Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Стадії злочину. Співучасть у злочині
Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначущість не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України). Злочин характеризують такі ознаки: • суспільна небезпечність діяння; • кримінальна протиправність; • вина; • кримінальна караність. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину охороняється законом або містить реальну можливість заподіяння такої шкоди. Злочин являє собою єдність об’єктивного і суб’єктивного діяння й психічного (свідомого та вольового) ставлення до нього – винність діяння. Протиправність як формальна ознака злочину означає передбачення його в кримінальному законі. З нею пов’язана четверта обов’язкова ознака злочину – його караність. Діяння тому і є караним у кримінальному порядкові, що воно суспільно небезпечне й передбачене кримінальним законом як злочин. Значення ознаки караності полягає в тому, що проводиться межа між злочином та іншими правопорушеннями, за вчинення яких передбачене застосування ними суворих заходів юридичної відповідальності. Специфіка злочину виявляється саме в підвищеному ступені суспільної небезпеки: він завжди є більш небезпечним, ніж будь-яке інше правопорушення. За характером суспільна небезпека злочину є реальною, у той час як суспільна небезпека правопорушення є потенціальною. Залежно від ступеня тяжкості розрізняють такі категорії злочинів: • невеликої тяжкості - за які передбачене покарання позбавленням волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання; • середньої тяжкості - за які передбачене покарання позбавленням волі на строк не більше п’яти років; • тяжкі злочини - за які передбачене покарання позбавленням волі на строк не більше десяти років; • особливо тяжкі злочини - за які передбачене покарання позбавленням волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі. Склад злочину - це сукупність установлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Елементи складу злочину: 1. Об’єкт злочину - те, на що спрямований злочин: власність, майнові та немайнові права, свободи й обов’язки громадян); 2. Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, яка вчинила злочин (нею можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що досягли 16, в окремих випадках - 14 років); 3. Об’єктивна сторона злочину - зовнішня форма злочинної діяльності, яка піддається спостереженню, оцінці та яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності). Включає: суспільно небезпечне діяння; злочинний наслідок діяння; причинний зв’язок між ними; спосіб вчинення діяння; місце, час, знаряддя і засоби вчинення злочину. 4. Суб’єктивна сторона злочину: психічного ставлення особи до дії або бездіяльності та її наслідків у формі умислу або необережності - вина. Форми вини: • умисел: прямий; непрямий; • необережність: злочинна недбалість; злочинна самовпевненість (ст. 25 ККУ). При прямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. При непрямому умислі особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала настання цих наслідків (стаття 24 КК). Мета злочину - це прагнення особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти його злочинного результату. Мотив злочину - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчинити злочин. Під стадіями скоєння злочинів розуміються певні етапи його здійснення, які відрізняються розвитком здійснення об’єктивної сторони відповідного злочину та ступенем реалізації умислу. Стадії скоєння злочину можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом. Стадії вчинення злочину різняться між собою моментом закінчення злочинного діяння. Менший ступінь небезпеки незакінченого злочину повинен тягнути і менше покарання.
КК України визначає злочинними і караними три стадії вчинення злочину, а саме: 1) готування до злочину (ст. 14 КК); 2) замах на злочин (ст. 15 КК), який разом із готуванням до злочину становить незакінчений злочин; 3) закінчений злочин (ст. 13 КК). Відповідно до ч. 1 ст. 13 КК України злочин вважається закінченим, коли діяння містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Незакінчений злочин - це умисне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак будь-якого злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Незакінченим злочином може бути готування до нього та замах на злочин (ст. 13 КК). При незакінченому злочині умисел винного залишається повністю нереалізованим, об’єктивна сторона також повністю нерозвинутою й суспільно небезпечні наслідки не настають. Злочинна діяльність припиняється у зв’язку з обставинами, що виникли і водночас з волі та бажання суб’єкта. Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Підшукування засобів чи знарядь злочину - це їх придбання, відшукання, виявлення для вчинення злочину. Пристосування засобів чи знарядь злочину - це дії, що змінюють форму, якості предметів, їх ремонт тощо для вчинення злочину. Інше умисне створення умов - це пошук співучасників, розроблення плану, вивчення місця вчинення злочину. Відповідно до ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Щоб відрізнити замах на злочин від готування до нього; слід встановити, чи є скоєні дії частиною об’єктивної сторони злочину, який готується. Об’єктивними ознаками замаху на злочин є: 1) вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; 2) не доведення злочину до кінця; 3) причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винного. Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконувала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Нерідко такий замах на практиці називають невдалим. Відповідно до ч. 3 ст. 15 КК, замах на вчинення злочину є не закінченим тоді, коли винному не вдалося виконати всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Відповідно до ст. 16 КК, кримінальна відповідальність за готування до злочину і за замах на злочин настає за ст. 14 або ст. 15 КК і за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб’єкт готував готувався або на який вчинив замах. Наприклад, готування до крадіжки кваліфікується за ст. 14 КК і ч. 1 ст. 18 КК, а замах на крадіжку - за ст. 15 і ч. 1 ст. 185 КК. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за власною волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише у тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Залежно від виконуваної ролі розрізняють такі види співучасників: - виконавець - це особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що, відповідно до закону, не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК України; - організатор - це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; - підбурювач - це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину; - пособник - це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину. Залежно від кількості суб’єктів та умов вчинення ст. 28 КК України розрізняє такі види злочинів: • злочин, учинений групою осіб (якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою); • злочин, учинений за попередньою змовою групою осіб (якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення); • злочин, учинений організованою групою (якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи); • злочин, учинений злочинною організацією (якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп). Умови кримінальної відповідальності кожного зі співучасників злочину визначаються ст. 29–30 КК України.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 28; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.12.71.237 (0.012 с.) |