Особливості диференціації навчального процесу в школах Україні

Процес диференціації середньої освіти набуває розвитку і в сучасній Україні. Він має місце як на макро- та мезо-, так і на мікрорівні. Щодо макро- та мезорівня, мова йде про існування різних типів середніх навчальних закладів: загальноосвітня школа, спеціалізована школа, гімназія, колегіум, ліцей. Провідні параметри нових типів середніх навчальних закладів подані у таблиці 2.

Названі навчальні заклади мають академічний профіль. Вони призначені для обдарованої молоді і спрямовані на підготовку своїх учнів до вступу у вищий навчальний заклад. Відбір до таких шкіл є конкурсним, отже він здійснюється відповідно до рівня розвитку певних здібностей на навичок. Диференціація на мезорівні має місце в рамках закладів, які отримали назви "школа-ліцей", "школа-гімназія", "школа-комплекс", або в рамках звичайної загальноосвітньої школи, у якій ‘створені спеціалізовані класи.

 

 

Таблиця 2.

Можливості диференціації навчання на макто- та мезо-рівнях в українській загальноосвітній середній школі

Навчальний заклад	Ступінь закладу	Рівень освіти	Спеціалізація
Середня загальноосвітня школа	І-ІІІ	відповідно до державного стандарту	III ступінь, як правило, з профільним спрямуванням навчання
Спеціалізована школа	І-ТІІ	Поглиблена підготовка	Один або кілька предметів
Гімназія	І1-ІІІ	Поглиблена підготовка	Відповідно до профілю
Колегіум	III	Поглиблена підготовка	філологічно-філософський та (або) культурно-естетичний профілі
Ліцей	III	Поглиблена підготовка	профільне навчання і допрофесійна підготовка

 

Ще одним видом диференціації на мезо-рівні є створення в рамках однієї навчальної паралелі класів вирівнювання, у яких здійснюється групування учнів з слабким рівнем успішності та академічних здібностей. Диференціація на мікрорівні традиційно має місце в практиці роботи вітчизняних учителів. Вона передбачає роботу вчителя на уроці з кількома групами дітей відповідно до рівня навчальних навичок, домашні завдання на різних рівнях складності тощо.

Триступенева модель організації навчання в зарубіжних країнах.

 

В розвинутих країнах завершується впровадження 3-х ступеневої освіти (після середньої).

І етап: після середньої - передбачає закріплення знань отриманих в школі і закладання основи для підготовки професійного спеціаліста. Це можна пройти на окремих відділеннях університету, або в окремих закладах (2-3 роки). По закінченню можна стати молодшим спеціалістом.

ІІ етап: закінчена вища освіта. Передбачає навчання на протязі (2-3 р.) надає ступінь бакалавра.

ІІІ етап: (1-2 р.) для підвищення кваліфікації.

ІV етап: для тих, хто має ступінь магістра – після захисту дисертації можна отримати доктора з певної науки.

У більшості країн світу основним типом навчального закладу є університети.

Розрізняють дослідницькі університети, які готують від бакалавра до доктора (ІV рівень акредитації).

ІІІ рівень акредитації (бакалавр – магістр). В Україні ІІІ рівень акредитації – бакалавр-спеціаліст.

ІІ рівень акредитації (бакалавр).

І рівень акредитації (молодший спеціаліст).

За кордоном це здійснюється у вищий професійній школі.

Окрім структури здобуття вищої освіти зміни відбуваються у вимогах до майбутніх фахівців. Поновлена освіта передбачає повернення фахівців, які працюють до будь-якої організованої освіти.

В Західній Європі закладом після дипломної освіти є Європейський університет, який не належить ні одній країні.

 

Питання для самоконтролю

 

1.Що Ви розумієте під диференціація навчання?

2.За якими напрямами здійснюється диференціація навчання?

3.Схарактеризуйте триступеневу модель організації навчання в зарубіжних країнах

4.Визначте особливості диференціації навчального процесу в школах Україні

5.Порівняйте особливості диференціації навчального процесу у школах Японії та Франції

 

Рекомендована література:

1. Боярчук Ю.В. Японская школа: проблемы й перспекгивы //Педагогика.-1996.-№3.

2. Воскресенская Н.М. Великобритания: стратегические направлення развития образования //Педагогика.-1996.-№4.

5. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века,- М.: Изд-во УРАО, 1999.

6. Вульфсон Б.Л. Управление образованием на Западе: тенденции централизации и децентрализации // Педагогика.-1997.-№2.

7. Громовий В. Глобальна освіта й українська школа // Шлях освіти.-1998.-№1..

8. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: Учебное пособие.- М.:Владос, 1999.

9. Джуринский А.Н. Чему й как учат школьников в Японии.- М.:Роспедагентство, 1997.

12.Лавриченко Н. Реформування освіти в європейських країнах за умов їх інтеграції //Шлях освіти.-1997.-№2.

13. Митна В.С. Частные школы в развитых странах Запада //Педагогика. -1996. -№4.

14.Пилиповский В.Я. Поиски новой модели школьного образования в США // Педагогика.-1996.-№3.

15.Порівняльна педагогіка: [навчальний посібник] / І.М.Богданова, Н.І.Дідусь, З.Н.Курлянд та ін. − Одеса, 2003.

16. Реформы образования в современном мире: Глобальные и региональные тенденции. – М., 1995.

17. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999.

18. Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти //Шлях освіти.-1996.-"№1,1997.-№1.

19. Харпер X., Гарнер Л. Влияние рынка на профессиональное образование в Великобритании // Педагогика.- 1998.- №8. -С.96-102.