Лекція 8. Еволюція систем управління освітою

Лекція 8. Еволюція систем управління освітою

 

Провідні критерії диференціації навчання у зарубіжній школі.

Особливості диференціації навчального процесу у школах США, Великобританії, ФРН, Франції, Японії, України

Триступенева модель організації навчання в зарубіжних країнах.

 

Особливості диференціації навчального процесу у школах США. Великобританії, ФРН, Франції, Японії, України

Особливості диференціації навчального процесу у школах Франції

Одним з фундаментальних принципів перебудови змісту освіти у французькій школі є перехід від сучасного енциклопедичного, перенавантаженого і відірваного від життя змісту до нового, здатного забезпечити диференціацію, яка б відповідала як інтелектуальній спрямованості і здібностям учнів, так і потребам ринку праці.

Після закінчення початкової школи школярі переходять до неповної середньої, яка має обов’язковий характер. Вже на цьому етапі починається зовнішня диференціація в шкільній системі, оскільки існують якісно відмінні навчальні заклади, в яких можна здобути таку освіту: класичний і сучасний ліцеї, загальноосвітній і єдиний колежі, старші класи початкової школи.

Процес диференціації починається у неповній середній школі у другому її циклі (у першому (6-5 класи) - цикл спостереження, діти навчаються за спільними програмами. Єдиною відмінністю є те, що учні класичних ліцеїв вивчають додатково латинську мову). У циклі орієнтації (другий цикл) крім обов’язкових предметів вводяться предмети за вибором відповідно до навчальних цілей: в колежі це предмети, що носять допрофесійний характер, у ліцеї - давня мова (грецька), друга іноземна мова. Після закінчення неповної середньої школи можна продовжити навчання або в системі професійної освіти, або загальної у старших класах ліцею.

Навчання в ліцеях є глибоко диференційованим. Напрям навчання визначається системою предметів за вибором. Для першого року навчання встановлені три секції: А - гуманітарна, С - природничо-натематична, Е - технічне навчання і практична робота у виробничій сфері. У наступні два роки диференціація ще більше посилюється. Вводяться п’ять секцій: А - філософія і філологія, В - соціальне- економічні науки, С - математика і фізика, Д - біологія, Е - техніка. Після перших двох років навчання складається екзамен з загальноосвітніх дисциплін - так званий базовий бакалавріат. Після випускного класу проводиться екзамен і видається спеціальний диплом бакалавра за обраним профілем навчання, який дає право вступу в університет.

З кінця 60-х рр. у Франції, як і у Великобританії і ФРН, почався процес створення нового, більш демократичного типу середньої освіти - єдиного колежу. З початку 80-х рр. єдиний колеж стає повноцінним навчальним закладом. Програма базової підготовки такої школи є доять насиченою, але її повне засвоєння не є обов’язковим для всіх. В останніх двох класах створюються групи за рівнем навчальних успіхів для "слабких" і "сильних", кожна з яких вивчає програму у "власному ритмі". Після випускних екзаменів учні, які навчались у різних групах і в різних ритмах, переводяться на відповідні ступені середньої освіти: до трирічного загальноосвітнього ліцею, до дворічного технічного ліцею, у річну профшколу.

Педагогічні наслідки диференціації у навчальному закладі, який є проміжним між початковою і повною середньою школою (єдиний колеж, наприклад), оцінюються в цілому позитивно: навчання набуває більш цілеспрямованого характеру, більш узгоджується з можливостями різних груп учнів. Разом з тим є небезпека звуження кругозору, зниження ^- самооцінки тих підлітків, які потрапили до групи "слабких".

Питання для самоконтролю

 

1.Що Ви розумієте під диференціація навчання?

2.За якими напрямами здійснюється диференціація навчання?

3.Схарактеризуйте триступеневу модель організації навчання в зарубіжних країнах

4.Визначте особливості диференціації навчального процесу в школах Україні

5.Порівняйте особливості диференціації навчального процесу у школах Японії та Франції

 

Рекомендована література:

1. Боярчук Ю.В. Японская школа: проблемы й перспекгивы //Педагогика.-1996.-№3.

2. Воскресенская Н.М. Великобритания: стратегические направлення развития образования //Педагогика.-1996.-№4.

5. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века,- М.: Изд-во УРАО, 1999.

6. Вульфсон Б.Л. Управление образованием на Западе: тенденции централизации и децентрализации // Педагогика.-1997.-№2.

7. Громовий В. Глобальна освіта й українська школа // Шлях освіти.-1998.-№1..

8. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: Учебное пособие.- М.:Владос, 1999.

9. Джуринский А.Н. Чему й как учат школьников в Японии.- М.:Роспедагентство, 1997.

12.Лавриченко Н. Реформування освіти в європейських країнах за умов їх інтеграції //Шлях освіти.-1997.-№2.

13. Митна В.С. Частные школы в развитых странах Запада //Педагогика. -1996. -№4.

14.Пилиповский В.Я. Поиски новой модели школьного образования в США // Педагогика.-1996.-№3.

15.Порівняльна педагогіка: [навчальний посібник] / І.М.Богданова, Н.І.Дідусь, З.Н.Курлянд та ін. − Одеса, 2003.

16. Реформы образования в современном мире: Глобальные и региональные тенденции. – М., 1995.

17. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999.

18. Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти //Шлях освіти.-1996.-"№1,1997.-№1.

19. Харпер X., Гарнер Л. Влияние рынка на профессиональное образование в Великобритании // Педагогика.- 1998.- №8. -С.96-102.

 

Лекція 8. Еволюція систем управління освітою

 

Провідні критерії диференціації навчання у зарубіжній школі.

Особливості диференціації навчального процесу у школах США, Великобританії, ФРН, Франції, Японії, України

Триступенева модель організації навчання в зарубіжних країнах.