Роль складської інфраструктури в логістичному ланцюзі .

Ефективність логістичної системи залежить від удосконалення і інтенсивності не лише промислового й транспортного виробництва, а й складського господарства. Складське господарство сприяє:

- збереженню якості продукції, матеріалів, сировини;

- підвищенню ритмічності і організованості виробництва і роботи транспорту;

- поліпшенню використання територій підприємств;

- зниженню простоїв транспортних засобів і транспортних витрат;

- вивільненню працівників від непродуктивних вантажно-розвантажувальних і складських робіт для використання їх в основному виробництві.

Складування продукції необхідне в зв'язку з наявними коливаннями циклів виробництва, транспортування та її споживання. Склади різних типів можуть створюватися на початку, середині та у кінці транспортних вантажопотоків або виробничих процесів для тимчасового накопичення вантажів і своєчасного постачання виробництва матеріалами в потрібних кількостях. Тимчасове складування (нагромадження) продукції обумовлене характером виробництва і транспорту. Воно дозволяє подолати часові, просторові, кількісні та якісні невідповідності між наявністю і потребою в матеріалах у процесі виробництва й споживання.

Крім операцій складування вантажів на складі виконуються ще й внутріскладські транспортні, вантажні, розвантажувальні, сортувальні, комплектувальні та проміжні перевантажувальні операції, а також деякі технологічні операції тощо. Тому склади слід розглядати не просто як пристрої для зберігання вантажів, а як транспортно-складські комплекси, у яких процеси переміщення вантажів відіграють важливу роль. Робота цих комплексів має динамічний, стохастичний характер через нерівномірності перевезень вантажів.

Слід мати на увазі, що склади сприяють перетворенню вантажопотоків, змінюючи параметри прийнятих та видаваних партій вантажів за величиною, складом, фізичними характеристиками вхідних вантажів, часу відправлення транспортних партій тощо.

Значення складів останнім часом значно зросло з точки зору як торгових, так і технологічних завдань. На тенденцію впливає й те, що витрати щодо складування стають дуже помітними в загальному ланцюгу утворення вартості на виробництві. Тому поняття складського господарства розглядається з точки зору його специфічних можливостей при системному плануванні, а також виконання посередницьких функцій комісіонування.

Склади – це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення та зберігання товарів, підготовки їх до споживання та відпуску споживачеві.

Сучасний склад являє собою велику технічну споруду, що має свою певну структуру і виконує різні функції (рис. 1). При різноманітті його параметрів, технологічних і об'ємно-планувальних рішень, конструкцій обладнання та характеристик вантажів, що переробляються, відносить складних систем. Водночас він є лише інтегрованою складовою частиною системи більш високого рівня – логічного ланцюга, який і формує основні, у тому числі й технічні, вимоги до складської системи, встановлює цілі та критерії її оптимального функціонування, диктує умови щодо розробки системи складування. Тому проблема складування потребує не лише індивідуального технологічного, але певного логічного підходу, заснованого на ув'язці особливостей вхідних і вихідних р потоків з урахуванням внутрішніх факторів, що впливають на складську обробку вантажу.

З огляду на потенційне значення складського господарства, логістична система розглядає проблеми стратегічного розміщення матеріальних ресурсів, вдосконалення технологій і систем, які сприяють обробці, зберіганню товару, вантажно-розвантажувальним, транспортним та іншим складським роботам.

До складського господарства готової продукції відносяться всі види діяльності від приймання готової продукції до підготування її до відправки. Сюди відносяться:

- вхідний контроль і розміщення на складі готових товарів;

- складування;

- спостереження за кількістю;

- написання заявок для поповнення складів,

- посередницька діяльність (комісіонування товарів);

- пакування та підготовка до відправки;

- підготовка документації щодо відправки.

Відомості про стан запасів продукції на складі має велике значення для оцінки ситуації з регулюванням суперечливих інтересів з точки зору запуску за критерієм економічності. Фінансові завдання полягають у зниженні витрат на складування і в забезпеченні низьких витрат на виробництво.

 

Функції складів.

Склади на промислових підприємствах і фірмах виконують різні функції:

- склади покупних комплектуючих;

- склади матеріалів (сировини, допоміжного і виробничого призначення);

- склади напівфабрикатів;

- проміжні виробничі склади;

- склади готової продукції.

На торговельних підприємствах завдання складів є не такими різними, оскільки тут мова йде лише про розподіл готової продукції, зокрема поставки та збут.

У системі розподілу і збуту продукції розрізняють централізовані та децентралізовані склади. Перші є здебільшого заводськими складами або так званими центральними складами. Децентралізовані склади орієнтовані з точки зору їх обсягів на вимоги клієнтів та кількості збережуваних товарів.

У складській системі взаємодіють матеріальні потоки, які базуються на функціях транспортування і зберігання. Функції транспортування визначають рух матеріалів, а функції зберігання реалізують, крім складування, різні види вирівнювання збережуваних запасів.

Загалом, склади виконують такі функції:

1. Перетворення виробничого асортименту у споживчий відповідно до попиту і з метою виконання замовлень клієнтів.

2. Складування та зберігання продукції з метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом та споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв’язку з сезонним споживанням деяких видів продукції.

3. Консолідація (об’єднання невеликих партій вантажів для декількох клієнтів) та розукрупнення вантажів (поділ на більш дрібні партії згідно з замовленнями клієнтів).

4. Надання послуг, які забезпечують фірмі високих рівень обслуговування споживачів.

Метою створення складів у системах логістики є не зберігання матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання. Під параметрами розуміють розміри та склад транспортних партій вантажів, тип та спосіб упакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття та відправлення транспортних партій тощо.

Функція вирівнювання може бути більш деталізованою:

1) Вирівнювання в час і необхідне для тих галузей, у котрих функція часу та періодичності попиту не відповідає часу виготовлення. Наприклад, може виникати протиріччя між виготовленням оптимальних партій і сезонними змінами попиту.

2) Вирівнювання за кількістю відноситься до підприємств серійного виробництва. З огляду на завдання економії витрат, вони виготовляють більшу кількість продукції, ніж це потрібно виходячи з поточного попиту.

3) Вирівнювання обсягів потрібне там, де місце розташування виробництва не відповідає знаходженню споживача продукції. Це викликає необхідність залучення транспортних засобів. Шлях до споживача може йти безпосередньо або через проміжний склад.

4) Вирівнювання асортименту необхідне для підприємств, які виробляють широкий асортимент, що потребується у різний час або виготовляється як власними, так і сторонніми підприємствами. Оскільки споживачі часто замовляють не лише товари із спектру виробничої програми, вирівнювання попиту досягається за допомогою складу, де створюється загальний асортимент продукції.

З двох перших основних функцій випливає важливість врахування у виробничих потужностях складу:

- потужності виходячи з необхідності кількісного вирівнювання;

- обороту виходячи зі співвідношення кількості за часом.

 

Види складів.

Об’єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для зберігання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем. Цим пояснюється досить велика номенклатура складів, основними класифікаційними ознаками яких є такі:

1. По відношенню до функціональних базисних сфер логістики:

- склади постачання;

- склади виробництва;

- склади розподілу.

2. За видом продукції, яку зберігають:

- склади сировини, матеріалів, комплектуючих;

- склади незавершеного виробництва;

- склади готової продукції;

- склади тари;

- склади зворотних відходів.

3. По відношенню до логістичних посередників:

- власні склади підприємства;

- склади логістичних посередників (торгових, транспортних, експедиторських, вантажопереробних тощо).

4. За функціональним призначенням:

- склади буферних запасів, призначені для забезпечення виробничого процесу (склади матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, виробничих, страхових, сезонних та інших видів запасів);

- склади перевалки вантажів (термінали) у транспортних вузлах, при виконанні змішаних, комбінованих та інших перевезень;

- склади комісіонування, призначені для формування замовлень відповідно до специфічних вимог клієнтів;

- спеціальні склади (митні склади, склади тимчасового зберігання, тари, зворотних відходів тощо).

5. За продуктовою спеціалізацією:

- вузькоспеціалізовані (для одного або декількох найменувань продукції);

- обмеженого асортименту;

- широкого асортименту.

Крім того, склади можуть бути також класифіковані за видом власності, за технічною оснащеністю, за наявністю зовнішніх під’їзних колій, за видом складських будівель та споруд, за технічною конструкцією тощо.

В цілому склади поділяються на п'ять різновидів:

1) оборотні склади – завданням оборотного складу є перевантаження комплектних одиниць зберігання з одного транспортного засобу на інший. Для оборотного складу характерні:

- надходження і видача зі складу комплектних одиниць зберігання;

- короткі терміни зберігання на складі;

- високий оборот складованих товарів;

- висока інтенсивність транспортних операцій на складі.

Оскільки на оборотному складі повинна бути висока оборотність, при плануванні таких складів має приділятися велика увага транспортним та підйомним засобам, а також організації ручних операцій. Тісно пов'язаною з реалізацією є потужність обороту надходження та видачі товару. Різниця в цих операціях часто мало враховується.

2) склади зберігання – їх завдання полягають у забезпеченні наявності матеріалів для належного функціонування виробництва. Для цього виду складів характерні:

- поставки товарів різними одиницями виміру;

- неоднорідність об'єктів зберігання різних найменувань в невеликих кількостях;

- середня, але іноді тривала тривалість зберігання;

- низька оборотність.

Склад зберігання безпосередньо пов'язаний з виробництвом. Його роль полягає у взаємозв'язку складування та процесів виготовлення, а також в мінімізації часу транспортування. При цьому можуть мати місце два види складування:

1. Стаціонарний склад – це постійне приміщення, пов'язане з процесом виробництва транснортними засобами;

2. Рухомий склад – реалізує складування у виробничому потоці за допомогою транспортних засобів, що мають відповідну місткість. На противагу класичним формам стаціонарних складів пересувні склади є щаблем подальшого розвитку. Вони створюються у зв'язку з прагненням вирішити завдання оперативності шляхом збереження невеликих запасів. Їх застосування обмежується певними сферами, а передумовами цього методу складування є:

- великосерійне або масове виробництво;

- стабільність виробничої програми (і номенклатури);

- запуск партіями, відповідними виробничої потреби;

- поставки лише необхідних кількостей і з дотриманням технологічних термінів;

- організація процесу виробництва на основі поточних принципів;

- управління за допомогою інтегрованих потоків інформації.

Проектування і функціонування таких складів цілком орієнтоване на такі показники технологічного процесу, як підготовчо-заключний час, партії запуску та кількості найменувань виробів.

3) склади комісіонування, що виконують посередницьку діяльність –задача складів комісіонування полягає в реалізації комісіонерських замовлень відповідно до замовлень клієнтів. Їх функції: підрахунок, сортування та проведення замовлення.

Для посередницьких складів характерні:

- формування комплектних одиниць;

- підрахунок цих одиниць;

- поставка різноманітних одиниць зберігання;

- середня оборотність і середній термін зберігання.

Комісіонування в даний час є важкоавтоматизованою процедурою, тому такі склади вимагають високої кваліфікації, віддачі персоналу та організації.

4) склади, які здійснюють тимчасове зберігання, видачу та зворотне приймання об'єктів – їх завдання полягають у складуванні, охороні і захисті товарів. Їх характеристиками є:

- відсутність перевантажень;

- видача збережуваних товарів зі складу на певний термін і їх наступне повернення на склад;

- тривалість перебування на складі об'єктів зберігання.

Захист і забезпечення збереження складованих товарів має велике значення, оскільки об'єкти мають високу вартість. Це можуть бути, наприклад, пристосування для верстатів і устаткування.

5) спеціальні склади – їх завдання в залежності від збережуваних об'єктів є дуже різними, наприклад:

- локальна концентрація;

- специфічний захист;

- захист людей;

- захист від вилучення збережуваних об'єктів.

Мова може йти при цьому як про склади зразків, так і про склади відходів. Такі склади можуть бути стаціонарними або такими, що транспортуються.

Лекція 25. Проектування складів та розподільних центрів.

25.1. Товарні характеристики збережуваних матеріальних запасів.

25.2. Планування складу.

25.3. Комплекс заходів щодо безпечного виконання робіт на складах.

 

Товарні характеристики збережуваних матеріальних запасів.

В організації складу важливу роль відіграє товарний асортимент.

Товарний асортимент – це група товарів, які формуються за певними ознаками і задовольняють різноманітні, аналогічні та індивідуальні споживчі потреби.

Нині практично немає підприємств, що виробляють і пропонують тільки один товар. Лише вузькоспеціалізовані підприємства можуть обмежувати свою діяльність виробництвом і збутом однієї серії товарів, які слугують одній меті і дуже близькі за основними показниками (інструмент, транспортне устаткування тощо). Переважна кількість підприємств займаються виробництвом і збутом декількох серій, типів товарів. Асортимент збережуваних виробничих запасів підрозділяють на виробничий і торговий.

Виробничий асортимент формується підприємством шляхом отримання від постачальників сировини, матеріалів, комплектації тощо та наступним їх переведенням у готову продукцію.

Торговий асортимент – це великий набір товарів різних виробників, які відрізняються функціонально, за конструкцією, розміром, формою тощо.

Формування складських запасів має виходити насамперед із такого показника, як широта охоплення товарів, що входять в асортимент. Цей показник визначається кількістю груп, підгруп, видів, різновидів, марок, типів та найменувань товару.

Залежно від широти охоплення товарів розрізняють такі види асортименту: простий, складний, груповий, розгорнутий, супутній і змішаний.

Простий асортимент – це набір товарів, представлений невеликою кількістю груп, видів і найменувань товарів, які задовольняють обмежену кількість потреб (наприклад кріпильні вироби).

Складний асортимент – це набір товарів, представлений значною кількістю груп, видів, різновидів та найменувань товарів, які задовольняють різноманітні потреби в товарах (наприклад лакофарбові товари, різальний інструмент тощо).

Груповий асортимент – набір однорідних товарів, об'єднаних спільністю ознак, які задовольняють аналогічні потреби. Найчастіше як загальна ознака виступає функціональне призначення (наприклад товари автомобільної промисловості).

Видовий асортимент – це набір товарів різних видів і найменувань, які задовольняють аналогічні потреби. Він є складовою частиною групового асортименту (наприклад види/марки цементу – частина асортименту, будівельних товарів).

Марочний асортимент – набір товарів одного виду, марочних чи віднесених до групи марочних найменувань. Марочні товари промислового призначення здебільшого націлені на задоволення психологічних потреб споживача. Вони задовольняються престижними марками складної техніки та машин, сировини і матеріалів.

Розгорнутий асортимент – набір товарів, який включає значну кількість підгруп, видів, різновидів, найменувань, у тому числі марочних, які відносяться до групи однорідних, але відрізняються індивідуальними ознаками. Наприклад, товари – джерела постійного струму (акумулятори) при порівняно невеликій кількості груп представлені великою кількістю підгруп і видів з різними експлуатаційними показниками.

Супутній асортимент – набір товарів, які виконують допоміжні функції і не відносяться до основних для даного підприємства (канцелярські товари, засоби санітарної гігієни тощо.).

Змішаний асортимент – набір товарів різних груп, видів, найменувань, які відрізняються великим різноманіттям функціонального призначення. Це може бути устаткування для харчової та переробної промисловості.

Кількісні характеристики виражають зовнішні ознаки товару: величину, обсяг, рівень розвитку властивостей. Кількісні характеристики товару визначаються товарною одиницею та її сукупністю – товарною партією.

Товарна одиниця – це одиничний товар, а також пакувальна одиниця, товарна маса яких характеризується монолітністю та цілісністю, а також певними для конкретного виду чи найменування споживчими характеристиками.

Товарна партія – сукупність одиничних екземплярів товарів і/чи комплексних пакувальних одиниць (вони складаються з окремих виробів, розміщених в одній упаковці) одного видута найменування, об'єднаних запевною ознакою.

Чіткі обґрунтовані підходи до визначення ознак товарної партії відсутні. Для цього підприємства найчастіше використовують виробничі ознаки: один вид, сорт і найменування товару, виготовленого в одну зміну чи день, відправленого одним чи кількома транспортними засобами, оформленого одним товарно-транспортним документом. Такий підхід відноситься, насамперед, до готової продукції. Якщо підприємство придбало матеріальні цінності у посередника (оптової фірми), можуть виникати певні невідповідності: ознака вироблення продукції за одну зміну втрачає цілісність, оскільки зміст цілісності та нові ідентифікаційні ознаки отримують сформовані оптовиком товарні партії.

Найбільш важливим і водночас складним є забезпечення ідентичності властивостей окремих одиниць товару, що складають товарну партію. Це може зумовлюватися неоднорідністю вихідної сировини, навіть при її отриманні від одного постачальника, наявністю виробничих дефектів тощо. Найменш контрольованою є стабільність властивостей товарів природного походження: нафти, газу, води тощо.

За таких умов матеріальні запаси, що надходять на склад, потребують визначення певних загальних і специфічних кількісних (розмірних) характеристик та встановлення допустимих діапазонів їх розкиду.

Товари визначаються загальними та специфічними кількісними характеристиками разом з упаковкою, що входить до їх складу. При цьому застосування певних видів упаковки відчутно змінює кількісні показники товару, які приймаються за його кінцеві характеристики.

До загальних кількісних характеристик відносять масу, довжину, термодинамічну температуру, а також похідні від них величини – об'єм, теплопровідність, теплоємність.

Специфічні кількісні характеристики відносяться до товарних партій або до одиничних екземплярів товару.

Для товарних партій найбільш поширеними є об'ємна (насипна) маса, сипучість, кут нахилу, насипу товару тощо. Для одиничних екземплярів товару – пористість, пластичність, в'язкість, механічна стійкість, твердість тощо.

Якість товарів являє собою сукупність властивостей і показників, які обумовлюють задоволення різноманітних потреб відповідно до призначення конкретних товарів.

Показники якості поділяють на групи залежно від характерних властивостей (одиничні чи комплексні) або призначення (базові чи визначальні).

Одиничні показники призначені для вираження простих властивостей товарів (колір, форма, цілісність).

Комплексні показники призначені для виразу складних властивостей товарів (так, загальний стан фарби є комплексним показником, який характеризується кольором, в'язкістю, однорідністю тощо).

Базові показники приймаються за основу при порівняльній характеристиці показників якості товарів (колір еталона, що відповідає певному виду фарби).

Визначальні показники мають вирішальне значення при оцінці якості товарів, що надходять на склад. До них відносять фізико-хімічні, механічні та інші показники.

В умовах роботи складу товари розглядаються з позицій забезпечення дотримання певних вимог до їх якості на етапах прийманая і зберігання до моменту відвантаження готової продукції. До найважливіших властивостей та показників, які мають прийматися до уваги при проектуванні складу виробничого підприємства, відносять надійність і безпечність товарів.

Надійність – це здатність товарів зберігати своє функціональне призначення протягом заздалегідь визначених термінів складування. Ця властивість не може бути безмежною. Мова може йти тільки про певний ресурс надійності, що вимірюється певним відрізком часу, протягом якого вихідні властивості товару змінюються незначно, що дозволяє їх використовувати відповідно до призначення.

Для складованих товарів поняття надійності визначаються таким показником, як збережуваність.

Збережуваність – це здатність товарів підтримувати вихідні кількісні та якісні характеристики без значних втрат протягом певного часу, якщо ж ці втрати відбуваються, то вони мають бути економічно виправданими.

Збережуваність товарів обумовлена їх структурою, будовою, хімічним складом і властивостями речовин, наявністю захисту від негативних зовнішніх впливів і залежить від умов і термінів зберігання.

Підвищена увага при організації зберігання матеріальних запасів має приділятися їх безпечності. Безпечність збережуваних запасів на складах визначається як їх стан, при якому ризик для життя, здоров'я людини та цілісності майна обмежений допустимим рівнем. Безпечність складських товарів розглядають з позицій їх:

- хімічної безпечності, пов'язаної з дією токсичних речовин;

- радіаційної безпечності, пов'язаної з радіоактивними елементами (ізотопами) чи іонізуючим випроміненням цих елементів;

- механічної безпечності, пов'язаної з можливістю різних механічних дій;

- електричної, магнітної та електромагнітної безпечності, пов'язаних із дією електричних, магнітних і електромагнітних полів;

- термічної безпечності, пов'язаної з дією високих температур;

- санітарно-біологічної безпечності, пов'язаної з виникненням біопошкоджень товарів;

- протипожежної безпечності, пов'язаної із займанням чи самозайманням товарів.

 

Планування складу.

Планування складу призначене для створення ефективної системи зберігання виробничих запасів, які мають зберігатися на ньому за умов дотримання встановлених показників якості та кількості таким чином, щоб вони були досяжними в будь-який час, не спричиняючи ніякого збитку. Планування складу має відповідати таким вимогам, як:

- виключення негативного впливу одних запасів на інші при їх зберіганні;

- застосування найбільш раціональних способів розміщення та укладання запасів;

- забезпечення можливості найбільш ефективного застосування підйомно-транспортного устаткування.

При плануванні складських приміщень слід дотримуватися:

- оптимального використання складських приміщень;

- максимальної ефективності при роботі з матеріальними запасами;

- підвищення економічності всіх складських операцій;

- гнучкої організації роботи складського персоналу та устаткування.

У табл. 1 наведено основні показники, які впливають на вибір варіанта планування складу.

№	Показник	Питання, які необхідно вирішити
1	Розміщення товару: закріплення складської площі за певним товаром; векторність складування товару (горизонтальне/вертикальне)	Чи потребує кожний вид товару визначення постійного місця зберігання? Яким чином розмістити сезонний товар, щоб він займав мінімальну площу? Чи передбачені площі для поповнення запасів та видачі товару? Як відслідковується знаходження кожного виду товару?
2	Узгодженість операцій комплектації замовлення та поповнення запасів	Як формується графік роботи складських робітників, що займаються комплектацією замовлень та поповненням запасів (послідовно чи паралельно)?
3	Зручність виконання вантажних робіт	Як розміщені активні складські та резервні запаси? Якими є співвідношення складських об’ємів, відведених під активні та резервні запаси?
4	Організація процесу складської переробки вантажів	Чи передбачена на складі завантажувальна платформа для обслуговування автотранспорту? Як узгоджуються завантажувальні та розвантажувальні роботи (за часом, місцем)? Яким є співвідношення паперової та електронної складської документації? Чи передбачене оперативне управління роботою складського персоналу (мобільний зв’язок, система електронного обміну інформацією)?

При виборі варіанту планування складських приміщень визначають найоптимальніше співвідношення між робочим об'ємом/площею складу, чисельністю обслуговуючого персоналу та рівнем механізації складських робіт. При цьому приймають до уваги такі характеристики матеріальних запасів, як фізичні властивості, об'єм і частота переміщення, частота відбору, швидкість реалізації.

Планування складських приміщень залежить від виробничої орієнтації складу – збереження матеріальних запасів чи їх розподілу. Склади з невисокою інтенсивністю товарообігу проектують таким чином, щоб максимізувати використання корисного об'єму складу, призначеного для зберігання запасів. У випадку виконання складом розподільної функції він повинен забезпечувати максимальну пропускну здатність.

Загальна площа складських приміщень промислового підприємства, як правило, має становити 5 – 6% виробничої площі. При плануванні складу до 2/3 усього складського простору відводять під зберігання матеріальних запасів.

Споруда може бути одноповерховою або багатоповерховою. Пріоритетним напрямом є будівництво одноповерхових складів.

На практиці розрізняють наступні типорозміри складів: 600, 800, 1000, 1250, 2500, 5000, 7500, 10000, 25000 м². Чим більшою є площа складського приміщення, тим легше проводити роботи з розміщення складського технологічного устаткування, відповідно підвищується рівень механізації складу. Необхідно прагнути сформувати єдиний складський простір з мінімальною кількістю будівельних перегородок та максимально можливою сіткою колон. Вважається найбільш прийнятним однопрогінний склад. Стандартні розміри сітки колон складають: 6 × 6; 6 × 12; 12 × 12; 12 × 18; 18 × 24 (м).

Приклад 1. На рис.1 наведено одну з схем планування складу виробничого підприємства.

1 – службове приміщення; 2 – складське приміщення; 3 – вантажний майданчик для автотранспорту; 4 – вантажний майданчик для залізничного трансорту; 5 – залізнична колія; 6 – автомобільні ваги; 7 – контрольно-вагове приміщення; 8 – приміщення охорони; 9 – приміщення для водіїв автотранспорту клієнтів; 10 – стоянка автотранспорту клієнтів; 11 – стоянка службового автотранспорту.

Рис.1. Планувальна схема центрального складу підприємства.

Це одноповерховий склад, спроектований з урахуванням можливості перевалки товарів із залізничних вагонів на автомобільний транспорт. Площа складу поділяється на активну (А) і резервну (Р) зони. В останній зберігаються товари, іцо не потребують оперативного складського опрацювання. Передбачено майданчик для розміщення підйомно-транспортних засобів (Т).

Складське приміщення має певні робочі зони:

- для зберігання матеріальних запасів;

- для сортування запасів (формування партій товарів на відвантаження);

- для приймання і відпускання запасів;

- для розміщення внутрішньоскладської підйомно-транспортної техніки.

Транспортні засоби клієнтів розміщуються на спеціально відведеній території і контролюють службою безпеки.

Планування складу супроводжується розрахунками його площі.

Визначення загальної площі складу S _ЗАГ виконують за формулою:

S_ЗАГ = S_КОР + S_ПР/ВІД +  S_СЛУЖБ +   S_ДОП  (1)

де S _КОР – корисна площа, безпосередньо зайнята під зберігання запасів;

S _ПР/ВІД – площа, відведенії під приймання та відпускання запасів;

S _СЛУЖБ – службова площа, призначена для роботи працівників складу;

S _ДОП – допоміжна площа, зайнята проїздами і проходами.

Корисна площа складу (зберігання металів, металовиробів, інструменту, запасних частин і т. ін.) визначається за формулою:

S _КОР = Z_MAX × k / q                              (2)

де Z_MAX – максимальний запас складу, т;

k – коефіцієнт заповнення складського простору (2 – 3);

q – навантаження на 1 м² площі складу (0,3 – 6,0 т/м²).

Площа, відведена під приймання матеріальних запасів, визначається за формулою:

S_ПР/ВІД = P × k × t / (360 × q₁)          (3)

де Р – річне надходження запасів, т;

k – коефіцієнт нерівномірності надходження запасів на склад (1,2 – 1,5);

t – час перебування запасів на приймальному майданчику (1 – 2 дні);

q ₁ – навантаження на 1 м² площі, т (приймається приблизно 0,25 – 0,5 т/м² від прийнятого навантаження на 1 м² корисної площі складу).

Площа відпускного майданчика визначається за тією ж формулою. Для невеликих за обсягом збережуваних матеріальних запасів складів приймальний і відпускний майданчики можуть бути об'єднані.

Службова площа складу визначається, виходячи з кількості працівників складу. При цьому зважають на такі норми:

- до 3 осіб – 5 м²/на 1 особу;

- від 3 до 5 осіб – 4 м²/на 1 особу;

- понад 5 осіб – 3,25 м²/на 1 особу

Допоміжна площа складу (розміри проходів і проїздів) виходить із габаритів складованих запасів, розмірів вантажопотоків, кількості та розміру підйомно-транспортних засобів. Вона визначається за формулою:

S_ДОП = (2 × В + 3 × С) × L                     (4)

де В – максимальна ширина підйомно-транспортного засобу, м;

С – ширина транспортного зазорe (між підйомно-транспортними засобами та між підйомно-транспортним засобом і складованим товаром) (0,15-0,20 м);

L – довжина проїзду, м.

У практиці складів ширина головного проїзду становить 1,5 – 4,5 м, а бічних проїздів – від 0,7 до 1,5 м.

Висота складів, як правило, складає 3,5 – 5,5 м. За необхідності задіяння на складі мостового крана висота може досягати 8 м.

Як правило, такі розрахунки мають приблизний характер і уточнюються при більш детальному відпрацюванні планування складу.

Приклад 2. Розрахувати площу складу за такими умовами:

Максимальний запас складу (Z_MAX) складає 100 т при навантаженні на 1 м² площі складу (q) 2,0 т/м² і коефіцієнті заповнення складського простору k = 2. Річне надходження на склад запасів (Р) дорівнює 5000 т при коефіцієнті нерівномірності надходження запасів на складk = 1,2. Ро звантаження і завантаження товарів виконують на одному майданчику, навантаження на 1 м² площі складає (q ₁) 1,0 т/м². Час перебування запасів на приймальному майданчику t =2 дні. Кількість працівників на складі 5 (нормативний показник – 4 м²/на одну особу). Склад має 2 вантажних проїзди довжиною (L) 10 м кожний. Максимальна ширина підйомно-транспортного засобу (В) складає 1,5 м; а транспортний зазор – 0,2 м.

Рішення:

1. Визначити корисну площу складу за (2):

S _КОР = 100 × 2 / 2 = 100 ( м² )

2. Визначити площу, відведену під приймання матеріальних запасів за (3):

S _ПР/ВІД = 5000 × 1 × 2 / (360 × 1) = 28 ( м² )

і г

3. Визначити службову площу складу, виходячи із кількості працівниківскладу:

S _СЛУЖБ = 5 × 4 = 20 ( м² )

4. Визначити загальну допоміжну площу складу за (4):

S _ДОП = [(2 × 1,5 + 3 × 0,2) × 10 ] × 2 = 72 (м²)

5. Визначити, загальну площу складу (S _ЗАГ) за (1):

S _ЗАГ = 100 + 28 + 20 + 72 = 220 ( м² )

Приклад 3. Розрахувати площу зберігання одного виду товару при стелажному способі укладання за такими вихідними умовами:

Кількість товару – 28000 коробок;

Розміри коробки – 0,4 × 0,4 м;

Розміри полиці – 2 × 2 м;

Кількість ярусів на одній полиці – 4;

Кількість полиць в одному стелажі – 5;

Відстань між стелажами – 1,5 м.

Рішення:

1. Розрахувати площу однієї коробки:

0,4 × 0,4 = 0,16 ( м² );

2. Розрахувати площу однієї полиці:

2 × 2 = 4 ( м² );

3. Розрахувати кількість коробок, що може розміститися на одному ярусі:

4: 0,16 = 25 (коробок)

4. Розрахувати кількість коробок, що може розміститися на одній полиці:

25 × 4 = 100 (коробок)

5. Розрахувати кількість полиць для розміщення усієї кількості товару:

28000: 100 = 280 (полиць)

6. Розрахувати кількість стелажів:

280: 5 = 56 (стелажів)

7. Розрахувати площу зберігання:

(4 × 56) + (1,5 × 57) = 309,5 ( м² )

 

Комплекс заходів щодо безпечного виконання робіт на складах.

Проектування складу передбачає розробку комплексу заходів щодо безпечного виконання робіт, до яких відносять:

суворе дотримання вимог і правил, норм та інструкцій з техніки безпеки, промислової санітарії та пожежної безпеки;

організацію та проведення інструктажу й опанування безпечних методів роботи персоналом складу;

розслідування нещасних випадків та аварій на складах, розробку і виконання заходів з їх попередження в подальшому;

забезпечення виконання обов'язкових розпоряджень органів нагляду з техніки безпеки, промислової санітарії та пожежної охорони.

Заходи технічного характеру: