необхідно враховувати такі фактори: максимальне використання форматів і фарбовості друкарських машин, їх продуктивність при мінімальній собівартості продукції. При цьому слід детально розглядати місткість (ємність) кожного аркушепрогону конкретного обраного варіанту друкарської машини, аби не допускати помилки у розрахунках.

Рекомендується на першому етапі розраховувати розгорнуте промислове завдання для кожного типу продукції у натуральному виразі і у нормогодинах. Розрахунки слід виконувати для конкретних друкарських машин, вибір яких визначається на підставі їх технологічних характеристик. Залежно від обраного способу друку проектувальники вибирають марку друкарської машини по кожній позиції промзавдання для головного і додаткового видів продукції.

Обсяг (трудомісткість, верстатомісткість) робіт розраховується саме за розгорнутим промисловим завданням (виробничою програмою, бізнес-планом), які розробляє на початковій стадії замовник проекту. Ці розрахунки у ТЕО, а далі по ходу проектних робіт, постійно перевірюються і корегуються. Поперед­ньо, і тут завжди, розраховується друкарське виробництво, а потім формне і післядрукарське. При проектуванні кооперації, розробці проектів міні-друкарень, видавничих центрів і офісів на окремі технологічні процеси цей порядок може бути порушений. Однак, головним завжди залишається процес друку, як головний технологічний процес у ВПК.

Технологічні розрахунки трудомісткості робіт, потреби в устаткуванні та персоналу виконуються при проектуванні, а також щомісячно (щоквартально, щорічно) на виробництві при плануванні завантаження цехів і дільниць на основі виробничих програм (промислових завдань) у повсякденній роботі інженера-технолога (менеджера), а також у процесі підготовки фахівців у середніх та вищих навчальних закладах ВПК. Не дивлячись на багато разову повторюваність цих розрахунків, іноді трапляються помилки із-за невірного розуміння термінів і поганого володіння методикою розрахунків.

 

Методика технологічних розрахунків у ВПК передбачає чітке дотримання таких необхідних понять і термінів:

– Авторський аркуш (А_а) — одиниця обсягу твору, прийнята для обліку праці автора, перекладача, коректора та ін., дорівнює в Україні 40 тис. знаків оповідного тексту (40 кілобайт комп'ютерної пам'яті), 700 рядків віршованого тексту чи 3000 см² ілюстративного матеріалу. Обсяг авторського аркушу прийнято рахувати рівним 22 – 23 сторінкам авторського машинописного (комп'ютерного складання) оригіналу українською (російською) мовою за умови ємності сторінки 18 тис. знаків шрифту кг. 10-12 у 1,5 міжрядкових інтервали. Авторськими знаками вважаються букви, розділові знаки, цифри, різноманітні символи, а також проміжки (пробіли) між словами. Неповні рядки приймаються за повні. При комп'ютерному складанні тексту або скануванні ілюстраційного матеріалу обсяг авторських оригіналів у кілобайтах визначається самою програмою комп'ютера.

– Обліково-видавничий аркуш (А_ов) — одиниця обсягу видання, призначена для обліку всіх інформаційних матеріалів усіх елементів видання — авторських і тих, що не є продуктом творчості автора (вихідні відомості видання, зміст, видавнича передмова тощо).

– Фізичний аркуш набору (А_Нф) — одиниця обсягу твору для набору (складання) у форматі видання.

– Умовний аркуш набору (А_ун) — одиниця обсягу видання, що умовно відповідає стандартному виданню формату приведеного аркуша 60 х 90/16 і лише у випадку його набору в одну колонку (шпальту) шрифтом кг. 10 форматом шпальти 6 х 9 х кв. Для найбільш розповсюджених гарнітур шрифтів ємність такого умовного аркушу набору становить  40 тис. знаків.

Таблиця 7.6

Розгорнуте промислове завдання

(виробница програма) друкарських процесів

№ по-зиції	Вид літератури, тип видання, характер елементів	Формат і частка аркуша, см (розміри видання у мм)	Кількість назв виданнь (н) і виходів на рік (в)	Середній обсяг (Осер) фізичних друкованих аркушів-відбитків, тис.	Середній наклад (Нсер), тис. примір-ників	Фарбовість з лиця і звороту (Фл/ Фз)	Ілюстра-тивність (характер ілюстрацій), %	Група складності	Аркуше-прогонів, тис.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Друкова-них аркушів- відбитків, тис.	Приведе-них аркушів-відбитків, тис.	Машино-прила-док, одиниць	Формоприладок, одиниць	Норма виробітки на друк, тис. аркуше-прогонів за год.	Норма часу на машино-приладку (формо-приладку), хв.	Всього нормо-годин на друк, год.	Всього нормо-годин на приладки, год.	Сума нормо-годин на друк і приладки	Кількість продукції (зошитів 2-, 3-, 4- - згин-них), тис. примірників
11	12	13	14	15	16	17	18	19	20

 

 

У загальних виробничих розрахунках кількісних параметрів набору і параметрів опрацювання ілюстраційних матеріалів можна користуватися саме цими цифрами (40 тис. знаків, 3000 см² ілюстрацій) для визначення обсягів видань у знаках та площі ілюстрацій після переведення фізичних аркушів набору в приведені за допомогою відповідних коефіцієнтів.

Аркушепрогін (листопрогін) (А_прг) — головне поняття у розрахунках друкарського виробництва — це проходження паперового (картонного) аркуша або плівкового, металевого чи пластикового листа між секціями друкарської машини за один робочий цикл, незалежно від формату аркуша (листа) і кількості нанесених фарб. Норми часу у хвилинах наводяться на одну тисячу аркушепрогонів, а виробітку на друк, як правило, у тисячах аркушепрогонів за годину.

Аркуш стандартного формату (А_ст) — аркуш (лист) паперу (картону, плівки, жерсті), розміри якого відповідають державному чи міждержавному стандарту.

Аркуш (лист) у форматі друкарської машини (А_{д м}) — аркуш (лист) матеріалу, розміри якого відповідають максимальному формату машини і співвідносяться до стандартного формату як 1:1; 1:2; 1:4чи2:1.

Фізичний друкований аркуш-відбиток (лист-відбиток) стандартного формату (Аф _{в с}) — аркуш паперу чи картону (лист бляхи або пластику) стандартного формату, задрукований з однієї сторони. Число нанесених фарб при цьому не враховується.

Друкований аркуш-відбиток (лист-відбиток) у форматі маши ни (Аф _м) — аркуш (лист) у форматі машини, задрукований з однієї сторони незалежно від числа нанесених фарб.

Наклад (тираж) (Н) — кількість примірників видання, а також усіх елементів, тобто кожного друкованого аркуша, кожної обкладинки, палітурки, вкладки тощо.

Прогонний наклад (тираж) (П_н) — кількість аркушепрогонів (листопрогонів) віддрукованих з одного комплекту друкарських форм одного сюжету (заміна форм з технічних причин не враховується). Для різних елементів одного й того ж видання (обкладинок, вкладок, вклейок) прогонний наклад може бути різним, усе залежить від того, скільки однакових сюжетів (елементів) розміщується на одному аркуші. Наприклад, якщо одночасно друкується два однакові фізичні аркуші, то прогонний наклад буде вдвоє меншим встановленого накладу видання. Якщо ж на аркуші розміщено чотири однакові обкладинки, прогонний наклад буде вчетверо меншим встановленого тиражу і т.д.

Машина одностороннього друку — друкарська машина, яка наносить за один прогін одну або декілька фарб на одну сторону аркуша (листа).

Машина двостороннього друку — друкарська машина, яка наносить по одній чи по декілька фарб на лицеву та зворотну сторони аркуша (листа) задруковуваної основи. Кількість друкарських секцій (фарбових апаратів) для лиця і звороту може бути різною.

Машина з можливостями одностороннього і двостороннього друку — друкарська машина одностороннього чи двостороннього друку залежно від умов використання.

Машина одинарного формату — друкарська машина, що може друкувати на аркушах (листах) визначеного стандартного формату.

Машина подвійного формату — друкарська машина, що може друкувати на аркушах (листах), формат яких відповідає двом стандартним форматам.

Машина половинного формату — друкарська машина, що може друкувати на аркушах (листах), формат яких дорівнює половин/ стандартного формату.

Машина четвертинного формату — друкарська машина, шр може друкувати на аркушах (листах) не більших ніж четвертина стандартного формату.

Фарбовідбиток стандартного формату (Фф._с.) — друкований аркуш-відбиток стандартного формату, віддрукований в одну фарбу. Якщо на аркуш (лист) нанесено декілька фарб, то число фарбовідбтків дорівнює числу друкованих аркуш-відбитків, помноженому на число нанесених фарб.

Фарбовідбиток у форматі машини (Фф._м.) — друкований аркуш-відбиток у форматі машини, віддрукований в одну фарбу.

Фарбовість друку лиця і звороту аркуша (аркушевої чи рулон ної продукції, паковання) (Ф_л/Ф₃) — число фарб, нанесених відповідно на лицьову і зворотну сторони аркуша (листа, полотнища).

Фарбовість продукції (видання, паковання) може бути іншою: меншою або більшою від числа можливих фарб друкарської машини. Тоді, при більшій необхідно здійснити декілька прогонів крізь друкарську машину, щоб віддрукувати всі фарби, або, при меншій фарбовості продукції, відключити фарбові апарати у невикористаних секціях багатофарбової машини, що, безумовно, знизить продуктивність друкарського устаткування.

 

Приведений аркуш•-відбиток(фарбовідбиток) А_{в прив} (Фф._прИв.) Відповідає друкованому аркушу-відбитку (фарбовідбитку) будь-якого стандартного формату, помноженого на коефіцієнт приведення до формату 60 х 90 см.

 

Число назв видань (н) — число накладів різних видань, що проектуються до друку промисловим (виробничим) завданням. Для періодичних видань — множиться на кількість виходів на рік.

Обсяг (об'єм) видання (О) — кількість (число) друкованих ар-кушів-відбитків стандартного формату в одному примірнику видання. Для видань, що складаються з різноманітних елементів (вклейок, вкладок, обкладинки тощо), доцільно вказувати обсяг кожного елемента окремо.

Схема друкування — це послідовність накладання (друку) кожної фарби на кожний фізичний друкований аркуш-відбиток видання. Під «схемою друкування» у машинах подвійного формату і рулонних розуміють порядок розміщення окремих елементів видань у спусках (сторінок на аркушах; у розкладках — обкладинок, вклейок, частин зошитів).

Формат друкування — розмір аркушу (листа, спуску) стандартного або нестандартного формату, який задруковується у аркушевій друкарській машині або частина паперового (плівкового) полотнища, яке задруковується за один цикл у рулонній друкарській машині.

Циклічна потужність друкарської машини характеризує сумарну кількість фізичних друкарських аркушів-відбитків або їх частин (різних або однакових), що друкуються за один робочий цикл машини.

Зошит — елемент видання — це аркуш сфальцьований у 2, 3,4, 5 згинів, з визначеною кількістю сторінок — 8, 12, 16, 24, 32. Зошит може бути стандартного і не стандартного формату, перпендикулярного і паралельного фальцювання, або комбінованого.

При вказаній частці формату аркуша видання (1/8,1/16,1/32) на кожному паперовому аркуші з двох сторін надруковано два фізичних аркуша-відбитка стандартного (чи не стандартного) формату і з нього продукуються відповідно два зошити у 2, 3, 4 згини з визначеною кількістю сторінок 8, 16, 32.

При наявності дробових частин обсягу книжково-журнальних видань (0,25; 0,5; 0,75), що визначені у фізичних друкованих аркушах-відбитках, кількість сторінок (К_с) у майбутньому зошиті можна розрахувати за формулою:

 

 

де Од _ч — дробова частка обсягу видання;

Чф — частка формату аркуша видання.

 

Кількість примірників готової продукції (К_прд) — визначається для кожної позиції промислового завдання окремо за формулою:

 

 

де н — кількість назв даної продукції у промзавданні;

в — кількість виходів періодичних видань за рік;

Н_сер — середній наклад (тираж) видань даної позиції промзавдання.

 

Знаючи К_прд, можна легко розрахувати необхідну кількість елементів видання: форзаців, обкладинок, палітурок, книжкових блоків тощо.

У реальних умовах виробництва наклади окремих видань, що відносяться у промисловому завданні до однієї розрахункової позиції (Н_сер), можуть дещо розрізнятись. Однак, при проектуванні це не має принципового значення.

При одному і тому ж обсягу роботи завантаження (трудомісткість) друкарських процесів може змінюватись у залежності від запроектованої технології, техніки та організації виробництва.

 

Методи розрахунку витратних матеріалів

 

Виробничі процеси ВПК для забезпечення продукування інформаційного потоку, крім енергетичного складника, використовують великий спектр різноманітних витратних матеріалів необхідної якості. Проектування післядрукарського виробництва базується на технологічних процесах і матеріальних потоках.

До основних видавничо-поліграфічних матеріалів відносять такі, з яких складається готова поліграфічна продукція, — це папір, усі інші матеріали основ для друку; фарба, лак, клей, дріт, нитки, каптал, картон, покривний палітурний матеріал, пакувальний матеріал, диски і дискети ЕВ. До допоміжних — матеріали технологічного процесу, необхідні для здійснення виробництва продукції і функціонування обладнання, наприклад, фотоплівка, формні пластини, офсетні гумовотканинні полотнища, фарбові валики, трикотажні чохли зволожувальних валиків, сітчасті основи, змивні та мастильні засоби, зволожувальні та проявлювальні розчини тощо.

Нині всі матеріали прийнято називати витратними, оскільки всі вони витрачаються у процесі виробництва і мають певні норми технологічних втрат, пов'язаних з виробничим циклом (акліматизацією, підрізкою, підчисткою, розрізкою на заданий формат, обслуговуванням процесів тощо).

Норми витрат матеріалів на одну облікову одиницю продукції слід обирати за довідниками або користуватися тимчасовими нормами підприємств. Розрахунок матеріалів здійснюють виходячи з характеристик продукції, визначених у промзав-данні, і його результати краще звести у таблицю (табл. 7.6).

Розрахунок кількості витратних матеріалів рекомендується проводити за наступними формулами.

а х б — площа (ширина на довжину) фізичного друкованого аркушу, см²;

V_{физ.др.а} — обсяг видання у фізичних друкованих аркушах;

Ф_в — кількість фарб у визначених аркушах;

К_тв — коефіцієнт технічних втрат, що враховує неминучі втрати матеріалу на виробництві.

Прийнята облікова одиниця фототехнічних плівок — 1000 см², формних матеріалів — 1 м². При розрахунку кількості формних матеріалів для флексографічного і трафаретного друку слід враховувати кількість сюжетів на одній формі.

 

Розрахунок кількості паперу (основи) для друку роблять за формулою:

 

                  ⁽⁹-¹⁾

де  — кількість паперу (основи для друку), кг; а х б — площа (ширина на довжину) фізичного друкованого аркушу, м²;

д — маса 1 м² паперу (основи для друку), г;

Н_в — наклад (тираж) видання, примірників;

V_{физ.др.а} — обсяг видання у фізичних друкованих аркушах;

К_тв — коефіцієнт технічних втрат;

2 — коефіцієнт переведення друкованих аркушів у основу для друку при двосторонньому нанесенні зображення;

1000 — коефіцієнт переведення маси паперу (основи для друку) у кг.

 

Розрахунок фарби і фарбувальних речовин (картриджів):

 

 ………………..⁽⁹-²⁾

де Ф_к — маса фарби або іншої фарбувальної речовин (при одно- і багатофарбовому друкуванні), для кожної фарби, кг;

V_{физ.др.а} — обсяг видання;

Н_в — наклад видання;

Мф — норма витрат фарби на 1000 фарбовідбитків стандартного формату 60 х 90 см, г;

К_тв — коефіцієнт технічних втрат;

К_прв — коефіцієнт переведення формату видання до приведеного аркуша (60 х 90 см);

1000 — коефіцієнт переведення маси фарби у кг.

 

Кількість покривного палітурного матеріалу на тираж книжкового видання можна здійснити за формулою:

 

       (9.3)

Де П_п.п.м. ^— кількість покривного палітурного матеріалу, м²;

S_п.п.м. ^— площа заготовки покривного палітурного матеріалу, м²;

Н_в — наклад (тираж видання), примірників;

К_{т в} — коефіцієнт технічних втрат.

 

Розрахунок палітурного картону:

 

'   ⁽⁹-⁴⁾

де П_{п к} — кількість палітурного картону, кг;

S_К — площа заготовки картонної сторонки (визначається відповідно формату видання за довідником), см²; h — товщина картону, см;  — щільність картону, г/см³.

 

Коефіцієнт технічних втрат (К_т.в.) зазвичай набуває меж 1,01... 1,3 і навіть може доходити до 1,5 залежно від кількості технологічних операцій та їх складності, ступеня автоматизації, сумісності поопераційного обладнання у робочому потоці, якості матеріалу. Так, для розрахунку формних матеріалів достатньо прийняти К_т.в. рівним 1,03, покривного палітурного матеріалу або картону —1,11. Для розрахунку К_т.в. паперу слід дотримуватися загальноприйнятих норм відходів на всі технологічні операції: розрізування рулонного паперу на аркуші; підрізка паперу на потрібний формат; приладка і друкування накладу; фальцювання віддрукованих аркушів; вставки блоків у палітурки тощо, які необхідно підсумувати. Також можна скористатися укрупненою нормою коефіцієнту використання паперу залежно від способу друку, типу друкарської машини і виду продукції. Наприклад, ця норма втрат для плоского офсетного друку на аркушевих машинах для книжково-журнальної продукції фарбовістю 1/1 становить 16 %, для рулонних фарбовістю 4/4 — 22 %. Відповідно до цих даних можна прийняти К_тв для роз­рахунку паперу та інших матеріалів основи для друку аналогічної продукції. Однак, розроблення державних норм втрат витратних матеріалів залишається актуальною.

 

 

   7.4 Проектування технологічних процесів виготовлення у             брошуровально-пал іт у р них цехах.                                                                             Розрахунок завантаження по післядрукарським процесам

 

Вихідними даними для проектування брошуровально-палітурних процесів служать:

· Показники техзавдання (тип видання, об’єм, тираж, формат та доля аркуша);

· Характеристика друкувальних полуфабрикатів (віддруковані аркуші або сфальцовані зошити, кількість аркушів у зошиті, характеристика паперу для виготовлення зошитів).

 

В основі ділення видання по характеру зовнішнього оформлення (обкладинка, палітурка) лежить різноманітна технологія брошуровально-палітурних процесів та різноманітне обладнання для реалізації техпроцесу.

В обкладинці випускається журнальна продукція, книжкові видання малого об’єму, а також книги середнього та великого об’єму розраховані на короткі строки використання.

Для покращення споживчих властивостей таких видань слід використовувати обкладинки з лавіруванням, або припре совкою плівкою.

Журнали і видання для дітей дошкільного віку можуть випускатися у «своїй» обкладинці, тому зі схеми процесу виключається операція – криття обкладинкою - криття обкладинки внакидку.

Загальна технологічна схема виготовлення видань в обкладинці:

Як видно із схеми, видання в обкладинці середнього та великого об’єму комплектуються підбіркою, а для іх скріплення використовуються швейний та безшвейний способи скріплення. Широко використовуються клейовий безшвейний спосіб, який рекомендують використовувати при виготовленні видань в обкладинці, товщиною до 40мм. Цей спосіб оснований на фрезеруванні зошит них фальців, що потребують правильного підбору паперу для друку та застосовуваних клеїв (термоклея).                 

Технологічні операції: заживання блоку в тиски з декотрим відступом від корінця, зрізка фрезою корінцевих фальців, торшування (розпушування), проклейка клеєм корінця, криття блоку обкладинкою, сушка, обрізка з 3х сторін, контроль якості продукції.

Клейове скріплення зошитів можна зробити без обрізки корінцевих згинів, обмежуючись просічкою, або перфорацією згинів. Просічка та перфорація відкривають клею доступ всередину зошитів, утворюючи своєрідні клейові стержні, які надійно з’єднують зошити блоку.

Якість з’єднання блоків визначається властивістю клею, який повинен швидко та надійно склеювати та забезпечувати утворення еластичної плівки по всій площі корінця.

Видання в палітурки розраховані на довгострокову експлуатацію. Строк служби видання обумовлений, перш за все міцністю та довговічністю палітурки, якістю скріплення зошита, книжкового блоку з палітуркою.

У палітурному виробництві можна виділити наступні основні варіанти технологічних процесів виготовлення видань:

1 Видання, зшиті нитками на марлі чи без неї з повною, частковою обробкою корінця. Цей варіант рекомендується для виготовлення видань, призначених для тривалого використання (видання художньої літератури, подарункові, енциклопедичні, видання і т. д.).

2  Видання, зшиті нитками з мінімальною обробкою корінця. Цей варіант рекомендується для виготовлення книг середнього обсягу, простих з оформлення, розрахованих на інтенсивну експлуатацію

3  Видання, скріплені клейовим безшвейним способом з фрезеруванням корінців, окантовкою. Вони можуть бути в обкладинці або палітурній кришці. Цей варіант рекомендується для виготовлення видань середнього обсягу, розрахованих на малі та середні терміни експлуатації (журнали, виробничі видання, деякі навчальні видання). Цей вид скріплення економічний і продуктивний, адже у результаті поблочного скріплення скорочується тривалість виробничого циклу, знижується трудомісткість виготовлення видань.

 

 

 

Вибір технологічних процесів

За результатом вибору друкарських процесів обґрунтовується вибір методу фальцювання аркушів, конструкції зошитів, а далі — спосіб приєднання ілюстрацій (форзаців, вклейок, накидок) до зошитів, спосіб комплектування блоків, скріплення зошитів, тип палітурки і її оздоблення.

Особливо уважно слід зупинитися на розробці видів скріплення всіх елементів, виходячи з конструкції видання, узгоджуючи їх з характером дизайнерського оформлення, умовами виготовлення, використання і зберігання. В основі поділу виробів за характером оформлення лежать різні технології палітурно- брошурувальних процесів, для яких необхідне різне спеціальне устаткування.

Проектування виробничих процесів слід починати з групування видань за видами конструкцій, оздоблення, трудомісткістю, за наявністю на підприємстві того чи іншого обладнання. Технологічний і виробничий процес розробляється окремо на кожний вид видання: на брошури, книги, листівки, буклети, тару за методами (технологією) обробки і комплектації.

Перед початком розробки проекту палітурно-брошурувального виробництва будь-якого підприємства (майстерні, офісу, друкарні, комбінату друку) необхідно провести поділ продукції виробничої програми на групи однорідних видань. Кожна група повинна включати продукцію, яку можна об’єднати спільністю виробничих процесів.

Брошурувально-палітурне виробництво повинно бути організовано відповідно послідовності виконання технологічних операцій — на окремих верстатах чи потокових лініях. Зазвичай, створюються дільниці, на яких сконцентровано однотипне устаткування для фальцювання, підбирання, шиття, вставки блоків у палітурки, комплектування комплексних видань компакт-дисками, рекламними додатками тощо.

Проектування технологічних процесів супроводжується вибором устаткування для виконання тих чи інших операцій. У свою чергу характер устатку­вання визначає характер завантаження, терміни виготовлення замовлень, економіку виробництва. Ефективність застосування тої чи іншої технології (техніки) слід перевіряти розробкою системи «чорна скринька», експертними дослідженнями, техніко-економічними розрахунками.

Вибір устаткування необхідно здійснювати з урахуванням його технологічних характеристик і доцільністю застосування для тієї чи іншої продукції, а також з урахуванням продуктивності (швидкості виконання операцій). У першу чергу необхідно обирати новітні високопродуктивні машини, потокові лінії, багатоопераційні верстати.

При виборі того чи іншого обладнання необхідно довести його доцільність і переваги перед однотипним будь-яким із методів порівняння. Усі технологічні операції, вказані у загальних блок-схемах технологічних процесів, для всіх позицій повинні бути обґрунтованими.

Підвищення якості видань сьогодні у більшості випадків пов’язано з удосконаленням брошурувально-палітурних процесів, спрямоване на їх автоматизацію, застосування гібридних технологічних процесів, використання нових матеріалів із заданими прогнозованими технічними властивостями.

Збільшення питомої ваги незшивного клейового скріплення завдяки застосуванню нових матеріалів (клеїв, паперів) і технології, дозволило перевести виробництво на менш трудомістку систему виготовлення книжкової продукції.

У дрібносерійному виробництві проектується обробка півфабрикатів і продукції на поопераційному устаткува