Вимоги до якості води та її поліпшення.

У сільськогосподарському водопостачанні споживачам потрібна вода, яка відповідала б Державному стандарту України "Вода питна" (1996 р.).

Згідно з цим стандартом, вода характеризується органолептичними та хімічними і бактеріологічними властивостями, до яких стандартом встановлюються певні вимоги (допустимі норми). Розглянемо деякі з них.

І. Органолептичні властивості: мутність - це вміст у воді зважених речовин, допустиме значення - 1,5 мг/л. Визначається мутномірами або ваговим методом. Прозорість - здатність води пропускати промені світла. Допустима норма - стандартний шрифт повинен читатися на відстані не менше як 30 см. Цвітність - це колір води. Виражається в градусах платино-кобальтової шкали, розділеної на 500°; допустима - 20°. До цього виду властивостей також належать смак і запах води та її температура.

2. Хімічні властивості: загальна мінералізація - це сумарна кількість мінеральних солей, розчинених у воді. Визначається за сухим залишком після випаровування при температурі 105... 110 °С; допустима - 1000 мг/л. Жорсткість обумовлена вмістом у воді солей кальцію й магнію. Допустима - 0,7 мг екв/л (1 мг екв/л відповідає вмісту в 1 л води 20,04 мг іонів кальцію, або 12,16 мг іонів магнію).

Водневий показник рН; допустимий рН = 6,5...8,5.

3. Бактеріологічні властивості - це загальна кількість патогенних (хвороботворних) і сапрофітних бактерій, які містяться у воді. Допустимий загальний вміст - не більше 100шт/л, кишкових паличок - 3 шт/л.

Стандартом регламентуються й інші властивості (показники) питної води.

Якщо вода із джерела не відповідає вимогам стандарту, то проводиться покращення її якості. Покращення якості води досягається шляхом її очищення та поліпшення хімічного складу.

Очищення води полягає в її освітленні та обеззаражуванні.

Освітлення води полягає в зниженні мутності, тобто у видаленні з води зважених у ній речовин і колоїдів. Досягається це шляхом відстоювання води у відстійниках з наступною фільтрацією на піщаних фільтрах. Для інтенсифікації процесу освітлення застосовується прийом коагулювання шляхом введення у воду коагулянта, що викликає утворення пластівців.

Обеззаражування води полягає в зменшенні в ній вмісту живих мікроорганізмів. Значна частина їх залишається у відстійнику та затримується на фільтрах, решта ж знищується шляхом хлорування або застосуванням сучасних методів. Якщо знезаражування виконується хлоруванням, то доза хлору становить 3... 5 мг/л, а його бактерицидна

дія припиняється через 30...60хв. До споживання вода придатна не раніше як через годину після введення хлору.

Поліпшення хімічного складу води полягає в регулюванні вмісту в ній розчинених солей. Досягається це пом'якшенням, опрісненням, знезалізненням та фторуванням води. Пом'якшення води – це зменшення вмісту в ній солей жорсткості - солей кальцію й магнію.

Досягається пом'якшення реагентним методом, при якому у воду вводиться вапно або кальцінована сода, внаслідок чого солі жорсткості утворюють нерозчинні з'єднання і випадають у осад. У сільськогосподарському водопостачанні частіше застосовується катіонітовий спосіб, який грунтується на здатності іонообмінних нерозчинних речовин (катіонітів - наприклад сульфовугілля та ін.) вступати в обмінні реакції з катіонами кальцію й магнію, які містяться у воді. Опріснення полягає в частковому видаленні солей з води, зокрема електрохімічним і іншими методами. Знезалізнення - це видалення з води надлишку солей заліза. Допустимий вміст їх 0,3... 1 мг/л. Здійснюється аерацією води на контактних градирнях при вільному падінні її з висоти. Фторуваня води, а іноді обезфторювання, проводиться з метою регулювання вмісту в ній фтору, що має важливе значення для запобігання захворюванню зубів карієсом. Досягається фторування методом введення у воду фторного реагенту.