Риси, структура та функції ринку

Для сучасного ринку характерним є: економічна свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників ринку, вичерпна поінформованість суб'єктів, соціалізація та глобалізація економічних зв'язків.

Основні риси сучасної ринкової економіки

Форми прояву економічної свободи:

· свобода вибору сфери застосування своїх здібностей;

· свобода вибору сфери застосування свого капіталу;

· свобода вибору партнерів;

· свобода ціноутворення;

· свобода обирати міру ризиковості господарської діяльності;

· повна відповідальність за свої рішення, дії та їх наслідки.

Конкуренція в найзагальнішому розумінні означає, що тим, чим займається один із господарюючих суб'єктів, можуть вільно займатися й інші. Вона (конкуренція) є найдавнішим стимулом економічного розвитку і в той же час в процесі еволюції породжує монополізм, який обмежує та деформує конкуренцію.

Форми конкуренції за різними критеріями:

а)   за суб'єктами:

· між виробниками і споживачами;

· між виробниками однорідної продукції;

· між виробниками різнорідної продукції;

· між власниками капіталу і робочої сили;

· між власниками капіталу;

· між власниками робочої сили;

· між приватними власниками капіталу та державою;

· між монополізованими та немополізованими секторами;

· між монополіями;

· усередині монополій;

б)   за об'єктами:

· за ресурси;

· за ринки збуту;

· за право першочергового володіння інформацією тощо;

в)    залежно від ринкових форм:

· досконала;

· недосконала;

г)    залежно від законності:

· добросовісна;

· недобросовісна;

д)   залежно від наслідків:

· вільна;

· олігополістична;

· монополія;

· монополістична конкуренція.

Мобільність ресурсів означає:

· здатність працівників впродовж трудової діяльності декілька разів змінювати сферу застосування їхніх здібностей (територіальні переміщення, виконання нових функцій, зумовлених зміною структури виробництва);

· альтернативність використання таких ресурсів, як земля та капітал, пов'язана зі зміною структури виробництва, потреб та обмеженістю ресурсів;

· розширення сфери вільного руху значної кількості ресурсів, пов'язане з новими транспортними та інформаційними можливостями тощо.

Ціна та цінність інформації з розвитком ринку зростають. Продавці, які надають недостовірну інформацію, мають нести повну економічну відповідальність за можливі негативні наслідки її використання.

Головними проблемами у цій галузі на сучасному етапі є:

— захист приватного життя;

— захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації;

— захист державної таємниці.

Автономність дій учасників ринку передбачає вільний вибір ними економічної поведінки і повну відповідальність за наслідки цієї поведінки. Разом з тим, розвинена ринкова система передбачає, що, наприклад, обрання банківської діяльності як сфери застосування капіталу може завершитись як процвітанням, так і банкрутством для банкіра, але вкладники при цьому не повинні постраждати.

Структура ринку за різними критеріями:

а) за об'єктами обміну:

— ринок ресурсів, який набуває форм: ринку праці;ринку капіталу;ринку землі та нерухомості;

— товарний ринок, який набуває форм: ринку споживчих товарів; ринку послуг; ринку науково-технічних розробок та інформації;

— фінансовий ринок, що набуває форм: грошового ринку; ринку цінних паперів; валютного ринку;

б)   залежно від умов, в яких діють господарюючі суб'єкти:

— вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід та вихід на ринок вільний, інформація доступна);

— монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

— монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок та вихід);

— регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих господарюючих суб'єктів, формуючи та захищаючи конкурентне середовище);

в)    за територіальною ознакою:

· місцевий;

· регіональний;

· національний;

· світовий;

г)    стосовно відповідності чинному законодавству:

— легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

— тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків);

д)   стосовно способу формування:

—   стихійний;

—   організований.

Принципи функціонування ринкової економіки

       Найважливіші функції ринку такі.

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Етапи формування ринку:

— класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи "нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;

— регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища;

— соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.