Гіпертекстові технології та їх застосування в Інтернет

Термін «гіпертекст» був уведений в обіг Т. Нельсоном у 1965 р. для опису документів подаваних комп'ютером, що виражають нелінійну структуру ідей на противагу лінійній структурі традиційних книг, фільмів і мови. Більш пізній термін «гіпермедіа» близький до попереднього за змістом, але даний термін підкреслює наявність у гіпертексті нетекстових компонентів, таких, як анімація, звук та відео.

Створення гіпертексту полягає у формуванні системи переходів від вузла до вузла (системи посилань). Залежно від типу гіпертекстової системи така система може задаватися як розроблювачами, так і користувачем у процесі роботи з гіпертекстом. Рух у гіпертекстовій мережі, чинений у процесі читання гіпертексту, називається навігацією.

Якщо гіпермережа має складну, розгалужену структуру, виникає проблема орієнтації користувача, тобто визначення в якому місці мережі у даний момент він перебуває. Проблема орієнтації наявна і під час роботи з традиційним лінійним текстом великого обсягу, але в цьому випадку користувач має тільки два напрямки пошуку – «вище» або «нижче». Гіпертекст пропонує більше можливостей у виборі напрямків руху, тому у цьому розумінні працювати з гіпертекстом складніше. Багато гіпертекстових систем полегшують проблему орієнтації в гіпертексті, надаючи наочного зображення структури зв'язків.

У деяких сучасних гіпертекстових системах існує можливість запам'ятовування напрямків пошуку користувача у процесі навігації. Таку інформацію можна розглядати як альтернативу обробки інформації з правил логічного висновку (експертні системи). Прикладом використання такого підходу можуть бути системи, що базуються на технології CBR (Case Based Reasoning – висновок, що ґрунтується на прецедентах).

Гіпертекстова технологія реалізується у конкретній гіпертекстовій системі, що складається з двох частин: гіпертексту (бази даних) і гіпертекстової оболонки.

Гіпертекстова оболонка здійснює такі основні функції:

• підтримку посилальних зв'язків;

• створення, редагування і нарощування гіпертексту;

• прямий доступ;

• перегляд;

• виділення віртуальних структур.

Підтримка посилальних зв'язків дозволяє підтримувати раніше зафіксовані зв'язки між вузлами мережі.

Перегляд (браузинг) - операція, характерна тільки для гіпертексту. Означає пошук інформації за допомогою перегляду гіпертекстової мережі, при цьому можливе запам'ятовування шляху проходження для того, щоб при наступному аналогічному запиті пошук відбувався по зафіксованому шляху проходження.

Гіпертекстові технології широко використовуються у різних прикладних системах:

• у настільних видавничих системах – для створення документів великого обсягу з властивостями гіпертексту (тобто із системою посилань);

• у системах керування документами (СКД) - наприклад, для зведення в один підсумковий документ інформації, що утримується в різнорідних документах;

• у системах підготовки електронних документів, що дозволяють складати гіпертекстові документи з можливістю здійснення навігації.

Одним з перспективних напрямків розвитку гіпертекстових систем є технологія гіпермедіа – з'єднання технології гіпертексту і технології мультимедіа (інтеграція тексту, графіки, звуку, відео).

Візуальне застосування гіпертекстової технології можна зобразити за допомогою такого способу, який наведено на рисунку 7.1.

На рисунку зображений основний гіпертекстовий документ із так званими «посиланнями» (крапками) на інші документи, при натисканні на які користувач може одержати інформацію з даного посилання, перейти до іншого тексту, прослухати аудіосупроводження, ознайомитися з графічним зображенням, одержати інформацію з іншого диска/комп'ютера.

 

Рисунок 7.1 - Візуальне зображення застосування гіпертекстової технології

У такий спосіб використання гіпертекстової системи дозволяє ефективно організувати роботу з величезним обсягом складних і складно взаємозалежних документів.

Оскільки гіпертекстовий протокол є стандартом WWW [1], то такий документ може бути створений як на диску (дискета, HDD[2], CD[3] – компакт-диск), так і у вигляді WWW-сервера, що дає практично необмежені можливості.

Сервіс Web побудований на основі архітектури «клієнт-сервер». До складу Web-системи входять такі компоненти:

• мова гіпертекстової розмітки документів HTML (Hyper Text Markup Language),

• універсальний спосіб адресації ресурсів у мережі URL (Universal Resource Locator);

• протокол обміну даними (гіпертекстовою інформацією) HTTP (Hyper Text Transfer Protocol),

• засіб перегляду Web-сторінок (браузер).

Мова HTML - це засіб для формування гіпертекстових документів. Гіпертекстові посилання вбудовані у текст документа і зберігаються як його частина. Завдяки цій мові, можна не тільки формувати гіпертекстові документи, але й здійснювати зв'язок тексту і зображення з документами, розміщеними на іншому сервері Web.

Універсальний спосіб адресації застосовується для організації гіпертекстових посилань і забезпечує доступ до розподілених ресурсів мережі.

Адреса URL складається з трьох елементів: протоколу доступу, який використовується, логічного імені сервера, імені файлу. Наприклад, сервер Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського має адресу: http://www.nbuv.gov.ua/

Протокол обміну даними HTTP служить для встановлення зв'язку з документами формату HTML незалежно від його місцезнаходження.

У даний час гіпертекстові технології розвиваються у декількох напрямках. Один з них концентрується на представленні у вузлах гіпертексту різнорідної, але семантично пов'язаної інформації – тексту, малюнків, графіки, фотографій, відео, звуку.

Важливим напрямком розвитку гіпертекстових технологій є аналітична обробка інформації. Наприклад, логічне впорядкування документів, що забезпечують розв’язування багатоетапної задачі або розроблення складних проектів. Найбільш перспективним напрямком є технології організації інформаційних ресурсів, розподілених у мережах різних типів (локальних, корпоративних, глобальних), і насамперед Web-технологія.

Споконвічно технологія Інтернет/Intranet/WWW призначалася для полегшення доступу до інформації і публікації документів. Програма-клієнт виконує функції інтерфейсу користувача і забезпечує доступ практично до всіх інформаційних ресурсів Інтернету. База даних HTML-документів - це частина файлової системи, що містить текстові файли у форматі гіпертексту і зв'язані з ними - графіку й інші ресурси. Фактично браузер є інтерпретатором HTML-тексту. І як типовий інтерпретатор клієнт залежно від команд розмітки виконує різні функції. До цих функцій входить не тільки розміщення тексту на екрані, але й обмін інформацією із сервером у міру аналізу отриманого HTML-тексту, що більш наочно відбувається при відображені вбудованих графічних образів. При аналізі URL-специфікацій або за командами сервера клієнт запускає додаткові зовнішні програми для роботи з документами у форматах, відмінних від HTML, наприклад GIF, JPEG, MPEG, Postscript і т.п. Останнім часом найбільше поширення дістає механізм узгодження програм, що запускаються через MIME-типи.

Установивши WWW-сервер, ви можете вирішити два завдання:

1 Надати інформацію зовнішнім споживачам - зведення про вашу фірму, каталоги продуктів і послуг, технічну або наукову інформацію.

2 Надати своїм співробітникам зручний доступ до внутрішніх інформаційних ресурсів організації. Це можуть бути останні розпорядження керівництва, внутрішній телефонний довідник, відповіді на запитання, що часто задаються для користувачів прикладних систем, технічна документація й усе, що підкаже фантазія адміністратора і користувачів. Інформація, яку ви хочете надати користувачам WWW, оформляється у вигляді файлів мовою HTML. Досить легко створити HTML-файл вручну, однак існують спеціалізовані редактори і перетворювачі файлів з інших форматів (Macromedia HomeSite, Microsoft Expression).

Для перегляду документів використовуються спеціальні програми, “браузери”, такі, як Opera, Netscape, Internet Explorer та інші. Ці програми підтримують та працюють з HTML, але для коректної роботи у мережі з іншими об'єктами гіпермедіа (звук, відео, flash, wrml (3d)) необхідно встановлювати спеціальні plug-in (програми, які допомагають браузеру розуміти більшу кількість вбудованих у HTML медіа файлів).