Види організаційних структур

Для відображення структурних взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури управління. Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст функцій, прав та обов’язків посадових осіб.

Класифікація видів організаційних структур.

1. За ознакою підпорядкованості рівнів і ланок управління:

– лінійна організаційна структура;

– лінійно-штабна організаційна структура;

– функціональна організаційна структура;

– лінійно-функціональна організаційна структура;

– дивізіональна організаційна структура;

– матрична організаційна структура.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням (рис. 8.6).

 

Рис. 8.6. Схема лінійної організаційної структури

Переваги:

– чіткість і простота взаємодії;

– надійний контроль та дисципліна;

– оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

– економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки:

– потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

– обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

– перевантаження вищого керівництва;

– можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Лінійно - штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності (рис. 8. 7).

 

Рис. 8.7. Схема лінійно-штабної організаційної структури

Переваги:

– чіткість і простота взаємодії;

– надійний контроль та дисципліна;

– оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.

Недоліки:

– обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

– можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна організаційна структура. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис. 8.8).

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).

Рис. 8.8. Схема функціональної організаційної структури

Переваги:

– спеціалізація функціональних керівників;

– інформаційна оперативність;

– розвантаження вищого керівництва.

Недоліки:

– порушення принципу єдиноначальності;

– складність контролю;

– недостатня гнучкість.

Лінійно - функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис. 8.9).

 

Рис. 8.9. Схема лінійно-функціональної організаційної структури

Переваги лінійно-функціональної структури - поєднання переваг лінійних та функціональних структур.

Недоліки:

– складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;

– перевантаження керівників в умовах реорганізації;

– опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.

Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам), та централізацію загальнокорпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії) на вищому рівні управління (рис. 8.10).

 

Рис. 8.10. Схема дивізіональної організаційної структури

Переваги:

– оперативна самостійність підрозділів;

– підвищення якості рішень;

– внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

– дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

– збільшення витрат на управління.

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць – проектних груп (рис. 8.11).

Рис. 8.11. Схема матричної організаційної структури

Переваги:

– висока адаптивність до змін середовища;

– ефективні механізми координації.

Недоліки:

– обмежена сфера застосування;

– конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів.

2. Згідно ринкової орієнтації:

- орієнтована на продукт;

- орієнтована на споживача;

- регіональна оргструктура;

- комбінована.

Орієнтована на продукт. Цю структуру обирають фірми з диверсифікованою продукцією з тривалим життєвим циклом. Керівники функціональних підрозділів підзвітні 1 керівнику, який відповідає за випуск і реалізацію даної продукції.

Переваги: чітка спеціалізація керівників за певним видом продукції; висока степінь відповідальності за виконувану роботу; дух конкурентної боротьби стимулює до пошуку напрямків вдосконалення виробничо – господарської діяльності по кожному продукту.

Недоліки збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції; негнучкість оргструктури; нераціональне використання обладнання.

Орієнтована на споживача. Така структура характерна для організацій, що мамають великий асортимент продукції іпослуг, що відповідають потребам кількох великих груп споживачів.

Переваги: чітка спеціалізація керівників на певну групу споживачів дозволяє досягнути високого рівня якості продукції.

Недоліки збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції; негнучкість оргструктури; нераціональне використання обладнання.

Регіональна оргструктура. Характерна для організацій, діяльність яких зосереджена на значних територіях.

Переваги: керівництво регіональними відділеннями є кузнею управлінських кадрів для вищого рівня управління; забезпечення досконалого вивчення специфіки регіону; підвищення відповідальності за фінансові результати діяльності територіальних структурних підрозділів.

Недоліки: ослаблення ролі загального корпоративного іміджу; можливість зростання витрат у звязку із дублюванням функцій; наявність можливостей для зловживання регіональних керівників.

Комбінована. Поєднує варіанти вищеназваних структур в межах даної ознаки.

Недоліки: негнучка структура.

Цю структуру вибирають дуже великі підприємства.

ФК – філія країни1,2.

КП – керівник, що відповідає за продукт1,2.

3. За степенем гнучкості:

- бюрократична;

- адаптивна (проектна, матрична, конгломеративна).

Бюрократична.

Характеризується великим ступенем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, наявністю багаточисельних нормі правил поведінки персоналу; підбору кадрів, згідно трудових і професійних наиків.

Переваги: буде діяти ефективно у галузях з сталими умовами функціонування. Визначається високим рівнем кваліфікації працюючих; підвищений контроль за прийняттям рішень дає можливість уникнути негативних наслідків при прийнятті нераціональних рішень.

Недоліки: є негнучкоюперебільшення значимості стандартизованих правил і процедур, норм поведінки не дають працюючим проявлят ініціативу.

Адаптивна.

Структура, яка швидко може адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

Проектна. Тимчасова оргструктура, яка створюється для розвязання проблем в обумовлений термін з заданим рівнем якості, не виходячи за межі встановленого кошторису.

Переваги: націленість на розвязання конкретних проблем і завдань; гнучкість.

Недоліки: необхідність залучення спеціалістів зовні, створення умов для зростання витрат.

Матрична. Створюється з метою діяльності підрозділів, проектів, програм в межах однієї/кількох організацій.

Переваги: можливість одночасного виконання багатьох функцій, програм, проектів. Наявність усіх умов для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Недоліки: можливість дублювання функцій, що призводить до зростання витрат; погіршення відносин між працівниками у звязку з міжпроектною конкуренцією.

Конгломеративна. По мірі необхідності, з врахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього середовища ця структурапереходить з одного виду в інший або якщо організація досить велика може поєднувати в собі одночасно різні види оргструктур.

Переваги: зменшення витрат; тенденція до децентралізації.

Недоліки: складність горизонтальних і вертикальних звяхзків, можливе дублювання функцій.

4 За степенем централізації:

- централізована;

- децентралізована.

Централізована. Така структура в якій керівництво вищшогорівня залишає за собою значну частину повноважень щодо прийняття стратегічних рішень.

Характеристики степеня централізації/ децентралізації ОС:

- кількість рішень, що приймаються на низових рівнях управління;

- важливість рішень, що приймаються керівниками низових рівнів управління;

- наслідки рішень, що приймаються низовими рівнями управління;

- кількісний контролю за роботою підлеглих.

Переваги централізації:

- полегшує контроль і координацію спеціалізованих і відносно незалежних функціональних напрямків діяльності організації;

- зменшує кількість та масштаби впливу на кінцевий результат помилкових рішень, що приймаються менш досвідченими керівниками.; дозволяє уникнути ситуації при якій одні підрозділи розвиваються за рахунок інших; дозволяє більш ефективно використовувати ресурси.

- рішення приймає менеджер, який має уяву про роботу підприємства в цілому, має найвищий рівень компетенції.; зниження загальних витрат на дублювання управлінських робіт.

Недоліки централізації:

- рішення приймаються менеджерами, які не завжди проінформовані про обставини діяльності на місцях;

- слабкі контакти з виконавцями управлінських рішень. Значні витрати часу на процеси комунікації;

- суб’єктивна відчуженість менеджерів нижчого рівня від прийняття рішень;

- збільшення ймовірності появи помилковості рішень через збільшення кількості осіб, що беруть участь у їх підготовці.

Децентралізована. Переваги децентралізації:

- надається право приймати рішення тому керівнику, який найближче і найкомпетентніше у підходах її вирішення;

- керівник стимулює ініціативу працюючих і дає можливість кожному відчути свою значимість в організації;

- зменшує ланковість та рівневість управління;

- створює можливості для росту молодих спеціалістів. Прискорюється швидкість прийняття рішень;

- активна участь менеджерів усіх рівнів у підготовці рішень, підвищує їх компетенцію, професіональну зацікавленість.

Недоліки децентралізації:

- рішення приймаються на основі координації дій усіх підрозділів, які задіяні в їх підготовці;

- коло інтересів менеджерів звужується і концентрується лише на роботі свого підрозділу;

- виникають перешкоди для уніфікації правил та процедур усіх підрозділів