Контроль та оцінка фізичної підготовленості школярів, засвоєння техніки фізичних вправ і теоретичних знань

Пригадаємо, що фізична підготовленість визначає ступінь готовності людини до певного виду рухової діяльності, іншими словами, рівень прояву рухових здібностей або фізичних якостей. Оздоровча спрямованість фізичного виховання у середньому та старшому шкільному віці здійснюється завдяки цілеспрямованій роботі з розвитку тих рухових якостей, які найбільш необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності, гармонічного фізичного розвитку. Позитивна динаміка розвитку конкретної рухової якості забезпечується цілеспрямованим впливом фізичних вправ на ті провідні функціональні системи організму, що відповідають за прояв цієї якості.

Основним методом контролю фізичної підготовленості є тестування. Застосовуються контрольні вправи-тести, що входять до навчальної програми з фізичної культури. Для кожного року навчання передбачені свої нормативи, що визначають рівень основних рухових якостей – швидкості, сили, витривалості, гнучкості, спритності. Комплекси контрольних тестів розробляються для певних регіонів і є однаковими для всіх, незважаючи на певні відмінності в нормативних вимогах. Це дає змогу простежити динаміку індивідуальних результатів учня на протязі всіх років навчання у середніх та старших класах. Взаємне порівняння результатів тестування у попередньому, поточному та підсумковому контролі, зіставлення їх із програмними нормативами дозволяє робити висновки про ступінь розв'язання навчальних задач, про зрушення у фізичній підготовленості школярів за певний період. Це полегшує диференціювання засобів і методів фізичного виховання, підвищує об'єктивність оцінювання результатів.

Тестування, що здійснюється з метою контролю та оцінки фізичної підготовленості школярів, передбачає певну послідовність дій, а саме:

1) забезпечення умов для виконання тестів;

2) вимір отриманих результатів та їхня письмова фіксація;

3) зіставлення фактичних результатів із нормативними, оцінка відповідними балами, визначення рівня розвитку рухової якості (це можуть бути рівні низький, нижчий від середнього, середній, вищий за середній, високий);

4) на підставі аналізу отриманих даних визначення провідних рухових якостей окремого учня, а також тих якостей, в яких він відстає (рівні нижчий від середнього та низький);

5) підбір відповідних засобів і параметрів фізичних навантажень для кожного учня з метою забезпечення умов для зміцнення його здоров'я, успішного засвоєння ним шкільної програми та нормальної життєдіяльності.

Далі хочу звернути вашу увагу на дуже важливе правило, якого слід обов'язково дотримуватися під час роботи над підвищенням рівня фізичної підготовленості: розвиваючи рухові якості, які відстають, не варто занедбувати роботу й над провідними якостями, рівень розвитку яких достатньо високий. Якщо йдеться про поточний контроль фізичної підготовленості, то основною його метою є спостереження за динамікою реакції, яку дає організм у відповідь на спрямовані педагогічні впливи. Така реакція виявляється у засвоєнні нової рухової дії на більш високому рівні функціонування систем організму, в новому рівні прояву рухових здібностей. Загалом контроль фізичної підготовленості полягає в корегуванні процесу фізичного виховання, його змісту, форм побудови, шляхів досягнення заздалегідь накреслених і запланованих результатів.

Для контролю засвоєннятехніки фізичних вправ можуть використовуватися такі, наприклад, вправи: при вивченні поєднання розбігу з відштовхуванням у стрибку в довжину контрольною вправою може бути стрибок у кроці. Перевірка якості виконання дії в цілому здійснюється на заключному етапі навчання шляхом її виконання в різних варіантах, а оцінюється через порівняння зі стандартною технікою. Контроль буде більш ефективним, якщо дотримуватися низки наступних умов: 1) окреслити об'єкти оцінки (наприклад, характер і форма виконання окремих компонентів техніки; точність виконання рухів; результативність їхнього виконання загалом і в окремих компонентах; 2) розробити для кожного класу детальний опис взірців виконання рухової дії з урахуванням рівня підготовленості учнів; 3) визначити кількість спроб на кожну контрольну вправу відповідно до кількості виділених для оцінювання технічних елементів; 4) розробити шкалу оцінки, яка базувалася б на об'єктивних і зрозумілих для учнів критеріях, з діапазоном градацій, достатнім для визначення кількісних відмінностей.

Основним методом контролю засвоєння знань є усне опитування, яке може включати відповіді учнів у різних формах, наприклад: розповідь про значення занять фізичними вправами; опис послідовності рухів, що складають рухову дію; пояснення біомеханічних закономірностей конкретних рухів. Пропоную застосовувати контрольні бесіди, що стимулюють самостійність та аргументацію суджень, узагальнень, висновків. Можна також застосовувати тестування чи письмові опитування за допомогою контрольних карток.