Логістичні центри у логістичних ланцюгах.

Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значним елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживача, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.

Розподільчий центр – це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розташування.

Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Географічні розміри ринку, який обслуговується таким складом, залежать від бажаної швидкості постачань, від середнього розміру замовлення та від величини питомих витрат на місцеве транспортування. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення належної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Такі склади зустрічаються у торгівлі харчовими продуктами або промисловими товарами масового користування. Така стратегія економічно виправдана, оскільки це найдешевший спосіб швидкого поповнення запасів.

Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромадження асортименту продукції, необхідного для постачання споживачів. Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розташування складів полягає у тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на увесь асортимент продукції, що постачається.

За проміжного розташування складів між виробництвом та споживанням склади працюють за тією жсхемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції та відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифами. При цьому враховують вартість транспортування, складської переробки вантажів, складування вантажів, оформлення замовлень та системи управління, рівень обслуговування клієнтів.

Найкращою товаропровідною мережею вважається та, що забезпечує найвищий рівень обслуговування клієнтів за мінімальних загальних витрат.

Відповідно до обраної стратегії розташування товаропровідна мережа може бути організована як централізована структура (з єдиним великим розподільчим центром) або децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).

Витрати на оформлення замовлень у централізованій розподільчій системі можуть бути більшими і знижуватися призбільшенні числа розподільчих центрів, оскільки за умови розташування складів у різних регіонах та наближенні їх до клієнтів зв’язки зі споживачами можуть бути більш оперативними та дешевими.

При створенні розгалуженої децентралізованої системи розподілу з окремими складами в різних регіонах роль центрального розподільчого складу відігає склад готової продукції підприємства-виробника. У цій системі витрати на складування і переробку вантажів можуть зростати, а вартість транспортування вантажів і оформлення замовлень – знижуватися. Доставка вантажів до інших районів на свої розподільчі склади виявляється дешевшою через порівняно невелику кількість цих складів.

Таким чином, під час визначення найбільш вигідної кількості розподільчих складських центрів виникає оптимізаційна задача: якщо збільшити кількість розподільчих складфі у товаропровідній мережі, витрати на транспорт та оформлення замовлень знижуються, витрати на утримання складських запасів зростають, а загальні витрати досягають мінімуму за деякої кількості розподільчих складів n.

Для визначення місця розташування одного розподільчого центру може застосовуватися метод визначення центру ваги накладенням мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Координати точки, у якій може бути розташований розподільчий склад, визначаються за формулами:

Х склад = (S В і × Х і) / S В і,  Y склад = (S В і × Y і) / S В і,

де Ві – вантажообіг і-го споживача; Хі, Yі – координати і-го споживача; n – кількість споживачів (і може змінюватися від 1 до n).

Розв’язання задачі розташування щодо відстані дає координати географічної точки, від якої сума відстаней до усіх пунктів попиту мінімальна. Тобто передбачається, що варто мінімізувати сумарну відстань перевезень, і ми отримаємо оптимальне за витратами місце для складу.(недолік – нехтування вагою та часом).

Приклад: визначити координати розподільчого складу за наведеними даними: